GMKA
Підтримати

Хірургічне лікування раку прямої кишки

Онкологія
Хірургія
Читати англійською

Визначення

Лікування раку прямої кишки вимагає мультидисциплінарного підходу, із залученням спеціалістів таких галузей як: онкологія, патологія, радіаційна онкологія, радіологія, генетика, стома-менеджмент та колоректальна хірургія[1].
Локалізацію онкологічного процесу в прямій кишці у клінічній практиці найчастіше оцінюють за відстанню від дистального краю прямої кишки до анального краю (початку волосяного покриву шкіри)[2,3].
Радикальна резекція місцево-поширеного раку прямої кишки досягається шляхом проведення широкої резекції пухлини з гістологічним підтвердженням негативних країв разом із тотальною мезоретумектомією (total mesorectal excition, ТМЕ) з видаленням локальних лімфовузлів. У цьому розділі ми зосереджуємось на хірургічному лікуванні раку прямої кишки, тому не розглядатимемо роль неоад’ювантної терапії. Загалом аденокарцинома верхньої третини прямої кишки лікується подібно до раку товстої кишки з попередньою хірургічною резекцією, при цьому місцево-поширений рак прямої кишки середнього та низького ступеня диференціації потребує мультидисциплінарного підходу з хіміопроменевою терапією та хірургічним втручанням.
Сучасне лікування раку прямої кишки залежить від характеристик, розміру та локалізації пухлини[4] (Зображення 1). Місцево-поширений рак прямої кишки можна лікувати за допомогою сфінктерозберігаючої резекції (нижня передня резекція, НПР), але у випадку коли пухлина проникає в сфінктерний комплекс або розташована так близько, що неможливо досягти необхідного онкологічного дистального краю, виконується абдомінально-перинеальна резекція (АПР).
Пацієнтам з невеликими пухлинами нижньої частини прямої кишки можна проводити локальне висічення та при цьому досягти вищої виживаності, порівняно з АПР, з додатковою перевагою збереження функції сфінктера. Застосування неоад’ювантої (передопераційної) хіміотерапії та променевої терапії дозволяє досягти регресу пухлинного процесу та потенційно зберегти сфінктер. У деяких випадках, незважаючи на неоад’ювантну хіміопроменеву терапію (ХПТ), деякі місцево-поширені пухлини, що уражають сусідні органи малого тазу, можуть вимагати мультивісцеральної резекції.
Зобр. 1. Алгоритм ведення раку прямої кишки
Етапи хірургічного лікування
Клінічні/патогістологічні T1N0 ураження
Деякі T1N0 ураження можна ефективно лікувати шляхом лише поліпектомії. Мета досягається завдяки повній поліпектомії en bloc, щоб визначити край і глибину інвазії[5]. Якщо злоякісний поліп має гістологічно низьку диференціацію, інвазію в лімфатичні та кровоносні судини або периневральну інвазію, проміжне або високе розростання пухлини, глибину інвазії в підслизову оболонку більшу або рівну 1 мм, під час місцевого стадіювання наявні позитивні лімфатичні вузли чи великі (≥2 см) поліпи на ніжці, які неможливо безпечно видалити – лише ендоскопічного видалення буде недостатньо[6].
Якщо ендоскопічне лікування неможливе, ESMO та NCCN рекомендують локальну резекцію Т1 уражень[7,4], що є меншими за 3 см у діаметрі, з добре диференційованою гістологією, без лімфоваскулярної або периневральної інвазії, з чіткими краями (>3 мм), займають <30 відсотків окружності просвіту кишки, та головне, пацієнт здатен дотримуватися частих післяопераційних спостережень. Дистальні Т1 ураження можуть підлягати трансанальній резекції[8], а в той час як більшість проксимальних уражень можна видалити за допомогою трансанальних малоінвазивних методів, таких як трансанальна ендоскопічна мікрохірургія (transanal endocsopic microsurgery, TEM) або трансанальна малоінвазивна хірургія (transanal minimally invasive surgery, TAMIS)[9].
Клінічні T2N0 і cT1N0 ураження, що не піддаються локальному видаленню
Рекомендується трансабдомінальна операція через високий ризик метастазів у лімфатичних вузлах (>10%).
Неоад’ювантна ХПT не показана, якщо це не прийнято в міждисциплінарних дискусіях для того, щоб підвищити шанси на виконання сфінктерозберігаючої процедури[10]. Для пацієнтів, що підлягають операції, рекомендована післяопераційна допоміжна терапія при кінцевій патогістологічній стадії pT3 або pN+[7], хоча це пов’язано з гіршим післяопераційним функціонуванням, а тому потенційні переваги повинні бути ретельно зважені з функціональними проблемами, котрі можуть виникнути при даному втручанні.
Клінічні T3-4, N0-2 або T2, N1-2 ураження
Якщо віддалених метастазів не виявлено, показані передопераційна ХПТ або тотальна неоад’ювантна терапія (ТНТ) перед операцією. Переваги такого підходу включають: більшу ймовірність збереження сфінктера, зменшення стенозування анастомозу та покращення місцевого контролю захворювання з порівняно довгостроковим виживанням пацієнта[7].
При виявленні дистальних метастазів, рекомендується індивідуальне лікування з міждисциплінарним обговоренням[11]. Слід враховувати резектабельність метастазів, а також наявні симптоми, пов’язані з первинною пухлиною. Якщо метастази резектабельні, необхідно провести короткий курс променевої хіміотерапії первинного ураження з подальшою резекцією як первинної пухлини, так і метастатичного захворювання[12].

