Ніна Старр Браунвальд: яким був шлях до успіху першої жінки-кардіохірургині у США

Професійний розвиток

Грудень 17, 2024

≈9 хв

Коли у 1950-х роках видатна американська кардіохірургиня Ніна Старр Браунвальд розпочинала свій професійний шлях, хірургія була виключно «чоловічою справою». Жінки стикалися з дискримінацією як на особистому рівні, так і на інституційному. Попри це Браунвальд зуміла не лише побудувати успішну кар’єру, але й вписала своє ім’я в історію медицини.

Ніна Браунвальд — перша жінка, яка стала сертифікованою кардіохірургинею у США. 11 березня 1960 року вона вперше замінила мітральний клапан пацієнтки біопротезом, який розробляла протягом 2 років роботи у National Institutes of Health (NIH). Також Браунвальд розробила модель штучного клапана серця, який у 1970-х роках застосовувався у тисячах операцій.

Докторка Браунвальд була видатною наставницею, викладала в Каліфорнійському університеті в Сан-Дієго та Гарварді. Сьогодні її ім’я увічнене у Nina Starr Braunwald Research Fellowship Award — престижній науково-дослідницькій премії, що підтримує жінок-резиденток у кардіохірургії й допомагає їм ставати лідерками своєї галузі.

Історія успіху Ніни Браунвальд — надихаючий приклад для медикинь в усьому світі. І хоча за життя їй не вдалося отримати професорську посаду через гендерні упередження, її внесок у медицину неможливо переоцінити.

**Фото:** Wikipedia, NIH Image Gallery from Bethesda, Maryland, USA

Початок шляху

Ніна Старр народилася у Брукліні в 1928 році. З дитинства вона мала неабияку цікавість до біології, культивувала інфузорії та вивчала їх під мікроскопом. Також дівчинка була здібною до малювання, скульптури і конструювання. Ці здібності, що поєднували точність науки та креативність мистецтва, згодом стануть фундаментом для її роботи у створенні інноваційних біологічних протезів і пристроїв.

Ніна здобула медичну освіту в Нью-Йоркському університеті та стала однією з перших хірургинь-інтернок у лікарні Белв’ю у 1952 році. Її одруження з Юджином Браунвальдом, перспективним кардіологом і однокурсником, привело її до Вашингтона, де вона завершила підготовку з загальної хірургії в Джорджтаунському університеті. Одночасно вона здобула ступінь магістра наук, працюючи над моделюванням трансплантаційної тканини.

«Ніна прагнула до академічної медицини ще у дофеміністські 1940-і роки. Її рішучість була феноменальною. Я також був мотивований, але вона була цілковито сповнена рішучості стати найкращою, — згадував про дружину Юджин Браунвальд. — Якось я запитав: “Назви хоч одну жінку-хірургиню? Хто твоя рольова модель?” Ніна не змогла назвати жодної. Але вона відповіла: “Я хочу бути хірургинею. Не для того, щоб бути першою чи відомою. Я просто хочу бути хірургинею загального профілю”. Саме тоді я вперше побачив у ній цей неймовірний запал».

Видатні розробки

Щоб реалізуватися у часи, коли в хірургії майже не було жінок, Ніні Старр Браунвальд знадобилася неабияка витримка, рішучість, а також підтримка досвідчених наставників, які змогли оцінити здібності молодої хірургині.

У Джорджтауні вона співпрацювала з кардіохірургом Чарльзом Хафнаґелем, піонером протезування клапанів серця. Вона асистувала наставнику, проводила дослідження штучних клапанів і цілковито захопилася кардіохірургією. Цей період заклав основу для її майбутніх досягнень.

У 1958 році Браунвальд приєдналася до Національного інституту здоров’я (NIH). Амбітні плани Ніни привернули увагу доктора Ендрю Морроу, видатного кардіохірурга, який став її ментором. Він відзначив її виняткові навички, відданість роботі та вміння будувати довірливі стосунки з пацієнтами. Морроу не лише проводив для неї поглиблене навчання з кардіохірургії, але також охоче визнавав як першу авторку багатьох їхніх спільних наукових публікацій. Він номінував її на нагороди й членство у престижних професійних товариствах, хоча деякі з колег-чоловіків відмовлялися визнавати жінку рівною собі.

