РДУГ у дорослих: що важливо знати про симптоми, діагностику, лікування та адаптацію

Ментальне здоров’я

Автори

Беата Надь

Автор/-ка

Травень 5, 2025

≈10 хв

Читати англійською

Розлад дефіциту уваги з гіперактивністю (РДУГ) традиційно асоціюється з дітьми, однак все частіше його виявляють і в дорослих. І хоча обізнаність щодо РДУГ почала зростати відносно нещодавно, він існує стільки ж, скільки й людський мозок, і завдає труднощів незалежно від віку.

Повністю вилікувати РДУГ неможливо, однак завдяки медикаментозній терапії, психотерапії, психоосвіті, розвитку навичок самодопомоги та коучингу люди з РДУГ можуть суттєво покращити якість свого життя та почуватися значно комфортніше.

Що таке РДУГ?

Розлад дефіциту уваги з гіперактивністю (РДУГ) — це найпоширеніший розлад нейророзвитку. Він спричиняє труднощі з концентрацією, непосидючість та імпульсивну поведінку, тому людям із РДУГ складніше контролювати увагу або спрямовувати її на певні завдання. Симптоми РДУГ з’являються в дитинстві (зазвичай до 12 років) і зберігаються в дорослому віці.

РДУГ входить до Міжнародної класифікації хвороб та проблем, пов’язаних зі здоров’ям (МКХ-11), а також до Діагностичного і статистичного посібника з психічних розладів (DSM-5). Формально він є розладом, а не «хворобою» у вузькому медичному сенсі. Важливо розуміти, що йдеться про порушення розвитку мозкових функцій, а не про гостре захворювання. Саме тому в побуті доцільніше говорити про РДУГ не як про «психічну хворобу», а як про розлад розвитку або особливість функціонування мозку.

Наскільки поширений РДУГ?

За статистикою США, діагноз РДУГ мають приблизно 10,5% дітей, а національне опитування батьків, проведене на основі даних за 2022 рік, показало, що 11,4% дітей віком від 3 до 17 років коли-небудь отримували такий діагноз.

Щодо розподілу за статтю, РДУГ діагностують частіше у хлопчиків, ніж у дівчаток: 15% проти 8% відповідно.

Статистика РДУГ у дорослих відрізняється в різних джерелах, і наразі не існує єдиного офіційного показника. За оцінками, до 6,7% дорослих у світі (або понад 366 мільйонів людей) можуть мати РДУГ, якщо враховувати випадки, не діагностовані в дитинстві.

Чому виникає РДУГ?

Точні причини РДУГ досі остаточно не з’ясовані. Відомо, що генетичні чинники та вплив навколишнього середовища можуть відігравати важливу роль у виникненні цього розладу.

Спадковість вважається головним фактором ризику: приблизно 75% випадків РДУГ мають генетичну природу. РДУГ належить до розладів із найвищим рівнем спадковості. Наприклад, якщо РДУГ має один із батьків, ймовірність його виникнення в дитини становить приблизно 1:3. У випадку, якщо розлад є в обох батьків, ймовірність зростає до 2:3 (приблизно 67%).

Інші фактори, що можуть підвищити ризик розвитку РДУГ:

вживання матір’ю алкоголю, тютюну або наркотиків під час вагітності;
вплив свинцю чи інших токсичних речовин в утробі або в ранньому віці;
передчасні пологи (до 37 тижня) або низька вага при народженні;
черепно-мозкова травма, перенесена в дитинстві.

Чому РДУГ — це не проблема поганої поведінки?

РДУГ — не ознака ліні чи поганої поведінки, а складний стан, який має нейробіологічне підґрунтя і зумовлений особливостями розвитку нервової системи.

Роль нейромедіаторів

У мозку діють нейромедіатори — хімічні сполуки, що забезпечують передачу сигналів між нервовими клітинами. У людей із РДУГ часто виявляється знижений рівень двох ключових нейромедіаторів:

дофаміну, який впливає на мотивацію, здатність концентруватися та контролювати імпульси;
норадреналіну, що відповідає за підтримання уваги й зосередженості.

Недостатня кількість цих речовин призводить до того, що мозок не може ефективно підтримувати процеси самоконтролю, організації дій та концентрації.

Порушення в роботі префронтальної кори

Префронтальна кора головного мозку виконує роль «керівного центру» — вона відповідає за здатність зосереджуватись, планувати дії, ухвалювати рішення та контролювати імпульси.

У людей із РДУГ ця ділянка мозку часто працює менш активно, і коли виникає потреба сконцентруватися на завданні, обробка інформації в мозку відбувається не так ефективно. Це призводить до проблем із концентрацією, відволікання та труднощів із завершенням розпочатого.

Які основні симптоми РДУГ у дітей та дорослих?

У дорослих та дітей РДУГ проявляється по-різному:

У дітей більш помітна фізична гіперактивність (неспокій, бігання, метушливість).
У дорослих гіперактивність може проявлятися у вигляді внутрішнього неспокою, труднощів із сидінням на місці або постійного «перемикання» між справами.

Інші симптоми, як-от імпульсивність та дефіцит уваги, часто залишаються стабільними як в дитячому так і дорослому віці.

РДУГ не «зникає» з віком, проте його симптоми та їхня вираженість можуть змінюватися. Особливо це стосується випадків, коли людина усвідомлює свої когнітивні та поведінкові особливості, вчиться їх контролювати. В цьому допомагають когнітивно-поведінкова терапія, медикаментозне лікування, тренінги з організації.

Як РДУГ впливає на життя у дорослому віці?

РДУГ може впливати на різні сфери життя, створюючи серйозні труднощі в навчанні, роботі та стосунках.

Дорослі з РДУГ нерідко стикаються з викликами на роботі через труднощі з концентрацією уваги, плануванням та завершенням розпочатого. Це може проявлятися у формі прокрастинації, частого порушення дедлайнів. Як наслідок, виникають конфлікти з колегами чи керівництвом, а також відчуття нестабільності й розчарування у власних досягненнях.

Окрім роботи, РДУГ суттєво впливає на стосунки з близькими — родиною, друзями та партнерами. Симптоми на кшталт відволікання, неуважності, імпульсивності та труднощів з контролем емоцій можуть ускладнювати спілкування. Наприклад, необережні слова чи дії можуть випадково образити співрозмовника. Забудькуватість часто призводить до пропущених важливих подій, як-от зустрічі чи дні народження.

Побудова та підтримка стабільних стосунків також може бути ускладненою — через недостатню увагу до партнера або труднощі з вирішенням конфліктів, зокрема через нетерпіння чи схильність діяти імпульсивно.

Отже, складність становить не лише наявність симптомів РДУГ, а й наслідки, які вони спричиняють. Це часто призводить до відчуття хронічної втоми, зниження самооцінки через незреалізовані плани, а також до фінансових, побутових чи особистих труднощів.

Чи може неуважність або гіперактивність бути ознакою інших станів?

Неуважність або гіперактивність — це лише симптоми, а не автоматичний діагноз РДУГ. Вони можуть вказувати на інші стани, наприклад:

Тривожні розлади — через постійне внутрішнє напруження людина виглядає неуважною або метушливою.
Депресія — може викликати труднощі з концентрацією, байдужість, «затуманення» уваги.
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — спалахи гіперактивності чи імпульсивності як реакція на тригери, часткові втрати пам'яті.
Проблеми зі сном — хронічна втома погіршує концентрацію і регуляцію поведінки.
Порушення роботи щитоподібної залози (наприклад, гіпертиреоз) — викликає надмірну активність, тривожність, погіршення когнітивних функцій.

Тому дуже важливо, щоб оцінкою займався кваліфікований спеціаліст, а саме лікар психіатр.

Як зрозуміти, що потрібно звернутися до спеціаліста?

Зараз багато дорослих починають розпізнавати в себе ознаки РДУГ, які в дитинстві залишилися непоміченими, — зокрема через те, що багато інформації про цей розлад поширюється на теренах соціальних мереж. Проте варто памятати, що людина може лише запідозрити в себе той чи інший стан, а встановленням чи спростуванням діагнозу займається лікар.

Кілька основних сигналів, коли варто звернутися до спеціаліста:

Хронічна неорганізованість: постійно забуваєте про важливі справи, пропускаєте зустрічі, не можете тримати все під контролем.
Сильні труднощі з концентрацією: часті відволікання, забудькуватість, навіть цікаві завдання швидко «випадають» з уваги, доводиться постійно себе змушувати.
Імпульсивність: часті рішення «на емоціях», фінансові помилки, проблеми в стосунках через різкі слова або дії.
Постійне відчуття внутрішнього «хаосу»: складно зібрати думки, впорядкувати справи.
Перевтома або емоційне вигорання: постійна боротьба з організацією себе виснажує більше, ніж самі завдання.

Особливо важливо звернутися до фахівця, якщо це заважає роботі, навчанню, стосункам, викликає стрес, сором, почуття безпорадності.

Як проводиться діагностика РДУГ?

Діагностику РДУГ проводить психіатр або психолог, який має відповідну кваліфікацію та досвід роботи з подібними випадками. Проте остаточний діагноз встановлює саме лікар-психіатр на основі результатів обстеження.

Щоб встановити діагноз, необхідно зібрати детальний анамнез, зокрема з дитячого віку, оцінити прояви симптомів у різних життєвих сферах (професійна діяльність, сімейні та соціальні стосунки), а також провести об’єктивне дослідження когнітивних функцій.

Фахівець проводить клінічне інтерв’ю, використовує стандартизовані опитувальники і психометричні тести. У дітей та підлітків діагностика проходить за участі батьків, а інколи також вчителів чи вихователів.

Виділяють кілька ключових критеріїв для встановлення діагнозу РДУГ:

Кілька симптомів розладу присутні до 12-річного віку.
У дорослих має бути щонайменше 5 симптомів неуважності та/або гіперактивності, імпульсивност. У дітей — щонайменше 6 симптомів.
Симптоми проявляються щонайменше у двох сферах життя, наприклад, вдома і на роботі. Наявні докази, що вони перешкоджають функціонуванню особи в цих сферах.

На якісне обстеження однієї особи може піти чимало часу. Процедура має формат діалогу між фахівцем і пацієнтом. За потреби до обстеження залучається інформант — людина, яка добре знає пацієнта. Це дозволяє отримати більш повну й об'єктивну картину симптомів.

Важливо розуміти, що діагноз РДУГ не ґрунтується виключно на результатах опитувальників або тестів — вони є допоміжними інструментами. Рішення щодо діагнозу приймається на основі повної клінічної та психосоціальної оцінки.

Чи можна самостійно діагностувати в себе РДУГ?

Достовірно визначити у себе РДУГ неможливо — це завдання лікаря-психіатра. Водночас людина може помітити в себе характерні ознаки та звернутися за професійною консультацією.

Cамодіагностика — не найкраще рішення, оскільки багато симптомів РДУГ, зокрема неуважність, забудькуватість, імпульсивність, можуть бути проявами інших розладів (тривожних станів, депресії, хронічного стресу або втоми).

Суб'єктивне сприйняття може бути упередженим, адже через інформацію з соцмереж або інтернету люди часто переоцінюють симптоми або помилково вважають, що мають РДУГ.

Що можна зробити самостійно:

Ознайомитися з офіційними діагностичними критеріями РДУГ у дорослих (наприклад, за DSM-5).
Визначити, наскільки ці симптоми впливають на ваше повсякденне життя — роботу, стосунки, побут.
Занотувати свої спостереження, щоб обговорити їх із фахівцем під час консультації.

В чому складність діагностики РДУГ у дорослих?

Порівняно з дітьми, діагностика РДУГ у дорослих є складнішою через низку причин:

Висока коморбідність — РДУГ часто поєднується з іншими психічними розладами (тривожність, депресія, залежності).
Тривалість обстеження — воно потребує більше часу для збору повної інформації.
Брак кваліфікованих фахівців та діагностичних інструментів — особливо в українських реаліях, де системна підготовка у сфері нейропсихіатрії лише розвивається.

Які існують методи лікування РДУГ?

Лікування РДУГ у дорослих зазвичай включає комплексний підхід: медикаментозну терапію, психотерапію та/або спеціалізований коучинг.

Найефективнішим методом корекції симптомів є медикаменти, які значно покращують концентрацію, контроль імпульсів і загальну продуктивність. Однак самі по собі ліки не навчають людину, як справлятися з труднощами, пов’язаними з РДУГ. Саме тому важливо поєднувати їх із психотерапією.
Психотерапія (зокрема когнітивно-поведінкова терапія, КПТ) є ключовим компонентом лікування, особливо коли симптоми впливають на емоційний стан, стосунки чи професійну діяльність.
Коучинг для дорослих із РДУГ сприяє формуванню практичних навичок: планування, постановки цілей, управління часом, самоконтролю.
Додаткову користь можуть мати групові програми підтримки — вони допомагають краще зрозуміти себе, знизити рівень стресу та соціального тиску, пов’язаного з розладом.

Медикаментозна терапія призначається не всім. Зазвичай її рекомендують при тяжкому перебігу РДУГ, коли симптоми значно ускладнюють повсякденне життя — навчання, роботу, стосунки. Якщо ж у пацієнта легка форма РДУГ або добре розвинені компенсаторні стратегії, навички самодопомоги та є підтримка з боку оточення, ліки можуть не знадобитися або використовуватися епізодично — у періоди підвищеного навантаження. Лікування завжди має бути індивідуалізованим і проходити під контролем лікаря-психіатра.

Як адаптуватися до життя з РДУГ?

РДУГ — це розлад нейророзвитку, тобто особливий спосіб, у який функціонує мозок людини. Через це повністю позбутися або «вилікувати» його неможливо. Однак можна зменшити вираженість симптомів — наприклад, гіперактивності чи неуважності — та знизити їхній вплив на якість життя.

Життя з РДУГ може бути значно комфортнішим, якщо використовувати ефективні стратегії адаптації — під час навчання, на роботі та в особистому житті.

Психоосвіта

Перше і дуже важливе — зрозуміти, що таке РДУГ. Коли людина знає, як працює її мозок, чому виникають труднощі та як із ними можна впоратися — зникає відчуття провини й безпорадності. Тому варто:

читати достовірні джерела про РДУГ;
проходити тренінги, курси, лекції або працювати з психологом для глибшого розуміння себе.