Технічні аспекти

Для досягнення мети хірургічного лікування резекція раку прямої кишки повинна включати досягнення гістологічно негативних країв[13] разом із тотальною мезоректум ектомією (ТМЕ)[14] та повною лімфодисекцією[15].
Краї резекції
Проксимальні краї повинні досягати мінімум 5 см, щоб видалити дренуючі лімфатичні вузли. Дистальний край змінюється в залежності від розташування пухлини. Для пухлин верхнього відділу прямої кишки оптимальним вважається забір 5 см дистального краю. Для пухлин середньої та нижньої частини прямої кишки мінімальний негативний дистальний край становить 2 см для НПР з TME, хоча було виявлено, що 1 см негативного дистального краю разом з TME є допустимим у окремих пацієнтів[16] після неоад’ювантної хіміопроменевої терапії[17,18].
Циркулярні радіальні краї (ЦРК) є вирішальним аспектом під час резекції раку прямої кишки. Необхідний гістологічний ЦРК складає більше 1 мм. Було встановлено, що позитивний ЦРК є незалежним предиктором місцевого рецидиву та нижчої виживаності.
Перев’язка судин
Щоб досягти радикальної резекції, необхідно припинити кровопостачання та лімфатичний відтік з верхньої прямокишкової артерії. Перев’язку нижньої мезентеріальної артерії (НMA) рутинно слід проводити дистальніше лівої товстокишкової артерії в місці відходження верхньої прямокишкової артерії. Дана маніпуляція також відома, як «низька перевʼязка»[19].
«Висока перевʼязка», яка включає перев’язку НMA в місці її відходження від аорти, має бути застосована в окремих пацієнтів, коли поблизу присутні клінічно підозрілі лімфатичні вузли, або коли необхідна мобілізація для створення анастомозу достатньої довжини та без натягу.
«Низька перевʼязка» має порівняно нижчий рівень крововтрати, тривалості операції, післяопераційних ускладнень, а також додаткову перевагу у збереженні сечостатевої функції[20].
Дисекція лімфатичних вузлів
Кількість лімфатичних вузлів, необхідних для точного встановлення стадії, становить 12[4]. Дана кількість лімфатичних вузлів була прийнята National Coprehencive Cancer Network (NCCN), American College of Surgeons (ACS) і American Association of Clinical Oncology (ASCO).
Встановлено, що неоад’ювантна хіміопроменева терапія зменшує кількість лімфатичних вузлів, яку можна отримати в матеріалі[21]. Рутинна латеральна дисекція тазових лімфовузлів не потрібна, якщо клінічно лімфатичні вузли відсутні в цьому відділі, особливо після неоад’ювантної хіміопроменевої терапії при раку прямої кишки. Якщо клінічно наявні латеральні лімфатичні вузли – показана іпсилатеральна дисекція тазових лімфовузлів[22].
Тотальна мезоректумектомія
Встановлено, що дисекція в площині ТМЕ зберігає вегетативні нерви, зменшує інтраопераційну кровотечу та ризик рецидиву[23]. TME також асоціювалася з покращенням місцевого контролю захворювання і кращою виживаністю[24].
Для пухлин верхньої третини прямої кишки радикальна резекція повинна включати мезоректум ектомію разом із НПР. Мезоректум повинен бути відділений не менше ніж на 5 см нижче дистального краю пухлини («пухлинно-специфічна мезоректумектомія»). Для пухлин, які розташовані в середньому або нижньому відділі прямої кишки, слід виконувати повну ТМЕ разом з НПР або АПР.

Окремі технічні аспекти[25]

Початкова мета – визначити задню площину на рівні крижового мису. Це дозволяє виявити верхні гемороїдальні судини, сечовід і гіпогастральне нервове сплетіння. Гостру дисекцію слід проводити між вісцеральним і парієтальним шарами внутрішньотазової фасції до тазового дна, щоб полегшити en bloc видалення раку прямої кишки та брижі, лімфатичних вузлів і пухлинних утворень.
За допомогою визначення задньої площини, візуалізація латеральної мезоректальної площини покращується, дисекція в цій площині включатиме виділення середніх прямокишкових судин. Під час латеральної дисекції необхідно виявити стовбури гіпогастральних нервів (задньолатерально від мезоректуму та медіально від внутрішньотазової фасції). Травма може спричинити ретроградну еякуляцію і порушення сечовипускання.
Для дисекції в передній площині слід визначити де буде дисекція: спереду чи ззаду від Денонвільєвої фасції. Це слід визначити відповідно до місця розташування пухлини. Якщо виконується дисекція спереду від фасції Денонвільє, важливо також враховувати вегетативні нерви, які проходять передньолатерально до площини дисекції.
Циркулярна дисекція проводиться до тазового дна шляхом виділення прямої кишки на рівні аноректального кільця. Щоб досягти цього, ретроректальну фасцію необхідно відділити, забезпечуючи достатню рухливість для досягнення низького анастомозу.

Низька передня резекція (НПР)

Пацієнтам з інвазивним раком cT2-T4 стадії, у яких можна досягти негативного дистального краю та які мають адекватну функцію аноректального сфінктера, рекомендована НПР.
Окремі технічні аспекти
Мезентеріальна мобілізація
Незалежно від того, чи це медіально-латеральна чи латерально-медіальна мобілізація мезоректум, мезентеріальна мобілізація повинна включати дисекцію ретромезентеріальної площини позаду верхньої ректальної артерії. Слід уникати пошкодження верхнього гіпогастрального нервового сплетення (і, як наслідок, ретроградної еякуляції та еректильної дисфункції). Потрібно зберегти безперевний зв’язок мезоколон з мезоректум[25].
Ідентифікація лівого сечоводу
Під час дисекції необхідно ідентифікувати лівий сечовід. Цього можна ефективно досягти за допомогою виявлення нижньої мезентеріальної артерії та її проксимальних гілок[25].
Локалізація пухлини та сфінктер-зберігаючі стратегії
При високих пухлинах прямої кишки за допомогою передопераційної МРТ слід визначити ступінь мезоректальної дисекції враховуючи зв’язок з оточуючими структурами. Пальпація пухлини під час дисекції прямої кишки, інтраопераційна гнучка або жорстка сигмоїдоскопія можуть бути використані для підтвердження розташування дистального перерізу. Для пухлин середнього відділу прямої кишки необхідно продовжити дисекцію мезоректуму до тазового дна, а переріз має бути спрямований на вільну від мезоректуму ділянку[26].
Для пухлин нижнього відділу прямої кишки (2-5 см) можна використовувати два методи. Трансабдомінальна резекція з наступною трансанальною мукозектомією над зубчастою лінією може забезпечити адекватність дистальних країв. Ця техніка дозволяє зберегти як внутрішній, так і зовнішній сфінктери, і вона завершується накладанням ручного коло-анального анастомозу[25].
Якщо ураження розташоване в межах до 2 см від зубчастої лінії, можна застосувати міжсфінктерну резекцію. Це включає повне або часткове видалення внутрішнього сфінктера. Цю методику можна розглянути для пацієнтів із хорошою відповіддю на неоад’ювантну ХПТ. Пацієнту, що має низьку відповідь на хіміопроменеву терапію, погано диференційовану гістологію або ризик залучення зовнішнього сфінктера слід запропонувати АПР[27].

Абдомінально-перинеальна резекція (АПР)

