Що слід знати про донорство крові в Україні: процедура, протипоказання, ризики
Автори
Сьогодні в світі немає повноцінних замінників усіх компонентів крові, і в багатьох випадках пацієнтів неможливо врятувати без переливання. Саме тому донори — це справжні герої, які допомагають рятувати життя.
В Україні можна стати донором цільної крові та компонентів крові (тромбоцитів, гранулоцитів, плазми). При цьому важливо, щоб у донора не було жодних протипоказань, і процедура була безпечною як для нього, так і для пацієнта.
Підготовка до трансфузії (переливання) має кілька етапів:
- Реєстрація донора.
- Перевірка загального аналізу крові та визначення групи крові.
- Опитування донора для виявлення можливих протипоказань та медичний огляд.
Якщо всі результати перевірки задовільні, донор здає цільну кров або її компоненти.
Процедура здачі крові
Цільна кров збирається у донора в одноразовий стерильний контейнер (гемакон). Стандартна в усьому доза донації — 450 мл. Під час донації також набираються пробірки для обстеження на гепатити В і С, сифіліс, ВІЛ-інфекцію. Після донації кров розділяється на різні компоненти (плазму, еритроцити, тромбоцити). Лише після отримання результатів аналізів ці компоненти передаються для подальшої трансфузії пацієнтам.
Якщо донор здає не цільну кров, а, її окремі компоненти (плазму, тромбоцити або гранулоцити), процес відрізняється. У різних центрах можуть бути свої особливості, наприклад, кожного донора тромбоконцентрату можуть запрошувати на заплановані переливання для конкретних пацієнтів. Донори записуються на певний день і час, приходять за графіком.
Тривалість донації цільної крові та компонентів також відрізняється: якщо здача цільної крові займає 5-10 хвилин, то здача тромбоконцентрату, що проводиться за допомогою спеціального апаратного методу, триває в середньому одну годину.
Як стати донором
Щоб стати донором в Україні, спершу оберіть донорський центр крові, до якого ви хочете звернутися. Перелік медичних закладів, де можна здати кров, можна знайти на сайті Міністерства охорони здоров’я або на інших офіційних сайтах.
Зателефонуйте до обраного центру, щоб уточнити графік роботи, наявність тимчасових або абсолютних протипоказань. Після цього ви можете записатися на прийом і прийти до центру з документом, що посвідчує особу (паспорт або застосунок «Дія»).
Перед здачею крові лікар проконсультує вас, щоб переконатися, що у вас немає протипоказань до донорства. Також існують інтервали між донаціями — певні проміжки часу, які повинні пройти між здачами крові, щоб ваш організм встиг відновитися.
Мінімальний інтервал між донаціями цільної крові становить 60 днів, а між здачею плазми або тромбоконцентрату — 14 днів. Якщо ви здали цільну кров і хочете здати тромбоконцентрат, повинно пройти 30 днів.
Протипоказання для донації
В Україні донором може бути кожна дієздатна особа віком від 18 років і вагою не менше 50 кг. При цьому існують абсолютні та відносні (тимчасові) протипоказання для донації. Вони чітко визначені у Додатку 3 до Порядку медичного обстеження донорів крові та (або) компонентів крові.
Наприклад, абсолютні протипоказання — це гепатит В, гепатит С в анамнезі, або якщо людина є носієм ВІЛ-інфекції. Тимчасових протипоказань може бути більше. Наприклад, якщо людина перехворіла, після одужання має пройти 2 тижні, після прийому антибіотиків також має пройти 2 тижні, після прийому аспірину — щонайменше 72 години.
Для жінок можуть бути додаткові обмеження. Наприклад, вагітність є тимчасовим протипоказанням для донорства, оскільки здача крові може негативно вплинути на кровопостачання плоду і викликати спазми капілярів. Під час менструації донорство також не рекомендується, оскільки жінка вже втрачає кров і потребує відновлення гемоглобіну. Краще, щоб перед донацією пройшло 5 днів після завершення менструації.
