fbpx

UA

Для медиків

Військова хірургія – настанови Deployed Medicine

Наука та Дослідження

Головна > Для медиків / Хірургія > Невідкладна хірургія > Травма печінки: прояви, лікування та ускладнення

Травма печінки: прояви, лікування та ускладнення

Серпень 18, 2022 - читати ≈ 19 хвилин

Поділитися

Автори

Jamie A. Hillas, MD

Division of Trauma, Burn, Surgical Critical Care and Emergency; General Surgery, Brigham and Women’s Hospital, Boston, MA, USA

Ashley E. Siegel, MD

Division of Trauma, Burn, Surgical Critical Care and Emergency; General Surgery, Brigham and Women’s Hospital, Boston, MA, USA

Geoffrey A Anderson, MD, MPH

Assistant Professor, Harvard Medical School; Division of Trauma, Burn, Surgical Critical Care and Emergency; General Surgery, Brigham and Women’s Hospital, Boston, MA, USA

Зміст

Вступ

Пошкодження печінки є одними з найпоширеніших уражень після травми. Великий розмір печінки та відкрите положення під правим реберним краєм роблять її одним із органів, які найчастіше страждають при тупій і проникаючій травмі живота. Більшість ушкоджень печінки можна лікувати консервативно, лише при найважчих травмах існує ризик екстремальної кровотечі, яка потребує застосування масивних протоколів гемотрансфузії та невідкладної лапаротомії.

Американська асоціація травматологічної хірургії використовує радіологічні дані для класифікації ушкоджень печінки за шкалою пошкоджень органів. Інтервенційні радіологічні процедури перетворилися на важливі інструменти для лікування травми печінки. Травми печінки можуть бути різного ступеня тяжкості; У цій статті представлено огляд підходу до лікування травм печінки.

Клінічні прояви

Після поступлення пацієнта в лікарню спеціалісти, які здійснюють первинний огляд пацієнта, можуть з’ясувати дані про механізм травми або інші анамнестичні факти, які можуть допомогти діагностувати травми печінки. Травма тулуба, особливо передньої або бічної торакоабдомінальної ділянки, правого верхнього квадранта або правого боку, повинна викликати підозру на цей стан. Пацієнт може бути гемодинамічно стабільним або нестабільним залежно від тяжкості травми.

Болі в животі або симптоми подразнення очеревини можуть бути, або не бути присутніми. Здуття живота на тлі травми може свідчити про гемоперитонеум, джерело якого походить із печінки. Після важких автомобільних аварій може бути присутнім «слід від паска безпеки», який може вказувати на внутрішньочеревні ушкодження непарного органу. Важливо, що стабільність гемодинаміки та/або відсутність болю в животі не виключають ймовірність пошкодження печінки при тупій або проникаючій травмі.

Огляд

Необхідно провести стандартизований травма-огляд, керуючись основами Advanced Trauma Life Support (ATLS). Він починається з первинного огляду та виявлення нестабільності гемодинаміки. У цей час слід розпочати ресуститаційні заходи. Кристалоїди можна використовувати під час первинної реанімації при очікуванні надходження препаратів крові, але слід уникати надмірного переливання розчинами кристалоїдів. Якщо цільна кров або продукти крові доступні відразу, вони є препаратами першого вибору для проведення інфузійної терапії при травмі.

Введення препаратів крові повинно здійснюватися у співвідношенні 1:1:1 з відмитими еритроцитами, свіжозамороженою плазмою та тромбоцитами.

Лабораторна оцінка

По можливості слід провести стандартну панель лабораторних досліджень. Вони включають загальний аналіз крові (ЗАК), комплексну біохімічну панель (БХ) (включаючи тести функції печінки), маркери коагуляції та лактат. Результати тестів функції печінки можуть мати або не мати відхилень від норми при початкових лабораторних дослідженнях, залежно від часу травми. Зміни в аналізах можуть зайняти кілька годин або днів. Крім того, тип і перехресна відповідність мають вирішальне значення для пацієнтів із важким ураженням печінки, що потребує масивної трансфузії.

