Що знати, щоби протистояти гендерній дискримінації та гендерно зумовленому насильству?
Автори
Дискримінація за ознакою статі — це серйозне порушення прав людини, яке не має вікових, соціально-економічних, освітніх чи географічних обмежень. Це явище непропорційно зачіпає жінок різних професій, зокрема в українській хірургії з дискримінацією стикались 8 з 10 лікарок. Увесь світ активно бореться з різними проявами дискримінації, впроваджуючи закони та програми, спрямовані на забезпечення рівності та справедливості для всіх.
Стандарти гендерної рівності
Стандарти гендерної рівності визначає низка міжнародних документів:
- Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок та Факультативний протокол до неї.
- Пекінська декларація та Платформа дій, ухвалені на четвертій Всесвітній конференції зі становища жінок 15 вересня 1995 р.
- Резолюція Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» та пов’язані з нею резолюції Ради Безпеки ООН.
- Стратегії гендерної рівності Ради Європи та інші документи із питань гендерної рівності, ухвалених на рівні ООН, Ради Європи, ОБСЄ, ЄС, НАТО.
За щорічним Global Gender Gap Report 2023 Україна посіла 66 місце за гендерним розривом, у 2022 р. — 81 місце (серед 146 країн), у 2021 р. — 73 місце (серед 156 країн), а у 2020-му — 60 місце (серед 160 країн).
Основними в українському законодавстві з питань гендерної політики є:
- Конституція України.
- Закон України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків в України».
- Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».
- Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Окрім цього, питання гендерної політики в Україні реалізується в межах державних програм, концепцій і стратегій. Серед них Національний план дій із виконання Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» до 2025 року. А також Державна стратегія забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2030 року. Важливим кроком у роботі гендерних політик стала ратифікація Верховною Радою Стамбульської конвенції, що стосується створення системи захисту жінок від насильства.
Безпечне і справедливе робоче середовище
Важливо створити безпечне та справедливе робоче середовище, де кожен має рівні можливості для професійного зростання. В Україні це передбачає низка законів:
- Ст. 2–1 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) встановлює обов’язок дотримуватись рівності трудових прав громадян. Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема й на основі статі, гендерної ідентичності, сімейного стану, сімейних обов’язків.
- Ст. 5 Закону «Про зайнятість населення», зокрема пункт 8 та 9, передбачає захист від дискримінації у сфері зайнятості, необґрунтованої відмови в найманні на роботу й незаконного звільнення.
- Ст. 17 Закону «Про забезпечення рівних прав і можливостей» фіксує, що жінкам і чоловікам забезпечуються рівні права та можливості в працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації та перепідготовці.
Вищий спеціалізований суд із розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі від 07.05.2014 № 10–644/0/4–14 «Про належне забезпечення рівності трудових прав громадян при розгляді спорів, що виникають у сфері трудових відносин» також роз’яснив рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального й майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови та інших ознак та заборонив дискримінацію будь-якого виду, зокрема, за ознаками статі.
Варто зазначити, що запровадження в законодавстві про працю поняття «працівник із сімейними обов’язками» є важливим кроком, оскільки дозволяє змінити укорінені підходи. З розвитком суспільства гарантії «материнства» поступово поширюються на інших членів сім’ї (батько, дід, баба), які здійснюють фактичний догляд за дитиною (дітьми). Право жінок, які працюють, на охорону материнства закріплено в ст. 8 Європейської соціальної хартії (переглянутої).
Раніше ми писали, як жінкам захистити свої права під час пошуку роботи та на співбесіді.
Як захистити себе від дискримінації і гендерного насильства?
Позитивною практикою запобігання дискримінації за ознакою статі та сексуальним домаганням є розробка Етичних кодексів поведінки. Якщо у вашій організації таких кодексів та інструкцій ще немає, це важлива ініціатива — розробити їх та затвердити наказом керівника.
В Україні є чітка правова та інституційна база, що стосується просування гендерної рівності. Однією зі сторін захисту прав жінок є Урядова уповноважена з питань гендерної політики, (Катерина Левченко, станом на липень 2024) та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (Дмитро Лубінець, станом на липень 2024). Проте досі є недосконалою практика оскарження дискримінації за ознакою статі.
Порядок оскарження дискримінації за ознакою статі прописаний у ст. 22 Закону «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Згідно із цим документом, особа може звернутися:
- до державних органів,
- до органів місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб,
- до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Розгляд таких питань покладено на уповноважених осіб — координаторів (заступників керівників). Однак ця практика є недосконалою, оскільки фахівцям визначених структур бракує компетенції для розгляду справ із дискримінації.
Що робити й куди звертатися, щоб гарантовано отримати захист своїх прав?
У випадку дискримінації ви можете звернутися на цілодобову Урядову гарячу лінію за номером 1547. Тут можна отримати інформаційні, психологічні та юридичні консультації про перевищення влади, використання службового становища, отримати роз’яснення та контакти органів виконавчої влади з питань домашнього насильства, дітей (зокрема булінг), щодо гендерної дискримінації тощо.
Ви можете звернутися до суду. Бажано заручитися підтримкою адвоката та подбайте про доказову базу:
- письмові та усні свідчення,
- відеозаписи,
- свідки,
- інші докази прояву дискримінації.
На жаль, немає адміністративної відповідальності за скоєння дискримінації. У Кодексі України про адміністративні правопорушення такі правопорушення не згадуються. Таким чином, сьогодні в Україні відсутній дієвий механізм притягнення до адміністративної відповідальності за порушення принципу рівності.
Однак адміністративна відповідальність настає за певні види правопорушень, які пов’язані із дискримінацією прав:
- Вчинення насильства за ознакою статі (ст. 173–2 КУпАП);
- Булінг (цькування) учасника освітнього процесу (ст. 173–4 КУпАП);
- Мобінг (цькування) працівника (ст. 174–5 КУпАП).
Особа, постраждала від гендерної дискримінації або насильства, має право надіслати повідомлення про порушення прав, гарантованих Конвенцією ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, до Комітету ООН із ліквідації дискримінації щодо жінок:
Petitions Team Office of the United Nations High Commissioner for Human Rights
Palais des Nations
8-14, avenue de la Paix
CH-1211 Geneva 10 – Switzerland
Факс: +41 (0)229179022
email: tb-petitions@ohchr.org
Palais des Nations
8-14, avenue de la Paix
CH-1211 Geneva 10 – Switzerland
Факс: +41 (0)229179022
email: tb-petitions@ohchr.org
Це варто робити в разі, якщо вичерпані внутрішні засоби правового захисту або якщо застосування таких засобів захисту невиправдано затягується.
Якщо ви пережили гендерну дискримінацію, сексуальне домагання чи інші акти насильства за ознакою статі, ви маєте право на відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди. Це право передбачене ст. 23 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», а також ст. 15 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальних збитків, які підлягають відшкодуванню.
Ми можемо говорити, що в контексті гендерної дискримінації моральна шкода це приниження честі, гідності чи ділової репутації людини, а також душевні страждання, яких особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
📱 Дізнавайтеся більше про правову допомогу в медичному і трудовому праві, а також практичні поради для лікарів на авторському Telegram-каналі Тетяни Сліпченко.