Радикуліт – симптоми, діагностика та лікування

Неврологія

Автори

Катерина Потапова

Автор/-ка

Липень 10, 2024

≈11 хв

Радикуліт: причини, симптоми та методи лікування

Біль у спині, зокрема у попереку, є дуже поширеним явищем. Майже 80% людей відчувають болі в області попереку у певний момент свого життя. Він може виникати з різних причин, і однією з них є радикуліт, який також інколи називають запаленням корінця спинномозкового нерва. Розбираємося, що таке радикуліт, чому він виникає і як його лікують.

Що таке радикуліт

Патологічний стан при якому запалюються, ушкоджуються чи защемлюються спинномозкові корінці, називається радикулопатією. Це загальний термін, що описує будь-яке ураження корінця спинномозкового нерва, а радикуліт — це його запалення, яке може виникати внаслідок защемлення або без нього.

Поширені причини радикуліту

Зазвичай радикулопатія виникає на фоні змін у тканинах, які оточують нервові корінці — спинних хребцях, міжхребцевих дисках, сухожиллях тощо. Поширеною причиною є грижа або протрузія міжхребцевого диска. Такі диски виконують роль подушок між хребцями, і коли їхнє м’яке ядро виштовхується через розрив у зовнішньому шарі (фіброзному кільці), воно може тиснути на нервові корінці та викликати запалення — радикуліт.

Звужувати міжхребцеві отвори та стискати корінці нервів можуть остеофіти — кісткові утворення, які утворюються на хребті через запалення, травми або дегенеративні процеси.

Інші причини радикуліту включають стеноз хребта (звуження проміжків у хребті), дегенерацію міжхребцевих дисків, інфекції (в т.ч. оперізуючий герпес і хворобу Лайма), доброякісні та злоякісні пухлини, аутоімунні захворювання і травми.

Фактори ризику розвитку радикуліту

Деякі фактори збільшують ризик розвитку радикуліту. Серед них — вік, разом із яким у хребті відбуваються дегенеративні процеси. Симптоми зазвичай виникають у середньому і старшому віці (40-60 років). Другий поширений фактор ризику — надмірні або неконтрольовані фізичним терапевтом заняття із неправильно підібраними навантаженнями. Також із підвищеним ризиком радикулопатії пов’язують надмірну вагу і тривалий стаж паління.

Неправильна постава також може сприяти радикулопатії через збільшення тиску на той чи інший спинномозковий нерв, особливо якщо триває місяцями або роками.

Клінічні симптоми радикуліту

Симптоми радикуліту залежать від рівня ураження нервового корінця, того, а також від того, наскільки сильно він подразнений. Для нього характерні:

Різкий біль, який може посилюватися під час рухів, іррадіювати (поширюватися) від шиї або спини у руку, ногу, плече.
Оніміння, поколювання, лоскотання, печіння в ураженій області.
М’язова слабкість, порушення рефлексів у кінцівках.

Види радикуліту

Хребет людини складається з 33-х хребців, які утворюють 5 відділів:

шийний (7 хребців, C1—C7);
грудний (12 хребців, Th1—Th12);
поперековий (5 хребців, L1—L5);
крижовий (5 хребців, S1—S5);
куприковий (3-4 хребця, Co1—Co4).

Залежно від того, з яким відділом хребта пов’язаний уражений нерв, виділяють шийний, грудний та попереково-крижовий радикуліт, симптоми яких можуть значно відрізнятися.

Шийний радикуліт

Шийний радикуліт виникає, коли нервовий корінець у шийному відділі хребта (C1—C7) здавлюється або запалюється. Це призводить до болю, який може іррадіювати (поширюватися) за межі шиї у плече, руку, грудну клітку, верхню частину спини. Інші симптоми включають м’язову слабкість і порушення сухожилкових рефлексів.

Грудний радикуліт

Грудний радикуліт виникає внаслідок ураження нерва у верхній частині спини. Цей відділ хребта (Th1—Th12) рідко страждає від радикулопатії, а пацієнти зазвичай не мають моторних дефіцитів, що ускладнює діагностику. Серед симптомів — пекучий або стріляючий біль у ребрі, боці чи животі, “смугоподібний” біль у грудях, біль у паховій ділянці або нижніх кінцівках.

Поширені причини грудної радикулопатії — дегенеративні зміни хребта, травми, а також цукровий діабет, який викликає діабетичну аміотрофію і ураження кровоносних судин, які живлять спинний мозок. Рідко причинами можуть стати первинні пухлини хребта, хоча хребет є частим місцем метастазування раку молочної залози, легенів і простати.

При гострих болях в грудному відділі обов’язково виключають інфаркт міокарда, плеврит, перикардит, гострі невідкладні стани, бо радикулопатія в цьому відділі виникає рідко.

Попереково-крижова форма радикуліту

Коли стискаються і запалюються нервові корінці в нижній частині спини (хребці L1—L5 та S1—S5), говорять про радикуліт попереково-крижовий; симптоми його зазвичай включають різкий біль, який поширюється від попереку до стегна, ноги або стопи. Інші ознаки — оніміння, м’язова слабкість і порушення рефлексів.

Одним із поширених типів попереково-крижової радикулопатії є ішіас (ішіалгія) — защемлення або запалення сідничного нерва, який проходить від нижньої частини спини, через стегна та сідниці вниз по нозі. Зазвичай цей стан виникає внаслідок грижі міжхребцевого диска, стенозу хребта, дегенерації дисків між хребцями, утворення остеофітів, травм попереку або хребта. Пухлини чи інфекції при діагнозі радикуліт — менш поширені причини.

Фактори ризику поперекової радикулопатії включають часте підняття великої ваги, ожиріння, куріння, малорухливий спосіб життя та неправильну поставу.

Форми радикулопатії

Радикулопатія може виникати внаслідок раптового (гострого) або хронічного тиску на нервові корінці. Це впливає на швидкість розвитку симптомів та ризик виникнення хронічного болю.

Гострий радикуліт

Гострий радикуліт виникає через раптове подразнення корінця спинномозкового нерва, симптоми з’являються миттєво і часто бувають дуже важкими. Причиною може бути грижа міжхребцевого диска, що защемлює один або кілька нервів у хребті, викликає запалення, біль та інші симптоми. Нерв також може подразнюватися через остеофіт, неправильне положення хребта або розрив міжхребцевого диска. Інші менш поширені причини радикулопатії включають пухлини, інфекції або васкуліт.

Хронічний радикуліт

Про хронічну радикулопатію або радикуліт говорять, якщо симптоми зберігаються протягом тривалого часу, зазвичай більше 3 місяців. Для цього стану характерне постійне подразнення корінця спинномозкового нерва, а поширеною причиною можуть бути дегенеративно-дистрофічні зміни хребта, пов’язані з віком або тривалими фізичними навантаженнями у людей певних професій. Серед інших причин — грижа міжхребцевого диска, спондилолістез (зміщення хребців), пухлини, інфекції або запальні стани.

Якщо симптоми радикуліту (біль, оніміння, слабкість у кінцівках) тривають довго, існує більша ймовірність того, що ці дефіцити стануть постійними.

Особливості радикуліту під час вагітності

Біль у попереку спостерігається приблизно у 50% вагітних жінок, однак рідко буває спричинений радикулопатією. Зокрема і через те, що вагітність не підвищує ризик грижі міжхребцевого диска — поширеної причини цього стану. В деяких випадках додаткова вага може створювати тиск на нестабільні суглоби та м’язи, а іноді причиною здавлення нерва (зокрема сідничного) може бути положення дитини.

Якщо вагітна жінка не має неврологічного дефіциту, біль зазвичай лікують симптоматично. Для цього рекомендуються консервативні заходи, такі як відпочинок, фізіотерапія, поперекова підтримка. Хірургічних втручань як правило уникають, за винятком випадків значного прогресуючого неврологічного дефіциту або синдрому кінського хвоста.

Ускладнення радикуліту

Защемлений і запалений нерв може з часом пошкоджуватися, що загрожує розвитком ускладнень — тривалого або постійного оніміння, хронічного болю, атрофії м’язів, порушення рухової функції.

Деякі ускладнення можуть вимагати невідкладної хірургічної декомпресії. Зокрема це стосується синдрому кінського хвоста — здавлення кількох нервових корінців, розташованих у нижній частині спинного мозку.

Сильне подразнення нервових корінців загрожує виникненням серйозних проблем із рухом, а в деяких випадках може навіть спричинити нетримання — проблеми з контролем сечового міхура або кишківника.

Методи діагностики радикуліту

Діагностика радикуліту перш за все потребує фізичного обстеження для перевірки м’язової сили та рефлексів, оцінки клінічних симптомів. Відчуття болю під час рухів може підказати лікарю, де саме знаходиться уражений нервовий корінець.

