GMKA
Підтримати

Рання стадія недрібноклітинного раку легень

Онкологія

Вступ

Рак легень є основною причиною смертності від онкологічних захворювань, він є найпоширенішим видом раку у чоловіків і другою за поширеністю злоякісною пухлиною серед жінок; щороку у світі виявляють приблизно 2 200 000 нових випадків захворювання, а помирає від цієї хвороби 1 800 000 осіб на рік.[1,2]
Найпоширенішим гістологічним типом раку легень є недрібноклітинний рак легень (НДКРЛ), на який припадає 85% випадків.[1] Зазвичай, діагноз НДКРЛ ставлять на запущених стадіях, що пов’язано з відсутністю універсальних скринінгових програм.
Лікування НДРЛ на ранніх стадіях передбачає резекцію первинної пухлини або променеву терапію у неоперабельних пацієнтів. Хіміотерапія, а віднедавна ад’ювантна та неоад’ювантна хіміо-імунотерапії відіграють специфічну роль у лікуванні 2-ї стадії захворювання. Метою цього розділу є узагальнення підходів до діагностики та лікування НДРЛ на ранніх стадіях.

Презентація

Пацієнти, хворі на рак легень, як правило, безсимптомні пацієнти, і навіть якщо деякі симптоми проявляються під час прогресування хвороби – вони можуть імітувати безліч інших станів. Так, зокрема, рак легень на ранніх стадіях здебільшого виявляють випадково або на скринінговій комп’ютерній томографії грудної клітки у безсимптомних пацієнтів. Пацієнти з центрально розташованими утвореннями можуть іноді мати респіраторні симптоми, як-от задишка, хрипи або кровохаркання.
Системні симптоми ( втома, втрата ваги і дифузний біль ) також зустрічаються під час діагностики раку легень. Зрештою, паранеопластичні симптоми, такі як Синдром порушення секреції антидіуретичного гормону (SIADH), синдром Кушинга та паранеопластичні неврологічні синдроми, пов’язані переважно з недрібноклітинним раком легень, дуже рідко зустрічаються при НДКРЛ на ранніх стадіях.

Скринінг

Згідно з інструкціями Національної комплексної онкологічної мережі 2022 року пацієнти у віці 50-80 років, які палять ≥20 років і мають ≤15 років з моменту припинення паління, вважаються пацієнтами «високого ризику» і підлягають скринінгу на рак легень.[3]
Скринінг не рекомендується проводити особам з функціональним статусом або супутніми патологіями, так як вони є протипоказами до лікувальної терапії. Якщо особа не палить упродовж 15 років або має обмежену очікувану тривалість життя, скринінг необхідно припинити.[3,4]

