Тіло після лікування раку грудної залози: як прийняти зміни та відновити самооцінку
Автори
Молочна залоза для багатьох жінок — не лише частина тіла, а й символ жіночності, материнства і привабливості. Тому діагноз «рак грудної залози» стає викликом як для фізичного здоров’я, так і для самооцінки, емоційної стійкості та відчуття власної ідентичності.
Хірургічне втручання, мастектомія чи реконструкція часто залишають у пацієнток відчуття втрати. Жінка змінюється зовні, а разом із тим змінюється і її внутрішнє сприйняття себе. Для жінки надзвичайно важливо прийняти новий образ тіла і відновити самооцінку після пережитого досвіду.
Образ тіла — це не лише дзеркальне відображення, а й те, як людина сприймає та відчуває себе. Для жінки груди часто пов’язані з інтимністю, ніжністю й привабливістю, тому їхня втрата або зміна може викликати страх, сором чи відчуття неповноцінності. Водночас важливо усвідомити: жіночність не вимірюється формами чи ідеалами краси. Вона проявляється у силі долати труднощі, у здатності любити й піклуватися, у мудрості, яку приносить пережитий досвід.
Дослідження стверджують, що після лікування раку грудної залози 30% жінок мають стійку нециклічну масталгію — біль у грудях, не пов’язаний із менструальним циклом. Особливо це стосується пацієнток, які перебувають в пременопаузі, мають високий індекс маси тіла або супутній психологічний стрес.
Причини виникнення масталгії невідомі. Той факт, що цей стан покращується у зв’язку з гормональними змінами, наприклад, при досягненні менопаузи, а також під час вагітності та лактації, вказує на гормональну причину. У жінки з нециклічною масталгією необхідно виключити запальні, неопластичні та судинні захворювання грудних залоз. У випадках відсутності основної патології частота спонтанної ремісії протягом декількох місяців до 3 років є високою [4]. Тому прийняття власного тіла після лікування раку грудної залози є складним і тривалим процесом, що вимагає залучення як внутрішніх ресурсів жінки, так і підтримки ззовні.
Психологічна підтримка
Варто звернути увагу на ряд факторів, які допомагають жінкам прийняти своє тіло після хвороби. Першим із ключових напрямів роботи є психологічна допомога. Регулярне ведення «щоденника емоцій» дозволяє пацієнтці виражати свої почуття, фіксувати зміни у настрої та поступово усвідомлювати власний шлях до відновлення [5]. Не менш важливою є практика позитивних самостверджень — афірмацій, які допомагають змінювати внутрішній діалог із критичного на підтримувальний. Фрази на кшталт «моє тіло сильне і стійке» чи «я приймаю себе у своїй унікальності» можуть стати щоденними нагадуваннями про цінність і силу, що зберігається попри фізичні зміни [2]. В окремих випадках професійна допомога психотерапевта чи онкопсихолога є необхідною умовою для подолання відчуття втрати та тривожності.
Роль оточення
Другим важливим чинником є соціальне оточення. Жінки, які стикаються з подібними викликами, потребують живого прикладу і розуміння. Саме тому групи підтримки, як очні, так і онлайн-спільноти, мають особливе значення: вони створюють простір довіри, де можна відверто поділитися досвідом і водночас почути історії інших [1]. Підтримка партнера й родини також відіграє ключову роль. Відкритий діалог із близькими людьми допомагає зняти бар’єри у стосунках і формує відчуття безпеки.
Естетичне відновлення
Не менш вагомим аспектом є естетичне відновлення. Багато жінок відзначають, що спеціальна білизна, використання протезів чи сучасні можливості реконструктивної хірургії допомагають відновити відчуття гармонії з власним тілом. Проте зовнішність — це не лише форма тіла. Зміни у стилі одягу, підбір аксесуарів, нова зачіска чи навіть косметичні ритуали здатні стати символами «нового початку». Таким чином, естетичні рішення виступають не як маскування втрати, а як ресурс для посилення внутрішньої впевненості.
Як бачимо, шлях до прийняття змін вимагає інтеграції психологічних практик, соціальної підтримки та уваги до власного тіла. Це дозволяє жінці поступово трансформувати пережиту травму у досвід сили, відновлювати цілісність і вибудовувати новий, більш гармонійний образ себе [3].
Цінності, цілі та самовираження
Відновлення самооцінки у жінок після лікування раку молочної залози є багатовимірним процесом, що охоплює як внутрішню роботу з власним «Я», так і залучення ресурсів соціального та культурного середовища. Дослідження доводять, що перенесений онкологічний досвід нерідко змінює систему цінностей пацієнтки, сприяє глибшому усвідомленню сенсу життя та формує нові пріоритети [1]. Важливим кроком є зосередження на досягненнях, а не на втратах: усвідомлення факту перемоги над хворобою стає підґрунтям для відновлення впевненості у власних силах.
