Що таке колоректальний рак
Він займає друге місце у рейтингу найпоширеніших злоякісних новотворів серед чоловіків та жінок, а також третє серед онкологічних захворювань, що закінчуються смертю. Пухлина може розвиватися як в ободовій, так і у прямій кишці, – тобто у тій частині товстого кишківника, яка починається одразу після апендиксу і закінчується анальним отвором.
Спочатку у слизовій оболонці кишківника клітина “втрачає гальма” і починає неконтрольовано ділитися, формуючи поліп. Якщо його вчасно не видалити, поліп розростається у пухлину, виходячи за межі слизової оболонки кишки і, навіть, може поширитися на інші органи.
Які бувають фактори ризику
Їх усі можна поділити на дві категорії:
- фактори, ефект яких можна змінити;
- ризики, на які людина вплинути не може.
Тютюнопаління, вживання алкоголю, ожиріння, раціон із малим вмістом клітковини, а також великою кількістю жирної їжі і червоного м’яса, – це ризики, дію яких можна зменшити. Для цього слід позбавитись шкідливих звичок, змінити раціон та регулярно займатися спортом чи хоча б гуляти парком.
Натомість, перенесена хвороба Крона або виразковий коліт, колоректальний рак у найближчих родичів, сімейні генетичні синдроми, які пов’язані з колоректальним раком (сімейний аденоматозний поліпоз чи синдром Лінча) є тими факторами, які змінити неможливо. У такому випадку лікар радить починати профілактичну діагностику раніше, ніж це зазначено в рекомендаціях.
Попереднє радіаційне опромінення та поважний вік також належать до факторів, дію яких не можливо змінити. Утім, вони не впливають на терміни онкоскринінгів.
Профілактичні огляди
Найкращим способом попередження розвитку колоректального раку є виявлення та видалення поліпів ще тоді, коли пацієнт не має жодних симптомів захворювання. Лікарі вважають, що поліпи є “передраковими” утвореннями, тому їхнє видалення допомагає попередити розвиток злоякісної пухлини.
Вік є одним із найбільш поширених факторів ризику появи будь-яких онкологічних захворювань, в тому числі колоректального раку. У людей старших 50 років поліпи виникають дуже часто і, поки не розвинуться у злоякісну пухлину, не проявляють жодних симптомів. Тому важливо регулярно проходити перевірку аби вчасно виявити і видалити поліпи.
У США всі люди віком від 45 до 75 років мають регулярно проходити обстеження на наявність колоректального раку. Утім, якщо особа має ранні симптоми, особистий чи сімейний аналіз колоректального раку, лікар може рекомендувати починати проходити скринінги раніше.
Рекомендовані способи діагностики колоректального раку:
Колоноскопія, варто проводити кожні 10 років
Під час процедури у анальний отвір пацієнта вводять довгу тонку трубку із камерою, яка дозволяє перевірити поверхню товстого кишківника. Виявлені поліпи одразу видаляють та відправляють до лабораторії на перевірку, аби переконатився в тому, що лікар не залишив жодної аномальної клітини у організмі пацієнта.
За день до колоноскопії людина має приймати комбінацію препаратів, які розм’якшують кал, та проносних засобів задля максимального очищення кишківника. Це необхідно для того, аби лікар безперешкодно оглянув усю поверхню просвіту кишки. Процедура триває 30-45 хвилин, у цей час пацієнту вводять легкі седативні препарати, щоб він був розслабленим і почувався максимально комфортно.
За день до колоноскопії людина має приймати комбінацію препаратів, які розм’якшують кал, та проносних засобів задля максимального очищення кишківника. Це необхідно для того, аби лікар безперешкодно оглянув усю поверхню просвіту кишки. Процедура триває 30-45 хвилин, у цей час пацієнту вводять легкі седативні препарати, щоб він був розслабленим і почувався максимально комфортно.
Перевагою колоноскопії є ретельність та точність. Ба більше, поліпи можна видалити одразу після виявлення, що дозволяє швидко оцінити ризики. Проте процедура має низку недоліків:
- людина має вживати проносні та седативні препартати;
- існує невисокий ризик травмування ободової або прямої кишки під час руху гнучкої трубки з камерою.
Гнучка сигмоскопія, кожні 5 років
Як і під час колоноскопії, в кишку вводять гнучку камеру, утім, вона просувається лише до сигмовидної кишки, обстежуючи її просвіт. Виявлені поліпи одразу вилучають і відправляють у лабораторію на перевірку. Процедура триває 20-30 хвилин, у цей час пацієнту вводять заспокійливі ліки для максимального комфорту.
Перевагою методу є точність виявлення поліпів та інших утворень у сигмовидній і прямій кишці, а також можливість їхнього негайного видалення.
Основним недоліком є те, що сигмоскопія не оцінює близько третини товстої кишки, де також можуть бути небезпечні поліпи та інші утворення. Крім того, які і під час колоноскопії, пацієнт має приймати додаткові препарати, а також є невеликий ризик пошкодження сигмовидної кишки.
ДНК-тест калу, кожні 1-3 роки
Пацієнт збирає кал відповідно до вказівок лікаря і приносить до лабораторії на перевірку наявності у ньому ДНК з характерими для колоректального раку мутаціями. Якщо результат тесту позитивний, необхідно проводити колоноскопію або сигмоскопію щоб знайти новотвір та відібрати зразок для подальшого лабораторного аналізу.
Те, що пацієнт не приймає додаткових препаратів, та легкість відбору матеріалу на дослідження, є суттєвими перевагами цього методу діагностики. Однак точність методу значно менша порівняно із колоноскопією та сигмоскопією.
Тест на приховану кров у калі, необхідно проводити щороку
Пацієнт збирає кал і приносить в лабораторію, де його перевіряють на наявність мікроскопічних частинок крові.
Переваги і недоліки тесту на приховану кров, такі ж, як і у ДНК-тесту калу.
Переваги і недоліки тесту на приховану кров, такі ж, як і у ДНК-тесту калу.
Імуно-хімічний тест калу, щороку
Пацієнт приносить зразок калу до лабораторії. Там його змішують із розчином антитіл, які здатні зв’язуватиcя із часточками крові, та пропускають через спеціальний препарат. Машина може виявити навіть поодинокі частинки крові.
Переваги і недоліки аналізу такі ж, як і у ДНК-тесту калу.
Комп’ютерна томографія товстої кишки (або віртуальна колоноскопія), кожні 5 років
Лікарі проводять серію рентгенівських знімків ободової та прямої кишки пацієнта. Перед тим попередньо очищену від калових мас кишку наповнюють повітрям через анальний отвір. Це дозволяє лікареві краще бачити особливості внутрішньої поверхні кишковика. Для очищення від калу людина заздалегідь приймає проносні препарати. Процедура займає 10-15 хвилин.
На відміну від колоноскопії та сигмоскопії цей метод є меш інвазивним і не потребує прийому заспокійливих препаратів, утім він є менш точним у виявленні поліпів, але точнішим порівняно із методами аналізу калу.
Радіаційне опромінення під час проведення серії ретнгенівських знімків належить до недоліків даного методу діагностики, так само як і необхідність попереднього очищення кишковика проносними засобами. Крім того, для видалення поліпу необхідно буде додатково проводити колоноскопію.
Гнучка сигмоскопія (кожні 10 років) разом із імуногістохімічним аналізом калу (щороку)
Поєднання двох тестів дозволяє підвищити точність ідентифікації раку товстої кишки, адже імуногістохімічний аналіз забезпечує перевірку тих ділянок кишковика, куди при сигмоскопії не дістається камера.
У такій комбінації гнучку сигмоскопію можна робити вдвічі рідше, утім важливо щороку здавати кал на імуногістохімічну перевірку залишкової крові.
Попри те, що існує багато різних варіантів скринінгової діагностики, найбільш рекомендованим є проведення колоноскопії не рідше ніж кожні 10 років. Все ж лікар має надати пацієнтові можливість вибору діагностичних тестів відповідно до його власних уподобань та комфорту.
Симптоми колоректального раку:
- Біль у животі,
- Кровотеча з прямої кишки,
- Зміна регулярності випорожнень,
- Тривала діарея або закреп,
- Зміна розмірів чи зовнішнього вигляду калу,
- Різке схуднення без докладених зусиль,
- Нехарактерна втома.
Якщо у вас з’явилися подібні симптоми, необхідно негайно звернутися до лікаря аби він назначив діагностику і допоміг встановити їхні прични. Частіше всього після появи зазначених проявів хвороби призначається колоноскопія незалежно від того, скільки часу минуло від попереднього обстеження.
Лікування колоректального раку
Спосіб лікування залежть від стадії, на якій вдалося виявити пухлину за допомогою скринінгового тесту, або вже після появи симптомів захворювання.
Залежно від того як було діагностовано колоректальний рак, повне обстеження для визначення його стадії включає біопсію пухлини товстої кишки та комп’ютерну томографію. Біопсія дозволяє визначити наскільки глибоко рак проник у стінку кишки, тоді як за допомогою томографії грудної клітки, черевної порожнини і тазу, лікар може перевірити поширення метастазів на інші органи.
Залежно від того як було діагностовано колоректальний рак, повне обстеження для визначення його стадії включає біопсію пухлини товстої кишки та комп’ютерну томографію. Біопсія дозволяє визначити наскільки глибоко рак проник у стінку кишки, тоді як за допомогою томографії грудної клітки, черевної порожнини і тазу, лікар може перевірити поширення метастазів на інші органи.
Лікарі виділяють 5 стадій колоректального раку:
- Нульова. Ракові клітини ще не поширилися за межі слизової оболонки ободової або прямої кишки.
- Перша. Пухлина вже вросла у внутрішню оболонку, але ще не поширилася за межі стінок товстого кишковика.
- Друга. Новотвір проріс через стінку кишковика, але ще не поширився до найближчих лімфатичних вузлів.
- Третя. Пухлина не лише проросла крізь стінку товстого кишковика, а й поширилася на сусідні лімфатичні вузли.
- Четверта. Пухлина вже поширилася на інші органи далеко від первинної пухлини у ободовій або прямій кишці.
Стратегія лікування колоректального раку залежить від стадії, на якій його виявили. Онколог може поєднувати хірургічне видалення новотвору із хіміо- та/або променевою терапією.
На 0 стадії зазвичай лише видаляють поліп безпосередньо під час діагностики, тоді як на I стадії може знадобитися додаткова операція для видалення ураженої частини товстого кишковика.
У випадку раку ободової кишки роблять часткову колектомію – видаляють частину кишки зі сформованим поліпом.
При раку прямої кишки усе залежить від розміру сформованого поліпа:
- якщо він невеликий – поліп видаляють через анус (так зване трансанальне висічення);
- коли залишки поліпа в кишці занадто великі, або мають структурні зміни, що ускладнюють операцію, – необхідне видалення більшої частини або всієї прямої кишки.
На II і III стадії колоректального раку лікування залежить від розташування пухлини у товстому кишковику:
II cтадія, пухлина в ободовій кишці.
Спочатку лікар видаляє ту частину ободової кишки, де сформувалася пухлина, а потім (не завжди) може призначити хіміотерапію. Вона потрібна для того, аби бути певним, що знищили усі ракові клітини в організмі хворого.
Спочатку лікар видаляє ту частину ободової кишки, де сформувалася пухлина, а потім (не завжди) може призначити хіміотерапію. Вона потрібна для того, аби бути певним, що знищили усі ракові клітини в організмі хворого.
III cтадія, пухлина в ободовій кишці.
Онколог спочатку видаляє відрізок кишки з пухлиною, а потім призначає хіміотерапію. Утім, якщо на цій стадії пухлина виросла великою, лікар може спочатку призначити комбінацію з хіміо- та променевої терапії аби зменшити розміри пухлини перед її видаленням. Така стратегія підвищує ефективність лікування.
Онколог спочатку видаляє відрізок кишки з пухлиною, а потім призначає хіміотерапію. Утім, якщо на цій стадії пухлина виросла великою, лікар може спочатку призначити комбінацію з хіміо- та променевої терапії аби зменшити розміри пухлини перед її видаленням. Така стратегія підвищує ефективність лікування.
II та III стадія, пухлина у прямій кишці.
Лікар зазвичай поєднує оперативне втручання, хіміотерапію та опромінення. Спочатку пацієнтові призначають хіміотерапію у поєднанні із опроміненням, коли пухлина зменшиться, її видаляють під час операції.
Лікар зазвичай поєднує оперативне втручання, хіміотерапію та опромінення. Спочатку пацієнтові призначають хіміотерапію у поєднанні із опроміненням, коли пухлина зменшиться, її видаляють під час операції.
Є два основних типи операцій при раку прямої кишки:
- Коли пухлина сформувалася ближче до ободової кишки, лікарі видаляють ділянку прямої кишки з пухлиною (низька передня резакція). Зазвичай, під час подібних операцій, збережені фрагменти товстої кишки зшиваються між собою щоб рідкі калові маси могли виходити через анальний отвір. Утім, якщо лікар побачить, що є ризик поганого заживання такого з’єднання, може знадобитися так звана тимчасова ілесотомія. У такому разі від кінця тонкої кишки до отвору на шкірі пацієнта вживлюють тонку трубку, крізь яку до спеціального мішка виділяється кал. Це переважно тимчасовий захід, і після загоєння прямої кишки, лікарі проводять додаткову операцію для виділення трубки і повного відновлення фізіологічної протяжності кишки.
- Якщо пухлина розташована ближче до анального отвору, лікарям доводиться повністю видалити пряму кишку (абномінальна резакція). Під час операції пацієнтові вшивають постійну трубку, яка з’єднує залишок прямої кишки та отвір на поверхні шкіри. У такому разі з трубки у спеціальний мішок виходять густіші калові маси, а трубку доводиться носити до кінця життя.
IV стадія, раку ободової та прямої кишки.
Лікар обирає стратегію лікування залежно від ступеня поширення метастазів пухлини на інші органи. При цьому типу раку метастази найчастіше поширюються у печінку та легені.
Лікар обирає стратегію лікування залежно від ступеня поширення метастазів пухлини на інші органи. При цьому типу раку метастази найчастіше поширюються у печінку та легені.
Хіміотерапію призначають як до операції, так і після. Утім, хіміотерапія є доцільною лише тоді, коли метастази до неї чутливі. У разі раку товстої кишки можуть також призначати радіотерапію. Якщо метастазів небагато, їх видаляють під час операції разом із основною пухлиною.
Однак, якщо пухлина поширилася у багато органів, призначають лише хіміотерапію та/або опромінення для тимчасового поліпшення самопочуття хворого. Коли пухлина є причиною кишкової непрохідності або спричинює сильний дискомфорт у животі, лікар може рекомендувати операцію для тимчасового поліпшення стану пацієнта.
Зазвичай лікування колоректального раку передбачає залучення команди медиків, які мають спільно створювати оптимальний план лікування пацієнта на основі його аналізів та загального стану здоров’я. Команда зазвичай складається із:
- Лікаря-онколога, який приймає рішення стосовно хіміотерапії;
- Рентгенолога, що аналізує усі знімки;
- Онколога-радіолога, який скеровує променеву терапію;
- Колоректального хірурга, який приймає рішення щодо хірургічних втручань;
- Патолога, що допомагає охарактеризувати пухлину та пояснити членам команди як це може вплинути на вибір стратегії лікування.