Клінічне використання альбуміну: від фізіології до показань і обмежень
Автори
Альбумін відіграє провідну роль у підтриманні онкотичного тиску плазми крові, підтримуючи об’єм циркулюючої плазми та гомеостазу рідини між судинним та інтерстиціальним просторами. Крім того, він виконує транспортну функцію, зв’язуючи та переносячи широкий спектр ендогенних сполук, зокрема некон’югований білірубін і гормони, а також екзогенні речовини, включно з лікарськими засобами.
Вміст альбуміну в організмі людини становить 4–5 г/кг, при цьому він переважно розподілений у позаклітинному просторі; 30–40% знаходиться в судинному руслі (40–50 г/л плазми) і забезпечує приблизно 80% осмотичного тиску плазми.
Питання про точну порогову концентрацію альбуміну, при якій його онкотична функція стає клінічно недостатньою, досі не визначене; однак вважається, що онкотична активність залишається достатньою при рівні альбуміну ≥ 2 г/дл та загальних білків ≥ 3,5 г/дл.
Альбумін є дороговартісним і пов’язаний із певними ризиками (наприклад, перевантаженням рідиною, набряком легень, алергічними реакціями), тому сучасні клінічні настанови обмежують його застосування лише конкретними показаннями, підтвердженими науковими даними.
Обмежена доступність альбуміну та його висока вартість роблять необхідним чітке визначення рекомендацій щодо його раціонального застосування як альтернативи іншим терапевтичним стратегіям, включно з розчинами кристалоїдів і непептидними колоїдами, а також стимулюють проведення численних досліджень, результати яких іноді виявляються суперечливими.
Нижче наведено узагальнення основних рекомендацій, сформованих на основі міжнародних настанов та консенсусів з трансфузіології та інтенсивної терапії, щодо випадків, коли трансфузія альбуміну показана або не рекомендована.
Показання
| Показання | Рекомендоване дозування |
|---|---|
| Спонтанний бактеріальний перитоніт (СБП)1 | Альбумін 20% 1,5 г/кг протягом 6 годин після виявлення (1-й день) та 1 г/кг на 3-й день. |
| Асцит/Лапароцентез | Альбумін 20% 6-8 г/1 л видаленої асцитичної рідини або 50 г при лапароцентезі > 5 л. |
| Гепаторенальний синдром (ГРС)2 | Альбумін 20% 1 г/кг щоденно протягом 2 днів (максимально 100 г/добу), потім від 20 до 50 г щоденно до припинення інфузії вазоконстрикторів або максимально до 14 днів. |
| Плазмаферез | Альбумін 5% згідно з протоколом плазмаферезу (на основі об'єму плазми та рівня фібриногену в сироватці крові). |
| Гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС)3 | Альбумін 20% в/в 25 г протягом 30 хв (в комбінації із фуросемідом); можна повторити через 8 год (якщо необхідно) протягом 3 днів; титрувати згідно втрат рідини та нормалізації рівня загального білка сироватки крові. |
| Рефрактерна гіповолемія/Геморагічний шок4 | Альбумін використовується як препарат другого ряду, коли розчини кристалоїдів або небілкових колоїдів (лікування першої лінії) вже застосовувалися в максимальних дозах без клінічно адекватної відповіді, а також у випадках, коли небілкові колоїди протипоказані. Альбумін 5% 12,5-25 г повторити через 15-30 хв, якщо потрібно. |
| Опіки5 | Немає показань для використання альбуміну протягом перших 24 годин після опікових травм, тобто в період підвищеної проникності капілярів. Після цієї фази вводять альбумін 5% або 20% у дозі 1–2 г/кг/день, якщо:
|
| Великі хірургічні втручання6 | Застосування альбуміну може бути показане пацієнтам, які перенесли велике хірургічне втручання (резекція печінки > 40%, обширна резекція кишківника тощо), коли після нормалізації об'єму кровообігу рівень альбуміну в сироватці крові становить < 2 г/дл. |
| Трансплантація органів | Альбумін може застосовуватися у післяопераційному періоді після трансплантації печінки для контролю асциту та периферичних набряків, а також для заміщення втрати асцитичної рідини через дренажі; його призначають за таких умов:
|
Протипоказання
Альбумін не показаний за таких умов:
- альбумінемія > 2,5 г/дл (за винятком окремих випадків, перелічених вище);
- ізольована гіпоальбумінемія за відсутності набряку та гострої гіпотензії;
- недоїдання;
- порушення загоєння ран;
- негеморагічний шок;
- асцит, що піддається корекції діуретиками;
- опіки протягом перших 24 годин;
- ентеропатії з втратою білка та мальабсорбція;
- гострий або хронічний панкреатит;
- гемодіаліз;
- церебральна ішемія;
- гостра нормоволемічна гемодилюція під час операції;
- синдром гіперстимуляції яєчників.
Позначки
1. Спонтанний бактеріальний перитоніт (СБП) — це інфекційне запалення асцитичної рідини у черевній порожнині, що розвивається без наявності хірургічного вогнища інфекції, найчастіше на тлі цирозу печінки з асцитом, і характеризується бактеріальною колонізацією рідини, підвищенням числа нейтрофілів (≥ 250/мкл) та відповідною системною або місцевою запальною реакцією. Найпоширенішими симптомами є лихоманка, порушення свідомості, дифузний біль у животі, нудота та блювання, а також зменшення діурезу, паралітичний ілеус.
2. Гепаторенальний синдром (ГРС) — це тяжке ускладнення термінальної печінкової недостатності, при якому розвивається функціональна ниркова недостатність на тлі тяжкого цирозу з асцитом, без значних морфологічних змін нирок. Основний механізм: спазм судин нирок через дисбаланс вазоактивних речовин. Основні клінічні ознаки: прогресивне зменшення діурезу, підвищення креатиніну та азоту сечовини крові, асцит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія.
3. Гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС) — це тяжке, швидко прогресуюче захворювання легень, що характеризується масивним запаленням альвеол і капілярів легень, порушенням оксигенації крові та розвитком некардіогенного набряку легень. Основні клінічні ознаки: тахіпное, гіпоксемія, дифузні інфільтрати на КТ/рентгенограмі, прогресуюча дихальна недостатність, потреба у ШВЛ.
4. Гіповолемічний шок — це стан тяжкої циркуляторної недостатності, що розвивається внаслідок зменшення об’єму циркулюючої крові, що призводить до недостатнього перфузійного кровопостачання тканин і органів. Геморагічний шок — це підтип гіповолемічного шоку, що спричинений масивною крововтратою.
5. Опіки: показане застосування альбуміну 5%, дози якого варіюють залежно від площі ураженої поверхні тіла (BSA):
- BSA 30–50%: 0,3 мл × кг × % опіків протягом 24 годин;
- BSA 50–70%: 0,4 мл × кг × % опіків протягом 24 годин;
- BSA 70–100%: 0,5 мл × кг × % опіків протягом 24 годин.
Це дозволяє забезпечити адекватне поповнення колоїдного об’єму плазми у пацієнтів із значними опіками та запобігти гіповолемічному шоку.
6. Великі хірургічні втручання — це хірургічне втручання, яке характеризується тривалістю, значним обсягом тканинної травми, високим ризиком крововтрати та потребою в тривалому післяопераційному догляді. Наприклад: панкреатодуоденальна резекція, резекція печінки (>40%), трансплантація печінки, складні ортопедичні або серцево-судинні операції, масивні травматичні реконструкції тощо.
Джерела
- Liumbruno GM, Bennardello F, Lattanzio A, Piccoli P, Rossettias G; Italian Society of Transfusion Medicine and Immunohaematology (SIMTI). Recommendations for the use of albumin and immunoglobulins. Blood Transfus. 2009 Jul;7(3):216-34. doi: 10.2450/2009.0094-09. PMID: 19657486; PMCID: PMC2719274.
- Guidelines for Intravenous Albumin Administration at Stanford Health Care. https://stanfordhealthcare.org/content/dam/SHC/health-care-professionals/medical-staff/medstaff-weekly/20170315-guidelines-for-intravenous-albumin-administration.pdf
- Koulaouzidis A, Bhat S, Karagiannidis A, Tan WC, Linaker BD. Spontaneous bacterial peritonitis. Postgrad Med J. 2007 Jun;83(980):379-83. doi: 10.1136/pgmj.2006.056168. PMID: 17551068; PMCID: PMC2600063.
- Ranasinghe IR, Sharma B, Bashir K. Hepatorenal Syndrome. [Updated 2023 Aug 8]. In: StatPearls [Internet]. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2025 Jan-. Available from: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK430856/
- Diamond M, Peniston HL, Sanghavi DK, et al. Acute Respiratory Distress Syndrome. [Updated 2024 Jan 31]. In: StatPearls [Internet]. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2025 Jan-. Available from: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK436002/
Схожі статті
42
Спонтанний бактеріальний перитоніт: рекомендації щодо емпіричного лікування
Клінічні рекомендації щодо діагностики та емпіричного лікування спонтанного бактеріального перитоніту. Антибіотикотерапія, профілактика, настанови EASL і Sunnybrook Health Sciences Centre.
38
Перехід із внутрішньовенного на пероральний прийом антибіотиків: критерії та приклади
Рекомендації щодо переходу з внутрішньовенного на пероральний прийом антибіотиків у стаціонарі: критерії та приклади Sunnybrook Health Sciences Centre.
219
Інфекції сечовивідних шляхів: класифікація, діагностичні критерії, схеми терапії
Огляд клінічних рекомендацій щодо інфекцій сечовивідних шляхів (ІСШ): класифікація, діагностичні критерії, схеми емпіричної терапії для амбулаторних та стаціонарних пацієнтів, особливості лікування вагітних та профілактика резистентних штамів.