Ліпосомальний доксорубіцин: особливості застосування та можливі побічні ефекти
Ліпосомальний доксорубіцин — це хімієтерапевтичний препарат, у якому діюча речовина міститься в ліпосомах — мікроскопічних сферах, що дозволяють лікам залишатися в організмі та діяти на злоякісні клітини довше, ніж звичайний доксорубіцин. Його застосовують для лікування платинорезистентного раку яєчників, метастатичного раку грудної залози, саркоми Капоші та множинної мієломи.
Ліпосомальний доксорубіцин вводять внутрішньовенно. Кількість курсів та режим введення залежать від діагнозу, стадії та протоколу лікування. Так, для лікування раку яєчників та раку грудної залози застосовують стандартний режим — 1 раз на 4 тижні, а у випадку саркоми Капоші та множинної мієломи — 1 раз на 3 тижні.
Ліпосомальний доксорубіцин може пошкоджувати периферичні вени та навколишні м’які тканини, якщо ліки випадково потрапляють повз вену під час введення. Саме тому для підвищення безпеки процедури пацієнту можуть запропонувати встановлення підшкірної порт-системи для внутрішньовенних інфузій.
Як і будь-який хімієтерапевтичний засіб, ліпосомальний доксорубіцин може викликати побічні ефекти, серед яких — підвищений ризик інфекцій та кровотеч, анемія, шкірні реакції, нудота, стоматит, швидка втомлюваність тощо. Про деякі реакції, наприклад почервоніння або біль у місці ін’єкції, пришвидшене або нерегулярне серцебиття, біль за грудиною та задишка, слід негайно повідомляти медичній команді.
Команда Global Medical Knowledge Alliance підготувала документ, який надає узагальнену інформацію про ліпосомальний доксорубіцин, особливості його застосування та побічні ефекти. Він не замінює консультації лікаря, але є корисним ресурсом для підвищення обізнаності пацієнтів та підтримки під час лікування.