Формування реалістичних очікувань

РДУГ не зникає повністю, але з ним можна жити повноцінно. Потрібно прийняти, що певні виклики будуть завжди, а успіх — це не стати «як усі», а знайти власні способи впоратися.

Підтримка середовища

Людям із РДУГ важливо мати структуру: розпорядок дня, нагадування, чіткі системи організації речей і справ. А ще — середовище, яке розуміє і не засуджує.

Коучинг РДУГ

Коуч допомагає не «лікувати» симптоми, а розвивати практичні навички управління часом, пріоритезації, постановки цілей, планування. Зазвичай у роботі з коучем люди з РДУГ:

ставлять реальні цілі маленькими кроками;
будують особисті стратегії досягнення результатів;
тренують саморегуляцію і самомотивацію.

Розвиток навичок самодопомоги

Техніки самоспостереження, планування відпочинку, медитації, фізичні вправи — усе це знижує емоційне перевантаження і допомагає краще керувати своєю енергією.

Робота з емоційною сферою

РДУГ часто супроводжується низькою самооцінкою через критику і невдачі в минулому. Тому важливо працювати над самоприйняттям, розвивати доброзичливе ставлення до себе, за потреби звертатися до психотерапії.

І найголовніше — це підтримка себе, а не самокритика. РДУГ — це не тільки труднощі, а й часто енергія, креативність, винахідливість. Просто ці якості потребують особливого підходу.

Як близькі можуть підтримати дорослу людину з РДУГ

РДУГ — це не неповносправність, а особливості мозку, які потребують розуміння, прийняття й адаптації. Саме тому підтримка рідних може суттєво допомогти дорослому з РДУГ краще справлятися з повсякденними труднощами та симптомами розладу.

Вивчення особливостей РДУГ дозволяє краще зрозуміти поведінку близької людини, уникнути непорозумінь, конфліктів і звинувачень.

Важливо проявляти терпіння і утримуватись від критики. Людина з РДУГ може часто забувати про домовленості, робити помилки або бути неуважною — жорстка критика лише знижує її самооцінку і погіршує ситуацію.

Замість осуду чи відсторонення краще запропонувати підтримку або практичне рішення. Наприклад, допомогти організувати побутові справи, розподілити обов’язки, використати зручні способи нагадувань або методи мотивації — усе це може полегшити життя людини з РДУГ.

Не менш важливою є емоційна підтримка. Через невиконані обіцянки, труднощі на роботі або у стосунках людина з РДУГ може відчувати провину, тривожність або навіть депресію. У такі моменти важливо просто вислухати, не засуджуючи, і допомогти зосередитися на пошуку рішень, а не на невдачах.

Також надзвичайно важливо заохотити людину звернутися за професійною допомогою — якщо діагноз ще не встановлений, або якщо він є, але відсутнє лікування чи підтримка. Медикаментозна терапія, психотерапія чи коучинг можуть суттєво покращити якість життя.

Нарешті, турбота про себе теж має бути пріоритетом, адже підтримка людини з РДУГ може бути емоційно виснажливою. Ви не зобов’язані брати на себе повну відповідальність за стан і лікування близької людини. Ваше завдання — підтримувати, чути її потреби й разом із фахівцями працювати над позитивними змінами.

Список використаної літератури

ADHD in children and young people | NHS UK
Danielson ML, Claussen AH, Bitsko RH, Katz SM, Newsome K, Blumberg SJ, Kogan MD, Ghandour R. ADHD Prevalence Among U.S. Children and Adolescents in 2022: Diagnosis, Severity, Co-Occurring Disorders, and Treatment. J Clin Child Adolesc Psychol. 2024 May-Jun;53(3):343-360. doi: 10.1080/15374416.2024.2335625.
Data and Statistics on ADHD | Centers for Disease Control and Prevention, US.
Song P, Zha M, Yang Q, Zhang Y, Li X, Rudan I. The prevalence of adult attention-deficit hyperactivity disorder: A global systematic review and meta-analysis. J Glob Health. 2021 Feb 11;11:04009. doi: 10.7189/jogh.11.04009.
Faraone SV, Larsson H. Genetics of attention deficit hyperactivity disorder. Mol Psychiatry. 2019 Apr;24(4):562-575. doi: 10.1038/s41380-018-0070-0.
Substance Abuse and Mental Health Services Administration. DSM-5 Changes: Implications for Child Serious Emotional Disturbance [Internet]. Rockville (MD): Substance Abuse and Mental Health Services Administration (US); 2016 Jun. Table 7, DSM-IV to DSM-5 Attention-Deficit/Hyperactivity Disorder Comparison. Available from: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK519712/table/ch3.t3/