Обстеження

Детальний збір анамнезу та фізикальне обстеження є першими кроками в обстеженні пацієнта на рак легень. Слід звернути увагу на соматичні симптоми та лабораторні дані, які можуть вказувати на метастазування, включаючи вогнищеві неврологічні симптоми, набряк диску зорового нерва, болючість кісток, підвищення рівня АЛТ, ГГТ, СГОТ або дані, що вказують на первинну надниркову недостатність.
Ендоскопічне обстеження дихальних шляхів за допомогою бронхоскопії використовується при центральних ураженнях. Загалом сучасні методи бронхоскопії, включаючи навігаційну бронхоскопію та ендобронхіальне ультразвукове дослідження (EBUS), часто використовують для діагностики, визначення стадії або навіть лікування раку легень, який локалізується в центральних відділах.[5–7]
Трансторакальна тонкоголкова аспіраційна біопсія під контролем КТ є ще однією безпечною альтернативою для діагностики раку легень, особливо для утворень, розташованих на периферії.[8,9] Діагностичну торакоскопію зазвичай обирають, якщо бронхоскопію та трансторакальну тонкоголкову аспіраційну біопсію під контролем КТ неможливо провести безпечно, або якщо ураження є периферійним і, напевне, потребуватиме анатомічної резекції.[10]
Для визначення стадії захворювання можуть бути використані додаткові методи візуалізації. МРТ зазвичай виконують додатково до КТ, коли є підозра на інвазію пухлини в грудну стінку, верхню порожнисту вену, плечове сплетіння або спинний мозок. МРТ особливо корисна для діагностики метастазів у головний мозок. Оскільки метастазування у головний мозок у неврологічно безсимптомних пацієнтів зустрічається рідко, МРТ призначають лише пацієнтам із вперше виявленими неврологічними симптомами.[11]
Позитронно-емісійна томографія (ПЕТ) всього тіла з 18F-фтордероксиглюкозою (ФДГ) – ще один метод візуалізації, який відіграє ключову роль у діагностиці та стадіюванні НДРЛ. ПЕТ може супроводжуватися КТ або виконуватися окремо, хоча комбінація ПЕТ і КТ виконується найчастіше, оскільки вона пов’язана з вищою чутливістю і специфічністю для стадіювання захворювання.[12-14]
У кількох дослідженнях повідомлялося, що додавання ПЕТ/КТ до діагностичного алгоритму пацієнтів з раком легень призводило до підвищення або зниження стадії захворювання і, як наслідок, до зміни початкового плану лікування.[15-20]
Сучасні настанови рекомендують використовувати ПЕТ/КТ у всіх пацієнтів із підтвердженим раком або підозрою на рак легень, а у випадках коли ПЕТ/КТ не може бути виконаним, найкращою доступною альтернативою є звичайна КТ грудної клітки та черевної порожнини зі сцинтиграфією кісткової тканини.[3,21]
Якщо за допомогою вищеописаних методів візуалізації визначаються збільшені або поширені вузли середостіння чи грудної клітки, існує кілька інвазивних методів визначення стадії, включаючи медіастіноскопію та ендобронхіальне ультразвукове дослідження (EBUS), які використовуються для оптимізації клінічного стадіювання.[22] Вважається, що EBUS з трансбронхіальною тонкоголковою аспіраційною біопсією (TBNA) є чутливішим і безпечнішим методом, аніж медіастиноскопія, і, таким чином, тому він є стратегією першої лінії.[25]

Стадіювання

Стадії раку легень визначаються за критеріями керівництва зі стадіювання Американського об’єднаного комітету з питань раку (AJCC). Згідно з 8-м виданням AJCC, ранній НДРЛ включає злоякісні новоутворення, які класифікуються як стадії IA (T1miN0M0 або T1N0M0), IB (T2aN0M0), IIA (T2bN0M0) і IIB (T1-2N1M0 або T3N0M0).
Т- і N-стадії для НДРЛ на ранніх стадіях захворювання більш детально описані в наступних таблицях.
Таблиця 1. AJCC 8-ме видання: Т-категорії для ранніх стадій раку легень
T-стадіїОпис
T1• Розмір < 3 см
• Головні бронхи не уражені
• Відсутність інвазії вісцеральної плеври
  T1mi• Малоінвазивна аденокарцинома  розміром < 3 см
• Ураження легень < 0.5 см
  T1a• Розмір <= 1 см
  T1b• Розмір >1, <= 2 см
  T1c• Розмір >2, <= 3 см
T2Пухлина має одну або декілька з наведених нижче ознак:
• Розмір >3, <= 5 см
• Залучені головні бронхи, але без ураження сонної артерії
• Інвазія вісцеральної плеври
• Пухлина, що перекриває дихальні шляхи
 T2a• Розмір >3, <= 4 см
  T2b• Розмір >4, <= 5 см
T3Пухлина має одну або декілька з наведених нижче ознак:
• Розмір >5 <= 7 см
• Інвазія в грудну стінку / парієтальну плевру / діафрагмальний нерв / парієтальний перикард >=2 пухлини в одній частці
Таблиця 2. AJCC 8-ме видання: N-категорії та опис
N стадіяОпис
N0Регіональні лімфовузли не залучені
N1Залучення іпсилатеральних внутрішньопульмональних, перибронхіальних, або пригрудних лімфатичних вузлів
  N1aОдиничний метастаз
  N1bМножинні метастази