Медична візуалізація (рентгенографія, МРТ або КТ) необхідна для того, щоб побачити розташування хребців, виявити пошкодження дисків, остеофіти, грижі або інші структури, які тиснуть на нервові корінці або спинний мозок. Основним методом наразі є МРТ всіх відділів хребта або тільки поперекового (залежно від симптомів).

Електронейроміографія (ЕНМГ) може знадобитися для диференційного діагнозу.

Лікування радикуліту

Якщо людина отримала діагноз радикулопатія або радикуліт, протокол лікування передбачає наступні методи.

Консервативне лікування больового синдром. Можуть призначатися протизапальні препарати (НПЗЗ) і м’язові релаксанти.
Якщо біль триває після лікування, необхідні додаткові обстеження та уточнення діагнозу для подальшого лікування та реабілітації. Фізична терапія необхідна для зміцнення м’язів, усунення надлишкового тиску і запобігання подальшому пошкодженню нервових корінців.
У деяких випадках може знадобитися хірургічна операція, яку проводять нейрохірурги.

Надання невідкладної допомоги під час радикуліту

Певні ускладнення радикулопатії та радикуліту можуть вимагати невідкладної допомоги. Це стосується синдрому кінського хвоста, повного парезу малогомілкового нерва, компресії спинного мозку, паралічу, пов’язаного з ураженням нервових корінців та нестерпного болю.

Контроль процесу відновлення

Фізична терапія допомагає людям з радикулопатією швидше відновитися і повернутися до звичного способу життя.

На початку лікування радикуліту рекомендується уникати діяльності, яка спричиняє погіршення симптомів, наприклад, не піднімати важкі предмети.
Довгий ліжковий режиме не показаний. Короткі прогулянки та легка повсякденна діяльність допоможуть зменшити біль і скутість.
Сидіти рекомендується на твердих поверхнях, а не м’яких диванах і кріслах.

Профілактика радикуліту

Існують способи знизити ризик радикулопатії та радикуліту зокрема. Профілактика включає:

Дотримання правильної постави під час стояння, сидіння, роботи, керування автомобілем.
Правильну техніку підйому важких предметів, нахилу, а також виконання будь-яких дій, що створюють додаткове навантаження на хребет.
Підтримку здорової ваги для зменшення навантаження на хребет.
Відмову від паління.
Регулярну фізичну активність для підтримки сили та гнучкості м’язів.

Спеціальні вправи для профілактики

Вправи для профілактики радикулопатії залежать від того, де саме і з якої причини виникає пошкодження нерва. Лікар дає поради, як лікувати радикуліт, а також підбирає вправи індивідуально для кожного пацієнта.

Заняття можуть починатися з пасивних рухів, які допомагає виконувати фізіотерапевт. Із покращенням стану пацієнт може переходити до самостійних активних вправ і розтягування. Фахівець визначить, які м’язи напружені, і навчить, як їх розробляти.

Якщо деякі м’язи слабкі або атрофовані, фізіотерапевт порадить вправи для відновлення сили та координації. Також він навчить, як покращити поставу, щоб зменшити тиск на нерви у чутливій ділянці.

Вправи у воді можуть допомогти пацієнтам, для яких інша фізична активність є болючою.

Висновки

Радикуліт — патологічний стан, який виникає внаслідок запалення корінців спинномозкових нервів. Причинами такого запалення може бути їхнє защемлення або подразнення внаслідок дегенеративних змін у міжхребцевих дисках, міжхребцевої грижі чи протрузії, утворення остеофітів (кісткових розростань), травм, інфекцій, пухлин тощо.

Залежно від того, в якому відділі хребта запалися корінець нерва, видяляють шийний, грудний та попереково-крижовий радикуліт. Кожен із них має свої симптоми. Ураження попереково-крижових корінців може супроводжуватися гострим болем, який поширюється від попереку вниз по нозі. Радикуліт шийного відділу відчувається як біль, що іррадіює від шиї у плече, руку, верхню частину спини. Грудний радикуліт, лікування якого може затримуватися через складність діагностики. Симптоми інших серйозних захворювань, наприклад, інфаркту, можуть “маскуватися” під радикуліт. Особливо це стосується болю у грудях і ребрах.

Зазвичай при радикуліті лікування є консервативним: призначають нестероїдні протизапальні препарати та міорелаксанти для зняття больового синдрому. Також важливою є фізична терапія, виконання вправ для виправлення постави і зміцнення м’язів. В окремих випадках пацієнтам може знадобитися хірургічне втручання.