Звички та харчування також мають значення, хоча і не входять до протипоказань. Людина, яка курить або періодично вживає алкоголь, може бути донором, але з певними обмеженнями.
- Після паління має пройти щонайменше 2 години до і після здачі крові.
- Якщо донор не має діагнозу хронічного алкоголізму, донорство можливе через 48 годин після останнього вживання алкоголю.
- За 2 доби до донації слід уникати жирної, смаженої та копченої їжі. У день донації дозволяється легкий сніданок: каша без масла та молока, відварена або на пару риба чи м’ясо, солодкий чай із нежирним печивом, яблука.
Татуювання не є протипоказанням до донорства, але після останнього татуювання має пройти щонайменше півроку. Це пов’язано з ризиком передачі трансмісивних інфекцій, які можуть не проявлятися відразу. Після татуажу брів або інших косметологічних процедур також повинно пройти півроку. Після ін’єкційних процедур, у тому числі косметологічних, слід почекати 2 тижні перед донорством.
Загалом здоров’я донора має бути в пріоритеті. Лише здорова людина може бути донором і допомогти врятувати життя.
Чи може людина здати кров сама для себе
Постанова Кабінету Міністрів N 340 дозволяє заготівлю і зберігання власної (аутологічної) крові, але компоненти крові мають свої умови та терміни зберігання.
Якщо планується планова операція і пацієнт бажає здати кров для власного використання, йому необхідно заздалегідь відновитися після донації. Гемоглобін відновлюється приблизно за 4 тижні, а запаси заліза — до 6 тижнів. Строки зберігання крові можуть варіюватися від 21 до 35 днів, залежно від гемокоагулянта, який був у гемоконі (спеціальному пакет, в який заготовляли цю кров).
Хоча така практика можлива, вона використовується дуже рідко. Це пояснюється тим, що здоров’я пацієнта не завжди дозволяє повністю відновитися після здачі крові до операції, під час якої також потрібна профілактика анемії, а рівень заліза має бути достатньо високим.
Існує також кріоконсервування еритроцитів та тромбоцитів, але ці компоненти зазвичай застосовуються в екстрених ситуаціях, наприклад, при масивних крововтратах. Також заморожування може впливати на якість компонентів та їхню ефективність, тому вони не рекомендуються для використання під час планових операцій.
Наскільки безпечно бути донором
На жаль, досі існує багато міфів про донорство. Однак велике американське дослідження показало, що люди, які здають цільну кров хоча б раз на півроку, мають менший ризик серцево-судинних захворювань. Інше велике дослідження виявило, що донори, які здають кров раз на рік, мають нижчий ризик інфарктів та інсультів. Загалом, за даними ВООЗ, донори живуть на 5 років довше.
Звісно, між донаціями існують певні інтервали, необхідні для того, щоб запобігти виникненню проблем зі здоров’ям. Рідка частина крові відновлюється за 1-2 дні, електроліти та білки — до 5 днів, гемоглобін — за 4 тижні, а залізо — за 6 тижнів. Однак донорам, які регулярно здають кров, проводять ще й обстеження на феритин кожну четверту послідовну донацію. Якщо він знижений, донор відсторонюється на більший проміжок часу та отримує консультацію щодо прийому препаратів заліза. Цю консультацію може надати лікар-трансфузіолог або лікар-терапевт центру крові, але донору також надаються рекомендації звернутися до сімейного лікаря для подальшого контролю ефективності лікування.
Наскільки безпечно бути реципієнтом
Ризики посттрансфузійних інфекцій у реципієнтів донорської крові дуже низькі, і з кожним роком вони зменшуються завдяки вдосконаленню методів обстеження. Наприклад, ризик передачі гепатиту В становить 1 на 100-200 тисяч трансфузій, гепатиту С — 1 на 1-2 мільйони, а ВІЛ-інфекції — 1 на 2-4 мільйони.
Повністю виключити ці ризики неможливо, але їх можна суттєво зменшити, особливо якщо застосовувати другий алгоритм обстеження (з використанням ПЛР).
- За першим алгоритмом донорська кров обстежується лише методом ІФА (імуноферментний аналіз) або ЕХЛА (електрохемілюмінесцентний аналіз), щоб виявити антитіла проти вірусів, таких як гепатит В, гепатит С, сифіліс або ВІЛ-інфекція. Однак у донора антитіла можуть ще не утворитися на момент обстеження. У такому випадку реактиви можуть не виявити вірус, і результати тесту покажуть, що кров безпечна, хоча насправді вірус може бути присутнім. Таким чином, якщо обстеження проводиться лише за першим алгоритмом, ризик залишається.
- Другий алгоритм включає обстеження не тільки на антитіла, але й аналіз методом ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція), який виявляє частинки вірусу. У донорстві використовуються дуже чутливі реактиви, які здатні виявляти навіть найменші концентрації вірусу. ВООЗ навіть передбачає використання гіперчутливих методів для забезпечення максимальної безпеки пацієнта. Тобто, навіть якщо антитіла ще не утворилися, ці чутливі реактиви зможуть виявити наявність вірусу, знижуючи ризики.
Інші потенційні ризики включають імунізацію, особливо якщо використовуються тромбоцити, набрані від кількох донорів (чим більше донорів — тим вищий ризик реакції імунної системи через різноманіття білків).
Також можливі реакції, як-от «трансплантат проти господаря», коли перелиті компоненти викликають каскадну імунну реакцію, де клітини атакують одна одну.
Якщо переливання крові є одноразовим, ці ризики мінімальні. Але при багаторазових трансфузіях безпека пацієнта завжди стає пріоритетом. Лікарі знають про всі можливі ризики, беруть їх до уваги та лікують пацієнтів у разі їх виникнення.
Переливання цільної крові
У всьому світі практикується переливання компонентів крові, а також цільної крові. В Україні, у зв’язку з війною, військові медики почали частіше використовувати переливання цільної крові, що відповідає протоколам ТССС (Tactical Combat Casualty Care). Хоча раніше застосування цільної крові було дозволено лише в екстрених випадках, коли немає доступу до компонентів крові, зараз прямі трансфузії дозволяє Наказ МОЗ України від 05.03.2022 № 418 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування протоколу масивної трансфузії компонентів крові постраждалим на етапах евакуації».
«У виключному випадку, коли відсутні компоненти крові і відсутні джерела їх постачання допускається проведення прямої трансфузії крові постраждалому без попереднього проведення необхідного комплексу обстежень. Проводьте пробу на індивідуальну сумісність перед початком прямої трансфузії, а також клініко-біологічну пробу на сумісність», — йдеться у методичних рекомендаціях.
Центри служби крові можуть заготовлювати цільну кров. У таких випадках кров забирається у донора, проходить тестування на гепатити В і С, сифіліс, ВІЛ, визначається група крові, і ця кров одразу переливається пацієнту без подальшого розділення на компоненти. Це передбачено законодавством у зв’язку з екстреними потребами, відповідно до протоколу масивної гемотрансфузії на етапах евакуації постраждалих.
У військових медиків на стабілізаційних пунктах може не бути можливості забезпечити необхідні умови зберігання для різних компонентів крові. Наприклад, тромбоцити потребують зберігання при температурі 20-24°C у спеціальному холодильнику-шейкері, еритроцити — при 2-6°C, а плазма повинна зберігатися в замороженому вигляді. Через це багато центрів заготовляють на передову саме цільну кров, яка зручна у використанні та транспортуванні. Вона може зберігатися від 21 до 35 днів, залежно від використаного антикоагулянта. Проте після 2 тижнів зберігання гемостатична ефективність (здатність зупиняти кровотечу) знижується через зниження активності тромбоцитів.
«Тепла кров», яка заготовлюється безпосередньо перед трансфузією, все ще несе ризики інфекцій, оскільки для тестування використовуються швидкі тести, які можуть дати хибний результат. Проте, коли йдеться про врятування життя, використовуються всі можливі засоби, включаючи переливання «теплої крові». І це також є світовою практикою.
Щоб дізнатися більше, дивіться подкаст GMKA «Донорство крові: знання, що рятують життя»: