Майже кожен третій уникає інформації про серйозні захворювання
Нове оглядове дослідження Max Planck Institute for Human Development (Німеччина) показало: майже кожна третя людина свідомо уникає медичної інформації про серйозні захворювання, навіть якщо має ризик . Однією з головних причин такої поведінки є недовіра до медичної системи та низькі очікування від лікування. Результати опубліковані в журналі Annals of Behavioral Medicine.
Раннє виявлення захворювань часто є ключем до успішного лікування. Та попри це багато людей не проходять профілактичні огляди та не користуються програмами скринінгу. Таку поведінку не завжди можна пояснити браком інформації чи високою вартістю: у країнах на кшталт Німеччини страхові компанії інформують населення про доступні послуги і часто покривають витрати. Тоді що ж зупиняє людей?
«Наші результати свідчать: чим нижчий рівень довіри до медичної системи, тим вища ймовірність уникання інформації», — пояснює Konstantin Offer, PhD з когнітивних наук в Max Planck Society та провідний автор дослідження.
Науковці проаналізували дані 92 досліджень, які охопили 564 497 учасників із 25 країн. Метою було зрозуміти, наскільки поширеним є уникання медичної інформації та які його основні причини. Раніше подібних глобальних оцінок не проводилося, і такі висновки мають велике значення для формування ефективних систем охорони здоров’я, зокрема для того, щоб заохочувати людей брати більшу відповідальність за власне здоров’я.
До вибірки ввійшли дані щодо таких станів, як хвороба Альцгеймера, хвороба Гентінгтона, ВІЛ/СНІД, рак і діабет. Автори визначають «уникання інформації» як будь-яку поведінку, спрямовану на запобігання або відтермінування отримання наявної, але потенційно небажаної інформації. Це може бути відкладання чи пропуск візитів до лікаря, відмова від тестів, ігнорування результатів чи просвітницьких матеріалів для пацієнтів.
Результати показали, що майже третина учасників уникали або були схильні уникати медичної інформації. Найвищі показники зафіксовані для невиліковних нейродегенеративних хвороб: 41% — для хвороби Альцгеймера, 40% — для Гентінгтона. Для тяжких, але потенційно виліковних/контрольованих станів показники нижчі: 32% — для ВІЛ, 29% — для раку, 24% — для цукрового діабету.
Особливо показовим виявився аналіз причин такої поведінки. Дослідники виокремили 16 ключових чинників. Водночас стать, раса чи етнічність не мали значення. Найсильнішими предикторами стали:
- когнітивне перевантаження (діагнози на кшталт раку можуть бути складними та стресовими);
- низьке відчуття власної ефективності (брак упевненості у здатності приймати медичні рішення);
- страх стигматизації (наприклад, у разі позитивного тесту на ВІЛ);
- недовіра до медичної системи та низькі очікування від лікування.
Наявні дані не дозволили авторам з’ясувати, наскільки уникання інформації впливає на фактичні результати лікування пацієнтів, тож для цього потрібні додаткові дослідження. Втім, висновки для політик охорони здоров’я очевидні: уникання медичної інформації є поширеним і не завжди ірраціональним. Воно залежить від соціальних і структурних умов.
«Наші результати свідчать, що нижчий рівень довіри пов’язаний із більшою ймовірністю уникання інформації. Тож відновлення довіри до медичної системи може сприяти більшій відкритості до медичної інформації», — підсумовують науковці.
Джерела:
- Offer K., Oglanova N., Oswald L., Hertwig R., Prevalence and predictors of medical information avoidance: a systematic review and meta-analysis, Annals of Behavioral Medicine, Volume 59, Issue 1, 2025, kaaf058, https://doi.org/10.1093/abm/kaaf058
- Why one in three people avoid information about their own health | Healthcare in Europe