Жінки на передовій медицини
Із чим доводиться щодня стикатися лікаркам у воєнний час розповіли на форумі для медикинь «Жінки в медицині: професійний ріст та лідерство» військова хірургиня Наталія Бабій та керівниця медичних місій FRIDA Ukraine Владислава Романюк.
Статистика жінок у ЗСУ
За даними Міністерства оборони України, станом на січень 2024 року в ЗСУ було майже 70 тис. жінок. З них: 47,2 тис. — військовослужбовиці, 6,5 тис. — на керівних посадах, бл. 4 тис. — безпосередньо на лінії зіткнення. Жінки на війні є переважно є військовими медикинями та медичним персоналом. Однак у відкритих джерелах немає інформації стосовно гендерного розподілу в Медичних силах ЗСУ.
Жінки на службі
«Як і в цивільному житті, у медиків у війську є той самий «застиглий» колективний розум. Йдеться про сприйняття жінки в хірургії як чогось неповноцінного, недолугого, фізично слабкого. Нам нібито треба все пояснювати іншими словами, бо ми інакше не зрозуміємо. Нам дорікають емоційністю, наявністю ПМС, вагітностями й дітьми, які хворіють», — говорить Наталія Бабій, хірургиня відділення політравми Київської міської клінічної лікарні № 17, учасниця української антарктичної експедиції (2019–2020 рр), зараз — військова хірургиня.
Пані Наталія говорить, що прийшла в ЗСУ тоді, коли стало зрозуміло, що воювати будуть усі: «Тоді мої колеги-хірурги прийняли факт, що жінок у війську ставатиме тільки більше». Проте, як зазначає пані Наталія, людей досі дивує, що вона — хірургиня:
«Коли говорять про жінок у Медичних силах ЗСУ, то насамперед про парамедикинь, медсестер, терапевток. Потім можуть згадати про анестезіологинь. Жінка-хірургиня це завжди «ого, вау, круто!». Бо співвідношення жінок і чоловіків у хірургії — 1:10. У відділенні була тільки я та інтернка».
Водночас Наталія Бабій стверджує, що помічає найбільшу професійну конкуренцію не із чоловіками, а з іншими лікарками: «Жінки дуже конкурують між собою, а мають підтримувати. Якщо хтось відчуває в собі силу бути менторкою — це просто обов’язок нею ставати і вчити інших». Також пані Наталія згадує, як її називали конфліктною та незручною, бо вона має непохитну принциповість: «Хтось займає позу, як у мистецтві. А хтось — позицію. От за позицію, за цінності, за погляди можуть вам нерідко дорікати, це треба постійно відстоювати. Нехай нас, з позицією, меншість, нехай нас називають конфліктними й незручними. Але ми маємо бути стійкими й боротися — саме боротися! — щоб досягати змін».
Жінки у волонтерстві
Владислава Романюк — терапевтка, гастроентерологиня, керівниця відділення інфекційного контролю та лікувально-реабілітологічного центру для військових у МЦ «УК Оберіг». А ще керівниця українсько-ізраїльської місії медичних волонтерів FRIDA Ukraine.
Головне завдання FRIDA — виїзні місії команд фахівців на прифронтові та деокуповані території. 1 виїзд FRIDA це:
- бл. 25 лікарів різних спеціальностей,
- 1–2 машини спеціалізованої стоматологічної допомоги або машини гінекологічного здоров’я,
- сотні паковань препаратів та апаратури.
«За останній рік відбулося 78 виїздів таких команд у Запорізьку, Донецьку, Херсонську, Харківську, Миколаївську, Сумську, Чернігівську області. Це 16,5 тис. пролікованих людей, 73,5 тис. наданих медичних послуг і консультацій», — розповідає про діяльність проєкту Владислава Романюк.
Пані Владислава зазначає, що 80 % команди FRIDA — жінки: «Щодня я працюю, волонтерю з неймовірно стійкими та професійними жінками. Коли опускаються руки, я дивлюся на жінок поруч, які поєднують материнство, сім’ю, фаховість, лідерство, є керівницями проєктів і завідувачками відділень. Я дивлюся на них і розумію — можливо абсолютно все».
Владислава Романюк разом із командою лікарів і лікарок вирушає на найскладніші напрямки фронту та в деокуповані міста.
«Навесні 2024 року нас попросили приїхати в Часів Яр. Останні два роки люди там живуть під землею, але вони теж люди й мають отримувати доступ до медицини: це наші базові права. Туди на броньованих авто поїхали я, шість лікарок і два лікарі різних спеціальностей. Ми не врятували світ, але надали людям всю можливу в тих умовах медичну допомогу, та привезли їм Україну й шалену підтримку», — згадує пані Владислава.
Водночас ініціативу лікарок і лікарів FRIDA не завжди підтримують очільники адміністрацій на місцях: «По той бік слухавки мені казали: «Дівчинко, схаменись. Що ви можете зробити? У нас усе й так добре». Натомість найбільш правильні й етичні стосунки нам вдалося побудувати саме із жінкою, Тетяною Карчевич, керівницею Департаменту здоров’я Херсонської облдержадміністрації».
Замість висновків
Стійкість, мужність, сила духу не мають гендеру. Попри будь-які упередження жінки-лікарки на рівні з колегами чоловіками щодня рятують життя і здоров’я військовим і цивільним українцям, надають фахову медичну допомогу і в шпиталях, і в бомбосховищах, і під час обстрілів та блекаутів, на лінії фронту та в тилу. Ми закликаємо робити жінок у медицині видимими й забезпечувати їм гідне ставлення і підтримку в професійній та особистісній реалізації.