Дослідники закликали до кращого розуміння та підтримки людей, які стикаються з почуттям сорому в медичних закладах. У статті, опублікованій у The Lancet науковцями з Університету Ексетера та Університету Дьюка (США), пропонується впровадити поняття «компетенція в роботі з соромом» (shame competence) як важливий компонент медичної практики, нарівні з іншими підходами, наприклад, травма-інформованою допомогою.

У статті зазначено, що сором — це «невидимий, але впливовий елемент» у системі охорони здоров’я. Його рідко визнають, ще рідше обговорюють, і він майже не фігурує у навчанні медичних працівників. За словами професорки Луни Долезал з Університету Ексетера, сором може виникати як у пацієнтів, так і у медичних працівників.

У пацієнтів сором може бути пов’язаний з тілесними особливостями, способом ж иття чи станом здоров’я. Це може призводити до приховування симптомів, уникання лікування або навіть переривання медичного нагляду.
У медичних працівників почуття сорому може виникати через помилки та невдачі у лікуванні. Це іноді стає причиною приховування помилок, уникання важливих обговорень чи навіть емоційних реакцій, що негативно впливають на роботу команди.

«Пацієнти та медики роблять усе можливе, щоб уникнути сорому, і це значною мірою впливає на їхню поведінку та рішення», — зазначає доктор Вільям Байнум із Університету Дьюка.

«Компетенція у роботі з соромом» — підхід, який не прагне повністю усунути сором, адже він є важливою складовою соціальних норм. Натомість, мета полягає у визнанні, розумінні та мінімізації негативного впливу сорому.

У статті визначено п’ять основних принципів:

Усвідомлення сорому — розуміння його ролі та потенційних проявів у щоденній практиці.
Розпізнавання сорому — вміння визначати патерни поведінки, які вказують на сором у пацієнтів чи колег.
Уникнення провокування сорому — зменшення ймовірності викликати сором ненавмисно або свідомо.
Підтримка у разі виникнення сорому — створення безпечного середовища для його обговорення.
Трансформація організаційної культури — закріплення цього підходу у політиках, процедурах і умовах роботи.

Впровадження “компетенції в роботі з соромом» може покращити психологічну безпеку в медичних закладах, сприяти кращому розумінню пацієнтів і зміцнити командну роботу. Це доповнить інші сучасні підходи, такі як травма-інформована допомога або створення психологічно безпечного робочого середовища.

«Подолання деструктивного впливу сорому — це виклик, але його можна вирішити завдяки навчанню, навичкам і змінам у культурі організацій», — підсумовує професорка Долезал.

Науковці вважають, що цей підхід має потенціал значно підвищити якість медичної допомоги, зробити її більш емпатичною та ефективною.

Джерела: