Генетичне тестування допомогло знизити ризик ускладнень хімієтерапії у пацієнтів із раком шлунково-кишкового тракту

У пацієнтів із пухлинами шлунково-кишкового тракту, такими як колоректальний рак чи рак підшлункової залози, хімієтерапія може спричиняти важкі, а іноді й загрозливі для життя ускладнення. Особливо це стосується людей, які мають певні генетичні варіанти, що впливають на здатність організму метаболізувати хімієтерапевтичні препарати.

Нове дослідження, проведене науковцями Perelman School of Medicine при University of Pennsylvania, демонструє, що генетичне тестування на наявність варіантів двох генів перед початком хімієтерапії може суттєво підвищити безпеку лікування, дозволяючи лікарям індивідуально коригувати дозування препаратів.

Результати дослідження, опубліковані в JCO Precision Oncology, показали, що пацієнти з виявленими варіантами у генах DPYD та UGT1A1, яким призначили знижені дози препаратів, мали вдвічі менше побічних ефектів, порівняно з тими, хто отримував стандартні дози без попереднього тестування.

«Наше дослідження доводить, що застосування фармакогенетичного тестування для індивідуалізації доз хімієтерапії не лише можливе, але й життєво необхідне для безпеки пацієнтів, — підкреслює провідна авторка дослідження, докторка фармацевтичних наук Sony Tuteja, директорка з фармакогеноміки Центру геномної медицини Penn Medicine. — До 1300 смертей щороку у США можуть бути пов’язані з токсичністю хімієтерапії. Ми прагнули зробити тестування швидким і дієвим — результати можна отримати менш ніж за тиждень».

Сучасні протоколи хімієтерапії базуються на стандартних дозах, без урахування індивідуальних генетичних відмінностей, які можуть впливати на ефективність та безпечність лікування. У центрі нового дослідження були два гени — DPYD та UGT1A1.

Ген DPYD кодує фермент, що допомагає печінці розщеплювати препарати з групи фторпіримідинів (як-от 5-фторурацил або капецитабін), які широко застосовуються при лікуванні раку шлунково-кишкового тракту. 5–8% людей мають варіанти DPYD, що призводить до накопичення ліків у токсичних концентраціях. Це може викликати серйозні побічні ефекти — пригнічення кровотворення, виразки в ротовій порожнині, долонно-підошовний синдром тощо. 

Ген UGT1A1 відповідає за метаболізм препарату ірінотекан, ще одного важливого хімієтерапевтичного засобу для лікування раку ШКТ.

Генетичні варіанти можуть сповільнювати виведення препарату, що підвищує ризик тяжкої діареї або значного зниження рівня лейкоцитів. Завдяки виявленню цих варіантів лікарі можуть знижувати дози без шкоди для ефективності лікування, зменшуючи ризик важких ускладнень.

У дослідженні взяли участь 517 пацієнтів з раком шлунково-кишкового тракту, які мали розпочати хіміотерапію фторпіримідинами або ірінотеканом. 288 пацієнтам було проведено генетичне тестування на варіанти DPYD та UGT1A1. Серед 16 пацієнтів з виявленими варіантами, яким дозування підібрали індивідуально, лише 38% мали тяжкі побічні ефекти.

У групі пацієнтів з біобанку, які мали ті ж самі генетичні варіанти, але отримували стандартні дози без тестування, серйозні ускладнення виникли у 65% випадків.

Також у групі з генетичним тестуванням було менше:

Ці результати підкреслюють важливість персоналізованого підходу в онкології та доводять, що генетичне тестування може істотно підвищити безпеку хімієтерапії та покращити її результати.