Чому утворюються тромби, як діагностувати та лікувати тромбоз

Гематологія

Автори

Ольга Костенчак-Свистак

Серпень 12, 2024

≈9 хв

За даними дослідження Global Burden of Disease, у світі кожна четверта людина помирає від захворювань, пов’язаних із тромбозом. Саме тромбоз, як загальний механізм, лежить в основі інфаркту міокарда, ішемічного інсульту, тромбоемболії легеневої артерії та інших небезпечних для життя станів.

Тромбоз — це утворення тромба (згустка крові) у кровоносній судині. Тромб може обмежити або заблокувати потік крові, викликаючи серйозні ускладнення. Рання діагностика та належне лікування зменшують ці ризики, тому важливо розуміти, чому утворюються тромби, які симптоми їх супроводжують, а також як діагностувати та лікувати тромбоз.

Що таке тромби і як вони утворюються

Утворення тромбів — це захисний фізіологічний процес, який допомагає організму зупинити кровотечу у випадку пошкодження судини. Відбувається це наступним чином:

Стінка судини пошкоджується, стає липкою, до неї приклеюються тромбоцити — клітини крові, які реагують на хімічні сигнали про травму.
Тромбоцити злипаються між собою, утворюючи на пошкодженій судинній стінці пробку для тимчасової зупинки кровотечі.
Паралельно з цим запускається процес коагуляції (згортання крові): у плазмі (рідкій частині крові) активуються білки, які називаються факторами згортання крові.
Білок фібрин — ключовий учасник процесу згортання крові. Його нитки обплітають тромбоцитарну пробку, утворюючи тромб — згусток, що надійно зупиняє кровотечу.
Після того як судина загоюється, тромб поступово розчиняється завдяки процесу під назвою фібриноліз, і нормальний кровотік відновлюється.

Фактори ризику тромбозу

Тромби можуть утворюватися не лише через механічне пошкодження, а й через патологічні процеси, що викликають аномальне згортання крові або порушення розчинення тромбів. Причини та фактори ризику тромбозу можуть бути спадковими або набутими.

Спадкові фактори

Певні генетичні мутації та дефіцити білків можуть призвести до підвищеного ризику тромбоутворення. Серед причин спадкової тромбофілії — мутація фактора V Лейдена, мутація G20210A гену протромбіну, дефіцит деяких білків (антитромбіну, протеїну С і протеїну S).

Набуті фактори

Ризик тромбозу може збільшуватися протягом життя, і цьому сприяють різноманітні фактори та захворювання. Серед них:

Попередні тромбози будь-якої локалізації.
Серцево-судинні захворювання (миготлива аритмія, інфаркт міокарда, серцева недостатність тощо).
Вік (ризик зростає з віком).
Куріння (пошкоджує судини і згущує кров).
Ожиріння (збільшує тиск на вени і сприяє застою крові).
Діабет (пошкоджує судини і порушує текучість крові).
Хвороби печінки (впливають на згортання крові).
Ниркова недостатність (пошкоджує стінки судин через запальні процеси, також порушуючи реологію крові).
Інфекційні захворювання (в тому числі ВІЛ, COVID-19 або сепсис, які пошкоджують судини через фактори запалення).
Тривала відсутність руху (ліжковий режим, довге сидіння, параліч, травми).
Операції (великі, довготривалі або такі, що супроводжуються післяопераційними ускладненнями).
Тимчасові перешкоди для кровотоку (пухлини, гіпс).
Рак та деякі види його лікування (хіміотерапія та променева терапія).
Вагітність і пологи (через фізіологічні зміни крові у сторону коагуляції (згортування)).
Гормональні препарати (деякі оральні контрацептиви і замісна терапія).
Центральний венозний катетер (через порушення цілісності судинної стінки).
Часті дрібні травми (наприклад, під час контактних видів спорту).
Антифосфоліпідний синдром (АСФ) – набута тромбофілія, коли ризик утворення тромбів підвищується через наявність антитіл, що атакують власні фосфоліпіди організму.

Де утворюються тромби і які тромбози бувають

Залежно від типу судини, в якій утворився згусток, тромбоз може бути венозним та артеріальним. Найпоширеніші місця утворення тромбів — глибокі вени нижніх кінцівок, коронарні артерії (постачають кров до серця), легеневі артерії, мозкові артерії, артерії кінцівок. Також тромби можуть формуватися в інших судинах, наприклад, у венах рук, венах органів черевної порожнини, судинах нирок, серця тощо.

Без належного лікування тромб або його частина можуть відриватися від стінки судини, потрапити у кровотік і закупорити іншу судину. Цей гострий стан називається тромбоемболією.

Серед форм венозної тромбоемболії — тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА), коли тромб блокує кровопостачання легень. Також існує артеріальна тромбоемболія (АТЕ), яка може спричинити інсульт, інфаркт міокарда, гостре ураження нирок, ішемію кінцівок та інші небезпечні для життя стани.

Венозні тромбози

Венозний тромбоз — це утворення тромбів у венах. Найпоширеніші форми цієї патології — тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок і тромбофлебіт (запалення стінки поверхневої вени, що, у свою чергу, може призвести до утворення тромбу). Проте існують і інші, більш рідкісні форми.

Тромбоз глибоких вен верхніх кінцівок, або хвороба Педжета-Шреттера (закупорка тромбом вен руки, наприклад, пахвової або підключичної).
Синдром Бадда-Кіарі (закупорка печінкової вени або печінкової частини нижньої порожнистої вени).
Тромбоз ворітної вени печінки.
Тромбоз ниркової вени.
Тромбоз церебральних венозних синусів (венозних протоків у головному мозку).
Тромбоз яремної вени на шиї.
Тромбоз яєчникової вени.
Оклюзія вени сітківки.

Артеріальні тромбози

Артеріальний тромбоз — це утворення згустку крові (тромбу) в артеріях. Коли тромб утворюється в артерії, він може обмежувати або повністю блокувати кровотік, що призводить до серйозних ускладнень, таких як інфаркт міокарда, інсульт або некроз.

Тромбоз може вражати коронарні артерії (живлять кров’ю серцевий м’яз), мозкові артерії, периферичні артерії (у кінцівках), мезентеріальні артерії (постачають кров до кишківника), ниркові артерії тощо.

Симптоми тромбозу

Інколи тромби можуть не викликати жодних симптомів, особливо якщо мають невеликий розмір, знаходяться глибоко у венах, розвиваються повільно, або якщо організм знаходить “обхідні шляхи” для кровотоку (колатеральний кровообіг). Наприклад, половина з усіх випадків тромбозу глибоких вен (ТГВ) розвиваються без клінічних симптомів.

В інших випадках симптоми тромбозу можуть відрізнятися і залежать від місця розташування.

Тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок (тромб у нозі): біль у нозі (зазвичай у литці або внутрішній частині стегна), набряк, почервоніння шкіри, відчуття тепла в ураженій ділянці, шкіра гаряча на дотик, труднощі з ходьбою через біль.
Тромбофлебіт (запалення стінки вени, яке часто супроводжується утворенням тромбу всередині вени): почервоніння і набряк навколо вен, шкіра навколо ураженої ділянки гаряча, тягнучий біль.
Тромб у легенях (ТЕЛА): раптова задишка, біль у грудях (особливо при вдиху), прискорене серцебиття, кашель з кров’ю або без неї, сильне потовиділення, запаморочення, втрата свідомості.
Тромб у мозку (інсульт): раптове оніміння обличчя, руки або ноги, особливо з одного боку тіла, проблеми з мовленням або розумінням мови, порушення зору в одному або обох очах, дезорієнтація, втрата рівноваги і координації, проблеми з ходьбою, раптовий і сильний головний біль.
Тромб у серці: сильний біль у грудях, запаморочення, задишка, біль у руці, шиї, спині або щелепі, підвищене потовиділення, нудота або блювота.
Тромб у черевній порожнині: набряклий живіт (асцит), сильний біль у животі, розпирання, нудота, блювання, діарея, кров у випорожненнях.

Діагностика тромбозу

Діагностикою та лікуванням тромбозу займається лікар-флеболог або судинний хірург — фахівці, які спеціалізуються на захворюваннях вен. У деяких випадках може знадобитися допомога гематолога (якщо є порушення згортання крові), кардіолога (якщо проблема пов’язана із серцево-судинною системою) або пульмонолога (у випадку тромбоемболії легеневої артерії).

