Виконавча директорка GMKA долучилася до дискусії про важливість боротьби за права жінок
Чому замість фокуса на важливості боротьби за права жінок 8 березня ми частіше за все бачимо квіти й компліменти? Як міф про прекрасну половину людства насправді маргіналізує жінок, нівелюючи їхні інтелектуальні чи професійні здобутки? Виконавча директорка Global Medical Knowledge Alliance (GMKA), онкохірургиня Інеса Гуйванюк долучилася до панельної дискусії «“Свято весни” — чергове знецінення жіночої боротьби» та розповіла, як на медичну систему впливає ігнорування жіночого потенціалу та лідерства.
Дискусія відбулася за участі Уляни Супрун — громадської діячки, головної редакторки видавництва ARC.UA, ексвиконувачки обов’язків міністра охорони здоров’я України (2016 — 2019 рр.), Катерини Приймак — культурологині, ветеранки, бойової медикині, співзасновниці Жіночого Ветеранського Руху. Модерував бесіду Марко Супрун, креативний редактор видавництва ARC.UA і журналу The Arc.
Сприйняття 8 березня — Міжнародного дня боротьби за права жінок — як «свята весни та краси» залишилося Україні в спадок після 70-річної радянської окупації. Жінок у цей день подекуди й досі лише опрекраснюють, уникаючи будь-якої згадки про їхні досягнення, боротьбу за рівні права та можливості. Жінок інфантилізують, применшуючи їхні розумові здібності та здатність бути лідерками, звертаючись у зменшувально-пестливих формах. Які наслідки це має для жінок у медицині? Ділиться досвідом Інеса Гуйванюк:
«Коли я поїхала на стажування за кордон, і до мене там зверталися чи представляли як Dr. Huivaniuk, я себе ловила на думці, що до такого не звикла. Нібито було боязко та невпевнено відповідати на будь-яке запитання як Dr. Huivaniuk, а не як просто Інеса. Так, жінки в медицині нерідко стикаються з тим, що нас називають на ім’я, тоді як чоловіків-лікарів — на ім’я та по батькові. До того ж до лікарок часто звертаються в пестливій формі».
Жінки-лікарки неодноразово чують у свій бік звертання «дівчинко», «сестричко», «сонечко» тощо. Таке ставлення до дорослих людей у професійному середовищі підкреслює несерйозне ставлення, применшує віру у їхню компетентність, авторитет і професіоналізм. Згідно із всеукраїнським дослідженням «Жінка в хірургії: проблеми не існує?» (2024), понад половина хірургинь (54,7 %) стикається із сумнівами щодо своїх навичок із боку пацієнтів через стать, а деякі (5.3 %) відчувають, що їхнім навичкам часто не довіряють через стереотипи, пов’язані зі статтю.
Гендерні стереотипи впливають також на те, що жінок навіть під час повномасштабної війни не завжди сприймають як бойовий кадровий потенціал. Наприклад, перший бронежилет для військовослужбовиць сертифікували тільки в грудні 2023 року. Катерина Приймак розповіла детальніше:
«Жінок меншість на передовій і на бойових посадах. Так, є Наказ Міноборони (№ 50 від 10.02.2022) про те, що жінки можуть проходити службу на бойових спеціальностях. Але недосконало працює механізм, який приводить його в дію. Іноді жінка приходить у рекрутинговий центр, а їй навіть не розповідають про бойові посади. Однак є і протилежні історії: до мене телефонують працівники ТЦК із питаннями, де краще буде служити жінці, у яку бригаду її краще оформити. І це вау».
На зустрічі також обговорили, як гендерна сегрегація впливає на організацію медичної системи та успішність лікування пацієнтів:
«Більшість студентства медичних університетів — дівчата. За статистикою, у медичних комунальних закладах працює 83 % жінок. Але серед цих 17 % чоловіків кожен 30-й обіймає керівну посаду. Виходить так, що чоловіки ухвалюють рішення, які впливають на роботу більшості, а більшість становлять жінки: лікарки, медсестри, молодший медичний персонал. Керівні посади визначають основну політику закладів, формують фінансування, стандарти роботи, умови праці. Тобто ситуація така, що через скляну стелю жінки не впливають на ключові рішення, система, у якій вони працюють, формується без урахування їхніх потреб. Ми в GMKA підтримуємо ту думку, що медицина потребує гендерно збалансованих команд. Світові дослідження показують, що так пацієнти мають кращі результати лікування», — розповіла Інеса Гуйванюк.
Однак досі жінки стикаються з упередженнями, що їм не місце в хірургії чи в медицині загалом. Студенткам та інтернкам старші колеги та викладачі радять обирати сім’ю та материнство або «легші» спеціалізації, а «серйозну» медицину краще залишити чоловікам.
Патріархальне суспільство сприймає автономність жінки як загрозу встановленому порядку. Жінка може бути доповненням до чоловіка, «берегинею домашнього вогнища», підлеглою, але не самостійною одиницею, яка ухвалює рішення. Інеса Гуйванюк пояснила, чому щоб реалізувати свій потенціал і досягти кар’єрних успіхів, жінці в медицині недостатньо бути просто хорошою фахівчинею:
«Якщо ти звичайний хороший хірург — тебе суспільство визнає. Але щоб досягти такого ж визнання, якщо ти жінка, потрібно бути набагато кращою, ніж просто “хороша”. Жінка мусить лізти зі шкіри, робити в сотню разів більше й у сотню разів краще, ніж колега-чоловік. Треба визнати, що я помічаю прогрес, який приходить зі зміною поколінь. Ситуація покращується, колеги-чоловіки починають по-інакшому ставитися до своїх колежанок-жінок. Важливо всім зрозуміти, що необхідно одне одного слухати й чути, рефлексувати й дискутувати всім разом».
Під час дискусії також згадали нещодавній спецпроєкт GMKA «Що змушує жінок йти з медицини». Він висвітлює реальні проблеми й виклики, з якими щодня стикаються жінки в медицині, але з різних причин відкрито говорити про це можуть тільки після того, як залишають сферу. Інеса Гуйванюк зацитувала відповіді ексмедикинь та наголосила, чому проєкт GMKA: Жінки в медицині масштабував свою діяльність на студенток і інтернок:
«У нашому опитуванні взяли участь жінки, які вже пішли з медицини й кардинально змінили свій фах. Серед них 20 % пішли на етапі навчання, в університеті чи під час інтернатури. Ексмедикині розповідають про харасмент, приниження, гендерну дискримінацію, сексизм. Ми в GMKA: Жінки в медицині розпочали рух для студенток та інтернок, щоб їх підтримати не лише в питаннях медичної освіти, а й у адвокації їхніх прав і можливостей. Ми прагнемо навчити жінок відстоювати свою думку, берегти свої кордони, захищатися від гендерно зумовленого насильства».
Наприкінці зустрічі Уляна Супрун поділилася видавничими планами ARC.Ua: готується переклад книжки, яка робить жіночі голоси почутими:
«Ми отримали дозвіл на переклад In a Different Voice Керол Ґілліґан на українську. Я її читаю і думаю: “Вона про мене пише!”. Кожна людина хоче бути частиною команди, тому вона буде пристосовуватися. Ми знаходимо свій колектив, щоби підтримувати одне одного»
Запрошуємо долучатися до вебінарів GMKA: Жінки в медицині, щоб разом покращувати галузь охорони здоров’я, розвиваючи жіноче лідерство на шляху до гендерної рівності. Також ви можете переглянути вебінари в записі на YouTube.