GMKA Podcasts: Військовий хірург розповів про найкращу медичну допомогу і підготовку лікарів
Хірургічно-реанімаційні бригади Центру спеціальних операцій «А» СБУ — це команди фахівців, які рятують поранених у безпосередній близькості до лінії фронту. Вони надають високоякісну медичну допомогу в умовах, які мало для цього пристосовані. Військовий хірург із позивним Куліш, який служить у спецпідрозділі ЦСО «А» СБУ, впевнений: завдяки належному тренуванню та забезпеченню можна значно наблизити якісну хірургічну допомогу до місця бойових дій, рятуючи безцінні життя.
У рамках проєкту GMKA Podcasts лікарка-хірургиня-проктологиня та онкохірургиня Анастасія Пристая поспілкувалася з Кулішем, щоб дізнатися про виклики, з якими стикаються хірургічно-реанімаційні бригади, як вони рятують життя українських бійців, і чому до цього підрозділу потрапляють лише найкращі. Ця історія також є важливим сигналом для медичної спільноти, адже комплектація хірургічних бригад ЦСО «А» СБУ триває, і GMKA підтримує цю ініціативу. Ось, що розповів Куліш у подкасті на YouTube.
Які основні виклики та реалії військової хірургії в Україні?
Військові хірурги працюють в умовах, які є одними з найменш сприятливих як для одужання пацієнта, так і для роботи лікаря. Лікар часто отримує пацієнта із запізненням, і на своєму етапі може виконати лише обмежений набір маніпуляцій, не надаючи повного лікування. Також пацієнт часто передається від однієї медичної команди до іншої.
Організація надання допомоги враховує ці обмеження і намагається мінімізувати ризики для пацієнта, пов’язані з характерними особливостями військової медицини: пізнім надходженням до лікаря та частою зміною команди, яка займається пацієнтом.
Залежно від ситуації, яка складається в підрозділі і на лінії зіткнення, можуть виникати затримки з евакуацією. Іноді ми отримуємо пацієнта майже відразу, і рахунок йде на хвилини. В інших випадках це може тривати години, дуже рідко — дні. Але затримка на кілька годин трапляється, і це явище характерне для будь-яких воєн.
Проте війна такого масштабу з таким противником — це те, з чим ми не стикалися раніше. Інформація, публікації, книги і підручники з військової медицини базуються на аналізі попередніх конфліктів. Особливості, характерні для Афганістану чи Іраку, не завжди підходять для українських умов. Це пов’язано насамперед із тактичною складовою: бойові дії, які відбувалися там, відрізняються від тих, з якими ми стикаємося зараз. Противник, з яким мав справу НАТО на Сході або в Азії, суттєво відрізняється від того, з яким ми маємо справу сьогодні.
Які ключові проблеми слід вирішити?
Найголовніша вимога до нас, як лікарів, військових і суспільства загалом, — готуватися до війни і бути небайдужими. Тому вивчення та аналіз досвіду військових конфліктів, в яких брало участь НАТО, залишається базисом. Важливо використовувати корисні уроки, які ми можемо застосувати зараз. Але жодна країна у випадку війни такого масштабу не матиме достатньої кількості підготовлених хірургів травми. Навіть найбільш розвинені країни зазнали б труднощів, бо у цивільному житті такої кількості хірургів травми просто не потрібно.
Уявіть собі: 1000 км лінії зіткнення, мільйон військовослужбовців на фронті. Де взяти підготовлений персонал? У мирний час ми цього не мали.
Україна мобілізує медиків, лікарів і медсестер для роботи в таких умовах. Однак ми стикаємося з дефіцитом персоналу, який має досвід, знання і навички роботи з травмою. Це закономірно. Що потрібно робити — це думати наперед і готуватися до повномасштабного конфлікту заздалегідь. Необхідно готувати лікарів нехірургічних спеціальностей до роботи з травмою та забезпечити хірургам, які не працюють з травмою, базові навички й маніпуляції, які можуть знадобитися. Це не складно, але потребує системного підходу до навчання.
Важливо встановити певні вимоги щодо тренінгів і курсів, які ми повинні проходити, оскільки існує ймовірність, що ми будемо залучені до військової медицини. Це те, що можна було робити інтенсивніше з 2014 року: готувати лікарів, медсестер і різні команди, щоб у випадку повномасштабної агресії вони були вже готові і допускали менше помилок.
Чи достатньо освічені українські медики, щоб у короткі строки перекваліфікуватися та надавати допомогу травмованим?
Яким би хорошим не було забезпечення, завжди хочеться більшого. Я б із недовірою ставився до тих, хто скаже: «Ми готові, все в порядку». Ні, не в порядку. І це нормальна відповідь, бо завжди є простір для покращення.
Якщо говорити про базові речі, то в країні немає ATLS (Advanced Trauma Life Support) — базового курсу з надання допомоги при травмах. Це не складно, це звичайний дводенний курс. Навіть спрощеної версії ATLS для студентів у нас немає. Що для цього потрібно? Рішення університетів про його впровадження. Університетам не складно додати 2-3-денний курс для студентів, щоб усі випускники всіх спеціальностей були обізнані з базовими принципами надання допомоги при травмах. ATLS існує з 1980-х років, але досі у нашій країні його немає.
Іноді такі курси впроваджуються громадськими організаціями або привозяться колегами з-за кордону. Також наші колеги час від часу їздять на навчання за кордон і там проходять ці курси. Але це базовий курс, і він не складний. Його мають пройти всі лікарі, а часто — і медсестри.
Крім того, є й інші навички, необхідні для порятунку пацієнта з травмою. Наприклад, курси з хірургії пошкоджень. Цих курсів також в Україні немає. Завдяки зусиллям міжнародної спільноти та окремих ентузіастів такі курси поступово з’являються, і лікарів можна відправити на навчання за кордон. Але завжди можна зробити краще і більше.
Які ключові особливості має медичний підрозділ ЦСО «А» СБУ?
ЦСО «А» СБУ бере участь у відсічі російської агресії з 2014 року. Завдання і операції, які виконують наші бійці, потребують найкращої медичної підтримки. Хірургічно-реанімаційні бригади не існують самі по собі. Уся наша робота спрямована на підтримку бойового підрозділу, який виконує завдання. Наша мета — забезпечити, щоб усі медичні ситуації, усі можливі поранення і негаразди, пов’язані з ними, були вирішені на найвищому рівні.
Однією з особливостей роботи хірургічно-реанімаційної команди є робота в непристосованих умовах. Зазвичай цивільна хірургія — це дуже контрольоване середовище: пацієнт обстежений, підготовлений до операції, ми чітко знаємо його ризики й небезпеки, йдемо в операційну і знаємо, чого чекати. У хірургії травми, особливо у хірургії спеціальних операцій, таких умов немає. Це найменш сприятливі умови для хірургічної роботи. Особливість нашої команди — це робота в безпосередній близькості до лінії зіткнення, за межами медичних закладів, інколи — на рухомих платформах (автомобіль, літак, вантажівка), в темряві.
Ще одна важлива особливість — висока мобільність. Ми здатні швидко прибути на місце, де будемо працювати, швидко розгорнути операційну і так само швидко разом із пацієнтом переміщатися до місця, де надаватиметься допомога. Найкращі бійці повинні отримувати найкращу медичну допомогу.
ЦСО постійно присутні на лінії зіткнення. Наші хірургічно-реанімаційні команди разом з іншими медиками та мобільними госпіталями працюють на передовій. Ми рятуємо кожного, і всі поранені в радіусі дії нашого медичного підрозділу можуть отримати висококваліфіковану допомогу.
