Життя після ампутації: сприйняття власного тіла і стосунки

Людям після ампутації буває важко поділитися своїми переживаннями щодо сприйняття власного тіла та близьких стосунків. Проте в процесі адаптації до життя з ампутованою кінцівкою цю тему важливо обговорювати. Такі занепокоєння — не рідкість як для тих, хто нещодавно пережив ампутацію, так і для тих, хто живе з нею вже тривалий час. Ці почуття слід визнавати, адже вони можуть впливати на здатність людини створювати та підтримувати близькі стосунки.

Обговорюючи побачення, люди з ампутованими кінцівками інколи кажуть: «Якщо хтось не хоче зустрічатися зі мною через ампутовану кінцівку — це його проблема!» Однак є різниця між звичайним побаченням і фізичною близькістю з іншою людиною. Людям з ампутацією часто важко відкрито говорити про свої страхи, пов’язані з інтимним життям.

Саме в інтимних ситуаціях люди з ампутацією можуть найбільше боятися відмови. Їх непокоїть, що партнер — без ампутацій чи видимих рубців — побачить їхнє тіло і не сприйме його. Безсумнівно, є люди, яким емоційно чи фізично важко підтримувати стосунки з партнером, що має ампутацію. І хоча людина з ампутацією цілком може мати повноцінні й гармонійні інтимні стосунки, її страхи та невпевненість — цілком природні. Наприклад, жінка з ампутацією змушена шукати своє місце в суспільстві, яке надає великого значення фізичній красі та «ідеальному тілу».

Людина з ампутованими кінцівками неминуче замислюється: «Навіщо комусь бути зі мною, якщо є так багато людей з усіма чотирма кінцівками? Чи не відштовхне його/її те, що я зніму протез у ліжку?»

Саме страх бути відкинутими в момент найбільшої вразливості часто заважає людям з ампутацією відкриватися так само вільно, як це могла б зробити людина без ампутації. Проте в стосунках, де є любов, відкритість і відданість, з часом приходить розуміння: фізична близькість може бути особливою частиною стосунків, незалежно від ампутації.

Невпевненість у сприйнятті свого тіла та стосунків впливає не лише на емоційний стан людини, а й на те, як вона себе подає — часто навіть несвідомо. Аби захиститися від відмови, люди з ампутацією можуть вибудовувати «стіну», стати емоційно недоступними. Той, кому подобається така людина й хто зацікавлений у стосунках, може помилково сприйняти це як відсутність зацікавлення у близькості та відмовитися робити крок назустріч.

Люди, які мали ампутацію на момент вступу в нові стосунки, часто сприймаються партнерами лише в такому образі, адже вони не знали їх іншими. Однк у тих, хто втратив кінцівку вже перебуваючи в стосунках, часто виникає страх: «Чи залишусь я для партнера привабливим/привабливою?»

Людина з ампутацією повинна пропрацювати свої почуття невпевненості, а обом партнерам варто розуміти: прийняття нового образу тіла — процес, що вимагає часу. Важливо також усвідомлювати, що партнер також проходить період адаптації і може почуватися безпорадним, не знаючи, як підтримати близьку людину.

Будь-які стосунки змінюються, іноді це може бути непросто. Але головне — спілкуватися, підтримувати одне одного та визнавати, що почуття кожного є важливими.

Безперечно, фізичні обмеження, пов’язані з ампутацією, можуть впливати на стосунки. Наприклад, людина з ампутацією ноги може не мати змоги годинами мандрувати в горах, як цього хоче партнер, особливо, якщо вони робили це в минулому. У нових стосунках спочатку настільки захоплюєшся іншою людиною, що ці обмеження не видаються важливими. Проте лише з часом стане зрозуміло, чи готовий партнер прийняти цю нову реальність. Якщо стосунки не витримають цього випробування — отже, ця людина не була тією, що вам потрібна. Проте такий досвід може позначитися на самооцінці, викликаючи відчуття, що ви «негідні любові».

Інколи люди з ампутацією стикаються з тими, хто хоче з ними зустрічатися зі співчуття або з бажання «піклуватися». Усі люблять турботу, але не у формі жалості («ой, бідолашний/бідолашна!»).

З іншого боку — образ «суперлюдини». Ампутацію сприймають як подвиг, який викликає захоплення. Проте іноді людину з ампутацією турбує, що її люблять не за те, ким вона є, а за «героїзм» пережитого.

Люди з ампутацією цінують розуміння, але не хочуть, щоб їх вважали сильнішими за інших. Вони прагнуть рівного ставлення. Ампутація — частина їхньої особистості, але не вся їхня сутність. Їм теж доводиться «відсівати» тих, хто не бачить у них повноцінну людину.

Дивіться на YouTube-каналі GMKA: Реабілітація після ампутації — навчальні відео для пацієнтів та фахівців

Підсумовуючи: у створенні інтимних стосунків людина з ампутацією стикається з двома викликами — ставленням частини суспільства до неї як до партнера з інвалідністю та власними внутрішніми переконаннями, зокрема страхом бути відкинутою під час фізичної близькості.

Кожна людина з ампутацією повинна пропрацювати свої переживання щодо цього питання. Це така ж частина шляху до самоприйняття, як і адаптація до протезу.

Перш ніж будувати повноцінні стосунки, потрібно навчитися приймати себе — емоційно та фізично. Але слід пам’ятати: страхи щодо близькості є природними для всіх. Просто не завжди легко про них говорити.

Існує багато чудових історій про людей з ампутацією, які мають щасливі стосунки, створюють сім’ї, живуть повноцінним життям. Простіше кажучи: інтимні стосунки можуть бути такими ж захопливими й глибокими, як ви того забажаєте.