Як стати успішною щелепно-лицевою хірургинею? Історія Аліни Слободянюк
Автори
«Мене з дитинства це вабило»
«В мене дядько був стоматологом, дідусь — зубним лікарем. Бабуся досі працює медсестрою. Тобто я із самого дитинства бувала в лікарнях, бачила, як лікують зуби. Мене це почало приваблювати. Так я й обрала свою майбутню професію».
«Навчаючись на стоматологічному факультеті, я зацікавилася хірургією. На 3 курсі почався цикл хірургічної стоматології, щелепно-лицевої хірургії. І саме в той момент я зрозуміла, що хотіла б пов’язати своє життя зі щелепно-лицевою хірургією. Мене це настільки захопило! Я зрозуміла, що не хотіла б усе життя ставити пломби й коронки та лікувати зуби. Я зрозуміла, що, напевно, моє покликання — хірургія обличчя», — згадує Аліна Сергіївна.
Досвід гендерної дискримінації
«Одного разу до нас зайшов керівник бази, де відбувалася моя інтернатура, і саме в той момент я була одна з дівчат. Хоча насправді на циклі хірургічної стоматології було багато дівчат. Першим запитанням цього керівника було: “А що тут робить дівчинка?”. Тоді я вже знала, ким хочу бути і яка моя ціль. Тож це запитання мене не стільки здивувало, як обурило. Я запитала: “А чому я не можу бути тут?”. І мені відповіли, що це дуже важка робота для жінки, і жінці краще було б обрати якусь більш спокійну професію».
«Працюючи вже не перший рік у медицині, особливо в хірургії, я щодня мушу доводити пацієнтам, що жінка в медичному костюмі може бути лікарем, а не лише медсестрою. На початку інтернатури я стикалася з різними висловами: “Жінка, напевне, не може видалити зуб”, “Я не довіряю жінкам”, “Я би хотів/-ла, щоб мене лікував чоловік”.
У мене є в підпорядкуванні інтерни-чоловіки. Досить часто, коли вони зі мною на консультативному прийомі, пацієнти звертаються насамперед до інтернів, думаючи, що вони лікарі. Мені іноді можуть сказати: “Взагалі-то я хочу поговорити з лікарем”. І на це насправді не впливає ні вік, ні компетенція, ні наявність бейджів. Здебільшого в пацієнтів сформована думка, що чоловік — лікар, а жінка — асистентка, медсестра або якийсь допоміжний персонал».
«Я сподіваюся, що рано чи пізно цей мур гендерної дискримінації впаде. І нам, жінкам, не доведеться доводити, що ти, бувши в медичному костюмі в лікарні, є лікаркою, а не медичною сестрою, санітаркою чи інтернкою. Для цього потрібно проробити ще багато роботи. Я дуже вдячна колективу GMKA: Жінки в медицині за те, що ви боретесь за гендерну рівність», — говорить Аліна Слободянюк.
Поради молодим лікаркам
Багато вчіться.
Багато працюйте
Плануйте материнство
Витрачайте кожну свою зайву хвилину на самовдосконалення
Схожі статті

Жінці в кардіохірургії треба обрости бронею і вміти за себе постояти. Історія успіху Софії Богданівни Вишинської: «Кардіохірургія — це в якийсь момент тримати в руках чиєсь життя. Слабким тут не місце», — говорить Софія Вишинська, кардіохірургиня та трансплант-координаторка Львівської обласної клінічної лікарні. Який шлях здолала лікарка від «тобі навіть не варто починати» до успішної хірургині, яка щодня рятує людські серця.

Історія успіху: Ольга Авілова: Ольга Матвіївна Авілова зробила значні внески в торакальну хірургію в Україні. Вона стала докторкою медичних наук і новаторкою у галузі реконструктивної хірургії трахеї та бронхів. Попри значні успіхи й досягнення Ольги Авілової, у медицині більш відомим є її колега й наставник, академік Микола Амосов. Проте саме Ольга Авілова стала першою завідувачкою кафедри пульмонології в Україні, створити яку запропонував М.М. Амосов. Щоби популяризувати жінок у медицині й висвітлювати успіхи лікарок, у цій статті коротко познайомимо вас із біографією видатної хірургині.

«Я була самовпевнена і любила хірургію». Історія успіху Наталії Бабій: Хірургія, антарктична експедиція, служба в ЗСУ — Наталія Бабій має великий досвід роботи в складних обставинах. Як працювала в хірургічному відділенні з 8