Радіологічна оцінка

Фокусована сонографія черевної порожнини при травмі (FAST-протокол) — це швидкий інструмент, який можна використовувати в травматологічному відділенні для виявлення гемоперитонеуму. Ознаки ураження печінки при дослідженні за FAST-протоколом включають візуалізацію субкапсулярної рідини, навколопечінкової рідини або рідини в гепаторенальному просторі (кишені Моррісона).

Рентгенографія грудної клітки та черевної порожнини також необхідна для виявлення потенційних джерел кровотечі, але ці методи не дозволяють чітко візуалізувати кровотечу з печінки. Комп’ютерна томографія (КТ) є широко використовуваним методом візуалізації в лікуванні пацієнтів із травмами та довела свою життєво важливу роль у діагностиці та лікуванні пошкоджень печінки. Пацієнтам зі стабільною гемодинамікою наполегливо рекомендується проведення КТ. КТ з контрастуванням дозволяє виявити пошкодження паренхіми, судин і жовчних шляхів. Багатофазова візуалізація за допомогою КТ додатково характеризує тип судинного ураження та наявність активної кровотечі. Важливо пам’ятати, що нестабільний пацієнт не підлягає транспортуванню до КТ-сканера.

Ступінь ураження

Американська асоціація травматологічної хірургії (AAST) розробила загальноприйняту шкалу класифікації травм для класифікації тяжкості пошкоджень печінки. Тут використовуються рентгенологічні, інтраопераційні та патоморфологічні критерії для здійснення оцінки. Вищі ступені є більш серйозними та пов’язані з вищою ймовірністю невдачі консервативного лікування, та такими, що потребують хірургічного втручання. Ступінь травми не обов’язково вказує на те, слід проводити оперативне чи неоперативне лікування, але надає стандартизовану системну оцінку. Однак вищий ступінь травми пов’язаний з вищою захворюваністю та смертністю.

Таблиця 1: Шкала для оцінки пошкодження печінки (2018 р.) – Американська асоціація травматологічної хірургії

Ступінь за AASTВажкість за AISВізуалізаційні критерії (КТ)Інтраопераційні критеріїПатоморфологічні критерії
І1• Субкапсулярна гематома <10% площі поверхні
• Розрив паренхіми глибиною <1 см
• Субкапсулярна гематома <10% площі поверхні
• Розрив паренхіми глибиною <1 см
• Розрив капсули        
• Субкапсулярна гематома <10% площі поверхні
• Розрив паренхіми глибиною <1 см
• Розрив капсули  
ІІ2• Субкапсулярна гематома 10-50% площі поверхні;  внутрішньопаренхіматозна гематома <10 см в діаметрі
• Розрив паренхіми глибиною 1-3 см і довжиною <10 см
• Субкапсулярна гематома 10-50% площі поверхні;  внутрішньопаренхіматозна гематома <10 см в діаметрі
• Розрив паренхіми глибиною 1-3 см і довжиною ≤10 см
• Субкапсулярна гематома 10-50% площі поверхні; внутрішньопаренхіматозна гематома <10 см в діаметрі
• Розрив паренхіми глибиною 1-3 см і довжиною <10 см  
ІІІ3• Субкапсулярна гематома >50% площі поверхні;  розрив субкапсулярної або паренхіматозної гематоми
• Інтрапаренхіматозний розрив >10 см
• Розрив паренхіми >3 см
• Будь-яка травма за наявності ураження судин печінки або активної кровотечі, що локалізується в паренхімі печінки
• Субкапсулярна гематома >50% площі поверхні або її розширення;  розрив субкапсулярної або паренхіматозної гематоми
• Внутрішньо-паренхіматозна гематома >10 см
• Розрив паренхіми глибиною >3 см
• Субкапсулярна гематома >50% площі поверхні;  розрив субкапсулярної або інтрапаренхіматозної гематоми
• Внутрішньопаренхіматозна гематома >10 см
• Розрив паренхіми глибиною >3 см
IV4• Пошкодження паренхіми із залученням 25-75% частки печінки
• активна кровотеча, що поширюється за межі паренхіми печінки в очеревину
• Пошкодження паренхіми із залученням 25-75% частки печінки• Пошкодження паренхіми із залученням 25-75% частки печінки
V5• Пошкодження паренхіми >75% частки печінки
• ураження біляпечінкових вен, включаючи позадупечінкові частини порожнисті вени та печінкові вени
• Пошкодження паренхіми >75% частки печінки
• ураження біляпечінкових вен, включаючи позадупечінкові порожнисті вени та і печінкові вени
• Пошкодження паренхіми >75% частки печінки
• ураження біляпечінкових вен, включаючи позадупечінкові порожнисті вени та печінкові вени
Пошкодження судин визначається як псевдоаневризма або артеріовенозна фістула та виглядає як вогнищеве скупчення судинного контрасту, яке зменшується під час відстроченої візуалізації.  Активна кровотеча внаслідок ушкодження судин проявляється у вигляді скупчення судинного контрасту, вогнищевого або дифузного, який збільшується в розмірі або слабшає у відстроченій фазі.  Тромбоз судин може призвести до інфаркту органу.
Визначення ступеня тяжкості базується на найвищій оцінці, зробленій на основі візуалізації, під час операції або на патоморфологічному зразку.
Може бути більше ніж один ступінь ураження печінки, в таких випадках їх слід класифікувати за вищим ступенем ураження.
Бал підвищується на один ступінь при наявності  численних травм до III ступеня.

