ПТСР — все що необхідно знати: причини, симптоми та лікування

Ментальне здоров’я

Автори

Софія Гречух

Автор/-ка

Червень 28, 2024

≈11 хв

Посттравматичний стресовий розлад — що необхідно знати

За даними Національної служби здоров’я, після початку повномасштабної війни в Україні кількість випадків посттравматичного стресового розладу (ПТСР) значно зросла, і лише за перші 2 місяці 2024 року цей розлад діагностовано 3292 пацієнтам — майже стільки випадків було діагностовано за весь 2021 рік. Проте не лише війна може створювати передумови для розвитку стану, який раніше описували як “комбатанський”, “в’єтнамський” або “афганський” посттравматичний синдром. Також він виникає не у всіх людей, які пережили травматичну подію, а приблизно у 12‒20%.

Що таке ПТСР

ПТСР — це розлад психічного здоров’я, який може розвинутися після переживання або спостерігання стресової, страшної або небезпечної для життя ситуації. До таких ситуацій належать бойові дії, теракти, стихійні лиха, нещасні випадки, ДТП, фізичне або сексуальне насильство, полон і катування, погрози, психологічне знущання або будь-яка подія, яку людина вважає травматичною.

Гостра реакція на стрес в більшості випадків минає з часом, але люди з посттравматичним стресовим розладом можуть повторно переживати негативну подію в яскравих спогадах або жахіттях. Також вони можуть уникати розмов, діяльності, ситуацій або місць, які про неї нагадують.

Із посттравматичним стресовим розладом тісно пов’язані два стани:

Гострий стресовий розлад, який може виникати протягом першого місяця після травматичної події. Якщо симптоми тривають більше 4 тижнів, вони можуть відповідати критеріям ПТСР.
Комплексний посттравматичний стресовий розлад, який може розвиватися через переживання повторюваних травматичних подій (тривалих бойових дій, перебування в полоні, систематичного домашнього насильства тощо).

ПТСР також може збільшувати ризик розвитку інших розладів психіки, зокрема депресії, тривожних розладів, суїцидальних думок та дій, зловживання алкоголем і психоактивними речовинами, розладів харчової поведінки, психозів тощо.

Причини виникнення ПТСР

Люди мають різну реакцію на травматичні події, і достеменно невідомо, чому у декого розвивається посттравматичний стресовий розлад. Серед можливих причин виділяють зміни в анатомії та функціонуванні мозку, а також аномальний рівень гормонів стресу та певних нейромедіаторів (хімічних речовин, які допомагають передавати сигнали між нервовими клітинами).

Зміни в головному мозку

У деяких людей, що мають посттравматичний стресовий розлад, спостерігаються зміни в певних частинах головного мозку.

Гіпокамп — частина мозку, яка регулює пам’ять, емоції, мотивацію та інші процеси. Зменшений гіпокамп може бути пов’язаний із підвищеною тривогою та порушеннями здатності обробляти спогади.
Мигдалеподібне тіло — невелика структура в мозку, яка відіграє ключову роль в обробці емоцій, допомагає реагувати на загрозливі ситуації. У людей з ПТСР мигдалеподібне тіло може бути надмірно реактивним.
Медіальна префронтальна кора — частина головного мозку, яка частково контролює емоційну реактивність мигдалеподібного тіла. У людей з розладом вона може бути меншого розміру та менш чутлива.

Дисбаланс гормонів

Дисбаланс гормонів також називають однією з можливих причин розвитку ПТСР. Наприклад, у пацієнтів може бути підвищений рівень кортикотропін-рилізинг-гормону (КРГ), який відіграє ключову роль у реакції організму на стрес: викликає вивільнення норадреналіну, який відповідає за реакцію “бий або біжи”, готує тіло до швидкої відповіді на загрозу.

Також у людей з ПТСР можуть спостерігатися зміни у роботі певних нейромедіаторів, зокрема:

гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), яка “заспокоює” надмірну активність мозку і допомагає запобігти тривожності.
глутамату, який збуджує нейрони, підтримує навчання та пам’ять, разом із ГАМК запобігає надмірній активності мозку;
серотоніну, який регулює настрій, емоції, пам’ять, соціальну поведінку, відповідає за відчуття задоволення та щастя.

Як і в кого може розвинутися ПТСР

Хоча посттравматичний стресовий розлад може розвинутися у будь-кого незалежно від віку, виділяють фактори, які можуть підвищувати його ризик:

Дуже інтенсивна або тривала травматична подія.
Певні типи подій, наприклад, участь у бойових діях або пережите сексуальне насильство.
Вплив попереднього травматичного досвіду, в тому числі у дитинстві.
Брак або відсутність соціальної підтримки після події.
Вплив стресових факторів після події, наприклад, втрата роботи, фінансові обмеження, хвороба, труднощі у відносинах.
Тривога, депресія або інші розлади психічного здоров’я в анамнезі.
Генетичні фактори, наприклад, наявність розладів психіки у батьків.
Демографічні та соціальні фактори, наприклад, жіноча стать, приналежність до групи етнічних меншин, низький соціально-економічний статус тощо.

