Простими словами про анемію: що це, чому виникає та як її лікують

Гематологія

Автори

Ольга Костенчак-Свистак

Липень 26, 2024

≈7 хв

Анемія — це стан, коли в крові людини не вистачає здорових еритроцитів (червоних кров’яних тілець) та/або гемоглобіну — білка, що містить залізо і допомагає транспортувати кисень по всьому організму. Внаслідок анемії тканини та органи отримують недостатньо кисню для нормального функціонування, тому у людини можуть виникати симптоми гіпоксії (кисневого голодування): втома, загальна слабкість, головний біль, задишка, пришвидшене серцебиття, відчуття перебою в роботі серця тощо.

Станом на 2021 рік глобальна поширеність анемії становила 1,92 млрд (більше 24% населення); особливо часто вона зустрічається у дітей в період активного росту, жінок репродуктивного віку та вагітних.

За критеріями ВООЗ анемію діагностують, коли аналіз крові показує такі рівні гемоглобіну:

менше 110 г/л у дітей;
менше 120 г/л у жінок; менше 110 г/л під час вагітності;
менше 130 г/л у чоловіків.

Проте навіть нижчі рівні гемоглобіну у дітей можуть бути нормальними залежно від віку, а у вагітних жінок — залежно від триместру.

Також звертають увагу на кількість еритроцитів в крові. В нормі у чоловіків вона становить 4,0–5,0 x 10^12/л, а у жінок – 3,7–4,7 x 10^12/л. Нижчі значення можуть вказувати на анемію.

Серед потенційних наслідків анемії — не лише погане самопочуття.

Дослідження показують, що у вагітних жінок вона може збільшувати частоту передчасних пологів, післяпологової кровотечі, низької ваги дитини при народженні.
Діти з анемією стають більш сприятливими до інфекцій, можуть мати порушення когнітивного розвитку та моторики.
У дорослих через симптоми анемії може знижуватися продуктивність: працювати і виконувати повсякденні задачі стає складніше.
Анемія у людей старше 65 років підвищує ризик госпіталізації та смертності від усіх причин.

Типи та причини анемій

Існує кілька типів анемій, кожна з яких має свої причини та особливості.

Залізодефіцитна анемія

Залізодефіцитна анемія — найпоширеніша з усіх анемій. Це стан, при якому нестача заліза в організмі призводить до зменшення рівня гемоглобіну. Вона може розвинутися через порушення всмоктування заліза у шлунково-кишковому тракті, крововтрати, спричинені рясними менструаціями, шлунково-кишковими кровотечами, травми тощо, або через запальні процеси, які порушують використання заліза для кровотворення.

Низький вміст заліза в раціоні рідко призводить до анемії, але вона може виникати під час вагітності або у дітей під час швидкого росту через підвищені потреби у залізі.

В12-дефіцитна або фолієводефіцитна анемія

Нестача вітаміну В12 або фолієвої кислоти в раціоні, а також порушення їхнього всмоктування (мальабсорбція) можуть призвести до підвищення середнього об’єму еритроцитів та порушення синтезу ДНК. Такий тип також називають мегалобластною анемією.

Анемія хронічних захворювань

У людей із певними захворюваннями на фоні запалення може знижуватися здатність організму до виробництва еритроцитів. Причинами таких вторинних анемій можуть бути хронічні інфекції, аутоімунні захворювання (коли імунна система атакує власні клітини), захворювання щитоподібної залози, рак, хронічна ниркова недостатність, цироз печінки тощо.

Апластична анемія

Апластична анемія — рідкісний, але серйозний стан, коли організм перестає виробляти достатню кількість нових еритроцитів через пошкодження стовбурових клітин у кістковому мозку. У багатьох пацієнтів причини апластичної анемії невідомі, але вона може виникати внаслідок аутоімунних захворювань, променевої або хіміотерапії, вірусних інфекцій (гепатиту, вірусу Епштейна — Барр, цитамегаловірусу, ВІЛу) тощо.

Гемолітична анемія

Гемолітична анемія — стан, коли еритроцити руйнуються швидше, ніж утворюються. Спричинити надмірний гемоліз (руйнування еритроцитів) можуть різні стани, наприклад, спадкові захворювання, які впливають на структуру або функцію клітин крові (таласемія, серповидноклітинна анемія, спадковий сфероцитоз тощо) та набуті стани, такі як інфекції, аутоімунні процеси або прийом певних ліків.

Спадкові анемії

Існують спадкові анемії, з якими люди народжуються. Серед них — анемія Даймонда-Блекфана (кістковий мозок не може виробляти достатню кількість еритроцитів), серповидноклітинна анемія (еритроцити мають форму серпа, гірше транспортують кисень і швидко руйнуються), таласемія (організм виробляє менше гемоглобіну, а еритроцити мають менший розмір) та інші вроджені стани.

Симптоми анемії

Залежно від ступеня зниження рівня гемоглобіну в крові анемія може бути легкою, помірною і тяжкою. Цим пояснюються і відмінності у вираженості симптомів анемії.

Легка анемія (до 90 г/л) може не мати симптомів або проявлятися легкою втомою, загальною слабкістю, блідістю шкіри, ламкістю нігтів.
Для помірної анемії (90-70 г/л) характерні виражена втома і слабкість, запаморочення, головний біль, пришвидшене серцебиття, блідий або жовтуватий колір шкіри, холодні руки і ноги.
Тяжка анемія (нижче 70 г/л у дорослих) може проявлятися появою виразок у роті та запаленням язика, посиленням менструальних кровотеч або відсутністю менструацій у жінок, задишкою навіть у стані спокою, запамороченням і втратами свідомості.

