Будні медиків Третьої штурмової: погляд зсередини

З якими викликами щодня стикають медики 3-ї Окремої штурмової бригади (ОШБр) і чого їм бракує для ще ефективнішої роботи? Представниці Global Medical Knowledge Alliance, лікарки-хірургині GMKA Інеса Гуйванюк та Анна Мальованна відвідали медичну службу 3-ї ОШБр та поспілкувалися з отоларингологами, неврологом, стоматологом та хірургом. Розпитали їх про найпоширеніші патології, з якими доводиться працювати на фронті, про забезпечення та про мотивацію працювати в найгарячіших точках.

Хірург із позивним Берег служить у 3-й Окремій штурмовій бригаді (ОШБр) понад 2 роки. У цивільному житті він був дитячим хірургом, до лав ЗСУ пішов добровольцем:

«Я хотів зробити свій внесок у перемогу й надати хлопцям максимальну допомогу, на яку вони заслуговували. Я усвідомлював свій вибір, зараз уже інтегрувався і комфортно себе тут почуваю. Але коли все закінчиться, я хотів би повернутися до своєї роботи: дитяча хірургія мені подобається».

Зараз Берег працює і на медичному, і на стабілізаційному пункті. Як нам уже розповіли, у війську лікарі багатофункціональні й беруть участь у лікуванні та догляді за пацієнтами буквально на всіх етапах.

«Звичайний робочий день починається з того, що ми перевіряємо, чи все працює, усуваємо недоліки й готуємося приймати пацієнтів. Неможливо передбачити, скільки сьогодні їх буде. Звичайно, намагаюся якнайшвидше й максимально якісно надавати допомогу, щоб розвантажити потік. Очікування теж не сприяє загоюванню пацієнтів», — говорить Берег.

Зі слів Берега, типові хірургічні патології, які зустрічаються амбулаторно, це проктологічні захворювання, проблеми з травматичним пошкодженням колінних суглобів, забої, переломи тощо. На місці хірург може виконувати операції з видалення поверхневих уламків, видалення поверхневих доброякісних утворень, дрібної хірургії поранень. З Берегом працює медбрат, який допомагає з перев’язками та асистує на мінімальних інвазивних втручаннях. Якщо виникає нетипова клінічна ситуація або потрібно порадитися — звертається до колег:

«У нас дружній колектив, багато різнопрофільних людей: травматологи, судинні хірурги, кардіохірурги. Ми можемо без проблем звертатися один до одного, усі швидко і з радістю допомагають. Мати добрі стосунки в колективі дуже виручає».

Лікар розповів, що всі медичні працівники та працівниці розподілені по чекпоінтах: медпункт, стабпункт, зведені медичні загони (ЗМЗ) тощо.

«Медпункт є важливою, але не є ургентною точкою. За аналогією — це поліклініка, амбулаторний прийом хірурга. Термінові — це стабпункт чи ЗМЗ, де надаємо невідкладну допомогу, тому що пацієнт потрапляє з нуля. Працювати тут треба ефективно та уважно. Звичайно, нам потрібно більше фахівців, які можуть якісно діагностувати та надавати допомогу», — говорить Берег.

У медичній службі 3-ї ОШБр добре налагоджене постачання розхідних матеріалів. Берег ділиться, що за це йому тут подобається працювати: якщо виникає потреба, він звертається до відповідальних за постачання, і своєчасно отримує все необхідне.

За 2 роки служби, розповідає хірург, військова хірургія значно просунулася вперед. Активно впроваджуються новітні технології, використовуються сучасні пристрої:

«Ми можемо на місці проводити діагностику, робити аналіз крові, рентгенографію — усе це допомагає зробити якісну попередню оцінку стана пацієнта. Якщо є можливість, уламок у доступності, то можемо спробувати його витягнути. Використовуємо портативні обладнання УЗД: я тримаю в руці датчик, а на планшеті візуалізується уламок. Завдяки цьому я можу краще зорієнтуватися, у якому напрямку краще рухатися, щоб його витягнути. Це процес тривалий, але здебільшого успішний».

Попри технології та якісне забезпечення, медичній службі потрібні фахівці. Берег розповів, як відбувається онбординг медиків і медикинь, які тільки розпочинають службу в 3-й ОШБр:

«Насамперед нових людей інструктують наші відповідальні хірурги, старші хірурги, висококваліфіковані лікарі з досвідом. Їм розповідають, як ми працюємо, що робимо, що куди вносимо. Поступово адаптуємо до колективу, залучаємо до роботи й на стабпункті, і на медпункті. Новачки освоюються, стажуються, працюють з іншими лікарями. Коли вникнуть у процес, починають працювати самостійно».

Лікар із позивним Дум — отоларинголог, закінчив Вінницький національний медичний університет, проходив інтернатуру у Вінниці та в Херсоні, клінічну ординатуру — у Києві на базі кафедри оториноларингології НМАПО імені П.Л.Шупика. Працював у приватних клініках, їздив на навчання за кордон: до Австрії, Італії, Іспанії. Служить ще з першого складу медичної роти 3-ї ОШБр.

«Потрібно розуміти саму філософію і світосприйняття бійців 3-ї штурмової бригади. Це базується не на загальноприйнятих військових нормах “згідно-відповідно”. 3–тя штурмова — це родина, це лицарський орден, це ком’юніті. Бути частиною цього — уже багато значить. Мене мотивує бути серед героїв свого часу, серед легендарних людей, мотивує допомагати їм. Я завжди їх усіх радий бачити. Коли я пожив якийсь час у Києві, займаючись іншим проєктом, мене там “попаяло”. Люди переймаються, де роздають повістки, розказують, що це все вже набридло й пора війну закінчувати. Повернувся сюди — оп! Я вдома», — говорить Дум.

Лікар розповів, що отоларингологи працюють і на медичному, і на стабілізаційному пунктах. Лор-патології такі ж, як і в цивільному житті:

«Військові хворіють на ГРВІ, яка має сезонність. Потім, відповідно, на всі гнійно-бактеріальні захворювання. Зважаючи на те, що умови служби, м’яко кажучи, не сприяють відновленню імунної системи і взагалі організму загалом. Багато хронічних захворювань: гайморити, тонзиліти і всі можливі ускладнення. Влітку це алергії, адже хлопці працюють у полях та посадках, де багато, наприклад, амброзії».

Дум також працює з бойовою патологією. Насамперед — з травмою вух унаслідок мінно-вибухових поранень. На стабпункті найчастіше проводить первинну диференційну діагностику уражень основи черепа, а також займається всіма можливими травмами лор-органів, від носових кровотеч до невеликих уламкових поранень.

Лікар згадує, що спочатку медрота навіть не мала отоскопу, однак зараз оснащення медичної служби дуже якісне:

«В мене був набір власних інструментів, плюс «волонтерка», яку дістав наш побратим з позивним Хірург десь із Німеччини. З ящика, де було все підряд, ми трошки повідбирали лор-інструменти. Проте тоді не було такого поліклінічного прийому, ми всі переважно займалися медичними операціями, їздили в броні, на медеваках, на кейсеваках. Через два роки ми доросли до того, що в нас є освітлювач із бінокулярами, три ендоскопи різного кута огляду, хірургічний лазер (якщо треба щось десь вирізати чи припалити). Зараз, коли бійці лікуються, вони майже нічого самі не купують: препарати я їм видаю. Гарне забезпечення, можна працювати.

Я завжди жартую, що якість надання медичної допомоги на медичному пункті 3-ї штурмової, як мінімум, на рівні середньої приватної клініки Києва. А то може і краще. Наприклад, у бійців накопичуються ураження сенсорної системи, вони можуть втрачати слух. Таким військовим через патронатну службу безоплатно надають дорогий якісний слуховий апарат».

Дум ділиться, що завдяки сучасному обладнанню може швидко проводити діагностику навіть на стабілізаційному пункті:

«На стабі в нас є китайські дешеві відеоскопи, які можна купити просто на OLX або на Temu. Їх через блютуз підключаємо до телефону й можемо швиденько та якісно провести огляд. Тисяча гривень і купа задоволення. Виставлений тут діагноз залишається з бійцем до останньої точки, до шпиталя. Тому що на всіх інших етапах ніхто вухам особливої уваги не буде приділяти».

Колега й побратим Дума, отоларинголог Грін, служить із 2022 року, у складі 3-ї ОШБр — рік. Крім роботи в медичній службі, Грін також проводить планові хірургічні втручання: вирівнювання носової перегородки, повне або часткове видалення мигдалин, лікування хронічних ринітів, патології синусів, поліпозних риносинуситів тощо. Усе це значно покращує якість життя та здоров’я військовослужбовців. Також Грін займається щелепно-лицевою хірургією.

«Я проводив первинну хірургічну обробку поранення в обличчя в умовах операційної приблизно 3–4 години. Розбирав кісткові уламки та дефекти м’яких тканин. Після цього я зміг побачити справжнє обличчя пораненого, і яким він був до травми. А це ж молоді хлопці, яким потрібно йти жити життя, будувати сім’ї, працювати. Дивлюся на результат своєї роботи й думаю: “Не дарма”.

Якось мені зателефонував один обласний отоларинголог, завідувач відділення. Каже, ви приймали одного пораненого, оперували його. Називає прізвище, а я не пам’ятаю, бо багато пацієнтів. Запитав, може, щось неправильно зробив. А він: “Ні, я телефоную подякувати вам, що все добре зробили”. У пацієнта було наскрізне поранення носа; я всі уламки склав, зшив, наклав гіпси, тампони і всяке таке. Той лікар сказав, що вони просто тампони дістали, туалет носа зробили і виписали. У той момент я зрозумів, що недарма працюю».

Невролог (Нерв) у цивільному житті працював із гострими порушеннями мозкового кровообігу, захворюваннями нервової системи, які притаманні дітям або людям похилого віку. Зараз у його пацієнтів-військових найпоширенішими патологіями є захворювання хребта, наслідки черепно-мозкових травм, зокрема вибухових поранень, або пошкодження нервових корінців у вигляді розривів, перерізів тощо.

Лікар розповідає, що через хронічний стрес, перенесені бойові та психологічні травми у військових з’являються фіброміалгії (хронічний больовий синдром), однак через брак людей у Збройних Силах складно організувати повноцінну реабілітацію:

«Бійців не можуть вивести зі строю на тривалий час. Немає механізмів, які б забезпечували необхідну тривалість реабілітації, особливо психологічної, яка вкрай важлива для повного відновлення бійця. Наприклад, за американськими протоколами лікування контузій передбачений відпочинок і спокій, але 5–10 днів, які офіційно відведені, зазвичай недостатньо. Тож військові не завжди повертаються до служби в оптимальному стані. Через це вони часто звертаються повторно. У таких випадках доводиться вирішувати індивідуально: комусь видавати ліки, когось скеровувати до психолога, психіатра чи нейрохірурга, особливо при проблемах із хребтом».

Нерв стверджує, що розвиток медичної служби складно не помітити:

«Я бачу прогрес із кожним наступним напрямком, на якому ми воюємо, і в побудові медичної служби, і в організації, і в забезпеченні, і в цілому в підходах до роботи. Кожен лікар старається, як може, докладає максимальні зусилля, а командування забезпечує всіма можливими засобами для надання якісної медичної допомоги. Ми адаптуємося, розвиваємося. Насамперед через те, що підрозділ поповнюється новими фахівцями.»

Лікар каже, що у своїй роботі орієнтується на міжнародні протоколи, проте їх не завжди можна застосувати в польових умовах: забезпечення та організація медичної допомоги на фронті відрізняється від стаціонарних умов цивільних лікарень. Окрім цього, для ефективнішої роботи медичної служби необхідна краща доступність до магнітно-резонансної томографії (МРТ) для дообстеження бійців у більш оптимальних умовах.

Про потреби медичної служби доповнює і стоматолог Володимир. У цивільному житті він здобув спеціалізацію з хірургічної та ортопедичної стоматології. У війську найчастіше працює з невідкладними станами, з гострим болем, із загостренням хронічних захворювань. Володимир говорить, що найбільш потрібне нове ліцензоване обладнання, сертифіковане в Україні. З критичного зараз — бракує портативного рентген-апарату.

Проте головною необхідністю на всіх етапах надання медичної допомоги військовим є люди. Медикам і медикиням потрібне підсилення кадрами для надання допомоги нашим захисникам ще швидше та якісніше, адже на фронті успіх лікування часто вимірюється секундами. Зараз гострою є потреба в терапевтах, неврологах і психіатрах. Переглядайте всі вакансії 3-ї ОШБр та заповнюйте анкету на сайті.