Що слід знати про донорство крові в Україні для впевненості у своїй безпеці та правах

Існують різні види донорства крові: добровільне безоплате, замісне та оплачуване.

В класичних центрах крові донори в основному здають кров безоплатно. Є окремі випадки, коли родичі пацієнта, шукаючи донорів під певну операцію, платять за це гроші. Держава це не заохочує, але такі ситуації існують. Але самі центри крові не платять гроші за донацію, відповідно, цей тип донорства є безоплатним.

Також в Україні є місця, де можна отримати гроші за донацію. Це приватні підприємства, які заготовляють кров на препарати. Фактично, це вид бізнесу, коли люди приходять, здають компонент крові плазму, і їм платять за кожну донацію. Вони можуть здавати цей компонент раз на два тижні, проте ця кров не поступає реципієнтам.

Україна взяла вектор на безоплатне добровільне донорство, щоб кров була безпечною, і реципієнти не мали додаткових хвилювань, що можуть чимось заразитися від людей, які ведуть асоціальний спосіб життя і прагнуть заробляти гроші на донорстві.

Щоб стати донором крові та її компонентів, слід знайти найближчий центр крові на сайті Міністерства охорони здоров’я. Найзручніше обирати центр, розташований поблизу вашого дому або роботи, щоб було зручно добиратися та повертатися після донації.

У великих містах таких центрів більше, в маленьких — менше. Це можуть бути як лікарні з відділеннями переливання крові, так і міські або обласні станції переливання. Крім того, можна стежити за різними кампаніями, присвяченими донорству крові. Інколи громадські організації проводять виїзні донації в цікавих та нестандартних місцях, куди запрошують донорів.

В Україні також з’явилася можливість здавати кров у blood-мобілях — спеціально обладнаних транспортних засобах, які відвідують маленькі міста і збирають кров на місці. Людей попереджають про такі виїзди заздалегідь, щоб вони могли підготуватися. Потім зібрану кров відправляють на станції, заготовляють і вже потім забезпечують лікарні необхідними компонентами.

Так, в Україні дійсно існує дефіцит донорської крові. Офіційних даних наразі немає, оскільки через воєнний стан інформація не публікується. Проте, станом на 2022 рік, дефіцит донорської крові був суттєвим.

За даними ВООЗ, на кожні 1000 людей має припадати 30 донорів. В Україні у 2022 році було лише 11 донорів на 1000 осіб, що створювало великий дефіцит. Це питання є надзвичайно актуальним і важливим, і його обговорення допомагають розвінчувати міфи, спонукають людей приймати рішення і ставати донорами.

З початком повномасштабної війни багато людей вперше здали кров. Кількість донацій особливо зростає після масових травматичних інцидентів, коли терміново потрібна кров. Це є прикладом стихійного донорства, але важливо здавати кров не лише під час кризових моментів, а робити це регулярно і систематично. Раджу підписатися на соціальні мережі центрів крові у вашому місті та слідкувати за їхніми потребами. Якщо якась група крові особливо потрібна, дуже важливо відгукуватися на такі заклики.

Коли люди здають кров під час надзвичайних подій, це не завжди ефективно, оскільки кров, яку ви здали зараз, не поїде через 5 хвилин у потрібну лікарню. Кров потребує часу на обробку, а операція може бути необхідна негайно. Тому планування і регулярне донорство є ключовими.

З 2021 року належність до ЛГБТ+ спільноти більше не входить до списку абсолютних протипоказань для донорства крові. Це важливий крок вперед для України. Однак у списку протипоказань залишається ризикована сексуальна поведінка, яка може становити небезпеку для реципієнта. Це стосується всіх людей, незалежно від їхньої сексуальної орієнтації. Безпечний секс є обов’язковим для кожного донора.

Важливо зазначити, що виключенням є трансгендерні люди. Через необхідність постійного прийому певних медикаментів лікарі не рекомендують їм здавати кров. Це пов’язано не з тим, що ці препарати можуть зашкодити реципієнту, а з тим, що різка відміна їх прийому може нашкодити самому донору.

В Україні існує релігійна течія християнства, яка забороняє переливання крові як метод лікування, трактуючи Біблію так, що введення чужої крові є гріхом. Хоча такі випадки трапляються рідко, іноді з’являються коментарі про те, що донорство крові є шкідливим. Водночас існують релігії, які, навпаки, закликають до донорства крові, і донорство розглядається як акт самопожертви.

Якщо пацієнт відмовляється від донорства з релігійних мотивів, і це може призвести до його смерті, лікар повинен діяти відповідно до законодавства. Конституція та Цивільний кодекс України гарантують людині право на відмову від лікування. Якщо пацієнт свідомо відмовляється від переливання крові та має відповідну розписку, лікар зобов’язаний аргументовано пояснити всі наслідки такої відмови та зафіксувати це у відмові. Відмова повинна бути складена чітко, щоб уникнути можливих проблем у суді.

У випадку, коли пацієнт непритомний і потрапляє в лікарню без письмової відмови, лікарі мають надати екстрену допомогу згідно з протоколами, включаючи переливання крові. Після одужання пацієнт може оскаржити такі дії, але шанси на успіх у такій справі невеликі.

Татуювання з інформацією про відмову від переливання крові не є документом і не може бути підставою для відмови в лікуванні.

Якщо йдеться про дитину до 14 років, згоду на лікування має надати один з батьків. Якщо батьки відмовляються від переливання крові для дитини, лікарі повинні звернутися до органу опіки та піклування, щоб отримати дозвіл на лікування. Але екстрені випадки — це не про дні і тижні, коли є можливість дочекатися дозволу, тому часто лікарі приймають рішення на користь лікування.

Багато людей не усвідомлюють, що військові лікуються не лише у військових шпиталях, а й у звичайних лікарнях, включаючи онкологічні заклади. Практично в кожній лікарні є пацієнти серед військових, і їм також потрібна кров. Тому кров повинна бути доступною в усіх лікарнях, а не тільки у військових шпиталях. Відслідкувати, чи буде кров використана для військового, неможливо.

Не можна забувати, що війна не скасувала інших серйозних медичних потреб, як-от лікування онкології, допомога постраждалим у ДТП або підтримка під час пологів. Важливо забезпечувати кров’ю всіх, хто її потребує, незалежно від їхнього статусу.

Іноді трапляються випадки, коли привозять багато поранених військових, і виникає потреба в екстреній заготівлі крові. Зазвичай в таких ситуаціях уже відомі групи та резус-фактори, які необхідні.

Хибнопозитивні результати трапляються рідко, але для таких випадків існує робочий механізм, який ми практикуємо. Це може статися через використання надчутливих реагентів або, наприклад, через недавню вакцинацію від гепатиту, про яку донор забув повідомити лікаря. У результаті аналіз може показати хибнопозитивний результат.

Такі результати не повідомляють по телефону. Донора запрошують до лікаря, де терапевт пояснює ситуацію і подальші кроки. Ми рекомендуємо донорам одразу отримати довідку, в якій офіційно зазначено цей хибнопозитивний тест, з підписом та печаткою. Це допоможе в подальшому спростуванні результату, хоча процедура може бути тривалою і потребує значних зусиль.

Після отримання хибнопозитивного результату донор має звернутися до свого сімейного лікаря для рекомендацій і направлення до лікаря-інфекціоніста. Інфекціоніст призначить низку обстежень для підтвердження відсутності інфекції. На підставі результатів заповнюється форма 028/О, затверджена Міністерством охорони здоров’я, яка спростовує попередній результат.

З цією довідкою донор звертається до центру крові, де було виявлено хибнопозитивний тест, проходить повторне обстеження, і якщо все в порядку, його знову допускають до донорства. Важливо зазначити, що процес відновлення можливий не раніше ніж через рік після встановлення хибнопозитивного результату.

Ми радимо донорам за два тижні до завершення цього річного терміну пройти всі необхідні обстеження і здати аналізи, щоб на момент подачі довідка була актуальною. Якщо аналізи підтвердять відсутність інфекції, донор зможе знову здавати кров.