Хімієтерапія раку молочної залози: що потрібно знати про лікування

Онкологія

Березень 25, 2025

≈4 хв

Медична редакторка: Дарія Кізуб, MD
Перекладачка: Тетяна Павлішевська, MD
Авторка: Vanessa Leong

Якщо у вас діагностовано рак молочної залози, лікар може рекомендувати хімієтерапію як один із методів лікування. Тривалість і особливості цього процесу залежать від індивідуальних обставин, але розуміння того, як працює цей метод лікування, може додати впевненості та підтримати вас на цьому шляху.

Що таке хімієтерапія?

Хімієтерапія — це метод лікування, що передбачає застосування препаратів для знищення ракових клітин. Її основна мета — усунення пухлини або зменшення пухлинного навантаження, тобто загальної маси пухлинної тканини в організмі пацієнта. Це може сприяти зменшенню симптомів захворювання, покращенню якості життя, а в деяких випадках — одужанню або збільшенню тривалості життя.

Хімієтерапія може призначатися за різними схемами та мати різні терапевтичні цілі, залежно від індивідуальної ситуації пацієнта.

Неоад'ювантна хімієтерапія

Неоад'ювантна терапія — це призначення хімієтерапевтичних препаратів перед операцією чи на початковій фазі терапії раку. Вона спрямована на зменшення розміру пухлини для хірургічного видалення, або на зниження обсягу хірургічного втручання. Додаткові цілі неоад'ювантної терапії включають контроль росту пухлини, оцінку її реакції на певні препарати та полегшення симптомів захворювання.

Ад’ювантна хімієтерапія

Ад’ювантна терапія — це призначення хімієтерапевтичних препаратів після місцевого лікування пухлини, наприклад, після операції чи променевої терапії. Основна мета такої терапії — знищити ракові клітини, які ще залишилися в організмі. Також вона допомагає запобігти утворенню метастазів, тобто поширенню раку.

Якщо після неоад’ювантної терапії та хірургічного втручання залишаються ракові клітини, може знадобитися додаткова хімієтерапія в ад’ювантному режимі. Також сьогодні доступні геномні тести, такі як Oncotype DX, які допомагають визначити, кому з пацієнтів із гормон-рецептор-позитивним раком молочної залози на ранніх стадіях може бути корисна хімієтерапія.

Важливо зважити всі варіанти лікування, їхні переваги та ризики, щоб ухвалити найкраще рішення для кожного конкретного випадку.

Як діють хімієтерапевтичні препарати?

Більшість хімієтерапевтичних препаратів діють на клітинному рівні, порушуючи критично важливі процеси росту, поділу та виживання клітин. Основні групи хімієтерапевтичних препаратів і механізми їх дії включають:

Алкілуючі та споріднені до них сполуки (циклофосфамід) зв’язуються переважно з ДНК, порушуючи її нормальну функцію під час поділу клітини та експресії генів.
Препарати платини (карбоплатин) діють за подібним механізмом, блокуючи реплікацію і транскрипцію ДНК.
Антиметаболіти (капецитабін, метотрексат) замінюють нормальні молекули в синтезі ДНК і РНК або переривають процеси синтезу, тим самим порушуючи ріст і виживання ракових клітин.
Інгібітори топоізомерази (доксорубіцин) впливають на функцію ядерних ферментів топоізомерази I і II. Ці ферменти мають вирішальне значення для реплікації, транскрипції та репарації ДНК. Взаємодія з цими препаратами призводить до постійних розривів ДНК, що порушує її нормальну функцію.
Препарати, що впливають на мікротрубочковий апарат клітини (паклітаксел, доцетаксел). Мікротрубочки — це елементи цитоскелета в клітинах, необхідні для багатьох функцій, таких як внутрішньоклітинний транспорт, рухливість і поділ. Такі препарати порушують синтез і розпад мікротрубочок, що призводить до дефіциту або накопичення надлишку мікротрубочок. У результаті цього пізніше настає втрата функції клітини.
Деякі інші препарати діють шляхом індукції програмованого апоптозу (запрограмованої смерті клітин).

