Опіки: перша допомога, профілактика рубців, показання для операції та реабілітація пацієнтів
Автори
За даними ВООЗ, щороку опіки забирають життя близько 180 тисяч людей. Більшість випадків припадає на країни з низьким і середнім рівнем доходу, включно з Україною. Найчастіше опіки трапляються у побуті та на виробництві, але з початком повномасштабного вторгнення РФ ця проблема для нашої країни стала ще більш гострою.
У таких умовах вкрай важливо підвищувати обізнаність про надання першої допомоги при опіках, належний догляд за ранами, а також лікування та реабілітацію. У цій статті ви дізнаєтеся, які існують види опіків, що робити одразу після травми і що сприяє швидкому та ефективному відновленню.
Що таке опіки, які з них є найбільш небезпечними?
Опік — це ушкодження шкіри або інших тканин, яке найчастіше виникає через вплив високої температури, радіації, електричного струму, тертя чи контакт із хімічними речовинами.
Залежно від глибини ураження тканин, опіки поділяються на чотири ступені:
- I ступінь — легкий опік, який зачіпає тільки верхній шар шкіри (епідерміс). Шкіра червоніє, відчувається легкий біль. Прикладом є легкий сонячний опік. Зазвичай загоюється самостійно протягом кількох днів.
- IIА ступінь (поверхневий) — опік, який проникає у верхню частину дерми (середнього шару шкіри), але не пошкоджує її повністю. Шкіра червона, виникають пухирі, а дотик до ураженої ділянки викликає біль, оскільки нервові закінчення залишаються непошкодженими.
- IIБ ступінь (глибокий) — опік, який пошкоджує глибші шари дерми, проникає майже до підшкірної тканини. Шкіра може мати змішаний червоний і білий колір, пухирі зазвичай є, але біль може бути менш інтенсивним, оскільки частина нервових закінчень пошкоджена.
- III ступінь — тяжкий опік, що проникає через усі шари шкіри, іноді доходить до м’язів, сухожилля і навіть кісток. Уражена ділянка може бути білою, обвугленою або коричневою. Людина може не відчувати болю через пошкодження нервів.
Площа опіку визначається за принципом «правила долоні»: площа долоні з пальцями самого постраждалого становить приблизно 1% від загальної поверхні тіла. У випадку з дітьми використовують їхню долоньку, а не долоню дорослої людини, оскільки вона відповідає пропорціям їхнього тіла.
- Загрозливими для життя є глибокі опіки (IIБ-III ступеня) із площею ураження понад 20% поверхні тіла, незалежно від їхнього походження (термічні, хімічні чи електричні).
- Підвищеної уваги потребують опіки від електротравм, оскільки в таких випадках загрозу життю несе вплив струму на м’язову тканину і особливо серце.
Які опіки найбільш поширені, хто у групі ризику?
На конференції European Burns Association 2024 року було представлено статистику, що близько 70% усіх опіків є термічними і трапляються в побутових умовах, часто через контакт з окропом, гарячими напоями або їжею. Схожа тенденція простежується і в Україні, і в інших країнах Європи.
В Україні значну кількість постраждалих від побутових опіків складають діти віком від 9 місяців до 1,5 року, які починають активно досліджувати світ, робити перші кроки, перевертати на себе гарячі рідини чи контактувати з нагрітими поверхнями (духовки, праски, каміни, обігрівачі тощо). Серед дорослих у групі ризику знаходяться жінки, особливо під час сезону консервації, коли ризик контакту з гарячими рідинами значно зростає.
З огляду на війну та періодичні відключення електрики, в Україні також зросла кількість опіків, пов’язаних із використанням свічок, особливо коли діти ненароком підпалюють свій одяг.
Країни з низьким рівнем доходу, зокрема Україна, демонструють вищу частоту опіків. Це пояснюється тим, що люди частіше нехтують правилами безпеки у побуті, виконують ризиковані роботи самотужки через брак коштів на спеціалістів.
Перша допомога при опіках
Охолодіть уражену ділянку
Дорослим при опіках до 20% поверхні тіла, а дітям — до 10%, можна охолоджувати уражені ділянки протягом 10-15 хвилин під проточною прохолодною водою. Якщо доступу до проточної води немає, підійде будь-яка чиста вода.
Якщо площа опіків більша, охолодження слід обмежити 1-2 хвилинами, після чого постраждалого накривають ковдрою в очікуванні швидкої. Це важливо, оскільки при великих опіках порушується захисний бар’єр шкіри: організм швидко втрачає тепло, виникає ризик гіпотермії.
Важливо: Шкіра та підшкірні тканини дуже швидко нагріваються, але остигають значно повільніше. Якщо відразу охолодити уражену ділянку не вдалося, наприклад, через відсутність чистої води, охолодження матиме сенс до 3 годин після травми.
Зніміть прикраси.
Після опіку тканини швидко набрякають. Якщо на руках чи інших уражених частинах тіла є прикраси (наприклад, кільця або браслети), їх потрібно зняти під час охолодження, щоб уникнути здавлювання через набряк.
Прийміть знеболювальне.
Зменшити біль і дискомфорт, особливо при значних або глибоких опіках, допоможе знеболювальне — будь-який нестероїдний протизапальний засіб у віковій дозі.
- Ібупрофен: Дорослій людині зазвичай рекомендується доза 400-600 мг, залежно від ступеня болю. Для дітей доза розраховується за віком і вагою: приблизно 5-10 мг на кілограм маси тіла.
- Парацетамол: Дорослій людині можна приймати 500-1000 мг парацетамолу (залежно від ваги та болю) за один раз. Для дітей доза теж розраховується за вагою: 10-15 мг на кілограм маси тіла.
Захистіть зону ураження.
У випадку малих опіків: складіть марлеву серветку в 4-6 шарів, нанесіть на неї антисептик (хлоргексидин, бетадин, октенісепт, пронтосан, мірамістин) і прикрийте зону ураження.
Зверніться до лікаря.
Опік можна лікувати вдома, якщо:
- він поверхневий і займає до 2% поверхні тіла (приблизно розмір двох долонь постраждалого);
- ви консультувалися з лікарем і точно знаєте, що робити, аби не нашкодити собі або дитині.
Якщо опік глибший і покриває більше 2% поверхні тіла, слід звернутися до лікаря.
Для початкової консультації можна звернутися до терапевта або педіатра (для дітей). У складніших випадках вас можуть направити до хірурга або опікового хірурга (комбустіолога) — фахівців, які спеціалізуються на лікуванні опіків.
Важливо: Не займайтеся самолікуванням, якщо опік супроводжується значним набряком, сильним болем або пухирями, є ознаки інфекції (почервоніння, виділення з рани, підвищення температури).
Опік у дитини: що слід знати?
Якщо дитина отримала опік, необхідно якнайшвидше помістити уражену ділянку під прохолодну воду, навіть якщо вона ще в одязі. Це допоможе запобігти подальшому поглибленню опіку. Охолоджуйте шкіру через тканину принаймні одну-дві хвилини, щоб знизити температуру ураженої ділянки. Потім одяг можна акуратно зняти.
Якщо тканина прилипла до шкіри, не намагайтеся самостійно його відривати — це може призвести до додаткової травми. У такому випадку дочекайтеся медичної допомоги, щоб забезпечити правильне лікування без ризику ускладнень.
Яких дій уникати при опіках?
При наданні першої допомоги при опіках важливо уникати наступних дій:
- Не використовуйте для охолодження лід або крижану воду, бо це може спричинити обмороження тканин і посилити пошкодження.
- Не наносьте жир, масла або жировмісні засоби (наприклад, сметану, вершкове масло, вазелін, пантенол), оскільки вони затримують тепло і поглиблюють опік.
- Не використовуйте зубну пасту, спирт або інші хімічні речовини, оскільки вони можуть спричинити хімічний опік або подразнення.
- Не проколюйте пухирі самостійно, оскільки це збільшує ризик інфікування.
- Не закривайте рану ворсистими тканинами, тому що забруднені волокна можуть прилипнути до опікової рани.
- Не використовуйте домашні засоби на кшталт яєчного білка, крохмалю тощо, які можуть викликати інфекції та ускладнити загоєння.
- Не залишайте опік відкритим на тривалий час, особливо якщо площа опіку велика.
Скільки триває загоєння рани після опіків?
Швидкість загоєння опікової рани залежить від глибини опіку. Невеликі або поверхневі опіки можуть загоїтися протягом 14-23 днів без необхідності хірургічного втручання. Глибокі опіки зазвичай потребують більше часу для загоєння або навіть хірургічної операції.
Також на результат впливають дії під час першої допомоги і правильне лікування рани.
Як доглядати за опіками: інструкція для пацієнтів у зручному форматі PDF
Коли потрібне хірургічне втручання після опіків?
При ушкодженні шкіри на всю її товщину, коли самостійне відновлення неможливе, часто виникає потреба у хірургічному втручанні.
Наша шкіра відновлюється пошарово з країв і дна рани. Якщо пошкоджений той шар, з якого вона повинна відновлюватися, процес природного загоєння часто неможливий або може тривати місяці. Так утворюється відкрита рана.
Рани діаметром до 1-2 см можуть загоїтися самостійно за умови правильного лікування. Але якщо площа ураження більша, необхідна операція — аутодермопластика. Під час цієї процедури у пацієнта беруть тонкий шар шкіри (0,2 мм) з іншої частини тіла за допомогою спеціального інструмента — дерматома. Його використовують для закривання рани, а у місці забору шкіри, як правило, рубці не утворюються.
Важливо: Усі опіки частіше містять ділянки різного ступеня ушкодження. В окремих випадках, коли ситуація дозволяє, лікар може дати рані шанс на самостійне загоєння без операції.
В яких випадках утворюються рубці?
Формування рубця починається відразу з моменту загоєння, однак візуально його видно приблизно через місяць.
- Якщо рана заживає за 12-14 днів, ймовірність утворення рубця мінімальна.
- Якщо загоєння триває до 21-23 днів, ймовірність утворення рубця значно зростає.
- Якщо рана не заживає за 23 дні, часто потрібне хірургічне втручання, наприклад, пластика шкіри. Однак, рішення про операцію можна відтермінувати, щоб дати рані шанс на самостійне загоєння.
Наявність рубця також залежить від індивідуальної схильності. Після опіку І-ІІ ступеня (поверхневого) рубці, як правило, не утворюються. Втім, у людей зі схильністю рубці можуть з’явитися навіть після неглибоких уражень.
Після глибоких опіків або хірургічного втручання рубець залишається завжди.
Що робити для профілактики і лікування рубців після опіків?
Профілактику і лікування рубців починають відразу після загоєння рани. Робити це потрібно під наглядом лікаря-комбустіолога, щоб досягти максимального ефекту.
- Рекомендується використовувати креми на основі силікону, які допомагають обмежити кровопостачання рубця і створюють невеликий тиск. Це зменшує ріст рубця, робить його менш помітним.
- Силіконові пластирі сприяють рівномірному тиску на рубець, сповільнюючи темпи його росту. Їх зазвичай носять протягом 12-18 місяців, знімаючи лише на час гігієнічних процедур.
- Компресійні вироби, виготовлені за індивідуальними мірками, забезпечують постійний рівномірний тиск, який також уповільнює ріст рубця. Їх потрібно носити тривалий час — залежно від рекомендацій лікаря.
- Масаж допомагає розм’якшити рубцеву тканину, покращує циркуляцію крові і підвищує ефективність кремів.
- УФ-промені можуть погіршити стан рубця, тому важливо наносити сонцезахисні креми з високим SPF на рубцеву ділянку або прикривати її одягом.
Важливо: Для профілактики рубців рекомендовано продовжувати догляд мінімум 3-7 місяців. Загалом процес росту рубця триває до 1,5 року, і увесь цей період слід щодня наносити креми, робити масаж та носити компресійний трикотаж.
Які бувають ускладнення від опіків?
Серйозні, глибокі опіки великої площі можуть призводити до значних ускладнень: від опікового шоку та сепсису до септичного шоку та навіть смерті. Після стабілізації стану та довготривалого лікування такі опіки мають значний вплив на повсякденне життя, самообслуговування, а також на ментальне здоров’я пацієнта.
Серед віддалених ускладнень — значне зниження якості життя через рубці та контрактури, що можуть спричинити інвалідність.
Без належного догляду, регулярних фізичних вправ та, за потреби, повторних пластичних операцій для корекції рубців і контрактур, можуть виникати порушення рухливості суглобів, що з часом призводить до анкілозів, коли суглоби стають нерухомими.
Важливо пам’ятати, що опіки також мають серйозний психосоціальний вплив. Пацієнти часто стикаються зі стигматизацією через шрами, що впливає на їхню соціалізацію. Мета лікування полягає не лише в тому, щоб урятувати життя, а й забезпечити повне відновлення, допомогти пацієнту адаптуватися та почуватися комфортно у суспільстві.
Для поліпшення реабілітації та зменшення стигматизації варто розвивати спеціалізовані програми підтримки пацієнтів, які включають психологічну допомогу та соціальну адаптацію.
Як проходить реабілітація після важких опіків?
Реабілітація після важких опіків починається ще у гострому періоді. Після стабілізації стану пацієнта та виконання необхідних медичних маніпуляцій фізичні терапевти та їхні асистенти розпочинають роботу з пацієнтом.
Фізичні терапевти оглядають, позиціонують та мобілізують пацієнта, щоб забезпечити правильне положення тіла для запобігання ускладненням. Вони присутні на перев’язках, постійно оцінюють стан та прогрес пацієнта. Через сильний біль перев’язки часто проводяться під наркозом, що дозволяє фізичним терапевтам м’яко опрацьовувати суглоби та підтримувати їхню рухливість.
Після операцій, зокрема після пересадки шкіри на функціональні зони (як-от лікті чи коліна), реабілітація проводиться за певними протоколами. Наприклад, у перші чотири дні після пересадки оперовані ділянки зазвичай не рухають. На п’ятий день, коли пересаджена шкіра починає проростати судинами, фізичний терапевт поступово відновлює рухливість, розтягує та розробляє шкіру для профілактики контрактур. Така рання активна терапія допомагає уникнути ускладнень та зберегти функціональність суглобів.
Успішність реабілітації після важких опіків значною мірою залежить від злагодженої роботи медичної команди та регулярної роботи пацієнта з фізичним терапевтом. Хоча кожен випадок індивідуальний, систематична фізична реабілітація значно зменшує ризик ускладнень та сприяє повноцінному відновленню.
Що таке штучна шкіра і в яких випадках її застосовують?
У 2024 році в Україні вперше почали використовувати технологію штучної шкіри BTM (біодеградуюча тимчасова мембрана) для лікування глибоких опікових ран. Цей синтетичний матеріал закриває рану, створюючи оптимальні умови для її загоєння та подальшої пересадки власної шкіри пацієнта.
Існують різні типи біодеградуючих мембран: біологічні та повністю синтетичні. Технологія, яка використовується в Україні, є повністю синтетичною. Це робить її особливо ефективною в умовах підвищеного ризику інфекцій — матеріал не містить органічних елементів, які могли б слугувати живильним середовищем для бактерій. Для наших пацієнтів, особливо в умовах воєнного часу, BTM є справжнім порятунком. Цей унікальний матеріал виробляється лише однією компанією в Австралії, але застосовується в усіх провідних країнах світу.
BTM працює як своєрідна мембрана: вона проростає судинами, формуючи нову дерму (неодерму), яка залишається як основа для майбутньої шкіри. На цю основу потім накладається власна шкіра пацієнта, що дозволяє їй природно рости та зберігати еластичність. BTM не викликає відторгнення або побічних ефектів, крім випадків, коли пацієнт має алергію на поліуретан.
BTM рекомендований для лікування глибоких опіків, особливо у випадках, коли пошкоджені тканини доходять до сухожилків, суглобів або кісток. Його можна застосовувати як безпосередньо після травми, так і на пізніших етапах лікування, після видалення мертвих тканин.
Чи можна повністю відновити шкіру після опіків?
Відновлення шкіри після опіків залежить від глибини та площі ураження. Якщо опік поверхневий, І або ІІА ступеня, то через рік шкіра може виглядати майже як до травми. Спершу ділянка буде червоною, потім рожевою, згодом світлішатиме і поступово набере природний пігмент. Протягом цього періоду важливо захищати шкіру від сонця за допомогою сонцезахисного крему або одягу.
Однак у випадку глибоких опіків, рубців або після пересадки шкіри, навіть при використанні сучасних методів, таких як лазерне шліфування, повністю відновити шкіру неможливо. Наша мета — зробити рубці максимально непомітними.
Як допомогти пацієнтам з опіками?
Великої кількості опіків можна було б уникнути або зменшити їхні наслідки, якби перша допомога надавалася вчасно та правильно. Саме тому слід підвищувати обізнаність громадян будь-якого віку щодо першої допомоги при опіках.
Необхідно забезпечити доступ до медичної допомоги — як екстреної, так і до реконструктивних та пластичних операцій на пізніших етапах. Ці програми гарантовані законодавством, проте багато пацієнтів про них не знають, що може сприяти зловживанням з боку деяких лікарів.
На жаль, люди з опіками часто стають «невидимими» у суспільстві. Вони прагнуть приховати рубці під одягом, рідше виходять на вулицю, що часто призводить до ізоляції. Близькі таких пацієнтів можуть не розуміти потреби в професійній психологічній допомозі, так само, як і самі постраждалі. Через це їхні проблеми можуть залишатися поза увагою.
Для повноцінної інтеграції людей з опіками необхідна підтримка всього суспільства. Виживши після опікової травми, люди мають право на життя без стигматизації. Вони мають відчувати себе частиною спільноти та отримувати підтримку, яка допоможе повернутися до звичного ритму життя. Усі ми маємо сприяти тому, щоб створити інклюзивне середовище, де люди з опіками будуть прийнятими та зрозумілими.