Правила успіху Фіони Вуд, однієї з найшанованіших хірургинь та дослідниць Австралії
Фіона Вуд — пластична хірургиня, опікова спеціалістка та одна з найшанованіших медикинь Австралії. У 2024 році вона отримала звання Офіцерки ордена Австралії за видатні заслуги в пластичній і реконструктивній хірургії, медичних дослідженнях, а також за свою роль клініцистки, науковиці та наставниці.
Національне та світове визнання Фіона Вуд здобула завдяки інноваційному методу відновлення шкіри «spray-on skin», який розробила спільно з науковицею Марі Стоунер. Після терактів на Балі у 2002 році, коли команда Вуд допомогла врятувати десятки постраждалих австралійців, її визнали Людиною року в Австралії.
Сьогодні 66-річна професорка Вуд активно працює в різних сферах. Вона є директоркою Опікової служби Західної Австралії, де координує лікування пацієнтів із серйозними травмами; викладає та займається дослідженнями у Школі хірургії Університету Західної Австралії. Також вона очолює відділ дослідження опікових травм, спрямований на розвиток інноваційних підходів у лікуванні. Її клінічна практика триває у Fiona Stanley Hospital, одному з провідних медичних закладів регіону.
Але Фіона Вуд — не лише успішна медикиня, науковиця і підприємиця, але й мама шістьох дітей. Її історія — приклад того, як наполегливість і любов до своєї справи можуть подолати будь-які бар’єри.
Становлення хірургині
Фіона Вуд народилася у 1958 році у Йоркширі (Англія) у родині шахтаря і вчительки фізкультури. Батьки прагнули забезпечити дітям краще майбутнє, тому приділяли особливу увагу їхній освіті.
У дитинстві Фіона займалася спортом і мріяла стати олімпійською спринтеркою, але блискучий розум, схильність до математики та природничих наук зрештою підштовхнули її до іншої амбітної мети — хірургії. У 1978 році Фіона стала однією з 12 жінок, яких прийняли до St Thomas’s Hospital Medical School в Лондоні — однієї з найстаріших і найпрестижніших медичних шкіл Великої Британії.
«Моя особиста подорож від шахтарського селища на півночі Англії до посади директорки Опікової служби Західної Австралії була часом і захопливою, і складною, але завжди вимагала наполегливої праці», — розповідає Вуд у своєму есе для The Lancet «Women (and men) in surgery».
У 1981 році Вуд здобула ступінь бакалавра хірургії, після чого працювала в Great Ormond Street Hospital і Queen Victoria Hospital. На початку кар’єри вона побачила дитину зі шрамами від опіків і зрозуміла, що має шукати кращих рішень для лікування таких пацієнтів. Так почався її шлях в опіковій хірургії, яким вона впевнено крокувала попри численні упередження та перешкоди.
«Мені пощастило мати батька, який вірив, що я можу досягти всього. Єдине питання полягало в тому, чи готова я працювати достатньо наполегливо, щоб цього досягти, — згадує Вуд. — У медичному університеті та в моїй хірургічній кар’єрі було багато людей, які стверджували, що жінки не повинні займатися хірургією. У відповідь я завжди запитувала, чи допоможе мені в цій справі вправність у вишиванні».
У 1985 році Фіона Вуд познайомилася з австралійським хірургом Тоні Кіратом, і вже через 12 тижнів пара одружилася. Протягом двох років у них народилося двоє дітей, після чого сім’я переїхала на батьківщину Кірата — до міста Перт. Спочатку їй відмовляли у посаді пластичної хірургині, пояснюючи це тим, що вона має двох маленьких дітей. У 1989 році, після року блискучих успіхів на посаді хірургині загального профілю, вона отримала омріяну роботу і стала першою пластичною та реконструктивною хірургинею в Західній Австралії.
«Тож я отримав роботу? Ви впевнені? Добре, тому що я знову вагітна», — заявила вона керівництву.
Дискримінаційні стереотипи не стали на заваді Фіоні Вуд у тому, щоб народити ще чотирьох дітей і успішно поєднувати роботу з материнством. Немовлят вона брала із собою на обходи палат, тримаючи у слінгу на спині, а під час поїздок на медичні конференції за кордон завжди брала когось із дітей. Її приклад підтверджує, що кар’єра та сім’я у житті хірургині можуть гармонійно співіснувати.
«Я хірургиня, і мій чоловік теж хірург. У нас шестеро дітей. Тож якщо ви не готові мати шістьох дітей, ви не зможете зробити кар’єру в хірургії, — жартує вона, але продовжує цілком серйозно. — Рольових моделей достатньо, тому кожен може обирати, кому вірити. Але дуже важливо, щоб ми не нав’язували наші упередження або переконання молодим людям. Ми маємо дати їм можливість стати найкращими версіями себе. Це наше завдання як старшого покоління — не казати: “Я зробила це так, і ти роби так само”. Для мене це означає допомагати людям досягати свого потенціалу».
Розробка, що змінила все
У 1992 році в Royal Perth Hospital, де працювала Фіона Вуд, доставили пацієнта з важкими опіками, які покривали 90% його тіла. Чоловік мав значні пошкодження нервів і суглобів, три місяці пролежав у комі і рік провів у лікарні. Цей випадок, а також брак шкіри для пересадки, підштовхнули хірургиню до пошуку нових способів лікування опікових ран.
Фіона Вуд зацікавилася технологією культивування шкіри, яка в той час активно розроблялася у США. Разом із науковицею Марі Стоунер вона почала досліджувати тканинну інженерію, зокрема методи, що дозволяли пришвидшити процес вирощування шкіри у лабораторії. У результаті їхньої співпраці був створений інноваційний метод «spray-on skin», який використовує аутологічні клітини шкіри пацієнтів (тобто клітини, взяті безпосередньо з їхнього організму) для регенерації пошкодженого шкірного покриву. Отриману клітинну суспензію розпилюють на уражені ділянки, де вона стимулює швидке загоєння та утворення нового шару шкіри.
Ця методика значно знижує ризик інфекцій, скорочує час лікування та дозволяє покривати більші площі уражень, що критично важливо для пацієнтів з великими опіками.
Світ заговорив про розробку Вуд і Стоунер у 2002 році після теракту на Балі. Серія вибухів у туристичному районі Кута забрала життя 202 людей, ще 209 отримали поранення. Більшість із них були австралійцями. Тоді до Royal Perth Hospital, де працювала хіруриня, привезли 28 пацієнтів з важкими опіковими травмами. Вуд очолила команду з 15 хірургів та хірургинь, а також 130 медичних працівників і працівниць, які вночі і вдень надавали допомогу постраждалим з опіками, осколковими пораненнями, вибуховими травмами, інфекціями і шоком. 25 осіб вдалося врятувати. «Дякувати богу за Фіону», — писали місцеві медіа.
Цей випадок повністю змінив життя хірургині. Вона стала знаменитістю, а її розробка потрапила у центр уваги професійної спільноти і бізнесу. І хоча спочатку багато опікових спеціалістів зустріли інновацію з недовірою, на сьогодні вона допомогла більш ніж 15 тисячам пацієнтів у понад 30 країнах світу, включно зі США, де отримала схвалення FDA у 2018 році.
«В той час для жінок існували значні перешкоди — у хірургії, у науці, у бізнесі. Особливо у бізнесі. Але надмірна увага до цих питань забирала забагато енергії. Стикнувшись із перешкодами, зокрема гендерними упередженнями, ми [з Марі Стоунер] мали два варіанти: або витрачати сили на боротьбу з ними, або шукати способи рухатися далі, спираючись на підтримку і зберігаючи фокус на цілі, — говорить Фіона Вуд. — Це непросто. Завжди будуть негативні обставини, завжди будуть бар’єри. Але важливо подивитися на них з боку й вирішити: ви хочете подолати цю перешкоду, чи знайти шлях її обійти? Обидва варіанти потребують часу та енергії. Однак я твердо вірю, що витрачати енергію на негатив, який не дасть позитивного результату, — це марна трата ресурсу. А найцінніший ресурс, який у вас є, — це ваш час».
Сьогодні Фіона Вуд не спочиває на лаврах, здобутих у минулому, а продовжує енергійно працювати над вдосконаленням допомоги пацієнтам. У фокусі її уваги — проблема, яку вона називає «рубцевим трикутником». Це комплекс фізичних, психологічних і фізіологічних змін, що підвищують ризик інфекцій, захворювань і навіть смерті у пацієнтів з опіками. Вуд прагне не лише розв’язати цю проблему, а й знайти шляхи до створення індивідуалізованого підходу до лікування таких пацієнтів.
Фіона Вуд та її команда працюють над створенням «біобанку опікових травм» — найбільшої у світі колекції біологічних зразків пацієнтів із опіками, як дітей, так і дорослих. Така база даних дозволить проводити довготривалі дослідження, спрямовані на вивчення механізмів розвитку вторинних захворювань. Завдяки цій платформі Вуд та її колеги сподіваються розробити індивідуальні медичні стратегії, які враховують унікальні особливості кожного пацієнта.
«Персоналізована медицина — це майбутнє», — впевнена вона.
Правила успіху Фіони Вуд
Фіона Вуд має чималий список нагород. Її внесок у лікування опіків отримав національне визнання у 2005 році, коли прем’єр-міністр Джон Говард на церемонії в Канберрі оголосив її «Людиною року». З 2005 по 2010 рік вона шість років поспіль очолювала рейтинг Reader’s Digest як особа, якій австралійці довіряють найбільше. У 2024 році стала Офіцеркою ордена Австралії за видатний вклад у хірургію, медичні дослідження, науку та освіту. І це лише частина її досягнень.
У численних інтерв’ю, виступах та публікаціях Фіона Вуд відкрито ділилася історією свого життя, думками про успіх, кар’єру, гендерну рівність, а також про лікування опіків — свою головну пристрасть. Ось кілька її висловлювань та порад, які можуть стати натхненням для хірургинь в усьому світі.
Слідкуйте за здоров’ям
«Це звучить дуже нудно, але те, що ви їсте, що ви п’єте і чи добре ви спите, насправді впливає на те, як ви функціонуєте. Тож думайте про те, щоб залишатися у формі та здоровими. І налаштуйтеся на успіх. Це найголовніше».
Вірте в успіх
«Я бачила жахливі речі. Якби я не продовжувала вірити, що в якийсь момент ми досягнемо успіху, як би я взагалі залишалася в професії? Це те, що керує мною всі ці десятиліття».
Об’єднуйтеся для взаємодопомоги
«Чого ми можемо навчитися з минулих досягнень у просування гендерної рівності? Нам потрібно зрозуміти, що ми в цьому разом. Не як “ти і я”, а як “ми”. Ми маємо зрозуміти, як допомогти одне одному бути найкращими, а не нав’язувати свій досвід і переконання».
Розвивайте свою галузь
«Хірургів часто вважають консервативними, і на це є свої підстави. Проте потенціал використовувати науку й технології, щоб впроваджувати зміни в хірургічній практиці, величезний. У цьому процесі є місце для кожного і кожної. Перший крок — це усвідомлення необхідності постійно вдосконалюватися».
Не очікуйте від інших того, що робите самі
«Мені справді пощастило, що я здорова й у формі, і що у мене є енергія працювати на багатьох напрямках. Але я ніколи не очікую, що хтось у моїй команді буде робити те, що роблю я».
Сприймайте помилки як досвід
«Я не соромлюся, коли помиляюся. Не існує поганих рішень, якщо ти вчишся на них».
Вчіться усе життя
«Мені дуже пощастило з наставниками і наставницями, яких я зустрічала на своєму шляху. Наприклад, Гарольд МакКомб, коли я переїхала до Австралії, навчив мене, що незалежно від того, скільки досвіду у тебе є, завжди потрібно прагнути робити краще. І ніколи не слід думати, що сьогодні — це межа досконалості. Варто зберігати інтерес до своєї справи все життя, постійно вчитися, покращувати результати, проводити операції, аналізувати їх і повертатися до роботи з новими ідеями. Це те, що я хочу прищепити іншим: вважати, що сучасне лікування вже достатньо хороше — це шлях до посередності».
Шукайте підтримки та допомоги
«Марно витрачати енергію на виправдання перед тими, хто упереджено ставиться до жінок у хірургії. Набагато розумніше знайти когось, з ким можна спілкуватися, хто підтримає вас, хто допоможе вам бути найкращим. Ось куди ви маєте вкладаєте свою енергію».
Робіть те, що любите
«Щасливі люди насправді роблять більше. Люди, яким подобається їхня справа, роблять більший внесок».
Будьте наполегливими
«Що б я не робила, я працюю над цим наполегливо. Але я не сприймаю це як гонку до фінішу. Нещодавно хтось запитав: “Як це — бути на вершині?”, і я подумала: “А де ця вершина?” Ви ставите одне запитання в дослідженні, знаходите відповідь, але натомість з’являється ще 12 нових запитань. Насправді ви ніколи не досягаєте цієї невловимої вершини. До чого я прагну? Загоєння без рубців. Це мій особистий Святий Грааль».
Стаття підготовлена GMKA в межах Грантового конкурсу, що проводиться ГС «Мережа хабів громадянського суспільства України» в межах проєкту «Малі гранти для недосвідчених НУО та ініціативних груп в Україні», за підтримки проєкту «Зміцнення громадянського суспільства в країнах Східного партнерства», який спільно фінансується урядом Федеративної Республіки Німеччина та Європейським Союзом.
Список використаної літератури:
- Bali bombings hero Fiona Wood: the next frontier in burns treatment, Amanda Hooton | The Sydney Morning Herald.
- Women (and men) in surgery, Wood, Fiona M. eBioMedicine, Volume 53, 102681.
- Interview with Professor Fiona Wood, Medical Technology Association of Australia.
- Fiona Wood: ‘When I’ve got a bee in my bonnet, I don’t give up’, Rosamund Brennan, The Guardian.
- Teacher notes – Dr Fiona Woods, Australian Academy of Science.
- Four key ideas behind being a great doctor, Medworld Institute.