Приклади хімієтерапевтичних препаратів для лікування раку молочної залози включають:

Антрацикліни, такі як доксорубіцин (Adriamycin) та епірубіцин (Ellence).
Таксани, такі як паклітаксел (Taxol) і доцетаксел (Taxotere).
5-фторурацил (5-FU) або капецитабін (Xeloda).
Циклофосфамід (Cytoxan).
Карбоплатин (Paraplatin).

Як вводяться хімієтерапевтичні препарати?

Хімієтерапевтичні засоби найчастіше вводять шляхом внутрішньовенної інфузії, ін’єкцій або перорально.

На ранніх стадіях раку молочної залози, коли метою лікування є повне одужання, хімієтерапевтичні препарати зазвичай призначають у комбінації. Це дозволяє зменшити ймовірність резистентності пухлинних клітин, подіяти на різні клони пухлинних клітин, а також уникнути надмірної токсичності для нормальних клітин. Комбінація препаратів залежить від гістології пухлини, її молекулярних характеристик, стадії захворювання та результатах клінічних випробувань.

Реакція на хімієтерапію може бути індивідуальною: у деяких пацієнтів ефект помітний вже після першого циклу, в інших — лише після кількох.

Хімієтерапія призначається циклами з періодами відпочинку між ними. Це важливо для зменшення побічних ефектів і відновлення організму. Повний курс хімієтерапії зазвичай триває від 3 до 6 місяців.

Чому хімієтерапія може не подіяти?

Хоча хімієтерапія допомогла багатьом пацієнтам вилікувати рак молочної залози, існує ймовірність, що вона не спрацює або не зупинить ріст пухлини. На ранніх стадіях захворювання це трапляється рідко, проте можливо, що пухлина виявиться нечутливою до хімієтерапевтичних препаратів. При метастатичному раку часто розвивається стійкість (резистентність) до хімієтерапії. Це означає, що пухлина спочатку може відповідати на лікування, але згодом втратить чутливість, і препарати перестануть діяти належним чином.

Причини резистентності до лікування можуть відрізнятися залежно від типу пухлини та особливостей організму кожної людини.

Резистентність на клітинному рівні

Через мутації ракові клітини стають більш стійкими до хімієтерапевтичних препаратів. Існують способи вирішення цієї проблеми, наприклад, перехід на новий препарат або комбінацію препаратів.

Прискорений метаболізм препаратів

У деяких пацієнтів організм швидко розщеплює (метаболізує) хімієтерапевтичні препарати, що зменшує їх ефективність і не дає змоги достатньо довго впливати на пухлинні клітини.

Відсутність медикаментозного впливу на пухлину

Деякі пухлини або їх частини мають погану васкуляризацію (слабке кровопостачання), через що хімієтерапевтичні препарати не можуть проникнути до всіх клітин пухлини у необхідній концентрації.

Кінетичний опір клітини

Через швидкий ріст деякі пухлини можуть подолати вплив препарату, навіть якщо вони чутливі до нього. Ці пухлини, як правило, швидко відновлюються в періоди відпочинку між циклами хімієтерапії.

Можливі побічні ефекти хімієтерапії

Як і всі методи лікування, хімієтерапія має низку можливих побічних ефектів. До них належать:

випадіння волосся;
втрата апетиту;
зміна ваги;
нудота;
діарея або закреп;
нижча стійкість до інфекцій;
втома;
ураження нирок;
ураження печінки;
інфузійні реакції.

Проходження хімієтерапії може бути непростим досвідом через побічні ефекти, проте важливо пам’ятати, що більшість із них тимчасові та зникають після завершення лікування. Існують також ефективні засоби для контролю та полегшення симптомів, які дозволяють зменшити побічні ефекти та покращити якість життя під час терапії.

Хімієтерапія є важливою складовою лікування раку молочної залози, допомагаючи досягти одужання або контролювати захворювання. Ви не самотні в цьому процесі, а лікарі допоможуть розвіяти сумніви та підібрати оптимальну терапію, враховуючи ваш стан і потреби.

Підготовлено NUS Global Asia Institute для використання GMKA. ourcancerstories.com