Переливання крові: коли воно необхідне і як проводиться

Кров — це рідка тканина організму, яка транспортує різні речовини до тканин, забезпечуючи їх необхідними для функціонування елементами, і виводить відпрацьовані продукти обміну. Вона переносить не лише кисень, а й інші поживні речовини. У тілі дорослої людини циркулює 5-6 літрів крові.

Критична втрата крові залежить від рівня підготовки та адаптації організму, віку людини та наявності супутніх захворювань. Наприклад, молоді жінки під час пологів або кесаревого розтину можуть втратити 600 мл — 1 л крові без ускладнень, тоді як для 70-річної жінки така втрата може бути критичною.

Швидкість втрати крові також має значення. Якщо, наприклад, травмована велика судина, така як стегнова артерія або печінка, де багато судин, людина може померти від критичної крововтрати за 30 секунд — 1 хвилину.

Внаслідок втрати крові може виникати анемія — стан, пов’язаний зі зниженим вмістом гемоглобіну в крові. Гемоглобін — це білок, який переносить кисень і знаходиться в еритроцитах — червоних кров’яних тільцях. Найчастіше анемія виникає через дефіцит певних елементів в організмі. Основним із них є залізо, яке є складовою гемоглобіну. Іншими причинами можуть бути дефіцит вітаміну В12, фолієвої кислоти, хронічні захворювання або генетичні порушення структури гемоглобіну та еритроцитів.

Рішення про переливання донорської крові при анемії приймається в залежності від ситуації. У плановій хірургії для здорової людини без супутніх патологій переливання може не знадобитися навіть при рівні гемоглобіну 70 г/л.

Якщо у пацієнта є масивні ушкодження органів, наприклад, після ДТП або військової травми, для нього критично важливо мати нормальний рівень гемоглобіну та показники червоної крові. Без цього не буде належного транспорту кисню до пошкоджених тканин, що ускладнить їх загоєння. Саме тому для деяких пацієнтів навіть рівень гемоглобіну 110 г/л може бути занадто низьким, і в такому випадку необхідно буде переливати еритроцити. Наприклад, у випадку критичного сепсису.

Якщо людина втратила кров, частково відновити її об’єм можна за допомогою замінників. Наприклад, якщо організму необхідно 5 літрів крові, а в результаті втрати залишилося лише 4 літри, це призводить до зниження артеріального тиску та порушення кровопостачання мозку, нирок, печінки та інших життєво важливих органів. Відновлюючи об’єм рідиною, що не є кров’ю, ми відновимо об’єм циркулюючої крові, але її склад і якість будуть відрізнятися. Знизяться рівні гемоглобіну, загального білка, а також зміняться коагуляційні властивості крові.

Фізіологічний розчин також можна вважати кровозамінником, але існують більш ефективні рідини, наприклад, збалансовані розчини, які містять багато мікроелементів і кристалоїдів, близьких за складом до плазми крові людини.

Також є препарати на основі гідроксиетилкрохмалю або желатинолю, які мають більшу молекулярну масу і більшу осмолярність. Це дозволяє меншими дозами цих препаратів збільшити об’єм циркулюючої крові та підтримувати його триваліший час.

Однак такі препарати не можуть повністю замінити кров. Вони не здатні відновити рівень гемоглобіну, загального білка, тромбоцитів і факторів згортання, а лише додають об’єму.

Існують компоненти крові та препарати крові, які можуть переливати пацієнтам у випадку крововтрати.

Ситуації, коли використовуються кровозамінники, і ті, коли потрібні компоненти крові, відрізняються. Наприклад, при крововтраті під час кесаревого розтину у жінки був рівень гемоглобіну 130. Після втрати певної кількості крові, гемоглобін знизився до 100. Їй ввели інфузійні розчини, які збільшили об’єм циркулюючої крові, і внаслідок цього гемоглобін ще більше розбавився, знизившись до 90. Однак цей рівень достатній для нормального функціонування організму. З часом її кровотворна система відновить втрачені клітини, які з’являться в циркулюючій крові з кісткового мозку та інших органів, що беруть участь у кровотворенні, і все повернеться до норми.

Еритропоетин — це препарат, що є аналогом природної сполуки, яка в нормі виробляється в нирках і частково в печінці. Він стимулює утворення червоних кров’яних тілець в організмі, але впливає на їх кількість, а не швидкість утворення. Тому еритропоетин не є швидкою допомогою при гострій анемії. Після ін’єкції рівень еритроцитів почне підвищуватися лише через 7-14 днів. Реакція організму на препарат може бути різною: у когось еритроцити підвищуються швидше, у когось — повільніше.

Зазвичай еритропоетин застосовують у пацієнтів із хронічною анемією, наприклад, пов’язаною з нирковою недостатністю, коли знижений синтез власного еритропоетину. Також його використовують у плановій підготовці деяких пацієнтів до оперативного втручання, яке може супроводжуватись підвищеною крововтратою. Це допомагає підвищити рівень еритроцитів і гемоглобіну перед операцією.

Препарати заліза призначають строго за показаннями, залежно від типу анемії, наприклад, залізодефіцитної (ЗДА) чи іншого генезу. Якщо у пацієнта діагностовано ЗДА, доцільно приймати залізо, що поступово відновлює показники крові до норми.

Різниця між внутрішньовенними та пероральними препаратами заліза полягає в тому, що внутрішньовенні швидше включаються в метаболічний процес. Проте для відновлення рівня заліза в організмі потрібно певний час, щоб нове покоління червоних кров’яних тілець сформувалося з нормальним вмістом заліза. Це також не підходить для швидкого підвищення рівня гемоглобіну.

