Підтримати

Передопераційний менеджмент пероральних цукрознижувальних препаратів та інсуліну у пацієнтів з цукровим діабетом. Огляд рекомендацій

Програма покращення якості
Хірургія
Анестезіологія та інтенсивна терапія

Автори

Expert image
Андрій Бурець
Автор/-ка
Read in English
Глікемічний контроль у периопераційному періоді часто є складним через зміну звичного режиму харчування, зокрема періоди голодування перед операцією та обмежене пероральне споживання після втручання. Забезпечення належного контролю цукрового діабету (ЦД) протягом передопераційного періоду є ключовим для зниження ризику гіперглікемії, гіпоглікемії та розвитку післяопераційних ускладнень. 
Для досягнення оптимальних результатів необхідна індивідуальна корекція дозування антидіабетичних препаратів, зокрема інсуліну та пероральних цукрознижувальних засобів, як перед плановими, так і перед ургентними процедурами (у разі, коли це можливо). 
Попри те, що наразі бракує високоякісних досліджень, які б оцінювали конкретні стратегії коригування антидіабетичних препаратів перед операцією та їхній вплив на важливі післяопераційні результати, низка медичних товариств розробила клінічні практичні рекомендації щодо менеджменту цукрознижувальних препаратів перед операцією. Ці рекомендації здебільшого базуються на фізіологічних та фармакологічних засадах, клінічному досвіді експертів та інтерпретації обмежених, переважно обсерваційних даних.  

Передопераційний менеджмент переоральних цукрознижувальних препаратів

Таблиця 1. Рекомендації з передопераційного менеджменту переоральних цукрознижувальних препаратів

Бігуаніди

Метформін, основний представник групи бігуанідів, є препаратом першої лінії при ЦД 2-го типу. Його механізм дії полягає у пригніченні печінкового глюконеогенезу та підвищенні периферичної чутливості тканин до інсуліну [5, 7]. Препарат демонструє високу ефективність у зниженні рівня глюкози та характеризується  мінімальним ризиком гіпоглікемії [7]. Найпоширенішими побічними ефектами є шлунково-кишкові симптоми, такі як діарея, здуття, спазми, нудота [1,7].
Метформін протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (eGFR < 30 мл/хв/1,73м2) через ризик метформін-асоційованого лактатацидозу. Це ускладнення має мультифакторну природу: гіперлактатемія є результатом пригнічення печінкового глюконеогенезу, що призводить до накопичення лактату та його субстратів; посилений анаеробний гліколіз та підвищене перетворення глюкози на лактат у тонкому кишечнику також сприяють цьому. Пацієнтам з ризиком розвитку лактатацидозу слід уникати метформіну (пацієнти із тяжким захворюванням печінки, тканинною гіпоксією або гіпоперфузією, гострим ураженням нирок, дегідратацією) [5, 7].
Деякі автори припускають можливість прийому метформіну в день операції, якщо процедура є малоінвазивною і очікується нормальне пероральне харчування того ж дня [1, 7]. Однак вони рекомендують утриматися від прийому метформіну в день операції, якщо планується розширена процедура, очікується зниження післяопераційного перорального споживання або ймовірні значні втрати рідини та/або гемодинамічні зміни. Одним з міркувань є можливість неочікуваних периопераційних ускладнень, таких як гостре ураження нирок, гіпотензія, інфекції або непередбачувана потреба у візуалізаційних дослідженнях, що потребують введення внутрішньовенного контрасту. Ці непередбачувані клінічні сценарії можуть бути небажаними при продовженні прийому метформіну, тому консервативний підхід вважається виправданим. 
Відповідно до настанов МОЗ України, прийом метформіну у день операції слід припинити [9]. 
ADA також рекомендує не приймати метформін у день операції, але не підтримує тривалий період без прийому препарату. Також не рекомендовано скасовувати чи відкладати хірургічну процедуру, якщо пацієнт прийняв метформін зранку в день процедури. У пацієнтів без факторів ризику та зі збереженою функцією нирок (eGFR > 30 мл/хв/1.73м2) може бути прийнятним проведення амбулаторної хірургічної операції, якщо пацієнт пропустить не більше одного прийом їжі [1, 4, 10].