Анатомія

Короткий огляд анатомії важливий для будь-якого хірурга, який лікує травми печінки. Печінка є найбільшим органом в організмі і розташована у верхньому правому квадранті черевної порожнини, безпосередньо під діафрагмою. Серпоподібна зв’язка – це двошарова складка очеревини, яка з’єднує печінку з передньою черевною стінкою і візуально розділяє печінку на дві частини. Анатомічно печінка поділяється на праву та ліву частки печінки лінією Кантлі, що йде від жовчного міхура до НПВ (нижньої порожнистої вени).

На вісцеральній поверхні печінки можна знайти жовчний міхур, щілину для круглої зв’язки і ворота печінки(porta hepatis). Це «щілина», через яку проходять гілки власної печінкової артерії, ворітної вени та жовчних проток. Кровопостачання печінки здійснюється через власну печінкову артерію та ворітну вену, які входять через porta hepatis. Кров по печінкових венах відтікає з органу безпосередньо в надпечінкову частину НПВ. Печінка може бути функціонально розділена на вісім сегментів, кожен з яких має власну портальну тріаду (ворітна вена, печінкова артерія та жовчна протока), орган рясно васкуляризований, тому  схильний до масивних крововиливів при травмі.

Зобр. 1: Porta hepatis (вид ззаду)

Менеджмент

Тупе чи проникаюче поранення печінки

Механізм ушкодження важливий при визначенні алгоритму лікування ушкоджень печінки. Тупа травма печінки, яка виникає під час зіткнень або падінь автомобіля, відбувається під час гальмування. Це призводить до розриву печінки в місцях кріплення до черевної стінки та діафрагми. Результатом є ураження печінкових вен, які містять меншу кількість фіброзного компоненту, ніж артеріальні судини. При важких травмах портальна система може бути уражена, що призводить до масивного крововиливу.

Загалом при тупій травмі частіше ушкоджується права частка печінки. Проникаюча травма може пошкодити як венозну, так і артеріальну судинні системи печінки. Консервативне лікування може бути актуальним у випадках проникаючої травми, особливо при можливості використання інтервенційної радіологічної ангіоемболізації.

Консервативне лікування

Консервативне лікування (КЛ) є методом вибору при травмі печінки у гемодинамічно стабільних пацієнтів, незалежно від ступеня пошкодження. Ця зміна парадигми оперативного лікування розвивалося з 1990-х років. Численні дослідження підтвердили успішне лікування пошкоджень печінки без хірургічного втручання, причому деякі ретроспективні дослідження повідомляють про високі показники успіху, >90%.