Браунвальд не зважала на опір, оскільки була цілковито захоплена створенням штучного мітрального клапана серця. Вдома вона безупинно конструювала експериментальні моделі, проводила випробування в лабораторії на собаках і, зрештою, здійснила першу в світі успішну заміну мітрального клапана разом із доктором Морроу. На той час їй було 32 роки.

Пацієнткою Браунвальд стала 44-річна жінка з важкою серцевою недостатністю, спричиненою регургітацією мітрального клапана. Операцію проводили з використанням апарату штучного кровообігу, до розробки якого Ніна також долучилася. Після завершення процедури хірургиня не відпочивала, доки жінку не виписали з лікарні, а успіх операції не був підтверджений офіційно.

Пізніше вона розробила «клапан Браунвальд-Каттера», який широко застосовувася до 1979 року і врятував тисячі життів. Серед інших її досягнень — створення апарату штучного кровообігу для дітей і немовлят, які пройшли операцію з приводу вад серця.

Дискримінація та професійні виклики

У той час, коли жінки в медицині стикалися з численними труднощами, Ніні Старр Браунвальд вдалося досягти значних успіхів. Проте її шлях не був простим. Як під час навчання, так і пізніше в професії, їй доводилося долати опір упереджених чоловіків, які домінували у хірургії. Домінували настільки, що з 1967 року, коли докторку Браунвальд обрали до Американської асоціації торакальної хірургії за вагомий внесок у розвиток галузі, вона протягом 22 років залишалася єдиною жінкою у цій організації.

У 1968 році родина Браунвальдів переїхала до Сан-Дієго, щоб долучитися до викладацького складу нового медичного факультету Каліфорнійського університету в Сан-Дієго. Ніна продовжувала свої дослідження щодо підвищення стійкості тканин до тромбозу, заснувала програму підготовки з кардіохірургії та провела першу успішну процедуру аортокоронарного шунтування в Сан-Дієго. Однак вона зіштовхнулася з дискримінацією з боку керівника кафедри, який категорично відмовлявся призначати жінок на керівні посади. Її дуже засмучував той факт, що їй так і не дали звання професорки.

«Вона не називала себе феміністкою, але чудово розуміла необхідність увійти в цей чоловічий світ і довести свою спроможність. У той час це означало, що їй потрібно було стати кращою за своїх колег-чоловіків. Бути такою ж професійною було недостатньо — вона мала перевершити їх», — згадував Юджин Браунвальд.

Після переїзду в Бостон у 1972 році Ніна Старр Браунвальд стала першою жінкою на хірургічному факультеті Гарварду. Її внесок був винятковим: вона продовжувала закладену Хафнаґелем і Морроу традицію менторства для хірургів-резидентів, брала активну участь у навчанні студентів-медиків і персоналу хірургічного відділення, працювала в приймальній комісії медичної школи. Також вона оперувала у Brigham and Women’s Hospital, Boston Children’s Hospital, займалася вдосконаленням хірургічних методів лікування вроджених вад серця і вела наукову діяльність. Як плідна дослідниця, мала 110 публікацій у провідних журналах із кардіології та кардіохірургії.

Незважаючи на блискучі досягнення, за життя їй так і не вдалося отримати звання професорки у жодній з престижних установ, де вона працювала. Проте Браунвальд залишалася непохитною і дотримувалася філософії: щоб жінка могла реалізуватися в подібних умовах, вона має бути кращою за своїх чоловіків-колег, а не просто на рівні з ними. Вона часто казала: «Якщо я не краща — я мертва». Ця жорстка перспектива мотивувала її долати бар’єри та досягати успіху, адже іншого вибору в той час просто не було.

