Остеопороз: фактори ризику, діагностика та лікування
Вступ
Фактори ризику наявності низької мінеральної щільності кісток, виникнення переломів та падінь
- Низькоенергетичний перелом.
- Використання глюкокортикоїдів: преднізолон 7,5 мг або більше протягом >3 місяців.
- Медичні стани, пов’язані з остеопорозом/зниженням мінеральної щільності кісткової тканини.
- Інші медикаменти: глюкокортикоїди в низьких дозах/при нечастому застосуванні; препарати, що пригнічують синтез/функції андрогенів та естрогенів; та інші (гепарин, протиепілептичні препарати, ІПП, СІЗЗС).
- Родинний анамнез перелому стегнової кістки, низький ІМТ, куріння, споживання алкоголю >3 одиниць/день.
- Падіння протягом останніх 12 місяців.
Обстеження
- Фізикальний огляд:
- Загальний огляд.
- Переломи хребців: зменшення зросту, кіфоз, оцінка відстані від потиличного горба до стіни та відстані між ребрами і тазом.
- Ризик падінь: сила проксимальних м’язів, оцінка ходи та рівноваги.
- Лабораторні тести для виявлення вторинних причин втрати кісткової маси:
- Кальцій, альбумін, фосфат
- Загальний аналіз крові
- Креатинін
- Лужна фосфатаза (часто підвищена після гострого перелому)
- ТТГ
- Електрофорез білків сироватки крові (при переломах хребців)
- Рівень 25-гідроксивітаміну D
- Паратгормон (ПТГ) та визначення кальцію в добовій сечі при гіперкальціємії
- Візуалізаційні методи для оцінки атипового перелому стегнової кістки, патологічного перелому чи наявності злоякісного процесу.
Лікування
- Елементарний кальцій: 1200 мг на день (з їжею та добавками); за потреби – додатково до 600 мг.
- Вітамін D3: 800-2000 МО на день.
- Фізичні вправи: тренування на зміцнення м’язової сили, рівноваги, постави.
- Розгляд медикаментозної терапії остеопорозу:
- Бісфосфонати: знижують ризик переломів до 50% при прийомі до 5 років:
- Алендронат 70 мг або ризедронат 35 мг на тиждень.
- Застереження: не застосовувати при ХНН з кліренсом креатиніну <30 мл/хв, врахувати ризик езофагіту та шлунково-кишкової непереносимості.
- Внутрішньовенно золедронова кислота (Акласта) 5 мг 1 раз на рік зменшує ризик переломів ТА смертність (обмежене застосування).
- Деносумаб 60 мг підшкірно кожні 6 місяців – альтернатива (обмежене застосування).
- Може використовуватись як перша лінія або при переломах на фоні терапії бісфосфонатами.
- Ризик зниження мінеральної щільності кісток та відновлення переломів хребців при затримці введення дози.
- Препарати для стимуляції кісткоутворення – терипаратид (1-34 ПТГ, щоденна ін’єкція) або ромосозумаб (інгібітор склеростину, щомісячна ін’єкція) – можна розглядати при тяжкому остеопорозі або при переломах на фоні прийому бісфосфонатів.
- Бісфосфонати: знижують ризик переломів до 50% при прийомі до 5 років:
- Пацієнтам з атиповими переломами стегнової кістки не слід призначати бісфосфонати або деносумаб.
- При переломах хребців:
- Знеболення
- Фізіотерапія для мобілізації та розвантаження хребта
- Якщо можливо, слід визначити на початку показник мінеральної щільності кісткової тканини (як базовий рівень), а також повторити аналіз через 2-3 роки для моніторингу ефективності терапії.
Ця стаття є українським перекладом розділу «Osteoporosis» (Lianne Tile MD MEd FRCPC) з посібника Medical Consult Handbook (2022), виданого University of Toronto Faculty of Medicine під редакцією Yayi Huang, MD FRCPC. Посібник створений для вдосконалення консультаційних навичок медичних працівників і надання швидкої інформації щодо поширених клінічних сценаріїв. Оригінал: Medical Consult Handbook, 2022 Edition Матеріал надано за сприяння Michelle Hladunewich MD, FRCP(C), M.Sc. для публікації на сайті Global Medical Knowledge Alliance. |
Список літератури:
- Osteoporosis.ca
- Clinical practice guidelines for the diagnosis and management of osteoporosis in Canada CMAJ 2010
- Zoledronic Acid and Clinical Fractures and Mortality after Hip Fracture NEJM 2007; 35,18: 1799-1809.
Схожі статті
Геріатрична травма: В умовах швидкого старіння населення все більше людей похилого віку отримують травми. Більшість травм відбувається внаслідок падінь, але більша кількість людей похилого віку також страждає від ДТП, розбійних нападів і опіків. Вікові анатомічні та фізіологічні зміни спотворюють клінічні прояви у літніх пацієнтів із травмами та притуплюють їхню фізіологічну реакцію на травму. З віком у людей змінюються адаптаційні та гомеостатичні механізми, сприяючи зниженню фізіологічного резерву та зниженню метаболічної відповіді на пошкодження. Таким чином, на перший погляд незначні травми можуть бути смертельними, а пацієнти похилого віку піддаються більшому ризику тривалої госпіталізації, погіршення працездатності та функціональної залежності
ATLS Розділ 11: Геріатрична травма: У майже кожній країні світу відбувається зростання частки літніх людей серед населення. Дорослі старшого віку складають найшвидше зростаючий сегмент населення Сполучених Штатів. Фактично, до 2050 року майже половина популяції світу буде жити в країні, де не менше 20% населення старше 60 років, а одна четверта буде жити в країні, де люди похилого віку становитимуть понад 30% населення. Очікується, що старіння населення буде одним із найбільш суттєвих соціальних перетворень 21 століття. Це покоління проживе довше, ніж попереднє, і матиме доступ до високоякісної системи охорони здоров'я. Крім того, постійно зростаюча мобільність і активний спосіб життя сучасних людей похилого віку створює для них підвищений ризик серйозних травм. Зараз травми є п’ятою причиною смерті серед населення похилого віку.
Сучасні підходи до діагностики, прогнозування, профілактики та лікування післяопераційного делірію, випадки після кардіохірургічних і некардіологічних втручань.