Як студенткам і студентам захиститися від дискримінації в університетах?

Професійний розвиток

Автори

Яна Бабенко

Автор/-ка

Травень 13, 2025

≈9 хв

Читати англійською

Харасмент, сексизм, гендерні стереотипи, мізогінія — те, від чого часто страждають студентки і студенти медичних університетів, а іноді — це й те, що впливає на рішення залишити медицину як професію. Дискримінація за ознакою статі є поширеною в закладах вищої освіти, зокрема там, де є умовний поділ на так звані «чоловічі» та «жіночі» спеціальності, як це є в медичній галузі.

Команда Global Medical Knowledge Alliance, GMKA: Жінки в медицині, разом із представниками Української медичної студентської асоціації (УМСА) звернулася до адвокатки АО «Мітракс» Яни Бабенко, регіональної представниці Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики НААУ у Київській області, щоб отримати професійні рекомендації, як студентки та студенти можуть захистити свої права, гідність і приватні кордони, цим самим забезпечивши сприятливу атмосферу під час освітнього процесу в медуніверситетах.

Навіщо студентам захищатися: реальні історії

«Дівчата-студентки часто стикаються з булінгом і приниженням. Не рідкість поблажливе ставлення до чоловіків у групі, оскільки ‘‘Їх так мало в нас лишилось’’ і нетерпиме до дівчат. Іноді — неприхована нерівність в оцінюванні знань, регулярні підозри в академічній недоброчесності студенток, сексистські жарти, об’єктивізація тощо», — діляться досвідом і спостереженнями членкині УМСА.

У червні 2023 року резонансним був скандал, коли ректор одного з медичних університетів під час розподілу випускників на інтернатуру відпускав сексистські жарти й насміхався з прізвищ студентів. Це питання широко висвітлювалося в медіа, МОЗ публічно засудило будь-які прояви сексизму та упередженого ставлення до студентів і пообіцяло, що причетні будуть притягнені до відповідальності. Ректора звільнили з посади.

Однак випадків неприпустимого ставлення до студенток/-ів значно більше, але не всі вони набувають розголосу, а відтак — винні не несуть відповідальності. Одним із таких випадків поділилася студентка 5 курсу:

«Це було на циклі невідкладних станів. На першій парі викладач здався досить приємним і розумним чоловіком у віці. Жартував багато, атмосфера була доброю. Але вже на другій парі він почав постійно жартувати й саркастично висловлюватись у бік лікарів жіночої статі. Говорив: “А тепер складне питання для чоловіків, дівчатам це недосяжно”. І коли одногрупниця запитала, чому це запитання не для дівчат, він сказав, що вона сама напросилася, і запитав у неї закон аеродинаміки. Хлопці цей закон теж не знали, але принизив тоді він саме дівчину.

Моє спілкування із цим викладачем було ще гіршим. Йому дуже не сподобалось, що я цікавлюсь анестезіологією, працюю анестезисткою і в принципі на парі постійно відповідаю. Він мене за це постійно “підколював”, а якщо щось розповідав довго, то час від часу показово переводив на мене погляд, звертався на ім’я та по батькові: “Чи все я правильно сказав?”. Коли я погоджувала, він в’їдливо додав: “Ох, ну слава Богу, а то я думав, що наша анестезіолог не погодиться”. Крім цього, на парі розповідав, що я буду поганою дружиною, бо постійно багато говорю, і таких, як я, не люблять.

На модулі він наших трьох хлопців опитав за 3 хвилини, кожному давав надлегке питання на кшталт “Що таке клінічна смерть?”. Одному хлопцю аплодував, коли той відповів на питання про утоплення. Коли надійшла черга до мене, я відповіла на всі три питання, на що він сказав: “Не достатньо круто”. Поставив низьку четвірку і сказав мені, що мої жіночі емоції будуть заважати будувати карʼєру, я буду погана дружина й мати. Я вийшла за двері й розплакалася, а одногрупники, які залишилися, слухали від викладача, яка ж я набридлива дівчинка й таких, як я, він ні за що не вчив би».

Інші студентки/-ти також розповіли про випадки принижень від викладачів:

«Викладачка почала коментувати моє прізвище й казати, що мені скоріше б треба одружитися та змінити прізвище».
«Викладач, чоловік поважного віку, тримав у напрузі буквально всі групи. Нам пощастило, і в нас він був лише на заміні, але атмосфера на парах була нестерпна. Ти або трясешся або впадаєш у захисну апатію — не реагувати ні на що, не брати активної участі».
«Ми складали модуль із фізіології на 2 курсі. Я сиділа з хлопцем, з яким мала винятково товариські стосунки. Цей хлопець викликав у викладачки захоплення, а я — ні. Після перевірки модуля всі отримали свій зошит, крім мене. Я підійшла запитати, чому, на що вона відповіла, що я найгірша, а це ганьба, а не робота. І додала: “Що вам, (ім’я хлопця) цього разу не допоміг? Правильно, (ім’я хлопця), не давайте собою користуватись”. Потім викладачка почала трясти зошитом, показуючи сторінки всій аудиторії, а коли я попросила дати подивитися мені — просто його кинула, що він аж порвався на обкладинці. Я була незгодна з двійкою, переоцінити роботу викладачка відмовилась. Натомість запропонувала пройти окремі авторські завдання для “реабілітації”, але тільки якщо я писатиму цю роботу за першою партою, розверною до всіх обличчям і висунутою в центр. Я погодилась. Наступну половину пари всі дивились, як я перескладаю модуль. Коли цю роботу вона перевірила, то сказала: “Нормально, так зразу можна було написати. Вільна”.»

Важливі поняття

Що робити, якщо ви студентка чи студент і зіштовхнулися з проявами дискримінації в закладі вищої освіти? Насамперед важливо розібратися в термінах.

Булінг

Визначення булінгу закріплено у ч. 1 ст. 173⁴ Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — «КУпАП»). Булінг (цькування) — це діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, унаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

У «Порядку реагування на випадки булінгу (цькування)», затвердженого наказом Міністерства освіти й науки України від 28 грудня 2019 року № 1646, у п. 1 зазначається: «…цей Порядок визначає механізм реагування на випадки булінгу (цькування) у закладах освіти всіх типів і форм власності, крім тих, які забезпечують здобуття освіти дорослих, у тому числі післядипломної освіти».

Тобто обов’язковим суб’єктом, учасником булінгу, для його кваліфікації саме як адміністративного правопорушення є те, що однією зі сторін булінгу чи кривдником, чи потерпілим має бути малолітня або неповнолітня особа. Якщо беруть участь дві повнолітні особи (попри статус учасників освітнього процесу) — ця дія не буде кваліфікована як булінг.

❗️ Конфліктні взаємовідносини між повнолітніми здобувачами освіти, педагогічними працівниками чи іншими повнолітніми особами як учасниками освітнього процесу не підпадають під регулювання антибулінговим законодавством. Відповідальність згідно статті 173⁴ КУпАП у такому випадку не настає.

Дискримінація

Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» 06 вересня 2012 року № 5207–VI (далі — «Закон № 5207–VI»), дає визначення поняття дискримінації: це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їхніми ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі — певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обгрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Крім того, Закон № 5207–VI визначає також, поняття «утиск» — це небажана для особи та/або групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є приниження їхньої людської гідності за певними ознаками або створення стосовно такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери. Утиск може бути й за ознаками статі.

Дискримінація за ознакою статі (згідно абз. 4 ст. 1 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 08 вересня 2005 року № 2866–IV) — це ситуація, за якої особа та/або група осіб за ознаками статі, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами або привілеями в будь-якій формі, встановленій Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», крім випадків, коли такі обмеження або привілеї мають правомірну об’єктивно обгрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Сексизм

У Рекомендації CM/Rec (2019)1 Комітету міністрів державам-членам щодо запобігання сексизму та боротьби з ним від 27 березня 2019 р., сексизм розглядається як будь-які дія, жест, візуальний прояв, вимовлені або написані слова, практика або поведінка, в основі яких лежить ідея про те, що людина або група людей гірші через свою стать, та які проявляються в публічній або приватній сферах, у мережі або поза нею і скеровані на (або спричиняють):

порушення власної гідності або прав людини чи групи людей;
фізичну, сексуальну, психологічну або соціально-економічну шкоду або страждання особи чи групи осіб;
створення загрозливого, ворожого, принизливого або образливого середовища;
перешкоджання незалежності або повноцінному здійсненню прав людини з боку особи чи групи осіб;
підтримку та посилення гендерних стереотипів.

Види відповідальності

За дискримінацію (в тому числі — за ознакою статі) може наступати цивільна, адміністративна, кримінальна відповідальність.

Якщо ви вважаєте, що стосовно вас виникла дискримінація, ви маєте право звернутися зі скаргою до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим*, органів місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду в порядку, визначеному законом (ч. 1 ст. 14 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»). Ви маєте право на відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, завданих вам унаслідок дискримінації (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»).

*оскільки Автономна Республіка Крим є тимчасово окупованою територією, то у разі виявлення порушення особа має звернутися до відповідних органів за місцем свого поточного проживання (перебування), наприклад, до державних адміністрацій.

Аналогічні норми містяться в Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, регіональної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками — караються штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого (ч. 1 ст. 161 Кримінальний кодекс України).

Вчинення насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру, спрямованих проти конкретної особи через її належність до певної статі чи стереотипні уявлення про соціальні ролі (становище, обов’язки, поведінку тощо) жінки або чоловіка в суспільстві, унаслідок чого була завдана шкода фізичному (без спричинення тілесних ушкоджень) або психічному здоров’ю потерпілого, — тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку (ч. 1 ст. 173⁶ КУпАП).

❗️Якщо йдеться про цькування на робочому місці, у тому числі за ознакою статі, винного можна притягнути до адміністративної відповідальності за ст. 173⁵ Мобінг. Що робити у випадку мобінгу (цькування на робочому місці), адвокатка Яна Бабенко пояснювала в цій статті.

Як захистити себе й куди звертатися?

Зберігайте документально підтверджені докази протиправних дій: переписки, листи, аудіо, відеозаписи тощо.
У разі виявлення порушення, звертайтеся до керівництва (декан, ректор, інший керівник) зі скаргою щодо цих дій. Зрозуміло, якщо конфлікт стався не із цим керівником.

До прикладу, у Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця наказом ректора від «20» вересня 2023 року № 800 введено в дію Морально-етичний кодекс учасників освітнього процесу Національного медичного університету імені О. О. Богомольця. Серед основних моральних принципів учасників освітнього процесу НМУ імені О. О. Богомольця виокремлено: не допускати дискримінації викладачів, співробітників, студентів за національною, расовою, релігійною, гендерною та іншими ознаками в індивідуальному порядку й у рамках діяльності органів студентського самоврядування. Відповідальність та контроль за дотримання Кодексу покладена на керівників підрозділів, кафедр, факультетів, старост груп, курсів, голів студентських рад факультетів тощо. Тобто до цих осіб можна звертатися у випадку допущення порушень щодо дискримінації за ознакою статі чи іншими ознаками.

Звертайтеся зі скаргою до Національної соціальної сервісної служби України (Нацсоцслужба) або її територіальних органів. Нацсоцслужба, зокрема здійснює реалізацію державної політики з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Звертайтеся до державних органів (наприклад, до Міністерства охорони здоров’я), органів місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб.

До прикладу, відповідальні структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій із питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у Києві:

Київська міська державна адміністрація, Хонда Марина Петрівна, заступниця голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень, уповноважена з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків, м. Київ вул. Хрещатик, 36 (044) 202–79–40, maryna.khonda@kyivcity.gov.ua.
Київська міська рада, Гнатовська Ксенія Дмитрівна, радниця Київського міського голови на громадських засадах із питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, м. Київ вул. Хрещатик, 36 (050) 718 29 00, kseniya.gnatovska@gmail.com.

Інші структурні підрозділи по регіонах можна знайти тут.

Звертайтеся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. У разі отримання такого звернення Уповноважений може звертатися із листами до правоохоронних органів та керівництва, наприклад, університетів, якщо це стосується студентів щодо вирішення цих проблемних питань.
Звертайтеся до правоохоронних органів, якщо йдеться про вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення. Органи Нацполіції складають протоколи за ст. 1736 КУпАП, які направляються до суду для розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Заяви про вчинення кримінального правопорушення за ст. 161 КК України також подаються до органів Нацполіції.

Звертайтеся до суду з позовом про відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди, завданої протиправними діями — дискримінацією за ознаками статі.