Доведено, що кровотеча внаслідок пошкодження печінки може посилюватися при оперативному втручанні. КЛ має включати ретельний моніторинг у відділенні інтенсивної терапії, якщо це можливо, динаміку показників гематокриту, динамічні обстеження черевної порожнини та статус МНВ у разі необхідності екстреного втручання. Крім того, повинні бути доступні приміщення та персонал, необхідні для невідкладного хірургічного втручання у випадку клінічного погіршення. Протипоказання до КЛ включають гемодинамічну нестабільність, абдомінальний компартмент-синдром, перитоніт або відсутність будь-якого з перерахованих раніше елементів спостереження.

Роль ангіоемболізації

В останні десятиліття ангіоемболізація стала важливим доповненням до КЛ ушкоджень печінки. На даний момент немає загальноприйнятих рекомендацій, проте кілька досліджень описують групи пацієнтів, яким може бути корисна ангіоемболізація при травмах печінки.

Ангіоемболізація є надзвичайно успішною для контролю кровотечі, коли активна екстравазація контрасту візуалізується на КТ-ангіограмі. Метод використовується ще й тоді, коли оперативне втручання не може повністю зупинити кровотечу. Наприклад, коли навколопечінкова тампонада після лапаротомії недостатня для контролю кровотечі, ангіоемболізація може допомогти з доступом до залишкових джерел активної кровотечі. У систематичних оглядах літератури ангіоемболізація була успішною для контролю кровотечі в понад 70% випадків.

Хірургічне лікування

У випадках гемодинамічної нестабільності, незважаючи на розпочатку інфузійну терпію, у поєднанні з ознаками внутрішньочеревної кровотечі, знайденими під час FAST обстеження або інших методів візуалізації, рекомендується оперативне втручання. Хірургічне втручання також показано у випадках невдалого КЛ, про що свідчить постійна потреба в переливанні крові та прогресування гемодинамічної нестабільності.

Стандартним підходом до цих ушкоджень має бути серединна лапаротомія з наступною евакуацією крові та 4-квадрантною тампонадою. Якщо потрібен додатковий доступ до пошкодженої правої частки печінки, серединна лапаротомія може бути «продовжена» в праве підребер’я.

При кровотечі  в черевну порожнину, втрата крові спочатку зростає до моменту, поки гемоперитонеум великого об’єму не забезпечить тимчасовий ефект тампонади. Хірург повинен почати з ручного стиснення будь-яких очевидних кровоточивих ділянок до моменту зупинки активної кровотечі. Це забезпечує евакуацію крові, кращу візуалізацію та час для реанімації. Тампонада є основним засобом лікування уражень печінки. Це особливо корисно для контролю кровотечі, доки пацієнта не буде переведено до спеціалізованого травма-центру. Тампонаду можна здійснити за допомогою лапаротомних серветок або перев’язувальних матеріалів з додаванням кровоспинних засобів.

Серветки слід розміщувати вище, позаду, латеральніше та медіальніше печінки. Мета полягає в тому, щоб повернути печінку до її анатомічної позиції. Іноді для цього потрібна часткова мобілізація шляхом зняття серпоподібної та коронарних зв’язок, однак, якщо ви можете уникнути мобілізації печінки, притримуйтесь цієї стратегії, оскільки зв’язки також можуть допомогти утримувати позицію.

Виконуючи цей етап, хірург повинен бути дуже обережним, щоб уникнути пошкодження НПВ або печінкових вен. Також важливо уникати надмірного ущільнення аж до стиснення ниркової судинної системи або НПВ. Одним із найефективніших методів контролю печінкової кровотечі є тампонада печінки, як описано вище, використання тимчасового стерильного матеріалу, а потім перехід до емболізації. Це дає час для адекватної реанімації та покращення профілів згортання крові, до повернення в операційну для зняття засобів для тампонади.

