Як працюють медикині 3-ї ОШБр: історії з передової
Наші колеги-лікарки працюють там, де секунди вирішують життя, а підвищення кваліфікації відбувається в режимі реального часу. Команда GMKA: Жінки в медицині відвідала медикинь 3-ї Окремої штурмової бригади (ОШБр) та дізналася, як там влаштована медична служба, які виклики жінкам доводиться долати, як відбувається навчання та чи є на фронті час на гендерні стереотипи.
Трініті: «Я пишаюсь тим, що зробила правильний вибір»
«Я метр шістдесят зростом, п’ятдесят кілограмів вагою. Для всіх це було на кшталт: «Нащо воно тобі треба?». Але мої цінності збігаються із цінностями людей, які тут перебувають. Гендерні стереотипи закінчуються на моменті, коли ти показуєш свою готовність працювати на рівні з іншими.
Не було такої людини, яка б сказала «Вау, ми дуже раді, що ти вирішила піти в армію». Рідні не розуміли мого вибору. Відмовляли. Але з ким ми знайомі давно, знають, що відмовляти чи переконувати було просто даремно. Мені говорили: «Ми тебе любимо, цінуємо та підтримуємо. Але якщо ти зробила такий вибір, то будь ласка. Якщо буде потрібна допомога, звертайся». Люди, які вже у війську чи дотичні до нього, не ставили жодних питань, бажали терпіння в навчальному центрі», — згадує лікарка-хірургиня з позивним Трініті, яка нещодавно долучилася до 3-ї ОШБр.
Навчання лікарка проходила спершу в Україні, а потім — у Великій Британії. Каже, що вдячна британським інструкторам за навчання і людяність:
«Базова загальна підготовка дала хоча б розуміння, що таке носити весь день на собі броню. Що таке спати в броні. Як користуватися зброєю. Як не боятися зброї. Бо спочатку береш у руки й тобі страшно. Ми виходили в лісосмуги, ночували на карематах, вчилися штурмувати. Коли ми прощалися, інструктори майже плакали, бо розуміли, куди ми повертаємось. Ми досі підтримуємо зв’язок».
Рішення долучитися до війська було виваженим і не прийшло відразу. Перед тим, як потрапити в підрозділ, Трініті здобула медичну освіту за спеціальністю «Акушерство та гінекологія»:
«Я завершила своє навчання повністю для того, щоб у мене була можливість повернувшись у цивільне життя і, якщо захочу, працювати там за спеціальністю».
Жінка мала кілька спроб долучитися до Збройних Сил раніше. Але переконана, що її взяли саме тоді, коли вона вже була до цього готова й мала чітку відповідь, чим має займатися і чому має бути на фронті. У 3-й ОШБр лікарка служить хірургинею:
«Спочатку працювала на медичному пункті, де вчилася правильно приймати пацієнтів, вести документообіг. Потім почала виїжджати на стабілізаційний пункт, де переймала досвід і знання старших і досвідченіших хірургів. У них ми навчаємось, з ними радимось. Є молоді колеги, підхід яких мені дуже подобається, з якими класно працювати й чомусь повчитися».
«Я пишаюсь тим, що зробила правильний вибір, — говорить хірургиня. — Я перебуваю серед правильних людей. Завжди маю, з ким поговорити. Маю однодумців, колег. Тут я зустрілася з тими, хто зветься «побратим». Це дуже відрізняється від того, що ми знаємо в цивільному житті. Тому що побратим або посестра — це дійсно майже твій брат, майже твоя сестра. З більшістю я б ніколи не зустрілася в цивільному житті: ми настільки різні. Але тут ми зустрілися, нас об’єднує спільна мета, спільне бачення, спільні цінності. Це чудове відчуття».
Навчання для медиків і медикинь
Трініті вважає, що безперервне навчання вкрай необхідне. Лікарі обмінюються досвідом між собою, читають міжнародні протоколи, проводять живе обговорення:
«Я живу з колегою-хірургом. Він приходить із чергування і розказує про цікаві випадки, які в нього були, як лікарі тоді вчинили. Я розказую про цікаві випадки після своєї зміни. Не можна сказати, що ми вже всі всього навчилися і все вміємо. Постійно вчимося, наші колеги їздять вчитися, а повертаються і розказують нам. За можливості, нас також відправляють на навчання. Повертаємося — ділимося знаннями.»
Медикиня розповіла, що разом із колегами проходила навчання Damage control. Лікарям їхнього підрозділу підбирають саме таке навчання, де буде багато практики.
«Це має бути щось дуже достойне, щоб ми туди поїхали й не витратили час просто так. Корисними для нас були б курси ASSET, про хірургічні навички для оперативного доступу при травмі. Але вони проводяться здебільшого за кордоном. Також цікаві курси з пролонгованого догляду. Я зустріла такий тільки один», — каже лікарка.
Робота з бойовою травмою дуже відрізняється від роботи в цивільному житті. Так про це говорить наша героїня:
«Один із наших провідних хірургів сказав, що між його й моїм досвідом два роки різниці. Звісно, більше переваг мають ті фахівці, хто має більше досвіду, більше хірургічної практики та навіть будь-яку хірургічну спеціалізацію. Бойова травма та поранення, які зараз є на фронті, це щось геть нове і для України, і для фахівців загалом, — говорить лікарка. — Йдеться не про наші цивільні знання. Бойова травма схожа на політравму, але все одно нам усім доводиться вчитися заново. Ми любимо слово «вриватися». Насправді воно так і відчувається: ти приходиш, навколо тебе все швидко змінюється, швидко ухвалюються деякі рішення, ти швидко поринаєш у процеси. Це дуже цікавий шлях. Кожен із лікарів/-ок, якої б цивільної спеціалізації не був/ була, усе одно стикнеться на фронті із чимось новим».
Трініті розповіла, що з воєнною травмою доводиться працювати за іншими протоколами, ніж у цивільному житті. Однак незмінним залишається те, що для лікування пацієнтів застосовують принципи медицини, заснованої на свідченнях:
«Ми знаємо й послуговуємось різноманітними гайдами, Протоколом тактичної бойової допомоги (Tactical Combat Casualty Care, TCCC). Користуємось протоколами, які перекладаються GMKA, які я дуже люблю читати. Ми на все це спираємося, але кожен окремий випадок розглядаємо індивідуально. Немає однакових поранень. Щоб ухвалити найкраще рішення для пацієнта, ми можемо радитися, контактувати з колегами, запитувати експертну думку або викликати когось. Мене дуже здивувало, як тут, у не дуже комфортних умовах, дещо відірвані від світу, люди знаходять можливості себе реалізувати, працювати, вчитися і взаємодіяти».
Лікарка-терапевтка з позивним Луна додає, що для ефективної роботи інформаційні матеріали мають бути максимально зрозумілими:
«Лікарі, які працюють із протоколами ТССС, зможуть розібратися з будь-яким форматом. Однак для бійців, які не мають медичної освіти, важливо, щоб інформація була максимально простою та доступною. Наприклад, у вигляді картинок, таблиць чи алгоритмів. Є перекладені рекомендації щодо Deployed Medicine. Але, як звернув увагу наш хірург, обсяг інформації дуже великий, і краще подавати її в стислому форматі: таблиці, інфографіки тощо. Це завжди актуально, незалежно від рівня підготовки. Наприклад, у таблицях можна чітко вказати етапи допомоги та дозування препаратів, щоб усі медики могли швидко орієнтуватися, не читаючи великі тексти. Однак є проблема — деякі препарати, які використовуються за цими протоколами, не зареєстровані в Україні, тому протоколи не так легко адаптувати».
Луна: «Кожна пара рук на вагу золота»
Луна проходить службу в 3-й ОШБр з осені 2022 року. До цього вона працювала на стабілізаційному пункті на Сході і на ротаціях медеваком у волонтерському медичному батальйоні «Госпітальєри».
У 3-й ОШБр Луна працює з терапевтичною патологією та гострими станами, наприклад, з акубаротравмою (контузіями). Якщо немає інших фахівців, то бере на себе управління лікувальним процесом.
На питання про сексизм і гендерні стереотипи Луна відповідає так:
«Важливо пам’ятати, що сексизм може проявлятися не лише з боку чоловіків, але й із боку жінок. Може бути ейджизм чи щось інше. Загалом це завжди впирається у внутрішню силу людини і мету її служби. Тому ми завжди наголошуємо на професіоналізмі та взаємній повазі.
Якщо ти робиш свою роботу якісно, то стать не має значення. Так, зі сторони пацієнтів або колег іноді можна помітити певні прояви. Проте вони швидко зникають, якщо ти обираєш модель поведінки лікар-пацієнт, а не жінка-чоловік.
З колегами так само: якщо ти показуєш себе як компетентний фахівець, то ніхто не ставитиме під сумнів твої навички».
Структура медичної служби 3-ї ОШБр
«Медична служба є стандартною структурою. Вона складається з медичних служб у батальйонах і в окремих підрозділах, та з медичної роти, яка організовує медичний пункт і стабілізаційний пункт бригади», — пояснює Луна.
