Consumor aliis inserviendo або професійне вигорання лікарів. Як запобігти, розпізнати, позбутись
Синдром професійного вигорання виникає на тлі хронічного стресу й у лікарів викликає дезадаптацію до професійних обов’язків. Основні причини вигорання — висока інтенсивність роботи, неадекватна оплата праці, емоційно «складні» пацієнти та їхні родичі. Як запобігти професійному вигоранню та як допомогти собі, якщо воно вже сталось, — ми запитали в Анни Хаєцької, засновниці та психотерапевтки волонтерської платформи «ЇЇ підтримка». Нижче ділимось основними тезами з розмови.
Статистика
У 2017 році середній показник вигорання серед лікарів сягав 44 %, тоді як у представників інших професій — 28 %*.
Після Covid-19 спостерігалось стрімке зростання вигорання в лікарів — до рекордних 62,8 %.
У 2021 році дані опитування AMA показали, що вигорання лікарів впало нижче 50 % вперше з 2020 року.
У 2023 році 48,2 % лікарів повідомили, що відчували принаймні один симптом вигорання, як порівняти з 53 % у 2022 році.
* Згідно з дослідженням Stanford University School of Medicine, Mayo Clinic та American Medical Association.
Чому вигорають лікарі?
Лікарі мають велику кількість пацієнтів та несуть відповідальність за їхні життя. Робота медиків вимагає постійного емоційного залучення, а також багато зусиль для канцелярської рутини. Збільшення робочого навантаження та нормативів сприяє високому рівню емоційного виснаження та незадоволеності роботою.
Чим відрізняється емоційне та професійне вигорання?
Емоційне вигорання може трапитися в людини незалежно від її роботи. Наприклад, причиною можуть бути складні стосунки або тривалий догляд за рідними, які хворіють. Коли людина відчуває більше стресу, ніж задоволення, баланс у її житті порушується, що це може призвести до емоційного вигорання.
Причини професійного вигорання стосуються переважно роботи. Наприклад, незрозумілі очікування від роботи, хаотичний графік, брак соціальної підтримки, токсична атмосфера в колективі, регулярна робота понаднормово, нічні чергування, брак контролю над власним професійним життям. Найчастіше люди, які вже стикнулись із вигоранням, кажуть, що займалися нецікавою роботою, яку просто ненавиділи. Або ж коли робота була важливою і навіть подобалася, але забирала дуже багато сил.
Вигорання — це хвороба?
У 2019 році ВООЗ включила синдром професійного вигорання до Міжнародної класифікації хвороб (МКХ). У МКХ-11 є детальний опис симптомів вигорання: відчуття фізичного виснаження, занепад продуктивності та мотивації, негатив і цинізм до професійних обов’язків, загальне зниження працездатності. Але встановити діагноз «синдром професійного вигорання» може лише кваліфікований психотерапевт чи психіатр.
Як розпізнати вигорання?
Варто звернути увагу на такі симптоми, якщо вони не минають тривалий період чи проявляються кілька одночасно:
- Постійна втома навіть після ночі здорового сну, вихідних на природі або навіть невеликої відпустки.
- Погіршення концентрації, якщо ви не можете зосередитись на справі бодай на пів години.
- Погіршення працездатності — ваші ідеї рідше знаходять відгук, ви припускаєтесь більше помилок.
- Якщо останнім часом ви легко дратуєтесь, зриваєтеся на людях навколо (а раніше за вами такого не помічали) — велика ймовірність, що ваше сприйняття спотворене вигоранням.
- Вам стають байдужі не лише помилки, але й успішні кейси, ви більше не отримуєте задоволення від роботи. Вам просто байдуже.
- Ви почали вживати алкоголь і гірше харчуватися, перестали піклуватися про себе.
- Попри хронічну втому, продовжуєте працювати на зношування, погано спите й зовсім забули про життя поза роботою.
Вигорання настає одразу чи поступово?
Умовно можна виділити кілька етапів професійного вигорання. На першому етапі людині не подобається все, що оточує її на роботі. На наступному етапі починається редукція своїх досягнень, знецінювання. Людина перестає подобатися собі як фахівець. Найглибшою стадією є деперсоналізація. Це втрата почуття себе як особистості на роботі, відчуття нібито ти — просто мертвий механізм. За даними дослідження, жінки частіше почуваються емоційно виснаженими, а чоловіки частіше стикаються з деперсоналізацією.
Що робити, щоб не дійти до вигорання?
Узяти за правило такий підхід:
- регулярно робити паузи в роботі;
- встановлювати межі, не відповідати на звернення в неробочий час (якщо ситуація не вимагає ургентного втручання);
- не чекати на відпустку і брати вихідні;
- оцінювати обсяг завдань і більше делегувати.
Якщо ситуація не покращується, ви відчуваєте виснаження регулярно, варто подумати про зміну роботи.
Чи можна позбутись вигорання самостійно?
На ранніх стадіях можна спробувати допомогти собі самостійно: розділити свої обов’язки з колегами або підлеглими, частіше говорити «ні» й замислитися над тим, як ви піклуєтеся про себе. Спробуйте зупинитися та подумати, що ви могли б зробити сьогодні лише заради себе. Якщо не справляєтеся самі, на допомогу приходить психотерапія. Фахівець допоможе розібратися, як оптимізувати ваше життя так, щоби стресу поменшало, а задоволення стало більше.
Чи можете порадити 5 основних кроків у боротьбі з вигоранням?
- Визнайте, що ви справді вигоріли. Деякі ознаки вигорання включають забудькуватість і труднощі з концентрацією уваги, зниження гордості за свою роботу та втрату себе і своїх цілей. Уникнення реальності призведе лише до нових проблем у майбутньому. Якщо ви зізнаєтеся собі, що почуваєтесь виснаженим, це вже знизить градус тривоги.
- Якщо можете, зменште навантаження. Це ключове для запобігання стресу та робочого перевантаження. Важливо визнати свої межі та прийняти той факт, що ви не можете зробити все. Навчіться говорити «ні» тим, хто постійно накидає вам роботу.
- Нагороджуйте себе, розвивайте «співчуття до себе». Наприклад, можна щотижня відвідувати сеанс масажу або зустрічатися з друзями. Щоб запобігти вигоранню, спробуйте раз на кілька місяців узяти додатковий вихідний і поїхати в інше місто. Це допоможе перемкнутися від рутинних проблем.
- Налагодьте сон. Це основа здорового самопочуття. Спробуйте вимкнути телефон і комп’ютер принаймні за годину до того, як збираєтеся спати, оскільки світло від наших пристроїв перешкоджає сну. Почитайте книжку чи журнал, щоби врівноважити свій стан і налаштувати організм на відпочинок. Зменшіть кількість каналів, в яких ви читаєте новини, залиште кілька ЗМІ, які публікують перевірену інформацію.
- Зверніться по допомогу. Ви можете поговорити з психотерапевтом/-кою про те, що відбувається у вашому житті, що змушує вас почуватися пригніченим. Він або вона може дати кілька корисних порад, як упоратися з робочим навантаженням і підтримати психічне здоров’я. Ви також можете звернутися до сім’ї та друзів за емоційною підтримкою, адже відчуття того, що ви не наодинці зі своєю проблемою, уже створює гарне підґрунтя в боротьбі з вигоранням.
Як війна впливає на професійне вигорання?
Під час війни випадки вигорання стають частішими. Постійний стрес, емоційне та фізичне напруження, яке переживає людина, поступово впливають на її психічний стан. Зокрема, на медичних працівників і працівниця зараз величезна відповідальність, адже, крім лікування цивільних пацієнтів, багато фахівців залучені до лікування поранених військових.
Робота з пораненими часто вимагає від медиків термінового ухвалення рішень, самодисципліни, здатності підтримувати високу працездатність в екстремальних умовах, емоційного зворотного зв’язку, постійного психологічного та інтелектуального напруження. Усе це може призвести до швидкого виснаження психологічних і фізичних ресурсів і, як наслідок, до професійного вигорання.
Чим відрізняється вигорання в лікарів і лікарок, які лікують поранених військових?
У 2019 році було опитано 30 військових лікарів: 26 чоловіків і 4 жінки, які працювали у військовому госпіталі м. Покровськ Донецької області. У результаті опитування виявили, що розлади адаптації у військових лікарів і лікарок характеризуються поєднанням астенічної та тривожно-депресивної симптоматики, яка значно прогресує зі збільшенням тривалості перебування в зоні бойових дій. Частими психосоматичними проявами професійного вигорання є загальне нездужання, задишка, нудота, запаморочення, безсоння, підвищене потовиділення, тремор, неприємні відчуття в серці, зміни артеріального тиску.
Як військовим медикам і медикиням впоратись із вигоранням?
Якщо в умовах цивільного життя ми можемо використовувати загальні стратегії подолання вигорання, то в умовах війни, на жаль, військовим лікарям і лікаркам складно застосовувати механізми, які допоможуть знизити навантаження. Ситуація з вигоранням потребує врегулювання на державному рівні, адже тривале вигорання може призвести до невротичних розладів, психосоматичних захворювань або загострення хронічних соматичних захворювань. Важливо сприяти збереженню та зміцненню психічного та фізичного здоров’я медиків і медикинь, які надають допомогу військовим і пораненим цивільним.
Що можуть зробити зі свого боку роботодавці для підтримки та профілактики у своїх працівників професійного вигорання?
Щоби знизити ризик вигорання в колективі, важливо регулярно збирати зворотний зв’язок про процеси й атмосферу в команді. Адже вигорання дуже пов’язане з умовами та процесами, у яких перебуває людина. Щоб зменшити ризик появи синдрому професійного вигорання, керівнику варто частіше спілкуватися з працівниками, стежити, щоб вони розуміли, навіщо і як працюють.
Які помилки в робочих процесах можуть викликати в працівників вигорання?
Наприклад, нерозуміння, який результат потрібен: коли керівник ставить абстрактні завдання без чітких і зрозумілих критеріїв оцінки. Також причиною можуть бути конфлікти в колективі та багато рутини, коли в завданнях багато безглуздих дій, які вона виконує не для результату, а просто тому, що так треба.
Керівнику не потрібно налаштовуватися на емоційні розмови чи брати на себе роль психотерапевта. Достатньо аналізувати процеси, робити їх прозорими та зрозумілими, враховувати особливості співробітника та його навички і збирати зворотний зв’язок.
Які рішення, щоб запобігати вигоранню свого колективу, може запровадити кожен керівник просто сьогодні?
Простим, але дієвим рішенням є створення простору для підтримки. Напевне, кожному з нас часом хочеться поскаржитися на роботу, висловити невдоволення. Причому без конструктивного зворотного зв’язку, просто, щоб висловити емоції і отримати підтримку. Керівник може організувати це. Наприклад, створити окремий чат, де працівники можуть писати про свої переживання і розраховувати на підтримку колег.
Інший спосіб — групові чи індивідуальні зустрічі/ дзвінки раз на тиждень. На них можна просто розповісти одне одному про те, що йде не так, що не вийшло, а також поділитись підтримкою.
Ви можете записатися на три безоплатні сесії з психотерапевтом через платформу волонтерської психологічної допомоги для жінок «Її підтримка».