Діагноз “Хронічна мієлоїдна лейкемія”: чого очікувати далі
Автори
Хронічна мієлоїдна лейкемія (ХМЛ) – це один із типів раку крові, який виникає в клітинах кісткового мозку – місця, де зі специфічних стовбурових клітин формуються усі типи “дорослих” клітин крові. Хронічною ця лейкемія зветься тому, що розвивається повільно, а мієлоїдною, бо може залучати усі стадії клітин, з яких розвиваються гранульовані лімфоцити (відповідають за імунну відповідь).
Тому інша назва захворювання – гранулоцитарна лейкемія. Трапляється вона переважно у людей середнього та старшого віку, дуже рідко у дітей та підлітків.
Що є причиною захворювання
У 95% зразків кісткового мозку хворих із ХМЛ є так звана Філадельфійська хромосома. Формується вона, коли у стовбуровій клітині кісткового мозку 9 та 22 хромосоми обмінюються шматками і утворюється така міні-хромосомка, що несе специфічний ген (BCR-ABL). Він є своєрідною педаллю газу для клітини і змушує її постійно ділитися, зменшуючи потенціал до “дорослішання”.
Так спочатку кістковий мозок, а потім кров, пізніше селезінку, заповнюють незрілі білі клітини крові. Їх розмножується так багато, що вони пригнічують розвиток інших клітин крові, знижуючи імунітет, зменшуючи можливість формувати тромби і переносити кисень до тканин та органів тіла хворого.
Які симптоми ХМЛ
Симптоми хронічної мієлоїдної лейкемії дуже загальні і в багатьох випадках нагадують інші хвороби. Тому як тільки ви помітили в себе одну чи кілька наведених нижче ознак, негайно зверніться до свого сімейного лікаря задля проведення діагностики та з’ясування причини їхньої появи.
Найбільш поширеними симптомами ХМЛ є:
- Задишка
- Сильна втома
- Втрата ваги без причини
- Нічна пітливість
- Збільшення селезінки або печінки, яке на огляді виявив саме лікар.
Чи існують фактори ризику
На відміну від інших типів раку, якщо хтось із ваших найближчих родичів (батьки або брат чи сестра) має ХМЛ, це не збільшує ваш ризик пізніше також захворіти. Утім, все ж можна виокремити кілька основних факторів ризику ХМЛ:
- Вік. Чим старшою стає людина, тим збільшується ймовірність випадкового формування Філадельфійської хромосоми чи інших мутацій в клітинах кісткового мозку.
- Вплив радіації. Люди, які під час лікування інших типів раку отримували радіотерапію, мають вищі шанси також мати і ХМЛ.
- Стать. З незрозумілих поки причин чоловіки мають дещо вищий ризик захворіти на хронічну мієлоїдну лейкемію.
Які є фази захворювання
Медики виділяють три фази хвороби:
- Хронічна
Найчастіше хворобу діагностують саме на цьому етапі, коли під час загального аналізу крові виявляють незначну кількість незрілих клітин. При цьому люди зазвичай ще не мають виражених симптомів недуги, але саме на цій фазі ситуацію можна легко контролювати щодня приймаючи спеціальні ліки. Тому так важливо щороку проходити обстеження, яке також включає аналіз крові.
- Фаза акселерації (прискорення)
Якщо ХМЛ не вдалося виявити вчасно, або ракові клітини набули стійкості до ліків, хвороба може прогресувати у фазу акселерації. На цьому етапі незрілі клітини крові вже настільки заполонили організм, що окуповують печінку і селезінку.
При цьому з кісткового мозку вони витісняють інші типи клітин-попередників крові, що спричиняє стрімке зниження кількості еритроцитів та порушення роботи імунної системи.
- Бластний криз
Назва цієї стадії обрана за типом клітини кісткового мозку, яка називається бласт – така собі вже не стовбурова, але ще не зріла клітина крові. Під час цього кризу бласти ніби захоплюють увесь кістковий мозок та кров хворого. Вони утискають інші типи клітин так само, як бур’яни забивають кволу розсаду помідорів на городі.
Як результат, інші клітини крові не формуються і не виконують своїх функцій. Наприклад, людина має задишку, адже в організмі недостатньо еритроціитів, які забезпечують дихання клітин та органів її тіла. Також через недостатню кількість імунних клітин, у пацієнта частішають випадки різноманітних інфекційних хвороб.
Як діагностують ХМЛ
Якщо лікар запідозрив у вас лейкемію, він може попросити здати різні аналізи. Їхній тип та кількість залежатиме від багатьох факторів, зокрема стану вашого здоров’я, віку, проявлених симптомів та типу лейкемії, яку підозрює лікар. Тому ми коротко наведемо усі можливі варіанти тестів, які вас можуть попросити здати для підтвердження діагнозу “ХМЛ”. Утім ваш набір аналізів може бути значно меншим. Деякі тести також використовують для оцінки ефективності того чи іншого типу лікування.
