Жінка, яка назавжди змінила опікову хірургію — Зора Янжекович

Зора Янжекович — словенська опікова хірургиня, яка запровадила ранню некректомію для лікування опікової травми — стандарт лікування глибоких опіків третього ступеня. У цій статті команда GMKA: Жінки в медицині зібрала 7 фактів про життя та роботу лікарки.

У сім’ї Янжекович було троє доньок і син; Зора народилася за кілька тижнів до завершення Першої світової, в 1918 році. Дитинство Зори минуло на фермі, куди сім’я переїхала зі Словенської Бистриці. Там дівчинка спостерігала за роботою місцевого лікаря і захопилася медициною.

Сім’я не мала коштів оплатити медичну освіту доньки. Зора вирішила заробити, продаючи яблука з батькової ферми. Вона відібрала 200 кг найкрасивіших яблук, запрягла у віз кобилу й вирушила в сусіднє село. Урожай того року був хороший, тому власник магазину сказав, що вже не приймає товар. Зора розповіла йому про свою мрію стати лікаркою, і він зрештою викупив яблука. На вторговані кошти дівчина змогла вступити до медучилища.

Вони познайомилися ще під час навчання, коли Василь вивчав медицину у Відні та Загребі. Під час війни пара працювала в лікарні Вараждині (Хорватія). Зора туди переїхала, щоб не зазнати депортації, а батьки залишилися в окупованій Словенії. Тож Василь часто супроводжував Зору до словенського кордону, де вона таємно зустрічалася з родиною. Василя нова югославська влада після війни розстріляла без суду.

Окупація Словенії, розстріл коханого, загибель брата, смерть батька — попри всі ці трагічні події Зора закінчила навчання і стала лікаркою. Проте провідні хірурги Любляни були переконані, що хірургія не підходить для жінок, і не давали їй дозвіл на спеціалізацію. Зора вже була готова відмовитися від мрії, однак нарешті отримала запрошення в пластичну хірургію.

Доктрина середини ХХ ст. не передбачала хірургічного втручання при опіках. Проте пані Янжекович помітила, що основною причиною смертності під час опікової травми є не шок, а сепсис. Тому вона зосередилася на профілактиці інфекцій завдяки ранньому очищенню ран і їх закриттю. А відтак розробила методику тангенціальної некректомії — пошарового висічення некрозу. 

 

Спершу до її методу ставилися скептично. Лікарка документувала та фільмувала свої хірургічні підходи. У травні 1968 року на International Congress of the Society of Plastic Surgery Зора Янжекович прочитала лекцію, презентувала результати лікування 1330 пацієнтів з опіками різного ступеня, показала свої фото та фільм.

З 1968 до 1984 рр. до Зори Янжекович приїжджали на навчання понад 200 провідних хірургів. В опіковому відділенні лікарні Марібор (Словенія) лікарка розповідала колегам з усього світу про новий метод лікування важких опіків, який дозволив врятувати багато життів.

За внесок у хірургію Medscape вніс її до списку «25 найвпливовіших лікарів ХХ століття».

Вона писала так:

«Я була першою ластівкою, але це ще не означало весну.

… Але насправді я просто хотіла допомагати пацієнтам».