Людський фактор в анестезіології: помилки, безпека пацієнтів та ефективність команди
Автори
Вступ
Безпечна анестезія визначається не лише рівнем підготовки анестезіолога та технічною оснащеністю операційної, але і злагодженістю роботи команди, психологічною стійкістю персоналу та якістю системи, яка мінімізує ризики. У цьому тексті розглянемо роль людського фактора в анестезіології, його вплив на безпеку пацієнтів, причини помилок та шляхи їх уникнення.
Безпека пацієнтів потребує системного підходу
За даними дослідження, в Україні у 2021 — 2022 рр. близько 12 % критичних інцидентів в операційній були пов’язані з людським фактором.
Безпека пацієнта не повинна залежати лише від індивідуальної чи командної майстерності медичного працівника/-ці. Вона є продуктом добре організованої системи, яка допомагає уникати помилок і підтримує персонал. Успішна система має створювати умови, де легко вчинити правильну дію і складно — хибну.
Вивченням цих прогалин та їх запобіганням займається дисципліна людський фактор. Структурований підхід тут є вкрай важливим, адже помилки не виникають випадково: вони мають систематичну основу. Основна мета людського фактора як дисципліни — це створення умов, у яких він стає перевагою, а не загрозою.
Людський фактор як наука
Своє походження наука людського фактора бере з аналізу техногенних аварій та авіакатастроф, що виникли через людський вплив. І перші принципи управління кризовими ситуаціями в операційній були запозичені саме з авіаційної сфери. Однак, на відміну від пілотів, анестезіологи «керують» не машинами, а людьми, що передбачає емоційний зв’язок із пацієнтом і впливає на прийняття рішень.
Людський фактор як наука вивчає вплив таких чинників:
- Дизайн технологій та когнітивна ергономіка.
- Умови роботи: навантаження, середовище.
- Комунікація: чіткість, структурованість, міжкомандна взаємодія.
- Способи ухвалення рішень: евристичний та аналітичний підхід до вибору шляхів у критичних ситуаціях.
Ухвалення рішень: інтуїція та аналітика
Довго вважалося, що людський мозок працює раціонально, як комп’ютер, — ухвалює рішення, прораховуючи ймовірності («вирушаємо туди, де більша ймовірність»). У 1982 році психолог та автор книги «Мислення швидке і повільне» Даніель Канеман здобув Нобелівську премію за визначення та характеристику поведінкових моделей ухвалення рішень, які за певних умов порушували раціональну доктрину. Канеман висунув теорію, що такі поведінкові моделі є «шляхом навпростець», який люди використовують переважно для зниження когнітивної вартості ухвалення рішень (іншими словами, мозок йде шляхом меншого опору там, де це можливо). Він назвав ці моделі евристиками та виокремив дві системи ухвалення рішень:
- Інтуїтивна система: швидка, емоційна, використовує накопичений досвід. Вона є ефективною в кризових ситуаціях, але часто не враховує всієї доступної інформації. Це повторення шляху, який уже застосовувався в подібних ситуаціях.
| В операційній інтуїція базується на клінічному досвіді та аналізі ймовірності того чи іншого ускладнення. У Північній Америці від старших наставників студенти-медики часто чують фразу: «Коли чуєте звуки копит, думайте про коней, а не зебр». Ротація у різноманітних анестезіологічних спеціальностях, постійна оцінка інтраопераційної ситуації та аналіз ймовірностей допоможуть у розвитку інтуїції у молодого анестезіолога чи анестезіологині. |
- Аналітична система: заснована на свідомій аргументації. Вона повільніша, але дозволяє враховувати більше даних. Тому під час критичної ситуації вміння зупинитися, щоб оцінити, що саме зараз відбувається, є дуже важливою навичкою.
Немає кнопки, яка б могла «перемикати» між собою ці дві системи. Ба більше, обидві системи не слід протиставляти, адже вони працюють, доповнюючи одна одну.
Причини критичних інцидентів: модель швейцарського сиру
Щоб аналізувати й управляти ризиками, була розроблена «модель швейцарського сиру». Згідно з цією моделлю, як пояснює її автор Джеймс Різон, критичний інцидент є поєднанням прихованих умов системи (непродумані протоколи, відсутність навчання) та активних помилок (помилкові дії персоналу). Ця концепція передбачає, що кожен рівень захисту в системі (т. зв. шар сиру) має «дірки» — слабкі місця. Якщо ці «дірки» збігаються в кількох шарах одночасно, виникає небажана подія.
| Отже, основні чинники небажаних подій в операційній можна поділити на: 1. Системні: неналежне обслуговування обладнання, конфлікт цілей (клінічних і фінансових), погана комунікація, недостатнє навчання персоналу. 2. Індивідуальні: надмірна впевненість, дефекти командної організації, брак запасного плану. |
Культура безпеки — основа стабільності
Низька культура безпеки збільшує ризик помилок і створює умови для небезпечних практик. Серед ключових проблем є культура звинувачення, ігнорування критичних подій і ухвалення тимчасових рішень. Щоби подолати ці проблеми, потрібна культура відкритого обговорення помилок без осуду, наприклад, як це практикується на добре організованих конференціях із захворюваності та смертності.
Як було вище згадано, концепція ресурс менеджменту в охороні здоровʼя (Crisis Resource Management) була запозичена з авіаційної сфери. Професор Девід Ґаба, що є одним з її ключових розробників, виділяє такі компоненти успіху:
- Покличте на допомогу якнайшвидше.
- Визначте лідера, хто керуватиме ситуацією.
- Передбачайте та плануйте, щоб бути готовим до можливих проблем.
- Знайте середовище де працюєте, та доступні ресурси.
- Використовуйте усю наявну інформацію.
- Розподіліть навантаження, чітко делегуючи завдання.
- Ефективно спілкуйтеся.
- Розподіляйте увагу згідно з пріоритетами.
- Мобілізуйте ресурси, щоб швидко отримати підтримку.
- Використовуйте когнітивні допоміжні засоби.
- Визначте ролі кожного члена команди для уникнення непорозумінь і затримок.
Існує багато способів покращення комунікації. Наприклад, промовляння своїх дій вголос для швидшого виявлення помилки, горизонтальна ієрархія, звертання на ім’я, передача команд за способом закритої петлі, організовані способи передачі інформації (хендовер) тощо.
Як покращувати ефективність команди
Технічне забезпечення в анестезіології — це важливо, проте насамперед слід приділити увагу:
- наявності досвідченого персоналу, який злагоджено працює,
- постійній освіті та симуляційним тренінгам,
- створенню чітких протоколів та ефективній командній роботі.
Стратегічні підходи для підвищення ефективності команди:
- Проводьте симуляційні тренінги на робочому місці для відпрацювання технічних та комунікаційних навичок. Збирайте команду, з якою працюєте; запрошуйте фахівців; не соромтеся вчитися бути керівником, це теж наука.
- Встановлюйте новітнє обладнання, яке пройшло перевірку згідно з міжнародними стандартами, та влаштовуйте тренінги по роботі з ним.
- Практикуйте ретельну оцінку ризику в будь-якій ситуації та напрацьовуйте структурований підхід до ухвалення рішень, особливо в умовах невизначених клінічних обставин.
- Додавайте вивчення програмних навичок (soft skills) у формальні програми резидентури та спеціалізації.
- Впроваджуйте стандартизоване маркування ліків та шприців.
- Отримайте максимум інформації від пацієнта, розвивайте культуру брифінгу, дебрифінгу, таймаутів.
- Створюйте чеклісти, стандартизовані алгоритми, прописані протоколи та інструкції.
Старшим колегам та керівникам варто практикувати лідерські навички й заохочувати всіх учасників команди залучатися до взаємодії, робити свій внесок у справу. Важливим є створення робочої атмосфери, де кожному комфортно висловити свою думку. Адже для виникнення помилок не має значення, наскільки добре навчений персонал, якщо його змушують працювати в погано організованому колективі.
Три поради на завершення
Вчіться
Якщо відчуваєте невпевненість у складній ситуації, наприклад, в операційній, не соромтеся звернутися за підтримкою до колег. У медицині команда — ключ до успіху, а знання і спільна робота забезпечують безпеку пацієнта.
| Ідеальних інтернів-анестезіологів та анестезіологинь можна описати так: ● емоційно зрілі, ● комунікабельні, ● не бояться важких випадків і практики, ● турботливі, ● займаються самоосвітою, ● можуть бути і вчителем, і учнем, і амбасадором спеціальності. |
Знайте свої ліміти, але долайте їх
Усвідомлюйте свої можливості, але не бійтеся виходити за межі комфорту. Це допомагає рости в професійному плані. Головне — це діяти поступово, навчаючись у процесі.
Не забувайте про людяність
Уважність до інших — основа медичної етики. Якщо бачите, що хтось із колег чи пацієнтів потребує допомоги, запропонуйте її. Маленький жест підтримки може змінити ситуацію на краще.