Для діагностики тромбозу фахівець зазвичай проводить візуальний огляд, а також виконує доплерографію та компресійне ультразвукове дослідження для оцінки стану кровообігу і виявлення тромбів. Також можуть знадобитися лабораторні аналізи та додаткові обстеження:

Загальний аналіз крові, який вимірює кількість тромбоцитів та інших клітин крові, а також допомагає виявити супутні проблеми.
Коагулограма, яка оцінює швидкість утворення тромбів та виявляє проблеми зі згортанням крові.
Аналіз D-димер, який може свідчити про наявність тромбу та активний процес його розщеплення.
Вентиляційно-перфузійне сканування (V/Q-сканування) та інколи магнітно-резонансна ангіографія легень (МРА) – обстеження для оцінки кровотоку в легенях, стану легеневих артерій і діагностики тромбоемболії легеневої артерії.
КТ-ангіографія, яка дозволяє детальні зображення судин, оцінити їхню прохідність та візуалізувати тромби. Під час цього тесту вводиться контрастна речовина для кращої візуалізації.

Для діагностики тромбозу важливий комплексний підхід, який дозволяє лікарям отримати повну картину патології та підібрати оптимальне лікування.

Лікування тромбозу

Лікування тромбів залежить від їхнього розташування та тяжкості. Воно здебільшого включає використання антикоагулянтів, відомих як препарати для “розрідження крові”. Ці ліки запобігають утворенню нових тромбів та збільшенню наявних. Найчастіше призначаються нефракціонований гепарин, низькомолекулярний гепарин, варфарин і прямі пероральні антикоагулянти.

Для розчинення наявних тромбів використовуються тромболітичні препарати. Вони допомагають відновити нормальний кровообіг і запобігти серйозним ускладненням, таким як інсульт, інфаркт або тромбоемболія.

Окрім медикаментозного лікування, для лікування тромбозу застосовуються також інвазивні методи.

Катетерний тромболізис — процедура, під час якої тонку трубку (катетер) вставляють у кровоносну судину, щоб доставити ліки прямо до тромбу і розчинити його або механічно розбити тромб.
Черезшкірна аспіраційна тромбектомія — метод, коли через шкіру в судину вводять трубку, яка всмоктує і видаляє тромб.
Балонна дилатація — процедура, під час якої в вену вводять маленький балон, що надувається і розширює судину, покращуючи кровообіг.
Хірургічна тромбектомія — процедура, під час якої хірург видаляє тромб з вени або артерії, щоб відновити нормальний кровообіг. Цей метод зазвичай застосовується при наявності великих або небезпечних для життя тромбів, особливо в кінцівках або інших частинах тіла, де є ризик серйозних ускладнень.
Кава-фільтр нижньої порожнистої вени — це спеціальний пристрій, який встановлюється у вену для запобігання переміщенню тромбів з вен нижніх кінцівок до легень.

Профілактика тромбозу глибоких вен нижніх кінцівок також може включати компресійні бандажі або протиемболічні панчохи, але їх тип і використання визначаються індивідуально.

Профілактика тромбозу

Профілактика тромбозу може бути різною для людей, які мають підвищений ризик тромбоутворення, і тих, хто не зіштовхувався з такою проблемою.

У деяких випадках лікар може призначити медикаментозну профілактику (антикоагулянти, антиагреганти) і компресійну терапію (спеціальні панчохи або пристрої). Ці заходи особливо важливі після операцій, при тривалому періоді нерухомості, а також при певних захворюваннях, які підвищують ризик тромбоутворення.

Вкрай важливою для профілактики тромбозу є фізична активність. Ходьба, плавання або легка гімнастика покращують кровообіг і знижують ризик застою крові. Якщо ви змушені довго сидіти (наприклад, під час роботи або подорожей), слід регулярно змінювати положення тіла, робити вправи для ніг, вставати і ходити, щоб підтримувати нормальну циркуляцію крові.

Зміни способу життя також є ключовими. Збалансована дієта допоможе контролювати масу тіла, не допускаючи ожиріння. Якщо надмірна вага вже є, її зниження зменшить тиск на вени і покращить кровообіг. Окрім того, варто включати в раціон продукти, багаті на омега-3 жирні кислоти, антиоксиданти та клітковину, що можуть підтримувати здоров’я судин.

Відмова від шкідливих звичок, зокрема, паління, значно знижує ризик тромбозу, оскільки паління пошкоджує судини, викликає запалення і згущує кров.

Також важливо підтримувати гідратацію — вживати достатньо води (особливо під час довгих подорожей або у спекотну погоду), щоб запобігти згущенню крові.

Регулярні візити до лікаря для контролю ризиків теж необхідні, особливо якщо у вас є хронічні захворювання, які підвищують ризик тромбозу (наприклад, діабет, гіпертонія, або захворювання серця). Необхідно дотримуватися рекомендацій лікаря щодо лікування цих захворювань, адже контроль основних проблем зі здоров’ям значно знижує ризик утворення тромбів.