Ми надаємо таку ж хірургічну допомогу, як і наші колеги в ЗСУ, але ми здатні почати працювати там, де інші не можуть, і прибувати до пораненого швидше, ніж це можуть зробити інші. Також ніхто не тренується більше, ніж ми. У нас є все необхідне: підготовка, засоби пересування, можливість проводити необхідні втручання. Ми дійсно пишаємося своєю роботою і відчуваємо хірургічне щастя, бо знаємо, що працюємо правильно. ЦСО сьогодні є чи не найкращим роботодавцем для хірурга. Це місце, де ми професійно щасливі.
Де працюють хірургічні бригади ЦСО «А» СБУ?
Ми надаємо допомогу на розумній відстані від зони тактичних умов. Критерій такий: перебуваючи в цій точці, ми приносимо користь пораненому чи є зайвим тягарем для бойового підрозділу? Чи ми є мішенню, чи вже стаємо порятунком? Це баланс, який встановлюється в кожній конкретній ситуації залежно від того, де нам доводиться працювати.
Наша мета — це порятунок, тому ми розгортаємо операційну там, де можемо оперувати. Що здивує кожного хірурга, який до нас прийде, — це те, що виконувати повноцінні кваліфіковані хірургічні втручання можна набагато ближче, ніж ми думали раніше. Насправді, при адекватному тренуванні та забезпеченні ми можемо суттєво наблизити якісну хірургічну допомогу до пораненого. Не поранений рухається до нас, поки ми чекаємо, а ми рухаємося до пораненого.
Скільки часу потрібно, щоб розгорнути операційну в непристосованих умовах?
Рідко коли це перевищує 30 хвилин. Якщо мова йде про невідкладну реанімаційну торакотомію, вона може бути виконана негайно, прямо з коліс і з рюкзака. Це залежить від ситуації. Що стосується перетворення приміщення на реанімаційну — це займає не більше 30 хвилин. Під час тренувань у пацієнта з зупинкою серця при проникаючому пораненні ми не виходимо за 1,5 хвилини від моменту початку вправи до моменту, коли в грудній клітці перетиснута низхідна аорта.
Скільки людей у групі і як вона забезпечена?
Ми підлаштовуємо склад групи під завдання, яке отримуємо. Залежно від того, що ми очікуємо, і який план Б маємо, беремо необхідну кількість інструментів. Втручання на грудній клітці та животі ми іноді можемо виконати втрьох: хірург і два анестезіологи.
Ми можемо нести все необхідне на собі: усі витратні матеріали, інструменти та апаратуру для надання допомоги щонайменше двом тяжким пораненим. Ми можемо розкрити дві порожнини і завершити повноцінне втручання. Усе необхідне поміститься в трьох рюкзаках.
Якщо пораненому можна зробити шунтування і відновити кровообіг у кінцівці на 1-2 години раніше, то ми це зробимо. Те саме стосується живота чи грудної клітки. Якщо ми можемо це зробити і це не зашкодить команді, пораненому або місії, яку виконує група, то це буде зроблено. Для цього ми постійно тренуємося і готуємося. Виходячи з потенційних потреб, ми плануємо свої тренування та своє забезпечення, обираємо ті інструменти, апаратуру і витратні матеріали, які нам потрібні. Тому жодних медичних обмежень у нас бути не повинно.
У хірургічних бригадах ЦСО «А» СБУ є найкраще обладнання, яке існує у світі: апарати для наркозу, вентилятор, монітор, холодильник для крові. Є окремі девайси, які спочатку з’являються у нас у підрозділі, а потім — у світі.
Як проходять тренування лікарів?
Ми відбираємо здібних і мотивованих хірургів та анестезіологів, які хочуть бути найкращими в країні, і створюємо для них такі умови, де вони зможуть цього досягти.
- Є теоретична підготовка: ми знаємо, які статті, гайдлайни і протоколи слід вивчати, і читаємо їх. Є курси окремі, спеціалізовані, сфокусовані, як в Україні, так і за кордоном, наприклад, з переливання крові. Саме тому для наших кандидатів є обов’язковим володіння англійською мовою.