Якщо кровотеча продовжується, незважаючи на тампонаду, можна застосувати маневр Прінгла. Маневр Прінгла можна виконати, стиснувши porta hepatis між вказівним і великим пальцями за допомогою джгута Румеля або атравматичного затискача. Це перериває приплив крові з печінкової артерії та ворітної вени до печінки. Цей маневр є як діагностичним, так і лікувальним. Якщо виникає кровотеча, її джерело, ймовірно, знаходиться в іншому органі або у виносних судинах печінки – печінкових венах та нижній порожнистій вені. Якщо кровотечу вдалося зупинити за допомогою цього маневру, значить ви визначили джерело і можете контролювати кровотечу. Затискач слід відпускати кожні 20-30 хвилин, щоб забезпечити періодичну перфузію печінки та уникнути некрозу печінки.

Додаткові гемостатичні методи, які слід враховувати під час хірургічного лікування ушкоджень печінки, перераховано нижче. Пошкодження паренхіми можна лікувати прямим накладанням шва великою голкою з тупим кінцем. Це найкращий метод для більш поверхневих травм, які чітко візуалізуються. Слід уникати глухого глибокого ушивання, щоб не травмувати жовчні протоки або судини печінки. Глибші ушкодження паренхіми краще усуваються шляхом розміщення хірургічних затискачів на судини печінки, які можна визначити. Тампонада сальником часто є кращим методом, ніж прямий шов або накладання кліпс. Тампонада виконується шляхом мобілізації сальника від поперечно ободової кишки, а потім від великої кривизни шлунка при збереженні шлунково-сальникової ніжки.

Потім цей «язик» сальника упаковується в паренхіму печінки. У багатьох випадках це найкращий метод, оскільки він використовує добре васкуляризовану тканину з великою кількістю активних макрофагів для заповнення мертвого простору, що забезпечує найбільший гемостатичний ефект. Проникаючі поранення печінки (наприклад, глибокі ножові або кульові поранення) створюють особливо складну ситуацію через утворення раньового каналу (тракту), до якого зазвичай важко отримати доступ і який важко затампонувати. Пошкодження периферичних трактів можна лікувати за допомогою трактотомії степлером або електрокаутерним біполярним запаювачем судин (тобто LigaSure). Послідовне використання степлера або біполярного пристрою вздовж раньового каналу забезпечує гемостаз і надає доступ до глибших ушкоджень, раніше візуально прихованих.

Травми центрального тракту краще лікувати за допомогою балонної тампонади, при якій балонний катетер, по типу катетера Фолея, зонда Сенгстакена або зонда Блейкмора, встановлюється в тракт і роздувається. Бувають рідкісні випадки, коли пошкодження досить серйозне і вимагає неанатомічної резекції печінки. Неанатомічна резекція використовується у випадках тривалої кровотечі, девіталізованої паренхіми печінки та великих витоків жовчі. Загалом такої резекції уникають через дуже високий рівень смертності. У найважчих випадках може бути проведена трансплантація печінки, якщо пацієнт здатний прожити достатньо довго, щоб отримати орган. Незалежно від використовуваної хірургічної техніки, закриті аспіраційні дренажі слід встановлювати при всіх травмах тяжкого ступеня.

Зобр. 2: Периферична трактотомія

Пошкодження ретрогепатичної частини НПВ

Якщо тампонада та маневр Прінгла не дають результатів, то кровотеча, ймовірно, є результатом аномальної анатомії печінкової артерії або травми позадупечінкової частини НПВ. Незважаючи на останні досягнення в хірургії, травми нижньої порожнистої вени (НПВ) все ще мають надзвичайно високі показники смертності, коливаючись від 33 до 75%. Такий високий рівень смертності пояснюється тим, що судина фіксована під печінкою, що ускладнює доступ до неї та її контроль. Пошкодження НПВ підозрюється, коли використовується маневр Прінгла, а кровотеча з печінки продовжується.

Зобр. 3: Маневр Прінгла

Принципи лікування травм у цій ділянці включають тампонаду, додаткову візуалізацію для отримання кращого контролю, пряме відновлення судини та шунтування. Якщо позаду печінки є стабільна гематома, яка не наростає, хірург повинен уникати подальшої ревізії цієї ділянки навіть при проникаючій травмі. Дві методики, які можна застосувати для усунення травм у цій ділянці, включають повну ізоляцію печінки та розміщення атріокавального шунта (зобр. 4).

Зобр. 4: Схема атріокавального шунта з ендотрахеальною трубкою в якості провідника

Перша передбачає накладання чотирьох судинних затискачів: на аорту, маневр Прінгла, підпечінкову та надпечінкову частини НПВ. Інший метод передбачає розміщення плеврального дренажа великого калібру або ендотрахеальної трубки через вушко правого передсердя і вниз по НПВ, проходячи місце травми.

Ускладнення

Враховуючи прогрес у лікуванні травм та інтервенційній радіології, тупу травму печінки найчастіше успішно лікують за допомогою КЛ. Через це різноманітні пізні ускладнення стали проблемою. Рівень ускладнень внаслідок ушкоджень печінки легкого ступеня становить 0-7%, тоді як частота ускладнень внаслідок ушкоджень печінки тяжкого ступеня становить 11-13%. Сюди входять ранній або пізній крововилив у печінку, витік жовчі/білома/жовчна нориця, артеріовенозна нориця, псевдоаневризма, абсцес печінки та найчастіше ішемічний некроз. Ми рекомендуємо регулярно виконувати інтервальні КТ-сканування для контролю ушкоджень тяжкого ступеня, які лікуються оперативним або неоперативним шляхом.

Пошкодження позапечінкових жовчних проток

Пошкодження позапечінкового жовчного дерева та жовчного міхура є найпоширенішим наслідком травми печінки і може спостерігатися у 13% пацієнтів. Тупа травма зазвичай призводить до відриву жовчного дерева в ділянках, де жовчна протока фіксована до оточуючих тканин або де є повний розрив протоки. Проникаючі поранення часто призводять до часткового розриву. Клінічні прояви можуть виникнути через 7-10 днів після травми та можуть включати такі симптоми, як біль у правому верхньому квадранті, жовтяницю, лихоманку або мелену.

Якщо є занепокоєння щодо пошкодження протоки, інтраопераційна холангіографія є корисним доповненням. При повному розриві загальної жовчної протоки виконується гепатикоєюностомія Roux-en-Y, при частковому пошкодженні встановлюють Т-подібний дренаж. Щоправда, клінічно  значимі стриктури є дуже поширеним ускладненням при первинному відновленні цілісності проток. Якщо пацієнт має серйозну нестабільність гемодинаміки, підхід до контролю пошкоджень при важкій травмі загальної жовчної протоки передбачає перев’язку протоки з наступною реконструкцією під час операції щодо відновлення прохідності у віддвленому періоді.

Абсцес печінки

Абсцес печінки після травми печінки зустрічається рідко, з частотою 1,5%. Зазвичай він формується при серйозних пошкодженнях печінки (3 ступеня або вище) і зазвичай проявляється протягом 12 днів після первтнного пошкодження (у середньому 6 днів). Абсцеси печінки переважно мають бактеріальне походження, і їхнє лікування може бути забезпечено хірургічним шляхом або черезшкірним дренуванням і антибіотикотерапією.

Ішемічний некроз

Ішемічний некроз після травми є відносно рідкісним ускладненням, враховуючи рясне кровопостачання печінки, і майже завжди виникає внаслідок пошкодження артерії або після ангіоемболізації. Раптове порушення внутрішньопечінкового кровопостачання знижує можливість колатерального кровообігу забезпечити перфузію печінки більше, ніж хронічна ішемія. Тип пошкодження зазвичай є сегментарним, і більшість пацієнтів одужують без необхідності резекції печінки, однак масштабний некроз може призвести до блискавичної печінкової недостатності.

