Рефідинг-синдром: патофізіологія, ознаки, рекомендації ASPEN щодо профілактики та лікування

Анестезіологія та інтенсивна терапія
Внутрішня медицина
Програма покращення якості
Хірургія
Read in English
Рефідинг-синдром (РС, синдром відновлення харчування) — це серйозний метаболічний стан, який виникає при швидкому відновленні харчування після тривалого голодування або дефіциту калорій. Навіть внутрішньовенні розчини можуть спровокувати різке падіння електролітів, що загрожує серцево-судинними, неврологічними та іншими ускладненнями.
Команда Global Medical Knowledge Alliance підготувала матеріал, який розглядає патофізіологію синдрому, ключові симптоми і фактори ризику, а також рекомендації ASPEN Consensus Recommendations for Refeeding Syndrome щодо профілактики та безпечного відновлення харчування.

Що таке рефідинг-синдром

Рефідинг-синдром описують як ряд метаболічних та електролітних змін, що виникають внаслідок повторного введення та/або збільшення споживання калорій після періоду їх зниженого або відсутнього споживання. У цьому контексті калорії можуть надходити з будь-якого джерела: 
  • пероральне харчування;
  • ентеральне харчування (ЕХ);
  • парентеральне харчування (ПХ);
  • внутрішньовенне (ВВ) введення декстрози (наприклад, 5% розчин декстрози). 
Попри давнє визнання РС як механізму потенційно серйозних ускладнень нутритивної терапії, високоякісні наукові докази щодо цього клінічного синдрому є обмеженими. Більшість публікацій ґрунтуються на ретроспективних даних і використовують дуже різні визначення. Відсутність стандартного визначення ускладнює оцінку частоти РС, а також перешкоджає розробці контрольованих досліджень, які могли б сприяти створенню ефективних стратегій для його виявлення, профілактики та лікування.

Патофізіологія рефідинг-синдрому

За умов нормального споживання енергії метаболічні субстрати змінюються протягом доби, проходячи через постпрандіальний, постабсорбтивний та голодний стани. 
Під час тривалого періоду дефіциту харчування виживання залежить від здатності організму ефективно використовувати та зберігати наявні енергетичні резерви. У міру поглиблення голоду ці запаси енергії, а також вітаміни та внутрішньоклітинні електроліти виснажуються. Виснаження електролітів може додатково погіршуватись внаслідок таких станів, як діарея, втрата кишкового вмісту (наприклад, при кишкових норицях, блюванні, шлунковому дренуванні) або вживання діуретиків, що спричиняють додаткові втрати. 
Коли глюкоза з’являється в кровоносному руслі, у відповідь підвищується секреція інсуліну. У разі загального дефіциту калію, фосфору або магнію може відбутися зниження їх рівнів у сироватці внаслідок підвищення рівня інсуліну. 
Підвищення інсуліну спричиняє переміщення фосфору та калію всередину клітин — як через підвищений попит (тобто фосфорилювання глюкози на початку гліколізу), так і через прямий вплив інсуліну (активація натрій-калієвої аденозинтрифосфатази [Na⁺/K⁺-АТФази]). 
Механізм зниження рівня магнію у цьому контексті до кінця не з’ясований. Такі зниження можуть спостерігатися навіть тоді, коли початкові рівні електролітів були нормальними. Падіння концентрації електролітів у сироватці може бути раптовим, тяжким і навіть смертельним для осіб, які перебували у стані голодування або катаболізму. 

Ознаки та симптоми тяжкого рефідинг-синдрому

Гіпофосфатемія

  • Неврологічні прояви:
    • Парестезії
    • Слабкість
    • Делірій
    • Дезорієнтація
    • Енцефалопатія
    • Арефлексичний параліч
    • Судоми
    • Кома
    • Тетанія
  • Серцево-судинні прояви:
    • Артеріальна гіпотензія
    • Шок
    • Зменшення ударного об’єму серця
    • Зниження середнього артеріального тиску
    • Підвищення тиску заклинювання в легеневих капілярах
  • Дихальні прояви:
    • Дихальна недостатність
    • Задишка
  • Гематологічні прояви:
    • Гемоліз
    • Тромбоцитопенія
    • Дисфункція лейкоцитів

Гіпокаліємія

  • Неврологічні прояви:
    • Параліч
    • Слабкість
  • Серцеві прояви:
    • Аритмії
    • Порушення скоротливості міокарда
    • Дихальна недостатність
  • Шлунково-кишкові прояви:
    • Нудота
    • Блювання
    • Закреп
  • Інші прояви:
    • Рабдоміоліз
    • Некроз м’язів

Гіпомагніємія

  • Неврологічні прояви:
    • Слабкість
    • Тремор
    • Посмикування м’язів
    • Зміни психічного стану
    • Тетанія
    • Судоми
    • Напади
    • Кома
  • Серцеві прояви:
    • Аритмії
  • Шлунково-кишкові прояви:
    • Анорексія
    • Нудота
    • Блювання
    • Закреп

Дефіцит тіаміну

  • Енцефалопатія
  • Лактацидоз
  • Ністагм
  • Нейропатія
  • Деменція
  • Синдром Верніке
  • Психоз Корсакова
  • Волога та суха бері-бері

Затримка натрію

  • Перевантаження рідиною
  • Легеневий набряк
  • Серцева декомпенсація

Критерії ASPEN для виявлення пацієнтів із ризиком розвитку синдрому відновлення харчування

 Помірний ризик (потрібно ≥ 2 критерії)Високий (значний) ризик (потрібно ≥ 1 критерій)
ІМТ16–18,5 кг/м²<16 кг/м²
Втрата ваги≥5% за 1 місяць≥7,5% за 3 місяці АБО >10% за 6 місяців
Споживання калорій (до розвитку рефідинг-синдрому)Відсутність або мінімальне харчування протягом 5–6 днів АБО <75% розрахованої енергетичної потреби >7 днів при гострому захворюванні / травмі АБО <75% розрахованої потреби >1 місяцяВідсутність або мінімальне харчування >7 днів АБО <50% розрахованої енергетичної потреби >5 днів при гострому захворюванні / травмі АБО <50% розрахованої потреби >1 місяця
Рівні калію, фосфору або магнію в сироватці перед початком годуванняМінімально знижені або нормальні поточні рівні, але нещодавно були низькими і потребували мінімальної або одноразової корекціїПомірно або значно знижені рівні АБО нормальні/мінімально низькі поточні рівні при нещодавно низьких, які потребували значної або багаторазової корекції
Підшкірна жирова клітковинаОзнаки помірної втратиОзнаки вираженої втрати
М’язова масаОзнаки легкої або помірної втратиОзнаки вираженої втрати
Супутні (коморбідні) стани з високим ризикомПомірне захворюванняТяжке захворювання

Захворювання та клінічні стани, пов’язані з підвищеним ризиком розвитку синдрому відновлення харчування

  • Синдром набутого імунодефіциту (ВІЛ/СНІД).
  • Хронічне зловживання алкоголем/психоактивними речовинами.
  • Дисфагія та порушення моторики стравоходу (наприклад, еозинофільний езофагіт, ахалазія, гастропарез).
  • Розлади харчової поведінки (наприклад, нервова анорексія).
  • Нестача доступу до їжі, бездомна людина.
  • Затримка фізичного розвитку, у тому числі внаслідок фізичного чи сексуального насильства або занедбаності (особливо у дітей).
  • Тяжка блювота вагітних (hyperemesis gravidarum) або тривала блювота іншої етіології.
  • Важкі стресові стани або оперативні втручання без належного харчування протягом тривалого часу.
  • Стани мальабсорбції (наприклад, синдром короткої кишки, хвороба Крона, муковісцидоз, стеноз воротаря, мальдигестія, панкреатична недостатність).
  • Онкологічні захворювання.
  • Виражені неврологічні порушення або неможливість повідомити про власні потреби.
  • Стан після баріатричних операцій.
  • Післяопераційні пацієнти з ускладненнями.
  • Тривале голодування (наприклад, у разі голодування протестного характеру або анорексії).
  • Біженці.
  • Білкове виснаження / білкова недостатність.

Рекомендації ASPEN щодо профілактики та лікування синдрому відновлення харчування у дорослих пацієнтів групи ризику

АспектРекомендації
Початок калорійного годування
  • Починати з 100–150 г декстрози або 10–20 ккал/кг у перші 24 години; збільшувати на 33% від цільової кількості кожні 1–2 дні. Застосовується як для ентерального, так і парентерального харчування.
  • У пацієнтів з помірним або високим ризиком РС та низькими рівнями електролітів слід розглянути затримку початку або збільшення калорій до корекції та нормалізації електролітів. Початок або збільшення калорій слід відкласти при значному зниженні рівня фосфору, калію або магнію.
  • Калорії з внутрішньовенних розчинів декстрози та ліків, що вводяться у декстрозі, враховуються у вищевказаних обмеженнях. Якщо пацієнт отримував значну кількість декстрози протягом кількох днів і був безсимптомний з нормальними електролітами, калорії з харчування можна вводити у більшій кількості, ніж рекомендовано на початку.
Обмеження рідиниВідсутні рекомендації
Обмеження натріюВідсутні рекомендації
Обмеження білкаВідсутні рекомендації
Електроліти
  • Перевіряти калій, магній та фосфор до початку годування.
  • Моніторинг кожні 12 годин протягом перших 3 днів у пацієнтів високого ризику (можливо частіше залежно від клінічної картини).
  • Відновлювати низькі електроліти відповідно до стандартів медичної допомоги.
  • Якщо електроліти важко коригуються або падають різко під час годування, зменшити калорії/г декстрози на 50% і поступово підвищувати на 33% від цільової кількості кожні 1–2 дні. При серйозних або загрозливих падіннях електролітів можливо тимчасово припинити підтримку харчування.
Тіамін та мультивітаміни
  • Ввести тіамін 100 мг перед початком харчування або перед внутрішньовенним введенням розчинів з декстрозою у пацієнтів з ризиком.
  • Далі — 100 мг/день протягом 5–7 днів або довше у пацієнтів із тяжким голодуванням, хронічним алкоголізмом або іншими факторами ризику дефіциту.
  • Рутинне визначення рівнів тіаміну зазвичай не має клінічної цінності.
  • Мультивітаміни додаються до парентерального харчування щодня, якщо немає протипоказань. Для пацієнтів на ентеральному/пероральному харчуванні — повний мультивітамін один раз на день протягом ≥10 днів залежно від стану пацієнта.
Моніторинг та довгостроковий догляд
  • Рекомендується контроль життєвих показників кожні 4 години протягом перших 24 годин у пацієнтів із ризиком.
  • Кардіореспіраторний моніторинг для нестабільних пацієнтів або при тяжких дефіцитах електролітів.
  • Щоденний контроль ваги, спожитої рідини та діурезу.
  • Оцінка коротко- та довгострокових цілей харчування щодня протягом перших днів до стабілізації (наприклад, відсутність потреби в додатковій корекції електролітів протягом 2 днів), а далі — відповідно до внутрішніх стандартів закладу.

Джерела

  1. Erratum: Joshua S. V. da Silva. ASPEN Consensus Recommendations for Refeeding Syndrome. Nutr Clin Pract. 2020;35(2):178-195 
Рефідинг-синдром: ознаки, фактори ризику, профілактика та лікування - GMKA - Global Medical Knowledge Alliance