Існують медичні пристрої для аутогемотрансфузії, які допомагають збирати і використовувати власну кров пацієнта під час операції. Наприклад, Cell Saver — міні-лабораторія в операційній, яка обробляє втрачену пацієнтом під час операції кров і повертає її назад. Апарат працює як невелика центрифуга, яка збирає кров, очищає її та відновлює для повторного використання. Ця технологія є безпечною і широко використовується в усьому світі.

Cell Saver є корисним під час операцій, де можлива велика крововтрата, таких як великі ортопедичні операції, корекція сколіозу, складні протезування кульшових суглобів, кардіохірургічні втручання, резекція печінки, пластика судин тощо. За допомогою цього апарату ми можемо зменшити потребу в сторонній донорській крові, оскільки очищена та перероблена кров повертається в організм пацієнта, що робить процес безпечнішим.

Однак, Cell Saver не підходить для всіх типів операцій. Наприклад, коли вміст пошкодженого кишківника потрапляє в кров. Є також певні обмеження щодо використання Cell Saver при онкологічних операціях. Якщо пацієнта оперують з приводу раку, існує ризик, що в циркулюючу кров можуть потрапити злоякісні клітини, які можуть сприяти метастазуванню. Поки це питання досліджується, тому рішення про доцільність його використання приймають з урахуванням клінічної ситуації та ризиків для пацієнта.

У випадках з військовими травмами або ДТП, рішення про використання Cell Saver залежить від характеру ушкоджень. Наприклад, якщо травма не супроводжується брудними уламками або інфекцією, Cell Saver може бути корисним. Проте, при значному забрудненні чи наявності інфекції, його використання є ризикованим.

Пацієнтів зазвичай попереджають про необхідність заготівлі крові до операції, якщо є ймовірність крововтрати. Може статися так, що до моменту операції в банку крові лікарні вже не залишиться крові потрібної групи, бо вона була використана для інших пацієнтів. У такій ситуації, якщо пацієнт заздалегідь подбає про заготівлю крові власної групи, вона буде доступна для нього під час операції. Якщо ж під час операції кров не буде потрібна, її можна буде використати для інших пацієнтів. Банк крові працює за принципом “вклади і використай”, тому завчасна заготівля крові допомагає уникнути можливих проблем і забезпечити наявність необхідних ресурсів у разі потреби.

Перед плановою операцією можна заздалегідь підготувати кров різними способами. По-перше, родичі, які мають відповідну групу, можуть стати донорами. По-друге, в деяких лікарнях є можливість придбати кров, яка проходить всі необхідні перевірки та має відповідні документи. Також пацієнт може здати свою власну кров за кілька місяців до планової операції, якщо його стан здоров’я дозволяє це зробити. Проте, потрібно зважати на термін придатності заготовлених компонентів крові (особливо це стосується еритроцитів) – тому така практика, як заготівля власної крові заздалегідь, рідко застосовується. Всі вищезазначені дії забезпечують наявність необхідної крові на випадок великої крововтрати під час оперативного втручання.

Переливання донорської крові — це не просто введення рідини в організм. Це фактично трансплантація тканини від однієї людини до іншої, тому до цієї процедури ставляться з великою відповідальністю та серйозністю.

Всім пацієнтам, які поступають до стаціонару, завжди визначають групу крові, навіть якщо у них є відповідні позначки в паспорті, на шевронах чи татуювання. Це необхідно, оскільки бувають випадки, коли пацієнти мали помилково визначену групу крові протягом усього життя.

У планових ситуаціях перевірка групи крові є стандартною процедурою. В екстрених випадках, наприклад, на полі бою, коли життя пацієнта знаходиться під загрозою, часу на повторну перевірку групи крові може не бути.

У стаціонарі пацієнт підписує стандартну згоду на оперативне втручання, в якій вказана і можливість переливання крові. Підписавши цю згоду, пацієнт автоматично погоджується і на переливання крові. Якщо пацієнт поступає в лікарню без свідомості, йому надають невідкладну медичну допомогу за життєвими показаннями. Якщо переливання крові є необхідним, його виконують без зволікань.

Переливати слід тільки сумісну кров. Сумісність перевіряється шляхом визначення групи крові донора і реципієнта. Перевірка проводиться на чашці Петрі: якщо клітини не склеюються, сумісність підтверджена. Додатково проводять біологічну пробу, вводячи невелику кількість крові та спостерігаючи за реакцією пацієнта.

Якщо групи крові і резус-фактори співпадають, але виникають проблеми з сумісністю, донорську кров направляють у банк, а кров пацієнта — на індивідуальний підбір. Спеціаліст з гемотрансфузіології в банку крові може підібрати найбільш підходящу кров.

Переливання несумісної крові може призвести до аглютинації (склеювання клітин) і гемолізу (руйнування клітин), що становить серйозну загрозу для життя пацієнта. Сьогодні існують технології, які можуть допомогти в управлінні ускладненнями, такими як гемодіаліз для заміщення функцій нирок, система MARS для підтримки функції печінки, а також плазмаферез і інші методи, які допомагають вивести токсини з організму. Важливо своєчасно діагностувати та лікувати ці ускладнення, щоб підвищити шанси на порятунок пацієнта. Переливання донорської крові є серйозною процедурою, що вимагає ретельного підходу і відповідності всім стандартам безпеки.