Рекомендації з інфузійної терапії при планових оперативних втручаннях
Інфузійна терапія — одна з ключових складових анестезіологічного забезпечення хірургічного втручання, яка впливає на функцію життєво важливих органів і темпи післяопераційного відновлення.
Надмірне введення рідини підвищує ризик ускладнень — зокрема, гострої ниркової дисфункції, ілеусу, набряків, порушення свідомості та затримки мобілізації пацієнта. У зв’язку з цим у світі спостерігається відхід від стандартних об’ємів інфузії «на всіх» на користь персоналізованого підходу, що ґрунтується на оцінці індивідуальної фізіологічної відповіді кожного пацієнта.
У відповідь на потребу в систематизованому підході до проведення інфузійної терапії команда Global Medical Knowledge Alliance (GMKA) розробила рекомендації для її застосування під час планових хірургічних втручань. Вони ґрунтуються на актуальних міжнародних протоколах (зокрема ESAIC, ASA, ERAS, NICE) та адаптовані до умов щоденної практики в українських лікарнях.
Рекомендації зосереджені на раціональному підході до інфузії, за якого рішення про об’єм і темп введення рідини ухвалюється не інтуїтивно, а на основі клінічних критеріїв і динамічної оцінки чутливості до навантаження.
У документі GMKA детально викладено:
- як оцінити гідратаційний статус до операції;
- коли та як безпечно проводити індукційне інфузійне навантаження;
- які об’єми рідини є оптимальними під час втручання;
- в які моменти слід вводити болюс.
Особливу увагу приділено ситуаціям, коли інфузійна терапія не дає очікуваної відповіді — наприклад, при анестезійно-індукованій гіпотензії — і коли необхідно замість додаткової рідини обрати вазопресорну підтримку.
Також надано чіткі рекомендації щодо раннього припинення внутрішньовенного введення рідин після операції та переходу до ентерального харчування — кроку, який суттєво пришвидшує відновлення пацієнта.
Особливо цінним у документі є перелік клінічних інструментів, які дозволяють оцінити чутливість пацієнта до рідини в реальному часі:
- тест пасивного підняття ніг;
- ультразвукова візуалізація нижньої порожнистої вени;
- варіабельність ударного об’єму та пульсового тиску;
- динамічні дихальні проби.
Саме ці методи визнані найбільш надійними у сучасній практиці та рекомендовані європейськими та американськими асоціаціями анестезіологів.
Правильно підібрана інфузійна стратегія сприяє зменшенню післяопераційної нудоти, скороченню часу до відновлення кишкової моторики, зниженню потреби у кисневій підтримці, а також зменшує тривалість госпіталізації. У пацієнтів, які отримують оптимальну кількість рідини, рідше спостерігаються когнітивні порушення, післяопераційна слабкість та необхідність пролонгованого нагляду в умовах інтенсивної терапії.
Ці рекомендації будуть корисними для анестезіологів та хірургів, які готують пацієнта до планового втручання, а також для інтернів і студентів, які навчаються сучасним стандартам хірургічного супроводу.
Ознайомтеся з повною версією документа, завантажте його та використовуйте у своїй практиці. Це саме той випадок, коли зміна підходу може суттєво покращити результати для кожного пацієнта.