Пацієнтам з інвазивним раком cT2-T4 стадії, яким неможливо в ході резекції досягти 1 см дистального краю за допомогою сфінктер-зберігаючої процедури, або які мають локально поширений рак у нижньому відділі прямої кишки чи локально рецидивуючий рак нижнього відділу прямої кишки, рекомендовано АПР[28].
Окремі технічні аспекти
Дисекція дистального відділу прямої кишки
Дисекція м’язів-підіймачів слід проводити в напрямку до промежини, попередньо розділивши лобково-куприковий м’яз на рівні простати або шийки матки (фасція Денонвільє). Дисекція виконується каудально, шляхом відділення м’язових кріплень до поздовжнього шару власне м’язової оболонки прямої кишки відсуваючи пряму кишку донизу. Це покращує експозицію і знижує ризик аноректальної перфорації та ризик компрометації ЦРК[28].
Дисекція промежини
Щоб закрити анальний отвір і запобігти фекальному забрудненню рани промежини, можна використовувати кисетний шов. При виконанні циркулярного розрізу шкіри промежини необхідно досягти адекватного краю шкіри та сіднично-відхідникової жирової клітковини для пухлин нижнього відділу, що уражають сіднично-відхідникову жирову клітковину[25].
У випадку пухлин, які не уражають сіднично-відхідникову жирову клітковину або шкіру промежини, необхідно видалити весь м’яз-підіймач до місця прикріплення внутрішнього затульного м’язу з обмеженою резекцією сіднично-відхідникової жирової клітковини та шкіри промежини[29]. Завдяки цьому можливе первинне закриття рани промежини.
Для пухлин, що у ражають сіднично-відхідникову жирову клітковину і шкіру промежини, видаляють широкі межі шкіри промежини та сіднично-відхідникової жирової клітковини до сідничного горба разом із резекцією усіх пучків м’яза-підіймача відхідника, включаючи сухожилля на бічній стінці тазу, якщо це необхідно з онкологічної точки зору. Великий дефект, що утворюється, потребує реконструкції промежини.
Спочатку під час дисекції промежини відхідниково-куприкова зв’язка відділяється позаду. Дисекцію продовжують у площині між власною фасцією прямої кишки та прекрижовою фасцією до з’єднання з місцем дисекції, що виконана трансабдомінальним доступом.
Можна використовувати два доступи: класичний екстралеваторний доступ, при якому м’язи-підіймачі виділяють від їх бічних кріплень до внутрішнього затульного м’яза; під час індивідуального доступу виконують відділення м’яза-підіймача в середній частині забезпечуючи адекватний край навколо новоутворення[30].
Продовжуючи дисекцію в краніальному напрямку, зберігаючи власну фасцію прямої кишки, продовжується ТМЕ з промежинного доступу.
Реконструкція промежини
Слід розглянути можливість реконструкції промежини після екстралеваторної резекції, а також у пацієнтів, які отримують неоад’ювантну хіміопроменеву терапію[31]. В медичній літературі присвяченій лікуванню даного захворювання досі тривають суперечки між методами первинного закриття та закриття клаптем, оскільки існують відносні ризики та переваги для кожного підходу і остаточне рішення має прийматися залежно від об’єму резекції промежини[32].
Як рандомізоване дослідження, так і мета-аналіз продемонстрували менше ранових ускладнень промежини при використанні шкірних клаптів вертикальних прямих м’язів живота на ніжці, ніж при первинному закритті. Дослідження NSQIP показало, що пацієнти з реконструкцією клаптем мали довшу тривалість операції, глибше місцеве інфекційне ураження, вищу частоту розходження післяопераційної рани та повторних операцій[33].
Використання відвідної стоми
Тимчасова відвідна стома, зазвичай, рекомендується при низькому (<5 см) анастомозі, якщо пацієнт пройшов передопераційне опромінення органів малого тазу або якщо пацієнт приймає імуносупресивну терапію[34]. Зрештою, хірург вирішує, чи доречно тимчасове відведення калу через колостому, оскільки дана процедура може мінімізувати наслідки неспроможності анастомозу.
Неспроможність анастомозу може призвести до затримки ад’ювантної хіміотерапії та негативно вплинути на виживання. Рекомендується використовувати петлеву ілеостому замість петлевої колостоми через простоту закриття, але важливо пам’ятати про ризик значних втрат рідини зі стоми та дегідратації[35]. Для будь-якої розглянутої стоми принципове значення має раннє залучення медичного персоналу у догляді за стомою в післяопераційному періоді.

Післяопераційні хірургічні та онкологічні результати

Мінімально інвазивні методи
Мінімально інвазивні хірургічні втручання з приводу раку прямої кишки повинні виконувати лише хірурги, які мають досвід виконання мініінвазивних операцій резекції прямої кишки з TME. Пацієнтам з високим ризиком циркулярної резекції на передопераційному етапі, з гострою кишковою непрохідністю або перфорацією внаслідок раку прямої кишки, як правило, необхідно виконати відкриту операцію[4].
Лапароскопічна напротивагу відкритій хірургії раку прямої кишки
При використанні лапароскопічної хірургії раку прямої кишки є перевага в короткострокових периопераційних результатах. Деякі з них включають: зменшення післяопераційного болю, коротшу тривалість перебування в лікарні, зменшення післяопераційних ускладнень і меншу потребу в переливанні крові. Існують певні побоювання щодо віддалених онкологічних результатів. Патогістологічні результати після лапароскопічної резекції опинились під ретельним оглядом після того, як дослідження CLASSIC[36] повідомило про вищий ЦРК у лапароскопічній групі (16% проти 14%).
Хоча це не є статистично значущим, з тих пір дослідження ACOSOG Z6051 не показало нерівності лапароскопічної методики порівняно з відкритими операціями, згідно з комбінованим результатом, який оцінював ЦРК і повноту проведення ТМЕ.[37]
Дослідження ALaCaRT також показало, що у порівнянні з відкритою операцією, резекція за допомогою лапароскопічного методу виконується успішно у меншої кількості пацієнтів[38]. Поряд з рандомізованими клінічними дослідженнями, мета-аналізи виявили вищі показники виконання неповної резекції при лапароскопічних операціях.
Зрештою, сучасний консенсус полягає в тому, що лапароскопію можна розглядати, якщо вона виконується досвідченими хірургами з відповідними знаннями виконання даного методу[2].
Роботизована та лапароскопічна хірургія при раку прямої кишки
У дослідженні ROLARR порівнювали короткотривалі результати роботизованого та лапароскопічного методу при НПР та АПР. Були виявлені подібні показники частоти конверсії до відкритого методу, позитивного результату резекції циркулярного краю, смертності та загальних ускладнень[39].
Роботизований підхід асоціювався з довшим часом оперативного втручання і вищими витратами на госпіталізацію. Систематичний огляд і мета-аналіз підтвердили ці результати, виявивши подібні периопераційні результати, довший час проведення операції при роботизованому підході, але меншу частоту переходу на відкриту операцію. Незважаючи на обмеженість онкологічних досліджень щодо роботизованих підходів, частота роботизованих резекцій прямої кишки зросла з 3,1 до 26% з 2012 по 2018 рік[40].