Якщо ви помітили у себе симптоми анемії, слід звернутися до лікаря для діагностики, належного лікування та, за потребою, корекції харчування.

Діагностика анемії

Для діагностики анемії зазвичай призначають загальний аналіз крові. У зразку крові підраховується кількість еритроцитів і тромбоцитів, рівень гемоглобіну, гематокриту (відношення об’єму еритроцитів до загального об’єму крові), середній об’єм еритроцита (MCV) та інші показники.

Після оцінки загального аналізу крові призначаються додаткові тести, наприклад, визначення концентрації феритину в крові, вітаміну В12, фолієвої кислоти, проби на гемоліз, аналіз сечі та калу, ендоскопію, колоноскопію, біопсію кісткового мозку та деякі інші дослідження.

Варіанти лікування анемії

Лікування анемії може відрізнятися залежно від її причин. В деяких випадках першочергової уваги потребує основне захворювання, яке викликало анемію, в інших необхідні препарати, спрямовані безпосередньо на лікування цього стану.

Для лікування залізодефіцитної анемії призначають препарати заліза. Вони бувають у формі таблеток, капсул, сиропів та розчинів для ін’єкцій. Самостійно призначати собі ліки не можна, адже прийом препаратів заліза може мати побічні ефекти з боку ШКТ. Лікар допоможе підібрати оптимальний варіант лікування та його тривалість.
Препарати фолієвої кислоти та вітаміну B12 — варіант для лікування анемії, викликаної дефіцитами цих поживних речовин. Деякі люди не можуть засвоювати вітамін В12 з їжі, тому їм можуть знадобитися ін’єкції.
Для лікування анемії можуть призначати еритропоетин, який стимулює кістковий мозок виробляти більше стовбурових клітин крові. Зазвичай він необхідний пацієнтам, чий організм не здатний виробляти достатню кількість здорових еритроцитів через хронічну ниркову недостатність, онкологічні захворювання та хіміотерапію, ВІЛ/СНІД, хронічні запальні захворювання та деякі інші патології.
Імуносупресори призначають при анемії, викликаній аутоімунним розладом.
Лікування тяжкої або загрозливої для життя анемії може потребувати переливання крові, яке дозволяє швидко відновити кількість еритроцитів.
Анемії, пов’язані з захворюваннями кісткового мозку, можуть вимагати трансплантації стовбурових клітин. Це необхідно, щоб організм мав змогу виробляти здорові еритроцити.
Якщо анемія виникла через кровотечу, може знадобитися хірургічне втручання для її зупинки.

Профілактика анемії

Деяким типам анемії можна запобігти за допомогою вживання продуктів, багатих на залізо та вітамін В12 (червоне м’ясо, птиця, риба та морепродукти, бобові, зелень, горіхи та насіння, зернові, сухофрукти, молочні продукти та яйця). Також може знадобитися прийом харчових добавок, особливо людям, які дотримуються вегетаріанської дієти.

Для кращого засвоєння заліза слід приймати достатньо вітаміну С, а також зменшити споживання кави та чаю разом із залізовмісними продуктами.

Призвести до анемії може надмірне вживання алкоголю, токсична дія якого призводить до порушень кровотворення. Інші фактори ризику — перебування в оточенні токсичних хімікатів і прийом деяких ліків (хіміотерапевтичні препарати, низка антибіотиків, протималярійні препарати, протисудомні препарати, імуносупресори, метформін для лікування цукрового діабету тощо). Якщо ви приймаєте будь-які з цих ліків і маєте симптоми анемії, важливо поговорити зі своїм лікарем, щоб оцінити ризики та обрати стратегію для лікування.

Якщо анемія виникає внаслідок інфекцій або хронічних захворювань, основні зусилля мають бути направлені на їхнє ефективне лікування. Регулярні огляди та консультації з фахівцями допоможуть вчасно виявити анемію та контролювати її причини.

Висновки

Анемія виникає, коли в організмі занадто мало еритроцитів та гемоглобіну. Це призводить до зниження кількості кисню, що транспортується по всьому організму, і може викликати такі симптоми, як втома, задишка, запаморочення, головний біль тощо.

Анемія може бути викликана різними факторами. Поширені причини включають крововтрату, зниження або порушення виробництва еритроцитів та їхнє передчасне руйнування.

Лікарі можуть діагностувати анемію за допомогою загального аналізу крові, додаткових лабораторних тестів та обстежень. Лікування цього стану залежатиме від причини та типу анемії.

Лікування анемії потребує призначення препаратів заліза, також може знадобитися вітамін B12 і фолієва кислота. Для деяких типів анемії необхідні ліки, які стимулюють кістковий мозок виробляти більше еритроцитів. У випадках важкої анемії переливання крові може швидко підвищити рівень еритроцитів, а трансплантація кісткового мозку замінює пошкоджений або несправний кістковий мозок здоровими клітинами.

Раннє виявлення анемії має вирішальне значення для запобігання ускладнень. Якщо ви відчуваєте симптоми анемії, важливо звернутися до лікаря для правильної діагностики та лікування.