Статини пов’язали зі зниженням рівня смертності у пацієнтів із сепсисом

Сепсис — це стан, коли імунна система надмірно реагує на інфекцію, викликаючи сильне запалення. Він призводить до ураження життєво важливих органів і в 15% випадків прогресує до септичного шоку, який супроводжується критичним падінням артеріального тиску та зменшенням кровопостачання тканин. Смертність при септичному шоку становить від 30% до 40%.

Шанси на виживання пацієнтів зростають, якщо розпочати лікування сепсису якомога раніше. Стандартна терапія включає застосування антибіотиків, внутрішньовенне введення рідин і вазопресорів для підтримки тиску. Проте нове велике когортне дослідження, опубліковане у Frontiers in Immunology, показало, що додаткове застосування статинів може суттєво покращити прогноз для таких пацієнтів.

«Застосування статинів у пацієнтів із сепсисом у критичному стані пов’язане зі зниженням ризику смерті на 39% протягом 28 днів після госпіталізації», — зазначила докторка Кайфен Лі, провідна авторка дослідження та доцентка Tianjin Medical University General Hospital.

Статини відомі насамперед як препарати для профілактики серцево-судинних захворювань: вони знижують рівень «поганого» холестерину (ЛПНЩ), тригліцеридів та підвищують рівень «хорошого» холестерину (ЛПВЩ). Але вони також мають низку додаткових властивостей, які викликають інтерес до їхнього застосування при запальних станах, включно із сепсисом.

«Статини мають протизапальну, імуномодулюючу, антиоксидантну й антитромботичну дію. Вони можуть пом’якшити надмірну імунну відповідь, відновити функцію ендотелію та навіть проявляти антимікробну активність», — пояснює Лі.

Дослідники використали відкриту базу даних MIMIC-IV, що містить медичні записи 265 тисяч пацієнтів, госпіталізованих до відділень інтенсивної терапії Бостонського медичного центру Beth Israel Deaconess з 2008 по 2019 рік. У дослідження включали лише дорослих пацієнтів із підтвердженим сепсисом, які перебували у стаціонарі понад 24 години.

Порівнювали пацієнтів, які отримували або не отримували статини на додаток до стандартного лікування. Тип статину не мав значення.

Оскільки дослідження не було рандомізованим, існує ризик зміщення — наприклад, якщо лікарі підсвідомо призначали статини пацієнтам із кращим прогнозом. Щоб мінімізувати цей фактор, дослідники використали метод propensity score matching: на основі даних медичних записів обчислювали ймовірність призначення статинів для кожного пацієнта, а потім підбирали пару з такою ж ймовірністю, але без призначення статинів. У результаті було сформовано дві однакові за чисельністю групи по 6070 пацієнтів.

Аналіз оцінював загальну смертність протягом 28 днів, додатково враховували тривалість госпіталізації, штучної вентиляції легень (ШВЛ) та замісної ниркової терапії (ЗНТ).

Смертність у групі пацієнтів, які отримували статини, становила 14,3%, у контрольній групі — 23,4%, тобто відносне зниження ризику смерті сягнуло 39%. Водночас тривалість ШВЛ та ЗНТ у цій групі була дещо довшою — відповідно на 3 та 26 годин. Ймовірно, це свідчить про компроміс між виживаністю та тривалістю підтримувальної терапії.

«Наші результати чітко вказують на потенційний захисний ефект статинів у пацієнтів із сепсисом», — підсумовує Лі.

Додаткові аналізи підтвердили ефективність статинів у пацієнтів із нормальною вагою, надмірною вагою та ожирінням, але не у пацієнтів із дефіцитом маси тіла.

Раніше рандомізовані контрольовані дослідження не показували такого ефекту. На думку науковців, це може бути пов’язано з недоліками дизайну: невеликі вибірки, недостатній облік супутніх факторів і неправильне визначення сепсису.

«Ідеальне рандомізоване дослідження має включати велику кількість пацієнтів із сепсисом, з точними даними про тип, дозування і тривалість застосування статинів. Також важливо врахувати час початку терапії та скоригувати потенційні змішані фактори», — зазначила Лі.