Оптимізація ергономіки у відкритій та лапароскопічній хірургії: огляд літератури та навчальні ілюстрації
Автори
У цьому огляді ми пропонуємо повний перелік і синтез наявних рекомендацій щодо прогресивного розвитку ергономіки для кожного з двох хірургічних підходів (відкрита та лапароскопічна хірургії), а також ілюстрації для зручного використання хірургами, резидентами та персоналом операційних.
АЛЕ не варто сприймати цей матеріал як аксіому, а радше як спосіб визначення ризикованих ситуацій з метою їх мінімізації (наскільки це можливо).
АЛЕ не варто сприймати цей матеріал як аксіому, а радше як спосіб визначення ризикованих ситуацій з метою їх мінімізації (наскільки це можливо).
Вступ
Широке розповсюдження захворювання опорно-рухового апарату серед хірургів-практиків негативно впливає на карʼєру та благополуччя спеціаліста. Проведені дослідження серед нейрохірургів Європи та Латинської Америки підтвердили невтішний результат – 87,9% опитуваних скаржилися на біль, безпосередньо повʼязаний з роботою. Найбільше від болю страждали шия, плечі та спина.
Спілкою судинних хірургів проведено опитування хірургів даної галузі – 67% з них повідомили про наростаючий біль в шиї та спині зі збільшенням балів (більше 3 за шкалою від 1 до 10) після проведених годин за операційним столом. Схожа ситуація спостерігається і серед медперсоналу інших спеціальностей.
Важливим кроком у вирішенні проблем опорно-рухового апарату у хірургів є аналіз причин такого стану. Вивчення наукової літератури з хірургічної ергономіки свідчить, що кумулятивна втома в тілах хірургів через один або комплекс пов’язаних з роботою факторів ризику (незручні та/або статичні пози, тривалий час операції) з високою ймовірністю призводять до порушень опорно-рухового апарату. До прикладу, під час тривалих лапароскопічних процедур хірурги здебільшого тримають свою шию в стані рівноваги, одночасно утримуючи м’язи плеча у відведеному положенні.
З огляду на це зрозумілим стає той факт, що хірурги, які практикують проведення малоінвазивних операцій, в 3-5 разів більше відчувають біль у шиї та плечах, аніж ті хірурги, які проводять операції з відкритої хірургії.
Упродовж багатьох років розроблялось та перевірялось багато ергономічних звичок та девайсів, як-от інтраопераційні перерви, екзоскелети та облаштування операційної. Однак відповідної ергономічної освіти щодо впровадження основ цих знань і підтримки правильної робочої пози бракує.
Нещодавні дослідження зосередилися на забезпеченні дидактичної або модульної ергономічної освіти, оцінці збереження знань з метою ліквідації нестачі знань з ергономіки. Але ці модулі зосереджені на загальних ергономічних принципах і не надають детальної та стратифікованої інформації щодо різних хірургічних методів. Окрім того, нинішні навчальні матеріали з хірургічної ергономіки вміщують недостатньо вичерпні візуальні ілюстрації для зручного використання хірургами.
Отже, основною метою цієї статті є узагальнення знань з ергономіки операційних, а також демонстрація наочних ілюстрацій до цих рекомендацій задля легкого використання медперсоналом.
Рекомендації для хірургів при відкритих операціях
Відкриті хірургічні втручання проводяться з моменту появи хірургії та все ще залишається панівним методом у цій галузі. Відкриті процедури вимагають тривалого згинання попереку та шиї при роботі на глибоких внутрішніх органах. Ось чому хірурги, які виконують відкриті операції, схильні відчувати біль в шиї та попереку як наслідок такої роботи.
У відкритій хірургії оптимальними є ергономічні рекомендації, які зосереджені переважно на чотирьох аспектах:
- Головний пристрій (оптичні системи та налобні ліхтарі)
- Операційний стіл і сидіння (якщо використовуються)
- Педалі
- Антивтомні килимки
Рекомендації щодо пози хірурга при відкритих операціях
Рекомендації щодо положення тіла для верхніх кінцівок (включаючи шию) спрямовані на те, щоб сегменти тіла наближалися до нейтральної позиції.
- Ідеальний кут зігнутої шиї не повинен перевищувати 30° (голова знаходиться прямо над плечима, якщо дивитися в операційне поле).
- Відведення плеча має бути менше 30°, а інтраопераційні перерви в поєднанні з фізичними вправами та розтяжками є необхідною умовою задля запобігання втоми м’язів плечей та інших частин тіла.
- Загалом хірурги повинні за можливості намагатися використовувати не ручні, а самоутримувальні ретрактори (Зображення 2).
- Нейтральна поза для спини буде забезпечена за умови, коли глибокі м’язи тулуба/таза будуть задіяні так, щоб вага розподілялася рівномірно, а ноги були на ширині стегон.
- Ліктьовий згин необхідно підтримувати між 90° і 120°, передпліччя мають бути майже паралельно до поверхні операційного стола та утримуватися нейтрально між пронацією та супінацією (Зображення 3).
- У положенні сидячи плечі необхідно розслабити, передпліччя оперти на підлокітники, а нижню частину спини обережно притискати до поперекової опори.
- Під час проведення тривалих процедур рекомендується використовувати антивтомні килимки задля зменшення дискомфорту і болю у стопах.
- За можливості необхідно використовувати м’які бічні поручні операційного столу задля зменшення напруги від вертикального стояння та щоб дозволити хірургу підтримувати стегно. Доцільною може бути можливість сидіти під час операції.
Рекомендації для додаткових пристроїв (налобний ліхтар або оптичні системи)
- Використання оптичних систем з високим відхиленням (0°–30°) з відповідною фокусною відстанню зменшить необхідність згинання шиї.
- Краще дивитися вниз під Франкфуртською площиною.
- У вертикальному положенні лінія зору в середньому становить на 28,6° нижче площини Франкфурта (Зображення 5).
- Оптика має бути легкою, з ременем безпеки, правильно скоординована задля уникнення ковзання. При одночасному використанні ліхтаря і хірургічної оптики обидва пристрої повинні бути налаштовані на одну лінію зору.
Операційний стіл, сидіння, ніжна педаль і позиціонування хірурга при відкритих операціях
Для підтримки оптимального положення тулуба необхідно враховувати розташування операційного стола і сидіння за умови їхнього використання.
- Висота столу, зокрема висота поверхні столу, залежить від статури хірурга та має бути встановлена на висоті ліктя або пупка.
- Стіл можна опустити приблизно на 20 см (~8 дюймів) під час проведення баріатричної хірургії, оскільки тіло пацієнта збільшує висоту робочої поверхні для ергономічного положення верхніх кінцівок під час роботи.
- У ситуаціях, коли наявна значна різниця висоти стояння між хірургами, рекомендовано, щоб висота поверхні столу була відрегульована відповідно до ліктя або висоти пупка найвищого хірурга, а іншим хірургам з метою компенсації збільшення висоти стола необхідно надати підставки.
- Руки пацієнта зазвичай мають бути притиснуті до тіла або розведені в сторони, аби уникнути надмірного скручування тулуба чи надмірної відстані від операційного столу, що спричинить згинання тулуба хірурга.
- За умови виконання втручання сидячи, стегно хірурга має приблизно знаходитися паралельно до підлоги, а висоту сидіння необхідно відрегулювати відповідно до приблизної підколінної висоти. Висота стола регулюється таким чином, щоб кут згинання ліктя під час роботи становив 90°–120°.
- Крісло має бути розташоване якнайближче до операційного столу, перевагу надають кріслам із регульованими підлокітниками, поперековою опорою, підніжкою та з фіксуючими роликами.
- Ніжні педалі (за потреби) слід розташувати безпосередньо перед робочою ногою, аби вони були в межах досяжності без необхідності балансувати протилежною ногою.
Рекомендації для хірургів при лапароскопічних втручаннях
Завдяки мініінвазивному методу лапароскопічна хірургія кардинально змінила підхід до виконання операцій, однак ця хірургічна техніка з використанням довших інструментів із 2D дисплеями також створює різні ергономічні ризики, які негативно впливають на хірургів.
Як наслідок: необхідні окремі ергономічні міркування та рекомендації задля захисту хірургів від захворювань, пов’язаних з порушенням опорно-рухового апарату. Ілюстрація для хірургів, які виконують лапароскопічні втручання, базується на загальних принципах ергономіки зі специфічними модифікаціями.
Найважливіші аспекти зменшення порушень опорно-рухового апарату під час проведення лапароскопічної хірургії узагальнено на Зображенні 6.
Рекомендації щодо положення тіла під час лапароскопічної операції
- Коліна повинні бути м’які та розблоковані, стопи на ширині стегон, а вага тіла розподілена рівномірно.
- Ніжна педаль розміщена так, щоб запобігти інтраопераційному зсуву, а підставка для ніг має знаходитися в ергономічно вигідному положенні, безпосередньо збоку від робочої стопи.
- Хірургам необхідно обмежити тильне згинання стопи нижче 25° над педаллю і за можливості використовувати взуття з максимальною зовнішньою шириною менше 10,8 см, що забезпечить мінімальний ризик випадкового зачеплення педалі (педалей).
Вибір інструментів
Особливу увагу необхідно приділяти вибору хірургічних інструментів, оскільки вони відіграють вирішальну роль для відповідної ергономіки. Вибрані інструменти повинні відповідати антропометрії хірурга (задля оптимізації комфорту та ефективності).
- Особливу увагу необхідно приділяти розмірам рукоятки інструмента, оскільки дослідженнями доведено, що хірурги з розміром рукавичок менше 6,5 мають проблеми з посадкою рукоятки інструмента, що може призвести до тиску на руку.
- Окрім того, хірургічні інструменти необхідно використовувати у відповідності до початкового призначення – правильний інструмент для правильної роботи.
- Завдяки рекомендаціям щодо мінімізації екстремальних поз і підтримки поз, близьких до нейтральних, необхідно вибирати інструменти, які мінімізують згинання та обертання зап’ястя, відхилення ліктьової кістки та крайню горизонтальну або вертикальну орієнтацію.
- Руки необхідно тримати в зручному, злегка повернутому всередину положенні, встановлюючи робочий кут між інструментами під час зшивання та зав’язування приблизно 60°.
- Винятком є накладання інтракорпорального шва, при виконанні якого найефективнішою є ситуація, коли кут між інструментами та горизонтальною лінією < 55°, тоді як кут між інструментами повинен утворювати рівнобедрений трикутник між 25° і 45°. Показано кут ~60° між інструментами на правій стороні.
- Також важливим є вибір троакара.
Висота та розташування операційного стола під час виконання лапароскопічної хірургії
- Оптимальної висоти стола можна досягти, регулюючи висоту так, щоб кут ліктя становив від 90° до 120° до робочої поверхні (тобто до тіла пацієнта). Зазвичай це буде приблизно на висоті лобкової кістки хірурга, яка становить приблизно 70–80% від висоти ліктя.
- Як і під час виконання відкритих хірургічних операцій, висота стола повинна бути продиктована найвищою особою, яка оперує, нижчі хірурги та асистенти, щоб компенсувати різницю, використовуватимуть стільці. Це дозволить усій команді зберігати ергономічно сприятливі пози у вертикальному положенні, а лікті створять кут між 90° і 120°.
- Винятком розміщення стола є hand-assisted laparoscopic surgery (HALS). У цьому випадку розташування стола має відповідати рекомендаціям при проведенні відкритих операцій.
- Ще одним винятком є те, що для баріатричних пацієнтів, які потребують затрат значного фізичного навантаження, операційний стіл необхідно опустити приблизно на 1,25–38,0 см нижче рівня ліктя залежно від розміру пацієнта. Необхідно також збільшити висоту поверхні від тіла пацієнта та використовувати довші лапароскопічні інструменти.
- Розташування хірургічного монітора важливе для забезпечення оптимальної ергономіки. В операційних має бути щонайменше два монітори розміром не менше 24 дюймів, аби члени команди бачили екрани з обох боків від пацієнта.
- Монітор, яким користується хірург, необхідно розташувати безпосередньо перед хірургом так, щоб голова та очі хірурга, операційне поле та монітор знаходилися на одній лінії.
- Допустима відстань між хірургом і монітором може змінюватися залежно від розміру екрана, роздільної здатності та гостроти зору хірурга, але зазвичай рекомендована відстань становить 140–305 см. Висоту монітора необхідно встановити так, щоб кут, створений на рівні очей хірурга та центрі монітора, не перевищував 30° задля утримання шиї в ергономічно вигідній позиції. Щоб швидко досягти правильної висоти, необхідно розмістити верхню частину екрана на рівні очей.
- Якщо екран потрібно перемістити ближче, монітор можна опустити та нахилити задля підтримки відповідних кутів для хірурга (щоб шия хірурга не напружувалася).
Висновки
Основним принципом, який закладено в основу здорової ергономіки, є прагнення утримувати сегменти тіла під час виконання оперативних втручань в нейтральній позиції.
Незважаючи на наявність вже досліджених та впроваджених численних ергономічних рекомендацій, освіта/навчання щодо правильної постави та робочих практик, які формують основу для гарної ергономіки, тривалий час були відсутні. Тому було проведено дослідження щодо того, як освіта з ергономіки може бути використана задля покращення знань серед хірургічних ординаторів. Цей короткий виклад ергономічних рекомендацій з ілюстраціями є першим кроком з метою створення комплексних ергономічних рекомендацій при навчанні ординаторів і хірургів. Багато аспектів навколишнього середовища можна адаптувати: використання стільців, зміну висоти монітора, операційного стола чи стільців. Однак потрібно пам’ятати, що такі зміни можуть призвести до непередбачуваних наслідків, як-от ризик падіння, коли кілька сходинок розташовано разом.
Варто наголосити, що у всіх випадках хірургічний персонал повинен робити все можливе з метою оптимізації постави хірурга, аби вона була максимально ергономічною.
Оригінальну статтю англійською мовою можете переглянути за посиланням: https://www.americanjournalofsurgery.com/article/S0002-9610(23)00589-5/fulltext