Підсумок

  • Шкала пошкодження печінки AAST забезпечує системну оцінку тяжкості пошкоджень печінки.
  • Більшість травматичних ушкоджень печінки лікуються консервативно, а тампонада є основним методом хірургічного лікування.
  • Оперативне втручання показано, якщо, незважаючи на адекватну інтенсивну терапію, у пацієнта спостерігається нестабільна гемодинаміка.
  • Уникайте надмірного тиску на печінку, щоб не стиснути НПВ і не перешкодити венозному поверненню до серця.
  • Уникайте втручань в місцях стабільних ретрогепатичних гематом, навіть при проникаючій травмі.
  • Маневр Прінгла корисний, коли кровотечу не вдається зупинити лише тампонадою.
  • Переважну більшість ушкоджень печінки, які вимагають лапаротомії, можна лікувати за допомогою поєднання контролю пошкоджень, електрокаутерізації, тампонади, застосування гемостатичних засобів і дренування.
  • Комбінація тампонади печінки для контролю пошкодження з ангіоемболізацією може бути дуже ефективною при важких ушкодженнях печінки.
  • Загальними показаннями до ангіоемболізації є активне накопичення контрасту на КТ-ангіограмі та нездатність зупинити кровотечу за допомогою лапаротомії для контролю пошкодження.
  • Пошкодження ретрогепатичної частини НПВ є одним із найскладніших ушкоджень серед усіх травм з неймовірно високим рівнем смертності.

Джерела

  1. Taghavi S, Askari R. Liver Trauma. StatPearls. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2022.
  2. Trauma, 9e | AccessSurgery | McGraw Hill Medical [Internet]. [cited 2022 Mar 30]. Available from: https://accesssurgery-mhmedical-com.ezp-prod1.hul.harvard.edu/book.aspx?bookid=2952
  3. Injury Scoring Scale – The American Association for the Surgery of Trauma [Internet]. [cited 2022 Apr 10]. Available from: https://www.aast.org/resources-detail/injury-scoring-scale
  4. Shreffler J, Smiley A, Schultz M, Ross A, Baker J, Nash N, et al. Patients with Abrasion or Ecchymosis Seat Belt Sign Have High Risk for Abdominal Injury, but Initial Computed Tomography is 100% Sensitive. J Emerg Med. 2020 Oct;59(4):491–8.
  5. Roberts R, Sheth RA. Hepatic trauma. Ann Transl Med. 2021 Jul;9(14):1195.
  6. Fang J-F, Wong Y-C, Lin B-C, Hsu Y-P, Chen M-F. The CT risk factors for the need of operative treatment in initially hemodynamically stable patients after blunt hepatic trauma. J Trauma. 2006 Sep;61(3):547–53; discussion 553.
  7. Kozar RA, Crandall M, Shanmuganathan K, Zarzaur BL, Coburn M, Cribari C, et al. Organ injury scaling 2018 update: Spleen, liver, and kidney. J Trauma Acute Care Surg. 2018 Dec;85(6):1119–22.
  8. Gosling MD MB ChB FRCS JA, Harris MD MB ChB MSc PF, Humpherson MB ChB JR, Whitmore MD MB BS LRCP MRCS I, Willan MB ChB FRCS PLT. Human Anatomy, Color Atlas and Textbook. 6th ed. Elsevier; 2016.
  9. Sabiston Textbook of Surgery: The Biological Basis of Modern Surgical Practice. 2021.
  10. Liver: Anatomy | Concise Medical Knowledge [Internet]. [cited 2022 Apr 10]. Available from: https://www.lecturio.com/concepts/liver/
  11. Badger SA, Barclay R, Campbell P, Mole DJ, Diamond T. Management of liver trauma. World J Surg. 2009 Dec;33(12):2522–37.
  12. Becker CD, Gal I, Baer HU, Vock P. Blunt hepatic trauma in adults: correlation of CT injury grading with outcome. Radiology. 1996 Oct;201(1):215–20.
  13. Croce MA, Fabian TC, Menke PG, Waddle-Smith L, Minard G, Kudsk KA, et al. Nonoperative management of blunt hepatic trauma is the treatment of choice for hemodynamically stable patients. Results of a prospective trial. Ann Surg. 1995 Jun;221(6):744–53; discussion 753.
  14. Hepatic Injury, Blunt, Selective Nonoperative Management of – Practice Management Guideline [Internet]. [cited 2022 Mar 29]. Available from: https://www.east.org/education-career-development/practice-management-guidelines/details/hepatic-injury-blunt-selective-nonoperative-management-of
  15. Hurtuk M, Reed RL, Esposito TJ, Davis KA, Luchette FA. Trauma surgeons practice what they preach: The NTDB story on solid organ injury management. J Trauma. 2006 Aug;61(2):243–54; discussion 254.
  16. David Richardson J, Franklin GA, Lukan JK, Carrillo EH, Spain DA, Miller FB, et al. Evolution in the management of hepatic trauma: a 25-year perspective. Ann Surg. 2000 Sep;232(3):324–30.
  17. Letoublon C, Morra I, Chen Y, Monnin V, Voirin D, Arvieux C. Hepatic arterial embolization in the management of blunt hepatic trauma: indications and complications. J Trauma. 2011 May;70(5):1032–6; discussion 1036.
  18. Green CS, Bulger EM, Kwan SW. Outcomes and complications of angioembolization for hepatic trauma: A systematic review of the literature. J Trauma Acute Care Surg. 2016 Mar;80(3):529–37.
  19. Boese CK, Hackl M, Müller LP, Ruchholtz S, Frink M, Lechler P. Nonoperative management of blunt hepatic trauma: A systematic review. J Trauma Acute Care Surg. 2015 Oct;79(4):654–60.
  20. Polanco P, Leon S, Pineda J, Puyana JC, Ochoa JB, Alarcon L, et al. Hepatic resection in the management of complex injury to the liver. J Trauma. 2008 Dec;65(6):1264–9; discussion 1269.
  21. Inaba K, Warriner ZD, Vogt K. Liver and biliary tract injuries. In: Demetriades D, Inaba K, Velmahos G, editors. Atlas of surgical techniques in trauma. Cambridge University Press; 2019. p. 220–33.
  22. Bardes JM, Grabo D, Lam L, Tadlock MD, Strumwasser A, Inaba K. Treatment algorithm and management of retrohepatic vena cava injuries. J Trauma Acute Care Surg. 2017;83(2):340–4.
  23. The Pringle Maneuver! | USMLE Forums [Internet]. [cited 2022 Apr 19]. Available from: https://www.usmle-forums.com/threads/the-pringle-maneuver.33252/
  24. Yuan K-C, Wong Y-C, Fu C-Y, Chang C-J, Kang S-C, Hsu Y-P. Screening and management of major bile leak after blunt liver trauma: a retrospective single center study. Scand J Trauma Resusc Emerg Med. 2014 Apr 15;22:26.
  25. Bala M, Gazalla SA, Faroja M, Bloom AI, Zamir G, Rivkind AI, et al. Complications of high grade liver injuries: management and outcomewith focus on bile leaks. Scand J Trauma Resusc Emerg Med. 2012 Mar 23;20:20.
  26. Biliary Complications Following Hepatic Trauma: The Importan… : Official journal of the American College of Gastroenterology | ACG [Internet]. [cited 2022 Mar 29]. Available from: https://journals.lww.com/ajg/Fulltext/2006/09001/Biliary_Complications_Following_Hepatic_Trauma_.255.aspx
  27. Tiwari C, Shah H, Waghmare M, Khedkar K, Dwivedi P. Management of traumatic liver and bile duct laceration. Euroasian J Hepatogastroenterol. 2017 Dec;7(2):188–90.
  28. Hsieh C-H, Chen R-J, Fang J-F, Lin B-C, Hsu Y-P, Kao J-L, et al. Liver abscess after non-operative management of blunt liver injury. Langenbecks Arch Surg. 2003 Jan;387(9–10):343–7.
  29. Lin M-Y, Liao C-Y, Lin B-C. Acute liver abscess after non-operative management of blunt liver injury: A rare case managed with laparoscopic drainage. Int J Surg Case Rep. 2020;71:54–7.
  30. Hatten MT, Hamrick-Turner JE. Segmental hepatic necrosis after blunt abdominal trauma: CT findings. AJR Am J Roentgenol. 1996 Sep;167(3):769–70.
  31. Røkke O, Nesvik I, Søndenaa K. Traumatic and postoperative ischemic liver necrosis: causes, risk factors and treatment. Dig Surg. 2000;17(6):595–601.