- Є практичне відпрацювання. Це відпрацювання сценаріїв взаємодії в команді: розгортання операційної, надання допомоги, хто і що робить, у якій послідовності.
- Є суто ручна хірургічна чи анестезіологічна робота у морзі. Якщо є анатомічна ділянка, де лікар почувається некомфортно, він знайомиться з анатомією, відпрацьовує маніпуляції. Ми це робимо постійно.
- Наступний етап — робота з наркотизованими лабораторними тваринами. На тваринних моделях із пораненнями відпрацьовуємо втручання для досягнення конкретного результату.
- Останнє — це практична робота і стажування в лікарнях. Хірург повинен бачити кров, анестезіолог повинен інтубувати.
Центрів травми в Україні дуже мало або взагалі немає. Хірургів та анестезіологів, які відразу готові до такої роботи, також немає, і їм немає де навчатися. Тому ми беремо мотивованого кандидата, який хоче таким стати, і створюємо для нього усі можливості.
Як хірургічно-реанімаційні бригади взаємодіють із бойовими медиками?
Рятує пораненого в першу чергу бойовий медик. Бойові медики ЦСО є винятково добре підготовленими і тренованими. Вони мають право переливати кров і плазму та роблять це, маючи для цього все необхідне. Бойові медики можуть не мати медичної освіти, але вони мають таку хорошу підготовку з тактичної медицини, яка дозволяє їм, зокрема, переливати кров. Вони тренуються надавати допомогу в обсязі, який відповідає вимогам країн НАТО.
Якщо ви зустріли бойового медика ЦСО СБУ, справи йтимуть добре. Це ті люди, чий внесок неоціненний і незмірно важливий, виходячи з природи бойової травми. Це ті, хто в першу чергу бореться зі смертю, від них усе залежить.
Які критерії для відбору кандидатів?
Найголовніше — це мотивація. Наш ідеальний кандидат — старанний та сумлінний, і хоче частину свого життя і професійних навичок присвятити покращенню підрозділу. Це людина, яка хоче стати частиною дружньої та виняткової родини спецпризначенців, має натхнення і бажання залишити слід в історії.
Спільнота хірургів, які працюють із травмами, дуже маленька в усьому світі. Ми шукаємо тих, хто хоче стати одним із нас. Це не може бути людина, якій просто не подобається поточна робота, і вона вирішила пошукати щастя деінде. Тут дуже важливий момент мотивації.
Кого ми шукаємо:
- Анестезіолог — інтубує, самостійно веде наркоз, приймає рішення і виконує їх. Тому лікар-інтерн — це занадто рано, нам потрібна людина, яка вже має базовий набір навичок.
- Лікар-хірург. Ми обираємо з кардіохірургів, торакальних, загальних і судинних хірургів (але тих, які працюють з аортою). Людині має бути комфортно працювати з грудною кліткою і животом.
У нашій роботі хірург працюватиме сам, йому не буде кого покликати на допомогу. Він повинен успішно завершити оперативне втручання без жодних компромісів. Це важливий момент. Ми не є навчальним закладом, тому беремо вже готових професіоналів і готуємо їх до роботи в несприятливих умовах.
Ще одна складова — фактор відбору. Кандидати тестуються на всіх етапах і мають пройти курс відбору, під час якого перевіряються їхні теоретичні знання, поведінка в напружених стресових ситуаціях, професійні та людські якості. При цьому військова кафедра не потрібна. Нам не потрібен папірець — нам потрібен результат.
Ми дуже селективні. Якщо зараз, у мирному та спокійному житті, ми сумніваємося в кандидатах, ми не хочемо перевіряти ці сумніви в реальній ситуації, коли від них буде залежати чиєсь життя. Кандидат, коли стане співробітником, буде працювати самостійно. Ми довіряємо цьому кандидату найцінніше, що може бути, — життя наших співробітників. Тому не може бути жодних компромісів і жодних сумнівів.