Ускладнення

Неспроможність анастомозу
Неспроможність анастомозу є основним ускладненням після резекції з приводу раку прямої кишки, яке може мати вплив на захворюваність, смертність та довгострокові результати. Існують суперечливі результати щодо впливу неспроможності анастомозу на місцеві та віддалені рецидиви[41], а мета-аналіз показав вищу частоту місцевих рецидивів та зниження довготривалого виживання[42]. Частота виникнення неспроможності анастомозів коливається від 3% до 23%, показники варіюють залежно від хірургічного підходу та лікувального закладу.
Численні дослідження виявили фактори ризику, які підвищують ризик розвитку неспроможності анастомозу після операції. Деякі з них включають чоловічу стать, довший час проведення операції, високу інтраопераційну крововтрату[43,44].
Ранові ускладнення промежини
Пацієнти, яким виконують АПР, можуть не мати ризику виникнення неспроможності анастомозу, на відміну від пацієнтів, яким виконують нижню передню резекцію. Але ризик ускладнень ран промежини у них зростає. Частота виникнення ранових ускладнень коливається в межах 10-40%. Підвищений ІМТ (<35), цукровий діабет, куріння та передопераційна хіміопроменева терапія підвищують ризик виникнення ранових ускладнень промежини, при цьому є дані, що такі ускладнення також впливають на довгострокове виживання[31]
Статева та сечова дисфункція
Пучки тазових нервів лежать в безпосередній близькості від мезоректум. Через це підвищується ризик статевої та сечовидільної дисфункції. Відкрита ТМЕ асоціюється з частотою дисфункції сечовипускання до 12% і частотою сексуальної дисфункції в межах 10-35%.[45]
Було виявлено, що лапароскопічні методи мають такі ж показники сексуальної дисфункції як операції, виконані відкритим доступом[46]. Дослідження, що оцінювало статеві та сечовидільні ускладнення після роботизованої та лапароскопічної хірургії раку прямої кишки, виявило більш раннє відновлення нормального сечовипускання та сексуальної функції після роботизованої хірургії[47]. Ймовірно, це пов’язано з покращеною візуалізацією та вищою кратністю збільшення, яке надає роботизована хірургія під час втручань у порожнині тазу.

Суперечності

Лікування пацієнтів із повною клінічною відповіддю на неоад’ювантну ХПТ
Використання неоад’ювантної хіміопроменевої терапії було пов’язане з повною патогістологічною відповіддю (ППВ) до 20%. В даний час не існує адекватного способу ідентифікації пацієнтів з ППВ без оцінки гістології після резекції[48].
У зв’язку з цим після завершення неоад’ювантної терапії пацієнтам пропонують радикальну резекцію. Ведення пацієнтів з повною клінічною відповіддю (ПКВ) і необхідністю проведення радикальної резекції є під питанням. Проблема полягає в тому, що кореляція між ППВ і ПКВ не достатньо вивчена, і тому вибірка пацієнтів, які будуть мати ППВ, не може бути точною.
Незважаючи на ці неточності, неоперативний підхід “watch and wait” (“спостерігай і чекай”) досліджується у відібраних пацієнтів, які досягли ПКВ[49]. Дослідження, які схиляються до “watch and wait” включають той факт, що коефіцієнт виживання, якщо це порахувати, коливається від 83,8% до 95,45% у пацієнтів з рецидивом, а поточні дані з Міжнародної бази даних Watch & Wait показують, що 97% випадків повторного росту злокісних новоутворів, які відбувалися протягом перших 2 років, були локальними та локалізувались в стінці кишки[50].
Теперішні рекомендації полягають у тому, щоб використовувати підхід “watch and wait” лише після ретельного обговорення у строго відібраних пацієнтів, які досягли ПКВ у закладі з протокольним режимом подальшого спостереження.

Список літератури

  1. American College of Surgeons – Commission on Cancer. Optimal Resources for Rectal Cancer Care. Natl Accredit Progr Rectal Cancer. 2020;(July). https://www.facs.org/media/nj2i4frt/optimal_resources_for_rectal_cancer_care_2020_ standards.pdf.
  2. You YN, Hardiman KM, Bafford A, et al. The American Society of Colon and Rectal Surgeons Clinical Practice Guidelines for the Management of Rectal Cancer. Vol 63.; 2020. doi:10.1097/DCR.0000000000001762
  3. Wasserman MA, McGee MF, Helenowski IB, Halverson AL, Boller A-M, Stryker SJ. The anthropometric definition of the rectum is highly variable. Int J Colorectal Dis. 2016;31(2):189-195. doi:10.1007/s00384-015-2458-5
  4. NCCN. NCCN Clinical Practice Guidelines in Oncology – Rectal Cancer. https://www.nccn.org/login?ReturnURL=https://www.nccn.org/professionals/physician_ gls/pdf/rectal.pdf. Accessed August 15, 2022.
  5. Shaukat A, Kaltenbach T, Dominitz JA, et al. Endoscopic Recognition and Management Strategies for Malignant Colorectal Polyps: Recommendations of the US Multi-Society Task Force on Colorectal Cancer. Gastroenterology. 2020;159(5):1916-1934.e2. doi:10.1053/j.gastro.2020.08.050
  6. Vogel JD, Felder SI, Bhama AR, et al. The American Society of Colon and Rectal Surgeons Clinical Practice Guidelines for the Management of Colon Cancer. Dis Colon Rectum. 2022;65(2):148-177. doi:10.1097/DCR.0000000000002323
  7. Glynne-Jones R, Wyrwicz L, Tiret E, et al. Rectal cancer: ESMO Clinical Practice Guidelines for diagnosis, treatment and follow-up. Ann Oncol Off J Eur Soc Med Oncol. 2017;28(suppl_4):iv22-iv40. doi:10.1093/annonc/mdx224
  8. Doornebosch PG, Tollenaar RAEM, De Graaf EJR. Is the increasing role of Transanal Endoscopic Microsurgery in curation for T1 rectal cancer justified? A systematic review. Acta Oncol. 2009;48(3):343-353. doi:10.1080/02841860802342408
  9. You YN, Baxter NN, Stewart A, Nelson H. Is the increasing rate of local excision for stage I rectal cancer in the United States justified?: a nationwide cohort study from the National Cancer Database. Ann Surg. 2007;245(5):726-733. doi:10.1097/01.sla.0000252590.95116.4f
  10. Garcia-Aguilar J, Renfro LA, Chow OS, et al. Organ preservation for clinical T2N0 distal rectal cancer using neoadjuvant chemoradiotherapy and local excision (ACOSOG Z6041): results of an open-label, single-arm, multi-institutional, phase 2 trial. Lancet Oncol. 2015;16(15):1537-1546. doi:10.1016/S1470-2045(15)00215-6
  11. Fokas E, Liersch T, Fietkau R, et al. Tumor regression grading after preoperative chemoradiotherapy for locally advanced rectal carcinoma revisited: updated results of the CAO/ARO/AIO-94 trial. J Clin Oncol Off J Am Soc Clin Oncol. 2014;32(15):1554-1562. doi:10.1200/JCO.2013.54.3769
  12. Rödel C, Martus P, Papadoupolos T, et al. Prognostic significance of tumor regression after preoperative chemoradiotherapy for rectal cancer. J Clin Oncol Off J Am Soc Clin Oncol. 2005;23(34):8688-8696. doi:10.1200/JCO.2005.02.1329
  13. Quirke P, Steele R, Monson J, et al. Effect of the plane of surgery achieved on local recurrence in patients with operable rectal cancer: a prospective study using data from the MRC CR07 and NCIC-CTG CO16 randomised clinical trial. Lancet (London, England). 2009;373(9666):821-828. doi:10.1016/S0140-6736(09)60485-2
  14. Heald RJ, Husband EM, Ryall RD. The mesorectum in rectal cancer surgery–the clue to pelvic recurrence? Br J Surg. 1982;69(10):613-616. doi:10.1002/bjs.1800691019
  15. Hida J, Yasutomi M, Maruyama T, Fujimoto K, Uchida T, Okuno K. Lymph node metastases detected in the mesorectum distal to carcinoma of the rectum by the clearing method: justification of total mesorectal excision. J Am Coll Surg. 1997;184(6):584-588.
  16. Bujko K, Rutkowski A, Chang GJ, Michalski W, Chmielik E, Kusnierz J. Is the 1-cm Rule of Distal Bowel Resection Margin in Rectal Cancer Based on Clinical Evidence? A Systematic Review. Indian J Surg Oncol. 2012;3(2):139-146. doi:10.1007/s13193-012-0158-y
  17. Kuvshinoff B, Maghfoor I, Miedema B, et al. Distal margin requirements after preoperative chemoradiotherapy for distal rectal carcinomas: are < or = 1 cm distal margins sufficient? Ann Surg Oncol. 2001;8(2):163-169. doi:10.1007/s10434-001-0163-9
  18. Ore AS, Dombek GE, Cordova-Cassia CA, et al. Omission of or Poor Response to Preoperative Chemoradiotherapy Impacts Radial Margin Positivity Rates in Locally Advanced Rectal Cancer. Dis Colon Rectum. 2021;64(6). https://journals.lww.com/dcrjournal/Fulltext/2021/06000/Omission_of_or_Poor_Respo nse_to_Preoperative.6.aspx.
  19. Cirocchi R, Trastulli S, Farinella E, et al. High tie versus low tie of the inferior mesenteric artery in colorectal cancer: a RCT is needed. Surg Oncol. 2012;21(3):e111-23. doi:10.1016/j.suronc.2012.04.004
  20. Mari GM, Crippa J, Cocozza E, et al. Low Ligation of Inferior Mesenteric Artery in Laparoscopic Anterior Resection for Rectal Cancer Reduces Genitourinary Dysfunction: Results From a Randomized Controlled Trial (HIGHLOW Trial). Ann Surg. 2019;269(6):1018-1024. doi:10.1097/SLA.0000000000002947
  21. Ogura A, Konishi T, Cunningham C, et al. Neoadjuvant (Chemo)radiotherapy With Total Mesorectal Excision Only Is Not Sufficient to Prevent Lateral Local Recurrence in Enlarged Nodes: Results of the Multicenter Lateral Node Study of Patients With Low cT3/4 Rectal Cancer. J Clin Oncol Off J Am Soc Clin Oncol. 2019;37(1):33-43. doi:10.1200/JCO.18.00032
  22. Komori K, Fujita S, Mizusawa J, et al. Predictive factors of pathological lateral pelvic lymph node metastasis in patients without clinical lateral pelvic lymph node metastasis (clinical stage II/III): The analysis of data from the clinical trial (JCOG0212). Eur J Surg Oncol J Eur Soc Surg Oncol Br Assoc Surg Oncol. 2019;45(3):336-340. doi:10.1016/j.ejso.2018.11.016
  23. Consensus statement on the multidisciplinary management of patients with recurrent and primary rectal cancer beyond total mesorectal excision planes. Br J Surg. 2013;100(8):1009-1014. doi:10.1002/bjs.9192
  24. Gosens MJEM, Klaassen RA, Tan-Go I, et al. Circumferential margin involvement is the crucial prognostic factor after multimodality treatment in patients with locally advanced rectal carcinoma. Clin cancer Res an Off J Am Assoc Cancer Res. 2007;13(22 Pt 1):6617-6623. doi:10.1158/1078-0432.CCR-07-1197
  25. Program, American College of Surgeons – Cancer Research Program A for CT in O-MH, Katz. Operative Standards For Cancer Surgery Volume 2. Wolters Kluwer Health; 2015.
  26. Cameron, John L; Cameron AM. Current Surgical Therapy 13th Edition. 13th Editi. Elsevier; 2020.
  27. How P, Shihab O, Tekkis P, et al. A systematic review of cancer related patient outcomes after anterior resection and abdominoperineal excision for rectal cancer in the total mesorectal excision era. Surg Oncol. 2011;20(4):e149-55. doi:10.1016/j.suronc.2011.05.001
  28. den Dulk M, Marijnen CAM, Putter H, et al. Risk factors for adverse outcome in patients with rectal cancer treated with an abdominoperineal resection in the total mesorectal excision trial. Ann Surg. 2007;246(1):83-90. doi:10.1097/01.sla.0000259432.29056.9d
  29. Asplund D, Haglind E, Angenete E. Outcome of extralevator abdominoperineal excision compared with standard surgery: results from a single centre. Color Dis Off J Assoc Coloproctology Gt Britain Irel. 2012;14(10):1191-1196. doi:10.1111/j.1463- 1318.2012.02930.x
  30. Perdawood SK, Lund T. Extralevator versus standard abdominoperineal excision for rectal cancer. Tech Coloproctol. 2015;19(3):145-152. doi:10.1007/s10151-014-1243-8
  31. Bobkiewicz A, Banasiewicz T, Krokowicz L, et al. Perineal wound healing after abdominoperineal resection for rectal cancer: a systematic review and meta-analysis. Dis Colon Rectum. 2015;58(2):e18. doi:10.1097/DCR.0000000000000303
  32. Devulapalli C, Jia Wei AT, DiBiagio JR, et al. Primary versus Flap Closure of Perineal Defects following Oncologic Resection: A Systematic Review and Meta-Analysis. Plast Reconstr Surg. 2016;137(5):1602-1613. doi:10.1097/PRS.0000000000002107
  33. Althumairi AA, Canner JK, Gearhart SL, et al. Risk factors for wound complications after abdominoperineal excision: analysis of the ACS NSQIP database. Color Dis Off J Assoc Coloproctology Gt Britain Irel. 2016;18(7):O260-6. doi:10.1111/codi.13384