Лікування

Резекція легені залишається основним методом лікування пацієнтів з НДКРЛ на ранніх стадіях.[21] Якщо фактичне самопочуття та функція легень за даними досліджень є тотожними відповідно до рекомендацій (Американського коледжу пульмонологів (ACCP) [26], Європейського респіраторного товариства, Європейського товариства торакальних хірургів (ERS/ESTS) [27] та Британського торакального товариства), може бути рекомендовано хірургічне втручання. Операція може включати клиноподібне видалення в адекватних межах, сегментектомію або лобектомію, залежно від розміру та локалізації пухлини.[28]
Перевагою хірургічного втручання над лише біопсією з опроміненням є повне видалення та/або дисекція лімфатичних вузлів середостіння. Стереотаксична променева терапія тіла (SBRT), відома як стереотаксична абляційна радіотерапія (SABR), є першою лінією лікування для пацієнтів, яким не можна провести хірургічне втручання і які віддають перевагу безопераційному лікуванню.
Сучасні рандомізовані клінічні дослідження підтвердили співставність сегментектомії та сублобарної резекції при невеликих (<2 см) утвореннях легень. [29-31] Щодо центрально розташованих пухлин, де лобектомія неможлива, альтернативою є білобектомія або циркулярна резекція бронха. Пневмонектомія також може бути розглянута, однак вона асоціюється з вищою захворюваністю та смертністю порівняно із циркулярною резекцією бронха.[32]
Зрештою, розширені резекції легень застосовуються у випадках, коли первинна пухлина проростає в навколишні тканини (грудну стінку, перикард, діафрагму), а також можуть супроводжуватися реконструкцією інвазованих тканин із застосуванням хірургічної сітки. [33,34]
Насамкінець варто зазначити, що пацієнти з резектованими пухлинами на стадіях ІБ або ІІ, та негативним хірургічним краєм можуть потребувати проведення ад’ювантної хіміотерапії.
Хірургічне лікування
Упродовж останніх десятиліть від відкритих доступів для резекції легень дедалі більше відмовляються через те, що вони пов’язані із болісним післяопераційним періодом і тривалою госпіталізацією.[35] Відкрита торакотомія здебільшого була замінена відеоасистованою торакоскопічною хірургією (VATS) та роботизованою торакоскопічною хірургією (RATS), які є двома сучасними малоінвазивними хірургічними підходами, що забезпечують схожі онкологічні результати у порівнянні з відкритою торакотомією, при набагато меншій кількості післяопераційних ускладнень.[36]
Зокрема, як RATS, так і VATS співвідносяться з найменшим післяопераційним болем, коротшим терміном госпіталізації, меншою захворюваністю та швидшим загальним відновленням порівняно із відкритою торакотомією. Власне, щоб дійти остаточних висновків, чи є RATS кращим методом порівняно з VATS, потрібні додаткові дослідження, оскільки в літературі все ще існують суперечки щодо цього питання.[37]

Спостереження

Сучасний консенсус рекомендує пацієнтам, які пройшли радикальне лікування НДКРЛ, проводити спостереження шляхом візуалізації за допомогою КТ грудної клітки, що включає обстеження наднирників, з контрастом (бажано) або без контрасту, кожні шість місяців упродовж двох років для оцінки рецидиву захворювання.[38]
Після цього пацієнтам необхідно проводити КТ з низькою дозою опромінення раз на рік для виявлення нових первинних злоякісних новоутворень легень. Пацієнтам, які клінічно не підходять для подальшого лікування або не бажають приймати додаткове лікування, можна не проводити скринінгову візуалізацію, однак вік не повинен перешкоджати подальшому спостереженню за допомогою візуалізаційних методів.[38]

Висновки

  • Пацієнти у віці 50-80 років, які палять ≥20 років, або які кинули палити ≤15 років тому, вважаються пацієнтами «високого ризику» і підлягають щорічному низькодозованому КТ-скануванню.
  • Діагностика та клінічне стадіювання раку легень зазвичай проводиться за допомогою навігаційних бронхоскопічних методик або шляхом трансторакальної тонкоголкової аспіраційної біопсії (FNA) під контролем КТ для виявлення периферичних уражень та/або діагностичної відеоасистованої торакоскопічної хірургії (VATS).
  • Стадії раку легень визначаються за системою класифікації TNM та згідно з 8-м виданням AJCC, ранній НДРЛ включає злоякісні новоутворення, які класифікуються як стадії IA (T1miN0M0 або T1N0M0), IB (T2aN0M0), IIA (T2bN0M0) і IIB (T1-2N1M0 або T3N0M0).
  • На ранніх стадіях резекція легень залишається основним методом лікування пацієнтів з НДКРЛ, яким показане оперативне втручання.
  • Лобектомія досі вважається основним методом радикального лікування НДРЛ, однак сучасні дані свідчать про те, що сублобарні резекції можуть забезпечити еквівалентні результати у пацієнтів із ранніми стадіями НДРЛ і невеликим розміром пухлини.
  • Ад’ювантна хіміотерапія може бути запропонована для покращення показників виживання при резекції раку легень 2 стадії.
  • Неоад’ювантна хіміо-імунотерапія стає стандартом лікування операбельного раку легень 2 стадії.
  • Стереотаксична променева терапія тіла (SBRT) вважається альтернативним кінцевим методом лікування і, як правило, призначається пацієнтам, яким оперативне втручання протипоказане і які вирішили пройти безопераційне лікування.
  • За пацієнтами, яким було проведено радикальне лікування НДКРЛ, необхідно спостерігати через проведення візуалізації за допомогою КТ грудної клітки кожних шість місяців упродовж двох років з метою оцінки рецидиву захворювання, потому – раз на рік для виявлення нових первинних злоякісних новоутворень легень.

