Рідинна біопсія допомогла зменшити використання хімієтерапії у пацієнтів з раком товстої кишки — без погіршення результатів лікування

Оновлені результати австралійського дослідження, у якому використовували рідинну біопсію для індивідуалізації лікування раку товстої кишки, підтвердили, що аналіз крові на фрагменти циркулюючої пухлинної ДНК (ctDNA) дає змогу багатьом пацієнтам уникнути хімієтерапії без погіршення результатів лікування. Результати опубліковані в журналі Nature Medicine.

У дослідженні взяли участь 455 пацієнтів, які перенесли хірургічне видалення пухлини товстої кишки. Після операції учасників випадковим чином розподілили на дві групи: в одній хімієтерапію призначали на основі результатів рідинної біопсії, в іншій — за стандартними клінічними критеріями.

Рідинна біопсія — це метод, подібний до звичайного аналізу крові. У зразку шукають фрагменти циркулюючої пухлинної ДНК, що можуть свідчити про наявність залишкових ракових клітин після операції. Хімієтерапію проводили лише 15% пацієнтів із групи рідинної біопсії, у яких виявили ctDNA, порівняно з 28% пацієнтів, яким лікування призначали за стандартними критеріями.

Усі учасники перебували під спостереженням протягом п’яти років. 

«Через п’ять років результати виживаності в обох групах залишалися практично однаковими, попри зменшене використання хімієтерапії в групі рідинної біопсії», — пояснює професорка Jeanne Tie, провідна дослідниця, онкологиня в Peter MacCallum Cancer Centre та старша наукова співробітниця Walter and Eliza Hall Institute of Medical Research.

Отримані дані підтверджують, що рідинні біопсії на ctDNA є ефективним методом визначення необхідності хімієтерапії, дозволяючи багатьом пацієнтам уникнути її токсичних побічних ефектів.

П’ятирічна загальна виживаність склала 93,8% у групі рідинної біопсії проти 93,3% у групі стандартного лікування. Безрецидивна виживаність (відсутність повернення раку за п’ять років) становила 88% і 87% відповідно.

Також є дані, що додаткове тестування рідинної біопсії після завершення лікування може надати важливу інформацію про ефективність терапії та довгостроковий ризик рецидиву.