Ще у 1960-х Ніна Старр Браунвальд довела, що жінка може бути одночасно матір’ю, дружиною та успішною кардіохірургинею. Її приклад надихав багатьох, відкриваючи нові горизонти для жінок у медицин. Проте сама вона не прагнула ні слави, ні публічного визнання, а статус «ікони фемінізму» викликав у неї усмішку.

Юджин Браунвальд згадував, як одного разу запитав Ніну, чи приєднається вона до нього на урочистій вечері з нагоди нагородження видатних кардіологів. «Ні, дякую. Ці вечері — просто купка старих білих хлопців, які роздають один одному медалі», — з посмішкою відповіла вона.

Її не хвилювало, що про неї говорять інші: вона просто хотіла бути собою і старанно працювала через любов до професії. Браунвальд була цілеспрямованою, сфокусованою і захопленою хірургинею. Її підхід до роботи був простим і практичним: якщо є проблема, її потрібно вирішити, і річ запрацює.

**Фото:** Wikipedia, National Institutes of Health (NIH) photo archives.

Мати і дружина

В особистому житті видатна хірургиня була такою ж жінкою, як і багато інших, але поєднання її сили й стійкості залишило незабутній слід як у сім’ї, так і в професії.

Під час вагітності докторка Браунвальд не припиняла працювати, і виконувала операції аж до останніх тижнів перед народженням кожної з трьох доньок. Хірургиня зупинялася лише тоді, коли живіт заважав її наблизитися до операційного столу. І хоча до роботи вона намагалася повернутися якомога раніше після пологів, завжди знаходила час для дітей та чоловіка.

Матір трьох доньок — Карен, Еллісон і Джилл — вона ретельно планувала свій графік, щоб провести з ними якомога більше часу. Щоранку прокидалася рано, аби зайнятися домашніми справами і побути з дітьми. Якщо робота дозволяла, поверталася додому на обід і завжди була поруч ввечері, щоб укласти доньок спати. Після цього хірургиня часто поверталася до лікарні.

Родина завжди підтримувала Ніну Браунвальд в усіх починаннях, і вона робила все, аби жодна з доньок чи чоловік не почувалися обділеними увагою. Вона мріяла, щоб її дівчата виросли, досягли успіху й побудували щасливе життя. Її мрії здійснилися: Карен стала докторкою психології, Еллісон — ендокринологинею, а Джилл — адвокаткою у сфері охорони здоров’я.

Спадок Ніни Браунвальд

5 серпня 1992 року Ніна Старр Браунвальд пішла з життя у віці 64 років через ускладнення, пов’язані з раком молочної залози. На її честь чоловік Ніни заснував фонд, який підтримує жінок у кардіохірургії. Сьогодні Дослідницький та освітній фонд кардіоторакальної хірургії пропонує стипендію її імені, а Асоціація жінок-хірургинь (Association of Women Surgeons) щороку вручає премію ім. Ніни Старр Браунвальд видатним кардіохірургиням.

«Це було надзвичайно — бачити, як жінка вперше відкриває шлях у новій хірургічній галузі. Вона довела, що жінки можуть досягати великих висот у кардіохірургії. Її приклад змінив уявлення про роль жінок у цій професії», — згадував Юджин Браунвальд.

Ніна Старр Браунвальд залишила слід в історії не лише завдяки інноваційним розробкам, а й тому, що стала лідеркою у галузі, де домінували чоловіки. Вона поєднувала професійні здобутки з турботою про сім’ю, була наставницею для багатьох молодих лікарів і лікарок, дослідників і дослідниць, які продовжують її справу. Її життєвий шлях — гідний приклад для медикинь, які прагнуть досягти успіху в складних і традиційно «чоловічих» сферах, нагадуючи, що можливості жінок справді безмежні.

Стаття підготовлена GMKA в межах Грантового конкурсу, що проводиться ГС «Мережа хабів громадянського суспільства України» в межах проєкту «Малі гранти для недосвідчених НУО та ініціативних груп в Україні», за підтримки проєкту «Зміцнення громадянського суспільства в країнах Східного партнерства», який спільно фінансується урядом Федеративної Республіки Німеччина та Європейським Союзом.