Препарати сульфонілсечовини

Це один з найстаріших класів препаратів для лікування ЦД 2-го типу. Механізм дії полягає у стимуляції секреції інсуліну (базальної та постпрандіальної) β-клітинами підшлункової залози.
Через ризик гіпоглікемії, особливо протягом періоду голодування, рекомендовано не приймати препарат зранку в день операції. ADA, SPAQI та МОЗ рекомендують не приймати ці препарати в день операції, без деталізації щодо часу її проведення. СРОС надає більш деталізовані рекомендації: 
  • для пацієнтів, яким заплановано ранкову операцію - пропустити ранкову дозу (якщо приймають двічі на добу, вечірню дозу слід дати лише за умови прийому їжі); 
  • для післяобідніх операцій - не приймати ці препарати в день операції. 
Загалом, лікування може бути продовжено до дня, що передує операції, але доцільно розглянути припинення прийому раніше, якщо пацієнт дотримується низьковуглеводної дієти протягом кількох днів до втручання (наприклад, перед баріатричною операцією) [1,2].

Меглітиніди

Препарати цієї групи застосовуються рідше порівняно з іншими цукрознижувальними препаратами.  Механізм дії полягає у стимуляції секреції інсуліну β-клітинами підшлункової залози. Вони мають коротший період напіввиведення, потребують частого прийому та переважно застосовуються для контролю постпрандіальної глікемії [1]. У зв'язку з коротшим періодом напіввиведення вони пов'язані з нижчим ризиком гіпоглікемії порівняно з препаратами сульфонілсечовини [1,6]. 
Настанови SPAQI, ADA, CPOC та МОЗ рекомендують продовжити прийом меглітинідів у день до операції та припинити в день операції [2,5,10]. Для процедур, запланованих на другу половину дня, CPOC рекомендує приймати звичайну ранкову дозу, якщо пацієнт приймає їжу [2]. Пацієнтам, яким запланована баріатрична хірургія, рекомендується припинити прийом меглітинідів на початку передопераційної низькокалорійної дієти, яка зазвичай розпочинається приблизно за два тижні до операції [3].

Тіазолідиндіони

Механізм дії полягає у підвищенні чутливості периферичних тканин до інсуліну (агоністи рецепторів PPAR-γ). Тіазолідиндіони мають високу ефективність у зниженні рівня глюкози в крові та рідко провокують гіпоглікемію. Побічні ефекти включають збільшення маси тіла, затримку рідини та набряки; тіазолідиндіони протипоказані при серцевій недостатності NYHA III–IV [1,6]. 
Враховуючи низький ризик гіпоглікемії, рекомендаціями CPOC дозволено приймати ці препарати в день операції [2]. Натомість МОЗ України, ADA та SPAQI рекомендують припинити прийом в день операції. [5,9,10]. Деякі експерти пропонують утриматися від прийому препаратів у день операції при проведенні складних процедур або коли очікуються значні зміни гемодинаміки чи рідинного балансу [1]. 

Інгібітори альфа-глюкозидази

Інгібітори альфа-глюкозидази — ​це пероральні цукрознижувальні препарати, які діють шляхом конкурентного зворотного пригнічення ферменту α-­глюкозидази (АГ) в тонкому кишківнику [2]. Остання є ферментом верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, який розщеплює полі- і дисахариди до глюкози. У результаті пригнічення АГ сповільнюється всмоктування глюкози, що, зі свого боку, зменшує коливання постпрандіальної глікемії та покращує її контроль. Найчастіші шлунково-кишкові побічні реакції: метеоризм, діарея, абдомінальний біль [1,6].
ADA та SPAQI рекомендують утриматися від прийому інгібіторів α-глюкозидази в день операції, якщо пацієнт голодує [5,9,10]. Водночас CPOC дозволяє прийняти ранкову дозу в день операції лише за умови, що  процедура запланована після обіду та пацієнт має можливість харчуватися [2]. Огляд Інституту анестезіології Клівлендської клініки (Cleveland Clinic's Anesthesiology Institute) передбачає відміну цих препаратів у день операції [1]. Настанова МОЗ України узгоджується з цим підходом, рекомендуючи не приймати  препарат в день операції [9].

Інгібітори дипептидилпептидази-4

Інгібітори дипептидилпептидази-4 (DPP-4) діють шляхом блокування ферменту DPP-4, який подовжує дію інкретинів (GLP-1, GIP), що в свою чергу посилює глюкозозалежну секрецію інсуліну та пригнічує секрецію глюкагону; у підсумку знижується рівень глюкози в крові [6]. Для клінічного застосування доступні кілька інгібіторів DPP-4: алогліптин, лінагліптин, відагліптин, ситагліптин і саксагліптин. Усі вони рідко спричиняють  гіпоглікемію. 
Алогліптин, ситагліптин, відагліптин та саксагліптин потребують корекції дози у пацієнтів із порушенням функції нирок, тоді як лінагліптин — не вимагає такої корекції [6]. Рідкісні, але серйозні побічні реакції, пов’язані з інгібіторами DPP-4, включають реакції гіперчутливості та гострий панкреатит. FDA (Управління з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами США) також попереджає про можливе підвищення ризику серцевої недостатності в пацієнтів, які приймають саксагліптин або алогліптин, особливо за наявності супутньої серцевої чи ниркової патології [1,6].
З огляду на сприятливий профіль безпеки інгібіторів DPP-4 і мінімальний ризик гіпоглікемії при їх застосуванні, CPOC рекомендує продовжувати терапію у день операції  [2]. ADA та SPAQI рекомендують не приймати інгібітори DPP-4 у день операції [5,10]. МОЗ України надає загальну рекомендацію не приймати ці препарати вранці дня операції [9].

Інгібітори SGLT2

Інгібітори SGLT2 (інгібітори натрій-глюкозного котранспортера 2-го типу) або «гліфлозини» — це група препаратів, які зменшують реабсорбцію глюкози в нирках, тим самим знижуючи рівень глюкози в крові. Додатково інгібітори SGLT2 мають доведені серцево-ниркові переваги й наразі схвалені для лікування ЦД 2-го типу, серцевої недостатності та хронічної хвороби нирок [1]. 
Інгібітори SGLT2 мають середню цукрознижувальну ефективність і асоціюються з дуже низьким ризиком гіпоглікемії [1,7,16]. Найпоширенішим побічним ефектом є генітальні грибкові інфекції [1,16]. Також слід враховувати: потенційне зменшення об’єму циркулюючої крові через осмотичний діурез, ортостатичні симптоми, артеріальну гіпотензію та короткочасне початкове зниження eGFR із можливим невеликим підвищенням креатиніну [1,7,8,16]. 
Основною проблемою периопераційного застосування інгібіторів SGLT2 є розвиток діабетичного кетоацидозу (ДКА), зокрема еуглікемічного ДКА при глікемії <11 ммоль/л [18]. Відсутність гіперглікемії може вводити клініцистів в оману, що потенційно затримує діагностику та належне лікування [1]. Патофізіологія еуглікемічного ДКА, асоційованого з інгібіторами SGLT2, остаточно не визначена, однак, імовірно, включає підвищення співвідношення глюкагон/інсулін (через зниження секреції інсуліну на тлі глюкозурії), посилення ліполізу з подальшим зростанням печінкового кетогенезу, а також зменшення ниркового кліренсу кетонових тіл; цьому додатково сприяють голодування та гіповолемія [1]. 
Факторами ризику ДКА у пацієнтів, які приймають інгібітори SGLT2, є стани, що призводять до обмеженого споживання їжі/рідини [19]. Це, зокрема, стосується пацієнтів  з діабетом, яким необхідно дотримуватися низькокалорійної дієти перед хірургічним втручанням, наприклад, під час баріатричної хірургії, або тих, кому потрібна передопераційна підготовка кишківника [15]. 
Хоча загальна частота ДКА у пацієнтів, які отримують інгібітори SGLT2 під час операції, є низькою, це потенційно тяжке ускладнення, що потребує інтенсивної терапії [1]. МОЗ України, ADA та SPAQI рекомендують не приймати ці препарати за 3-4 дні до операції [5,9,10]. Настанова CPOC підтримує відміну препаратів в день до операції та в день операції, а також рекомендує щоденно перевіряти рівень кетонів у крові, навіть якщо рівні глюкози нормальні [2].

Агоністи рецепторів GLP-1 та подвійні агоністи рецепторів GIP/GLP-1

Агоністи рецепторів GLP-1 стимулюють продукцію інсуліну після споживання вуглеводів, пригнічують секрецію глюкагону, сповільнюють спорожнення шлунка та знижують апетит. Агоністи рецепторів GLP-1 вводять підшкірно щодня або один раз на тиждень; також доступна пероральна форма для щоденного прийому (семаглутид). Усі агоністи рецепторів GLP-1 характеризуються низьким ризиком гіпоглікемії [6, 7]. 
Тірзепатид — подвійний агоніст рецепторів GIP/GLP-1 — продемонстрував ще більш виражене поліпшення глікемічного контролю та більшу втрату маси тіла порівняно з монотерапією агоністами GLP-1 [6]. 
Найпоширенішими побічними реакціями цих препаратів є шлунково-кишкові симптоми (нудота, блювання, важкість у животі). Наявність таких симптомів асоціюється з підвищеною ймовірністю збільшеного залишкового вмісту шлунка, що може підвищувати ризик регургітації під час загальної анестезії й седації та, відповідно, підвищувати ризик легеневої аспірації [7, 12, 21].
ADA у своїй настанові посилається на ранній консенсус ASA (2023) [23] щодо GLP-1, який рекомендує відміну щоденних доз препарату за одну добу до операції, і щотижневих доз — за 7 діб до операції. Водночас новіше мультидисциплінарне керівництво ASA (2024) [22] не рекомендує рутинну відміну препаратів і пропонує індивідуалізований підхід на основі оцінки ризику. [5]
У згаданому практичному керівництві (2024) ASA не рекомендує рутинно припиняти прийом агоністів рецепторів GLP-1 та подвійних агоністів рецепторів GIP/GLP-1. Настанова рекомендує застосовувати підхід заснований на оцінці ризику затримки спорожнення шлунка та аспірації. До факторів, які можуть підвищити ризик аспірації, належать: фаза ескалації дози препарату, застосування препаратів тривалої дії або високих доз, наявність шлунково-кишкових симптомів (нудота, блювання, важкість у животі) та інші стани, які можуть сповільнювати спорожнення шлунка, але не пов’язані з прийомом GLP-1 [22].
Пацієнтам без факторів ризику ASA рекомендує продовжити прийом препаратів у периопераційному періоді. Для пацієнтів з факторами ризику пропонується застосовувати додаткові запобіжні заходи, наприклад,  дотримання 24-годинної рідинної дієти напередодні операції, що дозволяє не зупиняти прийом препаратів. Якщо ж ризик аспірації вважається високим,  тимчасове припинення прийому агоністів GLP-1 є виправданим [22].
У день операції рекомендовано переоцінити ризики та за необхідності провести модифікацію анестезіологічної тактики (наприклад, швидка послідовна індукція), виконати ультразвукову оцінку вмісту шлунка. ASA рекомендує мінімізувати відтермінування хірургічних процедур; у невідкладних випадках пацієнта слід розглядати як такого, що має «повний шлунок», із відповідною стратегією анестезіологічного забезпечення [22].
ДЕЦ МОЗ України рекомендує враховувати підвищений ризик уповільнення спорожнення шлунка перед проведенням процедур із застосуванням загальної анестезії або глибокої седації [20]. Інші специфічні рекомендації настанова МОЗ не надає [9].

Таблиця 2. Рекомендації з передопераційного менеджменту інсуліну

Інсуліни тривалої та середньої тривалості дії

Основними препаратами тривалої дії, що застосовуються як базальна терапія, є гларгін, детемір і деглюдек; їх період напіввиведення становить від 13 до 24 годин. Також у деяких випадках  як базальний застосовують NPH інсулін — препарат середньої тривалості дії (близько 12 годин). [2, 10]
Для пацієнтів із ЦД 1-го типу особливо важливо не допускати перерв у введенні базального інсуліну через ризик розвитку кетоацидозу [10]. 
Настанови різних організацій та спільнот дещо відрізняються у підходах до менеджменту базальних інсулінів. CPOC рекомендує однаковий менеджмент базальних інсулінів: інсулінів тривалої дії та NPH. Ці рекомендації конкретно описують менеджмент при прийомі базального інсуліну залежно від часу доби (ранок, обід, вечір), кратності прийому (один чи два рази на добу) та відносно часу операції: напередодні та в день операції [2].
SPAQI та ADA відносять ці дві  групи препаратів в окремі розділи та, відповідно, рекомендують різні підходи до передопераційного менеджменту інсулінів тривалої дії (гларгін, детемір, деглюдек) та NPH інсуліну [2,5].
SPAQI рекомендує звичайну дозу базального інсуліну вводити у день до операції, і в день операції, якщо немає підвищеного ризику гіпоглікемії. До пацієнтів із підвищеним ризиком гіпоглікемії належать ті, у кого часто виникають епізоди нічної гіпоглікемії, хто регулярно вживає перекус перед сном, щоб уникнути гіпоглікемії, у кого відзначається нічне зниження глікемії більш ніж на 2.2 ммоль/л, а також пацієнти з недоїданням або нирковою чи печінковою недостатністю. У таких пацієнтів доцільним є зниження дози базального інсуліну на 25–50% ввечері напередодні або вранці в день операції — залежно від звичного часу введення базального інсуліну [10]. NPH-інсулін має пік дії й забезпечує прандіальне покриття на середину дня, що зумовлює необхідність зниження ранкової дози в день операції. Так само помірне зниження дози ввечері напередодні операції може бути доцільним у пацієнтів із ЦД 2-го типу. Стосовно NPH-інсуліну рекомендації SPAQI наступні: зменшити дозу на 25% ввечері напередодні операції та на 50% зранку в день операції [10].
Настанови ADA, як і МОЗ, рекомендують вводити 75-80% звичайної дози інсуліну тривалої дії зранку в день операції (без уточнень щодо частоти прийому базального інсуліну протягом доби: один, два чи три рази) [5,9]. Також ADA наголошує, що зменшення на 25% дози базального інсуліну, що вводиться ввечері перед операцією, з більшою ймовірністю забезпечує досягнення цільових показників глюкози в крові в периопераційному періоді з меншим ризиком гіпоглікемії[5]. Дозу NHP інсуліну ADA та МОЗ рекомендують зменшувати на 50% (рекомендація також без уточнень щодо кратності прийому препарату) [5,9].

Інсуліни короткої та швидкої дії

До цієї підкатегорії належать людський інсулін і аналоги: аспарт, лізпро та глулізин. Усі вони мають загальну тривалість дії <4 годин і застосовуються як прандіальні. 
Згідно настанов CPOC, ADA та SPAQI їх прийом слід продовжувати у день до операції, але утриматися від введення в день операції, коли пацієнт голодує. Водночас у рекомендаціях SPAQI наголошується, що за потреби інсуліни цих груп можна застосовувати в день операції для корекції гіперглікемії. У такому разі короткодіючі інсуліни слід вводити підшкірно або внутрішньовенно інфузійно відповідно до локальних протоколів  [2,5,10].
У настановах МОЗ України відсутні специфічні рекомендації щодо передопераційного менеджменту інсулінів короткої та швидкої дії [9]. 

Інші препарати інсуліну

Деякі пацієнти застосовують попередньо змішані інсуліни, що комбінують інсулін середньої та короткої/швидкої дії (наприклад, NPH/людський інсулін 70/30, інсулін аспарт протамін/аспарт 70/30). 
Настанови СРОС, окрім зменшення звичайної ранкової дози на 50%, рекомендують виконати контроль глікемії при поступленні. Відновити ж прийом цих препаратів у звичайній дозі рекомендовано ввечері, якщо пацієнт розпочав прийом їжу як зазвичай. Якщо харчування неповноцінне, рекомендовано ввести 50% звичайної дози; якщо ж пацієнт взагалі не розпочав прийому їжі - ввести лише базальний компонент комбінованого препарату [2].  
Згідно рекомендацій SPAQI такі препарати слід продовжувати в день, що передує операції, але вранці в день операції або утриматися від введення, або зменшити дозу залежно від рівня глікемії. За наявності гіперглікемії натще (>11.1 ммоль/л) вранці дня операції можна ввести половину звичайної дози змішаного інсуліну; інакше слід ввести лише половину базального компонента як інсулін середньої або тривалої дії [10].
ADA надає лише загальне зауваження, що інсулінові суміші (70/30, 75/25 тощо) не рекомендовані для рутинного використання в стаціонарі, без конкретного передопераційного алгоритму дозування [5]. 
У настановах МОЗ України відсутні специфічні рекомендації щодо передопераційного менеджменту препаратів цієї групи [9]. 

Джерела:

  1. Managing noninsulin glucose-lowering medications before surgery: A comparison of clinical practice guidelines. Oscar L. Morey-Vargas, Mona Gossmann, Jeffrey M. Ketz, Basem B. Abdelmalak. Cleveland Clinic Journal of Medicine Jul 2025, 92 (7) 429-437; DOI: 10.3949/ccjm.92a.24118
  2. Centre for Perioperative Care (CPOC); Diabetes UK. Guideline for Perioperative Care for People with Diabetes Mellitus Undergoing Elective and Emergency Surgery. Updated October 2023. https://cpoc.org.uk/sites/cpoc/files/documents/2024-05/CPOC-DiabetesGuideline2023.pdf. 
  3. UK Clinical Pharmacy Association (UKCPA). Handbook of Perioperative Medicines [Internet]. https://periop-handbook.ukclinicalpharmacy.org.
  4. Crowley K, Scanaill PÓ, Hermanides J, Buggy DJ. Current practice in the perioperative management of patients with diabetes mellitus: a narrative review. Br J Anaesth. 2023;131(2):242-252. doi:10.1016/j.bja.2023.02.039
  5. American Diabetes Association Professional Practice Committee; 16. Diabetes Care in the Hospital: Standards of Care in Diabetes—2025. Diabetes Care 1 January 2025; 48 (Supplement_1): S321–S334. https://doi.org/10.2337/dc25-S016
  6. American Diabetes Association Professional Practice Committee; 9. Pharmacologic Approaches to Glycemic Treatment: Standards of Care in Diabetes—2025. Diabetes Care 1 January 2025; 48 (Supplement_1): S181–S206. https://doi.org/10.2337/dc25-S009
  7. Polderman JAW, Hermanides J, Hulst AH. Update on the perioperative management of diabetes mellitus. BJA Educ. 2024;24(8):261-269. doi:10.1016/j.bjae.2024.04.007
  8. Australian Diabetes Society; Australian and New Zealand College of Anaesthetists. Perioperative Diabetes and Hyperglycaemia Guidelines for Adults. Published November 2022 (v2 Final). https://www.diabetessociety.com.au/wp-content/uploads/2023/03/ADS-ANZCA-Perioperative-Diabetes-and-Hyperglycaemia-Guidelines-Adults-November-2022-v2-Final.pdf
  9. Міністерство охорони здоров’я України. Цукровий діабет: клінічна настанова, заснована на доказах (для дорослих) [Інтернет]. Київ: МОЗ України; 2023. https://www.dec.gov.ua/wp-content/uploads/2023/01/2023_nastanova-czd_dorosli.pdf
  10. Pfeifer KJ, Selzer A, Mendez CE, et al. Preoperative Management of Endocrine, Hormonal, and Urologic Medications: Society for Perioperative Assessment and Quality Improvement (SPAQI) Consensus Statement. Mayo Clin Proc. 2021;96(6):1655-1669. doi:10.1016/j.mayocp.2020.10.002
  11. Membership of the Working Party, Barker P, Creasey PE, et al. Peri-operative management of the surgical patient with diabetes 2015: Association of Anaesthetists of Great Britain and Ireland. Anaesthesia. 2015;70(12):1427-1440. doi:10.1111/anae.13233
  12. El-Boghdadly K, Dhesi J, Fabb P, et al. Elective peri-operative management of adults taking glucagon-like peptide-1 receptor agonists, glucose-dependent insulinotropic peptide agonists and sodium-glucose cotransporter-2 inhibitors: a multidisciplinary consensus statement: A consensus statement from the Association of Anaesthetists, Association of British Clinical Diabetologists, British Obesity and Metabolic Surgery Society, Centre for Perioperative Care, Joint British Diabetes Societies for Inpatient Care, Royal College of Anaesthetists, Society for Obesity and Bariatric Anaesthesia and UK Clinical Pharmacy Association. Anaesthesia. 2025;80(4):412-424. doi:10.1111/anae.16541
  13. American Diabetes Association. Chapter 15. Diabetes Care in the Hospital: Standards of Medical Care in Diabetes – 2021. Diabetes Care. 2021;44(Supplement_1): S211-220.
  14. Halperin, I., Malcolm J., Moore S., et al. Suggested Canadian Standards for Perioperative/Periprocedure Glycemic Management in Patients with Type 1 and Type 2Diabetes. Can J Diabetes. 2022 Feb; 46(1): 99-107. 
  15. Morey-Vargas OL, Aminian A, Steckner K, et al. Perioperative management of diabetes in patients undergoing bariatric and metabolic surgery: a narrative review and the Cleveland Clinic practical recommendations. Surg Obes Relat Dis 2022; 18(8):1087–1101. doi:10.1016/j.soard.2022.05.008
  16. Wanner C, Marx N. SGLT2 inhibitors: the future for treatment of type 2 diabetes mellitus and other chronic diseases. Diabetologia 2018; 61: 2134–2139. 10.1007/s00125-018-4678-z
  17. Sherwood LM, Parris EE, Cahill GF. Starvation in man. N Engl J Med 1970; 282: 668–675. 10.1056/NEJM197003192821209
  18. Dhatariya KK. The management of diabetic ketoacidosis in adults-an updated guideline from the joint British Diabetes Society for Inpatient Care. Diabet Med 2022; 39: e14788. 10.1111/dme.14788
  19. Grant B, Chowdhury TA. New guidance on the perioperative management of diabetes. Clin Med (Lond). 2022;22(1):41-44. doi:10.7861/clinmed.2021-0355
  20. Міністерство охорони здоров’я України. Оновлення інформації з безпеки лікарських засобів, що містять агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 (ГПП-1): dulaglutide, exenatide, insulin degludec/liraglutide, liraglutide, insulin glargine/lixisenatide, lixisenatide, semaglutide, tirzepatide [Інтернет]. https://www.dec.gov.ua/materials/onovlennya-informacziyi-z-bezpeky-likarskyh-zasobiv-shho-mistyat-agonisty-reczeptoriv-glyukagonopodibnogo-peptydu-1-gpp-1-dulaglutyd-dulaglutide-eksenatyd-exenatide-insulin-degludek-insulin/?role=applicant.
  21. AGA Rapid Clinical Practice Update on the Management of Patients Taking GLP-1 Receptor Agonists Prior to Endoscopy: Communication. Hashash, Jana G. et al. Clinical Gastroenterology and Hepatology, Volume 22, Issue 4, 705 - 707
  22. Joshi, Girish P. M.B.B.S., M.D.1; LaMasters, Teresa M.D., D.A.B.O.M., D.A.B.S.-F.P.M.B.S.; Kindel, Tammy L. M.D., Ph.D.. Preprocedure Care of Patients on Glucagon-like Peptide-1 Receptor Agonists: A Multisociety Clinical Practice Guidance. Anesthesiology 141(6):p 1208-1209, December 2024. | DOI: 10.1097/ALN.0000000000005231 
  23. Joshi, G. ∙ Abdelmalak, B. ∙ Weigel, W. American society of Anesthesiologists consensus-based guidance on preoperative management of patients (adults and children) on glucagon-like peptide-1 (GLP-1) receptor agonists Available from: https://www.asahq.org/about-asa/newsroom/news-releases/2023/06/american-society-of-anesthesiologists-consensus-based-guidance-on-preoperative?&ct=0f5609a2f716d30b65c8d125ad11121be1628f38826f531361210b76c362762c820876bf04b613c4b205102b19e26c0cff096a561f6409ba1736b346b977bd80

Схожі статті

Article image
299
Тактика ведення пацієнтів із цукровим діабетом у периопераційний період

Детальний гайд з ведення пацієнтів із діабетом у периопераційний період. Інструкції щодо інсуліну, пероральних препаратів, приклади клінічних сценаріїв, таблиці та корисні розрахунки для лікарів.

Діагностика
Лікування
Симптоми
Протоколи
Article image
172
Периопераційний менеджмент гіперглікемії при планових некардіохірургічних операціях

Cучасні підходи до контролю глікемії при планових некардіохірургічних операціях. Алгоритми діагностики і лікування передопераційної та інтраопераційної гіперглікемії, постопераційний менеджмент.

Діагностика
Лікування
Протоколи
Article image
118
Клінічне харчування в умовах відділення інтенсивної терапії

Клінічне харчування у відділенні інтенсивної терапії: показання до ентерального та парентерального харчування, розрахунок енергетичних і білкових потреб, профілактика синдрому відновлення харчування, моніторинг глікемії та електролітів.

Протоколи
Лікування
Глікемічний контроль перед операцією: корекція дозування антидіабетичних препаратів - GMKA - Global Medical Knowledge Alliance