Короткочасне застосування ципрофлоксацину пов'язали з тривалою антибіотикорезистентністю кишкових бактерій

Дослідники Стенфордського університету виявили, що навіть короткотривале застосування ципрофлоксацину спричиняє розвиток стійкої антибіотикорезистентності серед бактерій кишкової мікробіоти людини. Стійкість виникає у різних бактеріальних видів і зберігається понад десять тижнів. Результати дослідження опубліковані в журналі Nature.

У дослідженні взяли участь 60 здорових дорослих, які протягом п’яти днів приймали ципрофлоксацин у дозуванні 500 мг двічі на добу. Протягом наступних двадцяти тижнів учасники регулярно здавали зразки калу для аналізу. Загалом було зібрано 960 зразків, які дослідили за допомогою метагеномного шотган-секвенування (shotgun metagenomic sequencing). Це дозволило виявити понад 2,3 мільйона генетичних варіацій і реконструювати 5 665 бактеріальних геномів.

В 513 популяціях бактерій зафіксували селекційні зсуви (selective sweeps) — докази того, що бактерії адаптувалися під впливом антибіотика. Багато мутацій було виявлено в гені gyrA, який відомий своєю роллю у стійкості до фторхінолонів (групи антибіотиків, до якої належить ципрофлоксацин). Мутації в gyrA виникали незалежно в різних учасників дослідження й охоплювали близько 10% первинно чутливих до антибіотиків популяцій бактерій.

Більш того, ці мутації залишалися стабільними протягом щонайменше десяти тижнів після завершення лікування і, за прогнозами науковців, могли б зберігатися в кишківнику понад рік. При цьому розвиток резистентності не супроводжувався помітними втратами життєздатності бактерій, що дозволяло стійким штамам залишатися домінуючими серед мікробіоти.

На думку авторів дослідження, стійкість формувалася переважно в тих бактеріальних популяціях, які до початку терапії були чисельними, але значно зменшувалися в ході прийому антибіотика. Це дозволяє припустити, що майбутній ризик розвитку резистентності можна частково передбачити, аналізуючи склад мікробіоти перед початком лікування.

Важливо, що у дослідженні не спостерігали реверсії мутацій після припинення прийому антибіотика, а також було виявлено інші, менш поширені мутації, пов’язані із стійкістю, що свідчить про існування додаткових механізмів адаптації.

Ці результати вкотре підтверджують необхідність обережного підходу до призначення антибіотиків. Навіть короткі курси можуть суттєво змінити стан мікробіоти й створити довготривалі резервуари антибіотикорезистентності, які потенційно можуть передавати стійкість патогенним бактеріям. Науковці підкреслюють важливість моніторингу мікробного складу перед антибіотикотерапією та під час неї для зменшення ризику формування стійкості.