Джерела:

  1. Lung Cancer Statistics | How Common is Lung Cancer? n.d. https://www.cancer.org/cancer/lung-cancer/about/key-statistics.html (accessed October 8, 2022).
  2. Lung cancer statistics | World Cancer Research Fund International n.d. https://www.wcrf.org/cancer-trends/lung-cancer-statistics/ (accessed January 4, 2023).
  3. Wood DE, Kazerooni EA, Aberle D, Berman A, Brown LM, Eapen GA, et al. NCCN Guidelines® Insights: Lung Cancer Screening, Version 1.2022: Featured Updates to the NCCN Guidelines. Journal of the National Comprehensive Cancer Network 2022;20:754–64. https://doi.org/10.6004/JNCCN.2022.0036.
  4. Krist AH, Davidson KW, Mangione CM, Barry MJ, Cabana M, Caughey AB, et al. Screening for Lung Cancer: US Preventive Services Task Force Recommendation Statement. JAMA 2021;325:962–70. https://doi.org/10.1001/JAMA.2021.1117.
  5. El-Bayoumi E, Silvestri GA. Bronchoscopy for the diagnosis and staging of lung cancer. Semin Respir Crit Care Med 2008;29:261–70. https://doi.org/10.1055/S-2008-1076746/ID/42.
  6. Dooms C, Seijo L, Gasparini S, Trisolini R, Ninane V, Tournoy KG. Diagnostic bronchoscopy: state of the art. European Respiratory Review 2010;19:229–36. https://doi.org/10.1183/09059180.00005710.
  7. Maldonado F, Edell ES, Barron PJ, Yung RC, Gilbert C, Akulian J, et al. Novel bronchoscopic strategies for the diagnosis of peripheral lung lesions: Present techniques and future directions. Respirology 2014;19:636–44. https://doi.org/10.1111/RESP.12301.
  8. Gould MK, Donington J, Lynch WR, Mazzone PJ, Midthun DE, Naidich DP, et al. Evaluation of individuals with pulmonary nodules: When is it lung cancer? Diagnosis and management of lung cancer, 3rd ed: American college of chest physicians evidence-based clinical practice guidelines. Chest 2013;143:e93S-e120S. https://doi.org/10.1378/CHEST.12-2351/ATTACHMENT/62CD9F06-7D2E-4FCF-A041-2B5F781CEFFE/MMC4.XLS.
  9. Wiener RS, Schwartz LM, Woloshin S, Gilbert Welch H. Population-based risk for complications after transthoracic needle lung biopsy of a pulmonary nodule: An analysis of discharge records. Ann Intern Med 2011;155:137–44. https://doi.org/10.7326/0003-4819-155-3-201108020-00003.
  10. Giroux DJ, Rami-Porta R, Chansky K, Crowley JJ, Groome PA, Postmus PE, et al. The IASLC lung cancer staging project data elements for the prospective project. Journal of Thoracic Oncology 2009;4:679–83. https://doi.org/10.1097/JTO.0b013e3181a52370.
  11. Silvestri GA, Gonzalez A v., Jantz MA, Margolis ML, Gould MK, Tanoue LT, et al. Methods for staging non-small cell lung cancer: Diagnosis and management of lung cancer, 3rd ed: American college of chest physicians evidence-based clinical practice guidelines. Chest 2013;143:e211S-e250S. https://doi.org/10.1378/CHEST.12-2355/ATTACHMENT/19E9A976-6185-4CE8-AAEE-B4A713FEACCA/MMC1.DOCX.
  12. de Wever W, Vankan Y, Stroobants S, Verschakelen J. Detection of extrapulmonary lesions with integrated PET/CT in the staging of lung cancer. European Respiratory Journal 2007;29:995–1002. https://doi.org/10.1183/09031936.00119106.
  13. Wever W, Ceyssens S, Mortelmans L, Stroobants S, Marchal G, Bogaert J, et al. Additional value of PET-CT in the staging of lung cancer: comparison with CT alone, PET alone and visual correlation of PET and CT. Eur Radiol 2007;17:23–32. https://doi.org/10.1007/S00330-006-0284-4.
  14. Gould MK, Kuschner WG, Rydzak CE, Maclean CC, Demas AN, Shigemitsu H, et al. Test performance of positron emission tomography and computed tomography for mediastinal staging in patients with non-small-cell lung cancer: a meta-analysis. Ann Intern Med 2003;139. https://doi.org/10.7326/0003-4819-139-11-200311180-00013.
  15. Morgensztern D, Goodgame B, Baggstrom MQ, Gao F, Govindan R. The effect of FDG-PET on the stage distribution of non-small cell lung cancer. J Thorac Oncol 2008;3:135–9. https://doi.org/10.1097/JTO.0B013E3181622C2C.
  16. Heo EY, Yang SC, Yoo CG, Han SK, Shim YS, Kim YW. Impact of whole-body 18F-fluorodeoxyglucose positron emission tomography on therapeutic management of non-small cell lung cancer. Respirology 2010;15:1174–8. https://doi.org/10.1111/J.1440-1843.2010.01790.X.
  17. Margery J, Milleron B, Vaylet F, Grahek D, Lebeau B, Mangiapan G, et al. [Impact of positron emission tomography on clinical management of potentially resectable non-small-cell lung cancer: a French prospective multicenter study]. Rev Pneumol Clin 2010;66:313–20. https://doi.org/10.1016/J.PNEUMO.2010.07.015.
  18. Subedi N, Scarsbrook A, Darby M, Korde K, Mc Shane P, Muers MF. The clinical impact of integrated FDG PET-CT on management decisions in patients with lung cancer. Lung Cancer 2009;64:301–7. https://doi.org/10.1016/J.LUNGCAN.2008.09.006.
  19. Maziak DE, Darling GE, Inculet RI, Gulenchyn KY, Driedger AA, Ung YC, et al. Positron emission tomography in staging early lung cancer: a randomized trial. Ann Intern Med 2009;151:221–8. https://doi.org/10.7326/0003-4819-151-4-200908180-00132.
  20. Fischer B, Lassen U, Mortensen J, Larsen S, Loft A, Bertelsen A, et al. Preoperative staging of lung cancer with combined PET-CT. N Engl J Med 2009;361:32–9. https://doi.org/10.1056/NEJMOA0900043.
  21. NCCN Clinical Practice Guidelines in Oncology. Non-Small Cell Lung Cancer. Version 1.2023 n.d. https://www.nccn.org/guidelines/recently-published-guidelines (accessed September 12, 2022).
  22. Mentzer SJ. Mediastinoscopy, thoracoscopy, and video-assisted thoracic surgery in the diagnosis and staging of lung cancer. Hematol Oncol Clin North Am 1997;11:435–47. https://doi.org/10.1016/S0889-8588(05)70442-1.
  23. Detterbeck FC, Boffa DJ, Tanoue LT. The new lung cancer staging system. Chest 2009;136:260–71. https://doi.org/10.1378/CHEST.08-0978.
  24. Detterbeck F, Puchalski J, Rubinowitz A, Cheng D. Classification of the thoroughness of mediastinal staging of lung cancer. Chest 2010;137:436–42. https://doi.org/10.1378/CHEST.09-1378.
  25. Annema JT, van Meerbeeck JP, Rintoul RC, Dooms C, Deschepper E, Dekkers OM, et al. Mediastinoscopy vs Endosonography for Mediastinal Nodal Staging of Lung Cancer: A Randomized Trial. JAMA 2010;304:2245–52. https://doi.org/10.1001/JAMA.2010.1705.
  26. Brunelli A, Kim AW, Berger KI, Addrizzo-Harris DJ. Physiologic evaluation of the patient with lung cancer being considered for resectional surgery: Diagnosis and management of lung cancer, 3rd ed: American College of Chest Physicians evidence-based clinical practice guidelines. Chest 2013;143. https://doi.org/10.1378/CHEST.12-2395.
  27. Brunelli A, Charloux A, Bolliger CT, Rocco G, Sculier JP, Varela G, et al. ERS/ESTS clinical guidelines on fitness for radical therapy in lung cancer patients (surgery and chemo-radiotherapy). European Respiratory Journal 2009;34:17–41. https://doi.org/10.1183/09031936.00184308.
  28. Armstrong P, Congleton J, Fountain SW, Jagoe T, McAuley DF, Macmahon J, et al. BTS guidelines: guidelines on the selection of patients with lung cancer for surgery. Thorax 2001;56:89–108. https://doi.org/10.1136/THORAX.56.2.89.
  29. Altorki NK, Kamel MK, Narula N, Ghaly G, Nasar A, Rahouma M, et al. Anatomical Segmentectomy and Wedge Resections Are Associated with Comparable Outcomes for Patients with Small cT1N0 Non-Small Cell Lung Cancer. J Thorac Oncol 2016;11:1984–92. https://doi.org/10.1016/J.JTHO.2016.06.031.
  30. Altorki NK, Wang X, Wigle D, Gu L, Darling G, Ashrafi AS, et al. Perioperative mortality and morbidity after sublobar versus lobar resection for early-stage non-small-cell lung cancer: post-hoc analysis of an international, randomised, phase 3 trial (CALGB/Alliance 140503). Lancet Respir Med 2018;6:915–24. https://doi.org/10.1016/S2213-2600(18)30411-9.
  31. Saji H, Okada M, Tsuboi M, Nakajima R, Suzuki K, Aokage K, et al. Segmentectomy versus lobectomy in small-sized peripheral non-small-cell lung cancer (JCOG0802/WJOG4607L): a multicentre, open-label, phase 3, randomised, controlled, non-inferiority trial. Lancet 2022;399:1607–17. https://doi.org/10.1016/S0140-6736(21)02333-3.
  32. Ferguson MK, Lehman AG. Sleeve Lobectomy or Pneumonectomy: Optimal Management Strategy Using Decision Analysis Techniques. Annals of Thoracic Surgery 2003;76:1782–8. https://doi.org/10.1016/S0003-4975(03)01243-8.
  33. Oka S, Matsumiya H, Shinohara S, Kuwata T, Takenaka M, Chikaishi Y, et al. Total or partial vertebrectomy for lung cancer invading the spine. Annals of Medicine and Surgery 2016;12:1. https://doi.org/10.1016/J.AMSU.2016.10.002.
  34. Borri A, Leo F, Veronesi G, Solli P, Galetta D, Gasparri R, et al. Extended pneumonectomy for non-small cell lung cancer: morbidity, mortality, and long-term results. J Thorac Cardiovasc Surg 2007;134:1266–72. https://doi.org/10.1016/J.JTCVS.2007.01.021.
  35. Dezube AR, Hirji S, Shah R, Axtell A, Rodriguez M, Swanson SJ, et al. Pre-COVID-19 National Mortality Trends in Open and Video-Assisted Lobectomy for Non-Small Cell Lung Cancer. J Surg Res 2022;274:213–23. https://doi.org/10.1016/J.JSS.2021.12.047.
  36. Lim EKS, Batchelor TJP, Dunning J, Shackcloth M, Anikin V, Naidu B, et al. Video-assisted thoracoscopic versus open lobectomy in patients with early-stage lung cancer: One-year results from a randomized controlled trial (VIOLET). https://DoiOrg/101200/JCO20213915_suppl8504 2021;39:8504–8504. https://doi.org/10.1200/JCO.2021.39.15_SUPPL.8504.
  37. Yang HX, Woo KM, Sima CS, Bains MS, Adusumilli PS, Huang J, et al. Long-term Survival Based on the Surgical Approach to Lobectomy For Clinical Stage I Nonsmall Cell Lung Cancer: Comparison of Robotic, Video-assisted Thoracic Surgery, and Thoracotomy Lobectomy. Ann Surg 2017;265:431–7. https://doi.org/10.1097/SLA.0000000000001708.
  38. Schneider BJ, Ismaila N, Aerts J, Chiles C, Daly ME, Detterbeck FC, et al. Lung Cancer Surveillance After Definitive Curative-Intent Therapy: ASCO Guideline. J Clin Oncol 2020;38:753–66. https://doi.org/10.1200/JCO.19.02748.