Значну роль відіграє постановка нових життєвих цілей. Жінки, які інтегрують нові хобі, розширюють професійну діяльність чи долучаються до волонтерських проєктів, демонструють вищий рівень самоповаги та відчуття власної значущості. Це пояснюється тим, що активна життєва позиція дозволяє подолати сприйняття себе виключно через призму хвороби і формує нову ідентичність, де жінка виступає не лише пацієнткою, а й повноцінною особистістю з багатогранним досвідом.
Наступним дієвим механізмом відновлення є творчість та самовираження. Практики, пов’язані з мистецтвом — малювання, музика, рукоділля, письменницька діяльність — мають терапевтичний ефект і допомагають жінкам переосмислити свій досвід через символи й образи. Творча діяльність сприяє інтеграції пережитої травми в особисту історію, що знижує рівень внутрішнього конфлікту та сприяє підвищенню самооцінки.
Висновки
Прийняття змін тіла після лікування раку молочної залози та відновлення самооцінки — це не одноразовий акт, а тривалий шлях, що поєднує психологічну роботу, соціальну підтримку та турботу про власну зовнішність. Тому залучення психотерапії, груп підтримки, естетичних рішень та творчих практик сприяє тому, що травматичний досвід поступово перетворюється на ресурс зростання. Таким чином, жінка не лише вчиться приймати зміни у власному тілі, а й вибудовує оновлений образ себе — сильний, стійкий та гармонійний, де жіночність розкривається у внутрішній глибині, а не у зовнішніх формах.
Список використаної літератури:
- Sehati Shafaee F, Mirghafourvand M, Harischi S, Esfahani A, Amirzehni J. Self-Confidence and Quality of Life in Women Undergoing Treatment for Breast Cancer. Asian Pac J Cancer Prev. 2018 Mar 27;19(3):733-740. doi: 10.22034/APJCP.2018.19.3.733. PMID: 29582628; PMCID: PMC5980849.
- Sebri V, Durosini I, Triberti S, Pravettoni G. The Efficacy of Psychological Intervention on Body Image in Breast Cancer Patients and Survivors: A Systematic-Review and Meta-Analysis. Front Psychol. 2021 Mar 1;12:611954. doi: 10.3389/fpsyg.2021.611954. PMID: 33732184; PMCID: PMC7957010.
- Inge Scheel Andersen, Ditte Mee Ran Jensen, Kasper Grosen, Kristine Tang Bennedsgaard, Lise Ventzel, Nanna Brix Finnerup, Body image and psychosocial effects in women after treatment of breast cancer: A prospective study, The American Journal of Surgery, Volume 237, 2024, 115895, ISSN 0002-9610, https://doi.org/10.1016/j.amjsurg.2024.115895.
- Рак грудної залози: навч. – метод. посіб. / Верещако І та ін. Київ, 2024 р.
- Sebri V, Pravettoni G. Tailored Psychological Interventions to Manage Body Image: An Opinion Study on Breast Cancer Survivors. Int J Environ Res Public Health. 2023 Feb 8;20(4):2991. doi: 10.3390/ijerph20042991. PMID: 36833684; PMCID: PMC9957299.
Схожі статті
45
Життя після ампутації: сприйняття власного тіла і стосунки
Люди після ампутації можуть відчувати невпевненість щодо образу свого тіла та страх фізичної близькості - що слід знати, щоб позбутися негативних переконань і побудувати стосунки.
25
Етичне спілкування: як правильно говорити і писати про людей із захворюваннями та інвалідністю
Етичне спілкування: як правильно говорити і писати про людей із захворюваннями та інвалідністю: Слова можуть бути джерелом підтримки і натхнення, але водночас здатні принижувати і завдавати болю. Особливо це стосується людей із захворюваннями чи інвалідністю, яким доводиться стикатися з упередженнями щодо свого стану здоров’я. Використання некоректної лексики, нехай і без злого наміру, може сприяти маргіналізації та деперсоналізації людини, зводити її особистість до хвороби. У таких випадках важливо пам’ятати про принцип «person-first language» (PFL), тобто «мову, орієнтовану на особистість».
255
Панічні атаки — чому вони виникають і як впоратися з епізодами сильного страху
Панічні атаки — чому вони виникають і як впоратися з епізодами сильного страху: Що таке панічні атаки, які причини їхнього виникнення, як розпізнати симптоми цього стану і відрізнити його від серцевого нападу. Який лікар лікує панічні атаки, чи можна позбутися їх назавжди, як заспокоїтися під час паніки.