Основні симптоми ПТСР

У людей з ПТСР симптоми зазвичай розвиваються протягом 3 місяців після травматичної події, але можуть з’явитися і пізніше. Фахівці виділяють 4 групи таких симптомів:

Повторне переживання (нав’язливі спогади і небажані думки).
Уникання.
Збудливість та реактивність.
Негативні зміни у мисленні та настрої.

Для діагностики ПТСР необхідна відповідність наступним критеріям:

Особа пережила травматичну подію, стала її свідком або дізналася, що така подія сталася з її близьким родичем або другом
Симптоми тривають протягом 1 місяця і більше.
Симптоми заважають стосункам, роботі та іншим аспектам повсякденного життя.
Симптоми не пов’язані з іншими психічними та соматичними захворюваннями, прийомом ліків, вживанням психоактивних речовин.
Травматична подія постійно переживається через небажані тривожні спогади, кошмари, флешбеки, емоційний стрес або фізичні реакції після нагадувань про подію.
Особа уникає подразників, пов’язаних із травмою, зокрема думок і нагадувань про подію.
Особа має негативні думки чи почуття, які виникли або погіршилися після травми.
Збудливість та реактивність, пов’язані з травмою, почалися або погіршилися після травми.

Нав’язливі спогади

Певні думки, почуття, слова, предмети чи ситуації, пов’язані з травматичною подію, можуть викликати флешбеки (раптові і сильні переживання минулого досвіду), нав’язливі спогади, повторювані сни або жахіття, сильний емоційний стрес або фізичну реакцію (прискорене серцебиття, надмірну пітливість).

Уникання

Пацієнт може уникати розмов, людей або місць, які нагадують про травму, відмовлятися спілкуватися з будь-ким про свій досвід. Уникання може призвести до емоційного заціпеніння, замкнутості та ізольованості людини.

Зміни у фізичних та психологічних реакціях

Симптоми надмірної збудливості та реактивності проявляються змінами у фізичних та психологічних реакціях. Наприклад, людина легко лякаєтсья, відчуває напругу, дратівливість, агресію, спахали гніву, має труднощі з концентрацією або сном. Такі зміни можуть штовхати її на ризиковану і деструктивну поведінку.

Зміни у мисленні та емоційному стані

Розлад може викликати проблеми з запам’ятовуванням подій, негативні думки про себе чи світ, страх, гнів, провину та інші негативні емоції. На фоні таких змін людина може відсторонитися від друзів або родини.

Ознаки ПТСР у дітей

Симптоми ПТСР у дітей старшого віку та підлітків можуть бути схожими на ті, що зазвичай спостерігають у дорослих. У дітей молодше 6 років також зустрічаються наступні прояви:

Поведінка, характерна для молодшого віку, наприклад, смоктання пальця, мимовільне сечовипускання під час сну.
Розігрування травматичної події під час гри.
Труднощі у мовленні.
“Чіпка” прив’язаність до батьків або іншого дорослого.

На фоні розладу у дітей та підлітків може розвиватися руйнівна, агресивна або деструктивна поведінка. Також вони можуть відчувати провину через те, що не запобігли травматичній події, мати думки про помсту або смерть.

Методи лікування ПТСР

Основними методами лікування ПТСР є психотерапія, медикаментозна терапія або їх комбінація. Посттравматичний розлад можна успішно лікувати навіть через багато років після травматичної події, тому звернутися по допомогу ніколи не пізно.

Психіатр проведе детальну оцінку симптомів, щоб лікування відповідало індивідуальним потребам пацієнта. Дослідження показують, що завдяки лікуванню близько 20% пацієнтів одужують протягом 3 місяців, 27% – протягом 6 місяців, 50% – протягом 2 років. Також близько 77% пацієнтів з розладом одужують протягом 10 років.

Психотерапія

Серед найбільш ефективних видів психотерапії, орієнтованих і на роботу з пацієнтами, які пережили травматичну подію, виділяють:

Когнітивно-поведінкову терапію, яка навчає пацієнта розуміти, як пережите змінило його думки та почуття.
Експозиційну терапію, коли пацієнт говорить про травматичну подію доти, доки спогади не перестануть викликати страх та смуток. Цей підхід допомагає контролювати думки та почуття щодо події, а також боротися з симптомами уникання.
EMDR-терапію (десенсибілізацію та репроцеалізацію рухом очей), яка заохочує пацієнта зосереджуватися на спогадах, одночасно відчуваючи стимуляцію (як правило, завдяки рухам очей). Це допомагає зменшити яскравість спогадів та силу емоцій, пов’язаних із травматичною подією.

Медикаментозна терапія

Для лікування симптомів ПТСР використовуються певні препарати, зокрема антидепресанти – селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІЗЗСіН). Діючі речовини, які можуть входити до їхнього складу – сертралін, пароксетин та венлафаксин.

Фактори, що зменшують ризик ПТСР та сприяють одужанню

Певні кроки, які також називають “факторами стійкості”, можуть допомогти людині запобігти посттравматичному стресовому розладу або зменшити його прояви. Вони включають:

пошук підтримки після травматичної події;
позитивну оцінку своїх дій перед обличчям небезпеки;
наявність здорової стратегії подолання травми;
вміння ефективно діяти та реагувати попри відчуття страху;
допомогу іншим людям, на яких також вплинула травматична подія.

У дорослих

Серед захисних факторів, які знижують ризик ПТСР та інших розладів психіки після травматичної події: чоловіча стать, вищий рівень освіти, старший вік (для тих, у кого немає проблем із пересуванням або захворювань). Також виділяють низку навичок, які можуть бути корисними у процесі подолання травми:

здатність переосмислити те, що сталося, у більш позитивний спосіб;
здатність відволікатися, щоб адаптуватися до стресових умов;
здатність осмислювати ситуацію на основі особистих цінностей;
здатність шукати підтримки в інших, коли це необхідно.

Одним із ключових компонентів подолання посттравматичного стресового розладу є соціальна підтримка. Вона допомагає покращити самопочуття, отримати нові знання та практичну допомогу, необхідні для відновлення, а також дає людям можливість обмінюватися досвідом, поліпшує емоційне прийняття.

У дітей

Після травматичної події підвищувати стійкість дітей до стресових подій можуть наступні фактори:

Підтримка батьків, друзів, родини, школи та громади.
Почуття безпеки вдома, у школі та громаді.
Висока самооцінка, загальне позитивне почуття власної гідності.
Почуття самоефективності, віра дитини в те, що вона може бути успішною в різних сферах життя.
Відчуття сенсу життя, яке може включати духовні чи культурні вірування, цілі та мрії.
Володіння навичками в певних сферах, наприклад, мистецтві, спорті, навчанні.

Розповсюджені міфи про ПТСР

Хибні уявлення про посттравматичний стресовий розлад можуть заважати людям розпізнати свій стан, своєчасно звернутися по допомогу, отримати підтримку. Також вони можуть створювати у суспільстві негативні уявлення про людей, що мають цей стан.

Міф: ПТСР мають лише ветерани війни та люди в зоні бойових дій.
Факт: У будь-кого, хто пережив або став свідком травматичної події, може розвинутися цей стан.

Міф: У кожного, хто пережив травматичну подію, розвивається ПТСР.
Факт: Кожен по-різному регаує на травму, і травматичні події не завжди призводять до цього розладу.

Міф: ПТСР виникає одразу після травматичної події.
Факт: Симптоми можуть з’явитися через місяці або навіть роки після події.

Міф: ПТСР залишається з людиною назавжди.
Факт: Немає жодних доказів того, що люди не здатні одужати за умови належного лікування та підтримки.

Міф: ПТСР із часом зникає сам по собі.
Факт: У більшості випадків цей стан потребує лікування. Дослідження показують, що лише у 12% людей симптоми розладу минають із часом без лікування.

Міф: Тільки люди, які пережили схожу подію, можуть зрозуміти, через що проходить людина з посттравматичним стресовим розладом.
Факт: Реакція на травматичну подію відрізняється від людини до людини. Фахівець знає, чому з’являються симптоми розладу, і допоможе з ними впоратися.

Висновки

Посттравматичний стресовий розлад може розвиватися у людей, які пережили або стали свідками травматичних подій: бойових дій, нещасних випадків, стихійних лих, насильства тощо. Проте він виникає не у кожного, хто пережив травматичну подію. На ризик розвитку впливають тривалість та інтенсивність події, певні біологічні, фізіологічні, соціальні та генетичні фактори.

Симптоми цього розладу включають повторне переживання пережитого через флешбеки або жахіття, уникання думок, дій, людей і місць, які викликають спогади. Також розлад може проявлятися відчуттям тривоги, напруженості, гніву, горя, самотності, викликати проблеми зі сном та фізичні симптоми, наприклад, прискорене серцебиття чи надмірну пітливість.

Ефективні методи лікування ПТСР включають психотерапію та медикаментозну терапію. Також для покращення якості життя вкрай важливою є соціальна підтримка.