Медична служба постійно розширюється, адаптуючись до змін у бригаді. Коли бригада тільки формувалася, у медпункті працювали лікар, медсестра, стоматолог і його асистент. Два роки тому, після «заходу» в зону бойових дій вже як бригада, а не ССО «Азов», на медпункт окремо додалися терапевт, хірург та невролог. Потім до команди долучився лор. Коли бригада збільшилась, зросла потреба в більшому просторі та додаткових фахівцях.
«Ми стараємося ще раз перевіряти новоприбулих, навіть після ВЛК. Щонайменше — провести скринінг на інфекційні хвороби. У разі виявлення підозри на певну інфекцію — скеровуємо на вищий рівень медичної допомоги, де вже визначають тактику лікування. Також особливо перевіряємо і вакцинуємо медиків», — пояснює лікарка.
Луна розповіла, що зараз у кожному батальйоні є начальник медичного пункту (він зазвичай є лікарем), у чиєму підпорядкуванні є ротні медики, у яких, своєю чергою, теж є підлеглі — взводні медики. Окремий штат медпункту містить у собі лікарів, фельдшерів, медичних сестер, медиків і водіїв евакуаційного транспорту
Медична служба (МС) батальйонного рівня підпорядковується бригадній медичній службі. МС бригади займається координацією всіх медичних підрозділів, звітністю, статистикою, управлінням і оформленням відповідних документів. Найрозповсюдженіші — скерування на стаціонарне лікування чи оперативне втручання, ВЛК, МСЕК (яка зараз називається системою оцінювання повсякденного функціонування), довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).
«Медична рота містить у собі різні відділення. Наприклад, у нас є лікувальне та евакуаційне. В евакуаційному відділенні працюють водії, лікарі та фельдшери, які евакують поранених. У лікувальному відділенні є медичний пункт та стабілізаційний пункт, де працюють анестезіологи, анестезисти, хірурги, операційні медсестри, терапевти, санітари. На стабі також є реєстратори, які можуть не мати медичної освіти, але добре розбираються в процесах і ведуть документацію. Вони збирають первинні дані: паспортну інформацію пораненого, обставини отримання травми, час тощо, щоб усе фіксувалося у формі 100, у первинній картці пораненого. Реєстратор звільняє лікаря від цієї роботи», — розповідає терапевтка.
Медпункт функціонує як стандартна амбулаторія. Взимку багато хворих з ГРВІ, пневмоніями, бронхітами. Влітку — укуси кліщів, шлунково-кишкові інфекції чи харчові отруєння. Також усі травми, які бійці отримують не на позиціях, проходять через медпункт. Луна згадує — раніше більшість військових не мали хронічних хвороб, але ті, хто воює вже три роки, мають певні хворобливі прояви.
«Часто зустрічаються остеохондрози, протрузії, грижі, порушення адаптації, порушення сну, психологічні розлади. У терапевтичній практиці також багато гіпертонічних станів, особливо після контузій. Гіпертонія — це найчастіший прояв постконтузійного синдрому. Також розповсюджені гастрити, ерозії, інфекції H. pylori, ГЕРХ, дуоденіти, функціональні розлади травлення. А ось, наприклад, холецистити й панкреатити трапляються рідше.»
На стабілізаційному пункті в роботі лікаря терапевтичного профілю інші патології: контузії, закриті черепно-мозкові травми, акубаротравми.
«На стабі ми одразу оглядаємо пацієнта, можемо перевірити вушні перетинки на наявність перфорації. Обстеження бійців з контузіями базуємо на протоколі MACE 2. На жаль, не завжди потік поранених дозволяє провести його повноцінно, проте зрозуміти MACE 2 «плюс чи мінус» можна, що й передаємо на вищі етапи евакуації. Колись записували в ф100 і кількість балів когнітивного тесту, і симптоми, проте далі ця інформація ніяк не використовувалася. Наразі відсутня злагоджена система реєстрації МАСЕ 2, спостереження динаміки щодо цього протоколу чи виділені відповідні фахівці під цю роботу», — уточнює Луна.
Луна каже, що військо зараз неабияк потребує медиків і медикинь, і заохочує долучатися і жінок, і чоловіків:
«Роботи багато, і кожна пара рук на вагу золота. Важливо бути емоційно стійкою та впевненою в собі. Професіоналізм і спокій — це ключові якості, які допоможуть вам вибудовувати рівноправні стосунки з колегами та пацієнтами».
Дізнатися про актуальні вакансії у 3-тю ОШБр можна на сайті. Підсилюйте тих, хто рятує життя наших захисників!