Аналіз крові. Це найпростіший метод оцінки загального стану організму. Його варто здавати щороку. Лаборант під мікроскопом, або спеціальна машина, порахують кількість різних типів клітин крові у зразку та порівняють з відомими значеннями норми.
Якщо у крові багато лейкоцитів, лікар зверне на це увагу та запропонує здати інші тести, адже підвищення рівня лейкоцитів притаманне не лише для лейкемії. Якщо ж хворий прийшов на пізніх фазах ХМЛ, у його крові буде також знижена кількість еритроцитів (анемія) та зависока (або занизька) кількість тромбоцитів.
Дослідження кісткового мозку. Це може бути забір кісткового мозку широкою трубчастою голкою Касирського. Під місцевим знеболювальним лікар пробиває грудину – кістку, що з’єднує ребра спереду, та відбирає з неї кістковий мозок, який лишається у трубці голки.
Іноді можуть під місцевою анастезією відібрати шматочок тазової кістки для аналізу кісткового мозку, який у ній знаходиться. Отримані зразки оцінюють під мікроскопом, а також направляють на цитогенетичний аналіз.
Цитогенетичний аналіз. Клітини кісткового мозку обробляють спеціальними реагентами аби отримати чіткий малюнок смугастих хромосом. Лаборант-цитогенетик знає як за кількістю та малюнком смужок виглядає кожна хромосомка і може легко сказати чи мають клітини пацієнта Філадельфійську хромосому.
FISH-аналіз – це “просунутий” варіант цитогенетичного аналізу, де замість смужок використовується кольорова мітка, яка “підсвічує” ген bcr-abl на Філадельфійській хромосомі.
Молекулярний аналіз. Коли лікар не може виявити Філадельфійську хромосому у кістковому мозку хворого, він зазвичай пропонує генетичний аналіз на виявлення злитого гену bcr-abl. Саме він робить звичайну клітину кісткового мозку лейкемічною.
Цитогенетичний аналіз та FISH часто використовують для моніторингу ефективності лікування ХМЛ. Коли ліки ефективні настільки, що згадані методи вже не здатні виявляти Філадельфійську хромосому в кістковому мозку хворого, лікарі просять робити лише молекулярний генетичний аналіз, який може виявити активність гену bcr-abl у клітинах хворого.
Візуальні тести. На момент постановки діагнозу або під час прогресії захворювання лікар намагається з’ясувати чи уразила лейкемія інші органи. Для цього він просить зробити, наприклад, ультразвукове обстеження селезінки, або комп’ютерну томографію.
Як лікують ХМЛ
Таргетна терапія
Під час хронічної фази ХМЛ лікують спеціальними таблетками – інгібіторами тирозинкіназ. Вони фізично блокують білок BCR-ABL і клітина втрачає можливість до розмноження та гине. Інколи лейкемічні клітини мутують настільки, що білок BCR-ABL змінює форму і препарат стає неефективним. Тоді обирають інший інгібітор тирозинкінази, який ефективніше блокує змінений білок конкретного пацієнта.
Інгібітори тирозинкіназ зробили прорив у лікуванні ХМЛ, адже до цього лише 20% пацієнтів могли прожити більше 5 років після постановки діагнозу. Зараз це число в рази більше. Головне щодня приймати таблетки та регулярно перевірятися у лікаря аби не пропустити моменту, коли ліки втратили ефективність. Річ у тім, що швидка зміна препарату на більш ефективний попередить прогресуванню захворювання до фази акселерації та бластного кризу, коли таргента терапія взагалі неефективна і прогноз виживаності пацієнта низький.
Хімієтерапія
Цей тип лікування необхідний людям у фазі бластного кризу або перед трансплантацією кісткового мозку. Ліки знищують усі клітини в кістковому мозку, що здатні розмножуватися.
Трансплантація кісткового мозку
При ХМЛ трансплантація проводиться рідко, утім заміна хворих кровотворних клітин на здорові може бути корисною людям зі стійкістю до усіх наявних інгібіторів тирозинкінази BCR-ABL, або пацієнтам із бластним кризом.
Перед процедурою пацієнтові прописують високі дози хіміотерапевтичних препаратів для того аби вбити усі стовбурові клітини кісткового мозку. На цьому етапі пацієнт практично не має власного імунітету, тому має високий ризик розвитку важких інфекційних хвороб.
Паралельно з цим шукають донора стовбурових клітин, який буде імунологічно максимально сумісний із організмом хворого. Донора обробляють коктейлем із цитокінів – спеціальних речовин, які змушують стовбурові клітини покидати їхні ніші в кістковому мозку та виходити у периферичну кров.
Потім за допомогою спеціального приладу та системи для забору крові відсепаровують стовбурові клітини кісткового мозку, які потім як звичайну кров вливають у вену хворого, наприклад із ХМЛ. Через деякий час здорові клітини заповнюють порожній кістковий мозок хворого і людина може жити нормальним життям.