Шляхи передачі ВПЛ: що слід знати, щоб захиститися від інфекції

Авторка: Марина Ніжник
Медична редакторка: Саар Янюта, MD, SRC

Вірус папіломи людини (ВПЛ) — одна з найпоширеніших у світі інфекцій, що передається статевим шляхом (ІПСШ), і має понад 200 відомих типів. Хоча у більшості випадків ВПЛ-інфекція минає спонтанно без жодних наслідків для здоров’я, деякі штами відповідальні за виникнення генітальних бородавок (кондилом) і різних видів раку, зокрема раку шийки матки, ротоглотки, анального каналу і статевого члена.

Основним шляхом передачі ВПЛ є статевий контакт, однак дослідження свідчать про ймовірність зараження і нестатевим шляхом. Саме тому вакцинація проти ВПЛ вважається найбільш ефективним методом профілактики.

Основним шляхом передачі ВПЛ є статевий контакт — вагінальний, анальний або оральний секс. Інфекція поширюється не через біологічні рідини, а під час прямого контакту «шкіра до шкіри» або «шкіра до слизової оболонки». Саме тому презервативи забезпечують лише частковий захист від ВПЛ, адже не покривають усі ділянки шкіри чи слизових, які можуть бути інфікованими.

Протягом життя близько 80% сексуально активних людей заражаються принаймні одним типом ВПЛ. Ризик передачі зростає зі збільшенням кількості статевих партнерів, за умови раннього початку статевого життя та відсутності вакцинації. 

ВПЛ також може передаватися через тісний генітальний контакт без проникнення, а також під час спільного використання секс-іграшок. Дослідження показують, що вірус може зберігатися на секс-іграшках навіть після їхнього очищення.

ВПЛ може передаватися від матері до дитини під час пологів. Така вертикальна передача інфекції інколи призводить до респіраторного папіломатозу (РРП) — рідкісного, але серйозного захворювання, при якому в дихальних шляхах дитини утворюються доброякісні пухлини. Хоча дослідження показують, що вертикальна передача трапляється нечасто, вона залишається важливою проблемою, особливо у випадках інфікування ВПЛ типами 6 та 11, які найчастіше асоціюються з розвитком РРП.

ВПЛ є надзвичайно стійким і може зберігатися на поверхнях та предметах протягом кількох днів. Тому його передача потенційно можлива через фоміти (забруднені предмети), руки, рот, контакт зі шкірою, і навіть медичне обладнання. Дослідження показали, що гінекологічні інструменти, зокрема рукавички, кольпоскопи та ультразвукові зонди, можуть містити ДНК ВПЛ навіть після дезінфекції, що підкреслює важливість ретельної стерилізації. Однак клінічне значення такого шляху залишається невизначеним, оскільки для інфікування вірус зазвичай потребує прямого контакту шкіра до шкіри.

Аутоінокуляція (самозараження) — ще один потенційний шлях передачі ВПЛ-інфекції. Це може статися через прямий контакт з інфікованими ділянками шкіри або слизових оболонок. Наприклад, людина може перенести вірус з бородавок на руках до статевих органів через дотик або використання предметів гігієни. Ризик такого зараження вважається дуже низьким порівняно зі статевим шляхом. 

Наукових доказів передачі ВПЛ через воду немає. Хоча науковці знаходили ДНК вірусу у стічних водах та водоймах для купання, це не означає, що він може заразити людину в таких умовах. Для інфікування необхідний безпосередній контакт із шкірою або слизовими оболонками.

Вакцинація є найбільш ефективним способом профілактики інфекції, викликаної вірусом папіломи людини. Щеплення значно знижує ризик зараження найнебезпечнішими штамами ВПЛ, які пов’язані з розвитком раку шийки матки, анального каналу, статевих органів та ротової порожнини.

Найкращий захист забезпечує вакцинація до початку статевого життя. Однак навіть людям, які вже є сексуально активними, вакцина може бути корисною — вона захищає від типів вірусу, з якими організм ще не контактував.

Вакцинація у поєднанні з регулярними профілактичними оглядами та скринінговими тестами є найбільш ефективною стратегією захисту від ВПЛ та його ускладнень як для жінок, так і для чоловіків.