  34. Pisarska M, Gajewska N, Małczak P, et al. Defunctioning ileostomy reduces leakage rate in rectal cancer surgery – systematic review and meta-analysis. Oncotarget. 2018;9(29):20816-20825. doi:10.18632/oncotarget.25015
  35. Gu W, Wu S. Meta-analysis of defunctioning stoma in low anterior resection with total mesorectal excision for rectal cancer: evidence based on thirteen studies. World J Surg Oncol. 2015;13:9. doi:10.1186/s12957-014-0417-1
  36. Green BL, Marshall HC, Collinson F, et al. Long-term follow-up of the Medical Research Council CLASICC trial of conventional versus laparoscopically assisted resection in colorectal cancer. Br J Surg. 2013;100(1):75-82. doi:10.1002/bjs.8945
  37. Fleshman J, Branda M, Sargent DJ, et al. Effect of Laparoscopic-Assisted Resection vs Open Resection of Stage II or III Rectal Cancer on Pathologic Outcomes: The ACOSOG Z6051 Randomized Clinical Trial. JAMA. 2015;314(13):1346-1355. doi:10.1001/jama.2015.10529
  38. Stevenson ARL, Solomon MJ, Lumley JW, et al. Effect of Laparoscopic-Assisted Resection vs Open Resection on Pathological Outcomes in Rectal Cancer: The ALaCaRT Randomized Clinical Trial. JAMA. 2015;314(13):1356-1363. doi:10.1001/jama.2015.12009
  39. Jayne D, Pigazzi A, Marshall H, et al. Effect of Robotic-Assisted vs Conventional Laparoscopic Surgery on Risk of Conversion to Open Laparotomy Among Patients Undergoing Resection for Rectal Cancer: The ROLARR Randomized Clinical Trial. JAMA. 2017;318(16):1569-1580. doi:10.1001/jama.2017.7219
  40. Huang Y-J, Kang Y-N, Huang Y-M, Wu AT, Wang W, Wei P-L. Effects of laparoscopic vs robotic-assisted mesorectal excision for rectal cancer: An update systematic review and meta-analysis of randomized controlled trials. Asian J Surg. 2019;42(6):657-666. doi:10.1016/j.asjsur.2018.11.007
  41. den Dulk M, Marijnen CAM, Collette L, et al. Multicentre analysis of oncological and survival outcomes following anastomotic leakage after rectal cancer surgery. Br J Surg. 2009;96(9):1066-1075. doi:10.1002/bjs.6694
  42. Ha GW, Kim JH, Lee MR. Oncologic Impact of Anastomotic Leakage Following Colorectal Cancer Surgery: A Systematic Review and Meta-Analysis. Ann Surg Oncol. 2017;24(11):3289-3299. doi:10.1245/s10434-017-5881-8
  43. Gendall KA, Raniga S, Kennedy R, Frizelle FA. The impact of obesity on outcome after major colorectal surgery. Dis Colon Rectum. 2007;50(12):2223-2237. doi:10.1007/s10350-007-9051-0
  44. Matthiessen P. Risk factors for anastomotic leakage after anterior resection of the rectum. Color Dis Off J Assoc Coloproctology Gt Britain Irel. 2006;8(4):366. doi:10.1111/j.1463-1318.2006.00981.x
  45. Eveno C, Lamblin A, Mariette C, Pocard M. Sexual and urinary dysfunction after proctectomy for rectal cancer. J Visc Surg. 2010;147(1):e21-e30. doi:https://doi.org/10.1016/j.jviscsurg.2010.02.001
  46. George D, Pramil K, Kamalesh NP, Ponnambatheyil S, Kurumboor P. Sexual and urinary dysfunction following laparoscopic total mesorectal excision in male patients: A prospective study. J Minim Access Surg. 2018;14(2):111-117. doi:10.4103/jmas.JMAS_93_17
  47. Wang G, Wang Z, Jiang Z, Liu J, Zhao J, Li J. Male urinary and sexual function after robotic pelvic autonomic nerve-preserving surgery for rectal cancer. Int J Med Robot. 2017;13(1). doi:10.1002/rcs.1725
  48. Maas M, Nelemans PJ, Valentini V, et al. Long-term outcome in patients with a pathological complete response after chemoradiation for rectal cancer: a pooled analysis of individual patient data. Lancet Oncol. 2010;11(9):835-844. doi:10.1016/S1470- 2045(10)70172-8
  49. Maas M, Beets-Tan RGH, Lambregts DMJ, et al. Wait-and-see policy for clinical complete responders after chemoradiation for rectal cancer. J Clin Oncol Off J Am Soc Clin Oncol. 2011;29(35):4633-4640. doi:10.1200/JCO.2011.37.7176
  50. Habr-Gama A, Sabbaga J, Gama-Rodrigues J, et al. Watch and wait approach following extended neoadjuvant chemoradiation for distal rectal cancer: are we getting closer to anal cancer management? Dis Colon Rectum. 2013;56(10):1109-1117. doi:10.1097/DCR.0b013e3182a25c4e
Хірургічне лікування раку прямої кишки Пухлини нижніх відділів шлунково-кишкового тракту - GMKA - Global Medical Knowledge Alliance