Міфи і факти про рак: що слід знати про онкологічні захворювання
Автори
За останні 20 років онкологія досягла величезного прогресу в лікуванні раку. Те, що раніше здавалося неможливим, стало реальністю: багатьох пацієнтів з онкологічними захворюваннями на початкових стадіях вдається повністю вилікувати, а на пізніх — вводити в ремісію.
Попри ці досягнення у лікуванні, у суспільстві досі поширені міфи про рак, які можуть завадити людям своєчасно звернутися за медичною допомогою. Через недостовірну інформацію пацієнти можуть самостійно призначати собі дороговартісні обстеження та аналізи, неправильно їх інтерпретувати, вдаватися до псевдонаукових та відверто небезпечних методів «лікування».
Щоб змінити цю ситуацію, важливо, щоб кожен мав доступ до достовірної інформації про рак, його діагностику, лікування та профілактику. Це допоможе приймати обґрунтовані рішення щодо власного здоров’я.
Що таке рак?
Фактично, рак — це сукупне поняття, що охоплює близько 200 різних онкологічних захворювань. Його використовують для зручності як пацієнти, так і лікарі, оскільки ці захворювання мають спільні риси. Набагато простіше вживати один термін, ніж окремо називати кожен різновид, наприклад, «карцинома» чи «саркома».
Існує два основних підтипи раку:
- Гематологічні пухлини, до яких належать лейкози, лімфоми та мієломи. Їхнім лікуванням займаються онкогематологи.
- Солідні пухлини — всі інші види раку, зокрема карциноми, саркоми та багато інших. Їх лікують клінічні онкологи.
Міф 1. Біопсія викликає розповсюдження раку, і робити її небезпечно
Один із найпопулярніших міфів про рак — це «шкідливість» біопсії. Часто пацієнти відмовляються від цієї процедури, побоюючись, що вона може спричинити ріст пухлини або спровокувати метастазування. Проте це абсолютно неправдиве твердження. Біопсія є необхідним методом діагностики: під час процедури у пацієнта беруть зразок пухлини (іноді її видаляють повністю), який потім досліджують у лабораторії під мікроскопом. Це дозволяє встановити точний діагноз і призначити ефективне лікування. Без біопсії зробити це неможливо.
Загалом обстеження призначають залежно від того, пухлина якого органу підозрюється. Першочергово ми оглядаємо пацієнта, спілкуємося з ним, аналізуємо симптоми та скарги. На основі цього можемо припустити, про яке захворювання йдеться, і призначити відповідні дослідження, зокрема біопсію.
Існує кілька методів проведення біопсії: тонкоголкова, товстоголкова (трепан-біопсія), ексцизійна біопсія (повне видалення пухлини для подальшого аналізу). Після цього, залежно від локалізації та різновиду захворювання, призначається додаткова діагностика — комп’ютерна томографія (КТ) або магнітно-резонансна томографія (МРТ) чи навіть позитрон-емісійна томографія (ПЕТ). Наприклад, при підозрі на пухлину головного мозку чи печінки зазвичай призначають МРТ, а для більшості інших органів більш доцільною є КТ.
Окрім того, ми часто призначаємо молекулярні дослідження — тестуємо пухлину на наявність генетичних мутацій. Ця інформація може суттєво вплинути на вибір терапії, оскільки в сучасній онкології застосовується персоналізований підхід до лікування. Це означає, що замість однієї хімієтерапії для всіх пацієнтів ми підбираємо індивідуальне лікування залежно від особливостей пухлини.
Однак у кожному випадку є нюанси, і лише лікар може визначити оптимальну діагностичну тактику.
Міф 2. Достатньо здати аналіз на онкомаркери, щоб дізнатися про наявність раку
Онкомаркери — це спеціальні білки, які може утворювати пухлина. Пацієнти в Україні дуже часто самостійно здають аналізи на онкомаркери, вважаючи, що цього достатньо для виявлення раку. Отримавши підвищені показники, вони починають стресувати і обстежуватися самостійно, призначати собі МРТ або КТ. Але слід врахувати важливий момент: онкомаркери можуть підвищуватися через доброякісні новоутворення або запальні процеси, які легко піддаються лікуванню.
Саме тому не варто самостійно йти до лабораторії та здавати аналізи на всі онкомаркери поспіль. Натомість краще звернутися до сімейного лікаря, який допоможе підібрати онкологічний чекап — комплекс профілактичних обстежень, що можуть допомогти виявити рак на ранній стадії або навіть запобігти його розвитку.
