Що слід знати про ризик раку яєчників та обстеження, які допомагають його виявити
Автори
Вересень – це місяць обізнаності про рак яєчників, який займає 7 місце серед усіх онкологічних захворювань жіночого населення світу та 8 місце серед причин смертності від раку. Хвороба найчастіше вражає жінок після 45 років, особливо під час менопаузи, хоча приблизно у 10% випадків її діагностують і у молодих жінок до 40 років.
Щоб підвищити шанси на виявлення захворювання на ранніх стадіях, важливо знати про фактори ризику, профілактичні заходи та сучасні методи обстеження, які допомагають вчасно виявити рак яєчників.
Які симптоми має рак яєчників?
Рак яєчників не має специфічних симптомів, що ускладнює його виявлення на ранніх стадіях. Одними з найпоширеніших ознак є здуття живота та відчуття швидкого насичення під час їжі. З більш пізніх симптомів – тягнучі болі внизу живота та аномальні маткові кровотечі. Особливо важливо звернути увагу на ці симптоми у жінок в період менопаузи, оскільки в таких випадках лікарі повинні обов’язково виключати рак яєчників і патології ендометрію.
Важливо розуміти, що подібні симптоми можуть бути пов’язані й з іншими захворюваннями, тому ігнорувати їх не можна. Раннє виявлення раку значно підвищує шанси на успішне лікування та покращує прогноз виживаності.
Хто має вищий ризик розвитку раку яєчників?
Фактори ризику раку яєчників включають сімейну історію онкологічних захворювань, зокрема випадки, коли мати, бабуся, тітка або сестра мали цей діагноз. Також підвищений ризик існує для жінок із родинною історією раннього раку молочної залози (коли хворобу виявляли у близьких родичок у віці 35-40 років або раніше). Це може свідчити про наявність мутації генів BRCA1 або BRCA2, що значно підвищує ризик як раку молочної залози, так і раку яєчників.
Жінки, які мають цукровий діабет, надмірну вагу або ожиріння, також перебувають у групі підвищеного ризику, проте ці фактори є загальними для багатьох онкологічних захворювань.
Цікаво, що наукові дані не підтверджують прямого зв’язку між синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ) і підвищеним ризиком раку яєчників. Однак, оскільки СПКЯ часто супроводжується ожирінням, цукровим діабетом та інсулінорезистентністю, жінки з цим синдромом повинні проходити регулярний моніторинг свого здоров’я.
Які обстеження необхідно проходити для ранньої діагностики раку яєчників
Специфічного скринінгу для раку яєчників не існує. Лікарі можуть оцінювати ризик захворювання та виявляти його на ранній стадії, спираючись на індивідуальні фактори ризику пацієнток. Проте кожна жінка, незалежно від віку чи наявності скарг, повинна щорічно проходити гінекологічний огляд. Він має включати огляд на гінекологічному кріслі та УЗД органів малого таза.
- Для жінок, які не живуть і ніколи не жили статевим життям, УЗД проводиться трансабдомінально з наповненим сечовим міхуром (це обов’язкова умова), або трансректально, якщо необхідно отримати детальнішу візуалізацію яєчників чи є підозра на патологію.
- Жінки, які живуть статевим життям, повинні проходити УЗД трансвагінально, оскільки це є золотим стандартом для візуалізації органів малого тазу за допомогою ультразвуку.
Крім того, існують генетичні тести, що допомагають визначити ризик онкологічних захворювань. За потреби їх можна здати для оцінки ймовірності розвитку раку яєчників та інших онкопатологій.
Чи може лікар побачити рак яєчників на УЗД?
УЗД є важливим інструментом у діагностиці утворень яєчників, однак рак не завжди можна чітко діагностувати лише за допомогою ультразвуку.
Для оцінки будь-яких утворень спеціалісти УЗД використовують спеціальні шкали. Наприклад, для вузлів щитоподібної залози застосовується шкала TIRADS, для молочних залоз — BIRADS, а для яєчників існує система оцінки O-RADS, яка допомагає визначити, чи є утворення доброякісним або більш ймовірно злоякісним.
Крім цього, використовується система IOTA для оцінки ймовірності малігнізації (озлоякіснення) утворення. Під час сканування яєчника лікар фіксує розмір утворення, наявність солідного компонента, його діаметр, внутрішні папули, їх форму та наявність кровотоку. Після цього спеціальний калькулятор визначає ймовірність малігнізації.
Якщо ризик злоякісності високий, пацієнтку направляють на додаткові дослідження, зокрема на біомаркери раку яєчників, або до онкогінеколога, який прийме рішення щодо подальших обстежень. Важливо розуміти, що остаточний діагноз «рак» встановлюється лише на основі гістологічного дослідження тканин пухлини.
У випадках підозрілих утворень яєчників часто потрібне проведення діагностичної лапароскопії або лапаротомії для отримання зразків пухлини. Варто зазначити, що існують різні типи пухлин яєчників, і деякі з них є проміжними — вони вже не доброякісні, але ще не злоякісні. Після видалення таких пухлин пацієнткам може знадобитися специфічна таргетна терапія, регулярне спостереження та контроль, оскільки є ризик рецидиву.
Кому потрібно робити аналіз на онкомаркери?
Онкомаркери — це біохімічні показники, які можуть бути як в межах норми, так і підвищеними при різних патологіях, не обов’язково ракових. Здавати онкомаркери без симптомів або підстав немає сенсу, оскільки самі по собі вони не мають достатньої діагностичної цінності.
Згідно з британськими клінічними рекомендаціями, аналіз на онкомаркер СА125 може бути показаний жінкам, які мають певні симптоми, наприклад, аномальні маткові кровотечі. Якщо рівень СА125 перевищує 35 одиниць, пацієнтка направляється на ультразвукове дослідження (УЗД). Однак навіть при підвищеному СА125 УЗД може не виявити патології. У таких випадках лікарі слідують окремим протоколам, щоб визначити, чи потрібно проводити додаткові огляди або шукати інші причини.
Окрім СА125, в діагностиці раку яєчників використовуються й інші специфічні маркери, такі як альфафетопротеїн і хоріонічний гонадотропін.
В Україні частіше трапляється протилежний підхід: жінка робить УЗД, і якщо виявляють утворення на яєчнику, її направляють на аналіз онкомаркерів.
Зазвичай онкомаркери є корисними для жінок в перименопаузі, які мають специфічні симптоми та утворення на яєчниках, що оцінюються за шкалами O-RADS і IOTA як проміжні (між доброякісними та злоякісними). Якщо онкомаркери в таких випадках підвищені, лікарі можуть рекомендувати додаткові обстеження: МРТ або КТ з контрастом та консультацію онкогінеколога.
Варто зазначити, що пацієнтку можна направити до онкогінеколога й без результатів онкомаркерів, якщо утворення виглядає підозріло. Онкогінеколог вирішує, які подальші методи візуалізації будуть потрібні, зокрема МРТ або КТ з контрастом, або обидва.
Чи може жінка народити дитину після лікування раку яєчників?
Рак яєчників може вражати один або обидва яєчники, і можливість збереження фертильності після лікування залежить від типу пухлини та її локалізації.
Якщо рак вражає лише один яєчник, в деяких випадках є можливість зберегти фертильність. Наприклад, перед операцією можна провести стимуляцію яєчників, і під час лапароскопії або лапаротомії вилучити яйцеклітини зі здорового яєчника (трансвагінальна аспірація яйцеклітин у випадку раку яєчників не рекомендується, оскільки це може збільшити ризик поширення ракових клітин). Після вилучення яйцеклітини після вилучення кріоконсервуються для подальшого використання.
Інший метод — це вилучення і кріоконсервування тканини яєчника. Після завершення лікування (операції та хіміотерапії) цю тканину можна підсадити назад, і яєчники можуть знову запрацювати.
Таким чином, для жінок із доведеним діагнозом раку яєчників є можливість вилучення та заморожування яйцеклітин перед лікуванням, щоб зберегти шанси на вагітність у майбутньому.
Науково доведено, що стимуляція суперовуляції в циклах екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) не збільшує ризик рецидиву раку яєчників та не впливає негативно на загальну фертильність. Європейське товариство репродуктології та ембріології (ESHRE) вважає, що жінка може безпечно пройти до 6 циклів стимуляції яєчників за життя, тоді як українське законодавство дозволяє до 8 циклів.
Загалом в Україні діє мультидисциплінарний підхід до лікування раку яєчників: хірург, хіміотерапевт, гінеколог і репродуктолог можуть разом визначити найкращий підхід не тільки до лікування, але й до збереження фертильності пацієнтки.
Проте рак яєчників — складне захворювання, і лікування залежить від типу пухлини, стадії та поширеності хвороби. У багатьох випадках можуть видаляти обидва яєчники, фаллопієві труби, а іноді й матку, якщо є загроза поширення раку. Однак рішення про обсяг хірургічного втручання приймається індивідуально для кожної пацієнтки.
Профілактика раку яєчників: чи можна знизити ризик?
Дослідження показують, що ризик раку яєчників знижується, якщо жінка хоча б раз була вагітною або приймала комбіновані оральні контрацептиви. Це не дає 100% захисту, але зменшує ймовірність розвитку захворювання. Проте кожній жінці, незалежно від вагітності і використання КОК, слід приділяти увагу своєму здоров’ю.
Рекомендується раз на рік проходити огляд у гінеколога, а також робити ультразвукове дослідження (УЗД) молочних залоз, оскільки рак яєчників часто асоціюється з раком молочної залози (РМЗ). Для жінок із підвищеним ризиком або виявленими генетичними мутаціями може бути доцільним проводити УЗД раз на півроку.
Жінкам, у сім’ях яких були випадки раку яєчників або молочної залози, варто зробити тест на мутації генів BRCA1 та BRCA2, які значно підвищують ризик розвитку як раку молочної залози, так і яєчників.
Здоровий спосіб життя також важливий для профілактики раку. Слід контролювати свою вагу, займатися фізичною активністю — це можуть бути прогулянки, йога чи вправи з реабілітологом. Важливо також відмовитися від шкідливих звичок, таких як паління та вживання алкоголю, оскільки вони можуть підвищувати ризик онкологічних захворювань.
Окрім того, слід моніторити стан яєчників, особливо якщо є доброякісні утворення, такі як ендометріоми або кісти, які можуть з часом перерости в злоякісні. Регулярні обстеження допоможуть своєчасно виявити зміни і запобігти розвитку хвороби.
Щоб дізнатися більше, дивіться GMKA Podcasts «Рак яєчників. Бесіда з гінекологинею»: