Цими днями, з 9 по 12 серпня, у Токіо (Японія) проходить 6-й World Trauma Congress. Це масштабна подія, участь у якій беруть близько тисячі лікарів та експертів у галузі охорони здоров’я. Тут обговорюють найкращі практики надання медичної допомоги при травмах і визначають світовий вектор розвитку галузі.

World Trauma Congress — це можливість для українських лікарів не лише отримати нові знання, але й поділитися власним досвідом надання медичної допомоги в умовах війни, взяти участь у професійних дискусіях, а також висловити вдячність світовій спільноті за стійку підтримку України у війні проти російського агресора.

Одним із спікерів цьогорічного конгресу став радник GMKA з питань хірургії, військовий хірург Олександр Лінчевський. Публікуємо український переклад частини онлайн-виступу д-ра Лінчевського. Далі — пряма мова спікера:

Шановні колеги, дякую за надану мені честь поділитися з вами медичним досвідом, отриманими під час війни, що триває в Україні.

Коли ми говоримо про військову хірургію, зазвичай уявляють військовий госпіталь з евакуаційним транспортом і наметами для поранених. Насправді ж, часто ці госпіталі можуть функціонувати не більше ніж 72 години до того, як їх знищить російська артилерія. Справа в тому, що для росіян мішенями є не лише військова інфраструктура, але й цивільна і медична. Відтак, чимало моїх колег-лікарів загинули у цивільних госпіталях, що знаходяться недалеко від лінії фронту.

Де має працювати хірург травми? На стабілізаційному пункті — якомога ближче до місця поранення, чи у мобільному госпіталі, де сходяться потоки поранених, і хірург може прооперувати більше пацієнтів, але суттєво пізніше? Нам потрібно переосмислити систему лікування військової травми, беручи до уваги реалії цієї війни.

Правило золотої години для нас зараз — це розкіш. З багатьох тактичних причин пацієнти занадто довго залишаються на полі. Тож, ймовірно, нам варто переглянути догоспітальну тривалу польову допомогу. Також переосмислення потребує і хірургічна допомога. Потрібно визначити, хто оперує, що оперує, де і коли це робить.

Окремий виклик — навчання хірургії травми. Ми повинні навчити хірургів працювати швидко, дуже швидко. Раніше ми цього не робили, але швидкість хірургічного втручання на війні — дійсно важлива. Не лише для пацієнта, якого оперують в цю хвилину, але й для наступного, який очікує на отримання допомоги.

Скажемо чесно, у випадках тяжкої травми хірурги часто пробачають свої помилки. Але ми маємо звикнути працювати без такого права, без права на помилки. За жодних обставин ми не повинні допустити ускладнень хірургії пов’язаних з “поганим” навчанням чи недостатнім тренуванням. Нашою метою має бути “нульовий відсоток попереджуваних ускладнень”.

Нестача кваліфікованого персоналу, знайомого з принципами лікування травми, завжди відчувається при масових випадках: як при наданні допомоги на місці поранення, так і в лікарні, куди привозять поранених. Хірургів травми не вистачатиме завжди, тому варто думати про підготовку з лікування травми ДО того як це по-справжньому знадобиться.

Насамкінець, хочу подякувати Європейському товариству травматології та невідкладної хірургії. Ваші навчальні матеріали зараз є буквально в кожній українській лікарні. Також я великий поціновувач клінічних настанов Deployed Medicine, які перекладає на українську мову організація “Global Medical Knowledge Alliance”.

Читати настанови Deployed Medicine

Один патрон коштує менше одного долара, а блокування будь-якої співпраці з Росією послаблює агресора. Дякую вам за це.

Я живий і можу сьогодні з вами спілкуватися завдяки надзвичайній жертовності української армії, а також завдяки величезній міжнародній підтримці.

Ваші країни, кожен з вас, докладається до порятунку українських життів та української свободи!