Міф 3. Генетичні тести на схильність до раку потрібно здавати всім
Генетичне тестування не рекомендується пересічним людям. Його доцільно проводити лише тим, у кого в сім’ї було кілька випадків онкологічних хвороб, оскільки це може свідчити про спадковий фактор.
Щоб визначити доцільність генетичного тестування, ми спілкуємося з пацієнтом, дізнаємося, які онкологічні захворювання були у його близьких родичів і, що важливо, в якому віці це було виявлено. Рак у молодому віці більш імовірно пов’язаний із генетикою, аніж з мутаціями, набутими протягом життя.
Зібравши сімейний онкоанамнез, ми можемо призначити генетичні тести, в тому числі секвенування. Тому, якщо у вашій родині були випадки онкозахворювань, варто звернутися до клінічного онколога і дізнатися, чи доцільно здавати цей тест.
Варто пам’ятати, що генетична схильність — не гарантія того, що у вас буде онкологічне захворювання. Вона лише вказує на підвищений ризик протягом життя, але не означає, що ви обов’язково захворієте.
Якщо ми дізнаємося, що у людини є генетична схильність, ми можемо частіше призначати їй профілактичні обстеження. Якщо у пацієнта розвинеться рак, ми виявимо його швидше, що підвищує шанси на одужання.
Міф 4. Рак — це психосоматичне захворювання, і виникає лише у людей, які переживають стрес і негативні емоції
Така думка є хибною і сприяє стигматизації онкопацієнтів. Немає нічого критичного в тому, щоб пропрацьовувати стресові та негативні ситуації, але шкідливо звинувачувати пацієнтів в тому, що вони цього не робили і захворіли. Прийняття діагнозу та налаштування на лікування — складний етап, і якщо людина чутиме, що поява онкозахворювання — це лише її вина, це може погіршити її емоційний стан.
Рак не обирає, і ніхто не застрахований від цього захворювання. Однак існують методи, що доведено допомагають знизити ризик його розвитку:
- регулярні профілактичні обстеження відповідно до віку і статі;
- регулярна фізична активність;
- збалансоване харчування;
- уникання засмагання та використання сонцезахисних засобів (адже засмага значно підвищує ризик раку шкіри, зокрема меланоми);
- відмова від паління та зловживання алкоголем, оскільки ці звички підвищують ризик появи багатьох злоякісних пухлин;
- вакцинація від гепатиту B та вірусу папіломи людини (ВПЛ).
Міф 5. Рак можна вилікувати альтернативними методами
Цей міф надзвичайно небезпечний, адже рак не лікується альтернативними методами. Усі вони лише відтерміновують звернення до лікаря, що призводить до прогресування хвороби, росту пухлини та появи метастазів.
Не існує жодних доказів ефективності альтернативних методів. На жаль, більшість пацієнтів, які до них вдаються, все ж звертаються до медичних фахівців, але вже на пізніх стадіях, коли з'явились метастази та їх ускладнення, тому шанси на одужання знизилися або навіть були втрачені.
Закликаю не втрачати дорогоцінний час. Якщо у вас є підозра на онкозахворювання або підтверджений діагноз, звертайтеся до лікарів, які використовують методи, засновані на свідченнях.
Міф 6. Сода допомагає в лікуванні раку
У псевдомедичних книгах і мережі часто можна знайти хибні твердження, що рак виникає через підвищену кислотність організму, і його можна «залужити» содою. Це популярний міф, через який деякі люди вважають, що вживання соди може покращити ефективність їхнього лікування. Насправді це не так. В організмі підтримується стабільний рівень кислотності, і якими б методами ми не намагалися його змінити, тіло це компенсує й відновить баланс. Тому в цьому немає жодного сенсу.
Єдине, до чого може призвести вживання соди, — це пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Ані сода, ані трави, ані гриби, ані зміїна отрута, ані будь-які інші альтернативні методи не лікують рак. Шанс вилікуватися або, якщо йдеться про четверту стадію — досягти ремісії, є лише за умови використання доказових медичних методів.
Міф 7. Івермектин, фенбендазол і метиленовий синій можуть вилікувати рак
Єдине, що об’єднує ці препарати, — це відсутність доведеної ефективності в лікуванні раку. Вони зареєстровані як протипаразитарні засоби для тварин і навіть не призначені для людей. Дослідження проводилися в лабораторних умовах на ізольованих клітинах, а деякі — на мишах. Науковці припускали, що препарати можуть мати певний ефект і, можливо, посилювати дію імунотерапії. Проте навіть сам імунотерапевтичний препарат, із яким їх тестували, не мав доведеної ефективності.
Івермектин дійшов до клінічних досліджень на людях, але лише першої фази, під час якої перевіряють безпеку й переносимість препарату. Дослідження зупинилися саме на цьому етапі, оскільки препарат виявився небезпечним для людей і викликав серйозні побічні реакції. У 2024 році випробування призупинили.
Підсумовуючи: ці препарати не мають доведеної ефективності. Створення нових ліків проти раку — складний і тривалий процес, що включає багато етапів клінічних досліджень, які можуть тривати роками. Щоб препарат був схвалений, потрібно не лише довести його безпечність, а й підтвердити ефективність. Тому не можна просто почати приймати засіб, який випробовували лише на мишах.
Щодня у світі проводяться клінічні дослідження: тестують як абсолютно нові препарати, так і вже відомі, але в нових умовах або комбінаціях. Це ще раз підтверджує, що науковий пошук не зупиняється, проте він потребує значних ресурсів і часу.
Міф 8. Для лікування раку обов’язково потрібно їхати за кордон
Можливості для лікування залежать від конкретної ситуації. Трапляються випадки, коли необхідний препарат не зареєстрований в Україні, і його фізично немає в наявності. Це досить рідкісні ситуації, але їх варто обговорити з лікарем.
Запитайте:
- Яке саме лікування вам потрібне?
- Чи доступне воно в Україні?
- Чи варто розглянути лікування за кордоном, враховуючи, що європейські країни приймають українських пацієнтів?
Проте в більшості випадків лікування в Україні не поступається європейському. Важливо знайти лікаря, який дотримується сучасних протоколів, індивідуально підбирає терапію і веде пацієнта, контролюючи можливі побічні ефекти. В Україні є висококваліфіковані фахівці та онкоцентри, не гірші за європейські, ізраїльські чи американські.
Втім, досі зустрічаються лікарі з застарілими поглядами, які призначають однакову хімієтерапію всім пацієнтам, не враховуючи особливості діагнозу. Тому, якщо у вас є онкологічний діагноз і сумніви щодо призначеного лікування, не бійтеся звертатися за другою думкою. Якщо лікар не пояснює очікувані результати терапії або у вас залишаються запитання — шукайте фахівця, який надасть вам всю необхідну інформацію.
Поради для тих, хто зіткнувся з онкологічним захворюванням
- Розбирайтеся у своєму діагнозі
Потрібно цікавитися своїм діагнозом, дізнаватися, що це за захворювання, як його лікують у світі, які очікувані результати, які методи є ефективними. Якщо лікар не відповідає на ці запитання — звертайтеся за другою, третьою чи навіть четвертою думкою, доки не отримаєте чітке розуміння свого стану та варіантів лікування. - Друга думка має значення
Трапляються випадки, коли лікування призначають не зовсім коректно: не ті препарати або не на тому етапі лікування, або ці ліки вважаються вже застарілими методами. Можливо, є більш ефективні й сучасні варіанти лікування, про які пацієнт не знає. Тому додаткова консультація у ще одного спеціаліста може бути вирішальною. - Важливість консиліумів
Бувають складні ситуації, коли необхідна думка кількох лікарів. В таких випадках деякі онкоцентри в Україні організовують консиліуми за участі хірурга, променевого терапевта, патолога, радіолога та клінічного онколога. Такий підхід є стандартом у провідних європейських та американських клініках, адже дозволяє швидко ухвалювати рішення та мінімізує час очікування консультацій різних спеціалістів. - Профілактика та здоровий спосіб життя
Берегти своє здоров'я — означає не лише вчасно звертатися до лікаря, а й проходити профілактичні обстеження, відмовитися від паління, не зловживати алкоголем, раціонально харчуватися, вакцинуватися та уникати засмаги. Все це допомагає знизити ризик розвитку онкологічних захворювань.
Щоб дізнатися більше, дивіться спеціальний епізод GMKA Podcasts «Правда про рак: доказова медицина vs. міфи»: