Черепно-мозкова травма: реабілітація, симптоми та наслідки

Неврологія

Фізична терапія/реабілітація

Автори

Катерина Потапова

Автор/-ка

Червень 26, 2024

≈11 хв

Реабілітація після черепно-мозкової травми

Черепно-мозкова травма (ЧМТ) — це порушення функцій головного мозку, викликане травмою голови. Причиною ЧМТ може бути падіння, удар тупим або гострим предметом, вогнепальне поранення, вибух або інші зовнішні фактори. Серед усіх травм саме ЧМТ вважають найбільшою причиною смерті та інвалідності в усьому світі.

Небезпеки черепно-мозкових травм

Небезпечні наслідки ЧМТ можуть проявитися як одразу після травми, так і після неї. Чим важчим було ушкодження голови, тим більший ризик тяжких і тривалих ускладнень, в тому числі коми, посттравматичної епілепсії, пошкодження кровоносних судин, тромбозу, інсульту, когнітивних проблем, змін поведінки, розладів психіки тощо.

Також дослідження показують, що після черепно-мозкової травми у людей збільшується ризик смерті внаслідок судом (у 37 разів), зараження крові (у 12 разів), пневмонії (у 4 рази) та інших респіраторних захворювань (у 3 рази).

Різновиди черепно-мозкових травм

ЧМТ класифікують за різними ознаками. Деякі з них не призводять до тривалих порушень функцій мозку, викликаючи лише тимчасові проблеми. Інші, більш серйозні, можуть спричинити розрив тканин, кровотечі, розлади свідомості (наприклад, кому) інші ушкодження, внаслідок яких людина ризикує втратити працездатність або навіть померти.

За типом травми

За типом травми розрізняють відкриті і закриті черепно-мозкові травми.

Закриті

Закриті ЧМТ виникають без пошкодження цілісності черепа. Серед різновидів закритих ЧМТ — струс мозку, забій, дифузне аксональне ураження.

Відкриті

Відкриті ЧМТ трапляються внаслідок пробиття черепа і захисних бар’єрів головного мозку. Летальність при таких травмах може сягати 70-90%, а процес лікування і відновлення складний і тривалий.

За ступенем тяжкості травми

Для визначення ступеню тяжкості ЧМТ та оцінки порушень свідомості у пацієнтів зазвичай використовується шкала ком Глазго (ШКГ). Висновок залежить від клінічних показників, які лікар оцінює балами під час огляду. До таких показників належить відкривання очей (від 1 до 4 балів), мовна реакція (від 1 до 5 балів) та рухова реакція (від 1 до 6 балів).

Більша сума балів вказує на менший ступінь пригнічення свідомості, тому легкою вважається ЧМТ при сумі 13–15 балів (ясна свідомість або її помірне приглушення), середньої тяжкості — 9–12 балів (глибоке порушення свідомості або сопор), тяжкою — 3–8 балів (кома).

Легка

Легка ЧМТ може бути викликана ударом, падінням, різким поштовхом або зміною тиску від вибухової хвилі, що рухає мозок всередині черепа. У багатьох випадках, коли травма головного мозку досить незначна, втрата свідомості відсутня, період амнезії після травми становить менше 10 хвилин і є лише помірна нудота або блювання. Вогнищеві неврологічні симптоми або відхилення результатів візуальних методів дослідження після струсу мозку також не спостерігаються.

Але навіть легка ЧМТ може мати відчутні наслідки: головний біль, сплутаність свідомості, шум у вухах, втому, порушення сну, зміни настрою або поведінки, проблеми з пам’яттю, концентрацією, увагою або мисленням. Терміни “м’який”, “помірний” та “важкий” використовуються для опису впливу травми на роботу мозку. Легка ЧМТ все ще є серйозною травмою, яка вимагає негайної уваги та точного діагнозу.

Середня

ЧМТ середнього ступеня тяжкості може викликати втрату свідомості, яка триває більше 30 хвилин. Серед інших фізичних симптомів — сплутаність свідомості, сильний головний біль, судоми, нудота або блювота, млявість, порушення координації рухів. Без своєчасного і належного лікування стан пацієнта може погіршитися і стати важким.

Важка

При важкій ЧМТ людина може залишатися без свідомості більше 24 годин. При цьому можуть бути наявні тяжкі ушкодження голови, переломи черепа. Серед інших клінічних ознак — порушення психіки, амнезія, неможливість виконати прості команди, розлади мовлення, парез кінцівок, підвищення артеріального тиску і серцевого ритму тощо.

За характером травми

ЧМТ також класифікують за характером пошкоджень головного мозку.

Струс

Струс — це легка ЧМТ, яка призводить до тимчасового пригнічення функцій мозку, менших змін рівня свідомості або психічного стану. Серед можливих наслідків струсу мозку — погіршення пам’яті, рефлексів, координації, рівноваги.

Коротка амнезія — характерний симптом струсу: постраждалі не можуть згадати, що сталося перед травмою або після неї. Якщо амнезії не було, лікар може запідозрити не струс мозку, а забій м’яких тканин голови, та провести додаткову оцінку неврологічного статусу пацієнта.

Забій

Забій мозку — тяжка форма ЧМТ, при якій порушення структури тканин головного мозку супроводжується виникненням крововиливів. У постраждалого виникають вогнищеві симптоми, які свідчать про ураження тієї чи іншої ділянки мозку. Наприклад, ураження мозочка може викликати головокружіння і блювання, передцентральної звивини — порушення руху, постцентральної звивини — порушення чутливості.

Серед інших вогнищевих симптомів — асиметрія зіниць, порушення мови, слабкість або параліч однієї сторони тіла. Саме їх наявність допомагає одразу запідозрити таку ЧМТ і є абсолютним показанням для проведення візуалізації мозку. Забій діагностується за результатами комп’ютерної томографії (КТ) і часто потребує лікування у відділенні інтенсивної терапії, нейрохірургії.

Здавлювання

Здавлювання (стистення) може бути пов’язане з утворенням внутрішньомозкових гематом, набряком головного мозку або присутністю в ньому кісткових уламків. Також воно може виникати на фоні забою мозку. Ця травма загрожує вклиненням головного мозку, яке виникає внаслідок наростання внутрішньочерепного тиску. Для неї характерне поступове зростання неврологічних симптомів. Сильне стиснення деяких областей мозку (наприклад, стовбуру, який відповідає за дихання, свідомість та інші життєво важливі функції) може призвести до серйозної інвалідності та навіть смерті.

Аксональне дифузне пошкодження головного мозку

Дифузним аксональним пошкодженням називають розрив аксонів — сполучних нервових волокон головного мозку. Причиною цієї тяжкої форми ЧМТ є ушкодження мозку під час його зміщення та обертання всередині черепа. Серед наслідків дифузного аксонального ураження — пошкодження тканин всього мозку та кома, перехід у вегетативний стан.

За типом отриманої травми

Залежно від того, чи зазнали ушкодження інші органи і частини тіла, травма може бути ізольованою, поєднаною та комбінованою.

Ізольована травма

Про ізольовану травму говорять, коли механічного ушкодження зазнав тільки череп та головний мозок.

Поєднана

Цей тип характеризується ушкодженням інших органів та систем організму, тобто коли ЧМТ поєднується з щелепно-лицьовою, торакальною, хребетно-спинномозковою, абдомінальною або іншими травмами.

Комбінована

Комбінована травма виникає внаслідок поєднання кількох видів енергії — механічної, термічної, електичної, хімічної, променевої тощо.

Ознаки та симптоми ЧМТ

Симптоми ЧМТ залежать від типу травми — струс, забій, здавлювання, дифузне аксональне пошкодження проявляються по-різному. І оскільки мозок контролює нашу здатність рухатися, думати, відчувати та спілкуватися, симптоми його ушкодження можуть сильно відрізнятися. Можуть проявлятися:

Фізичні симптоми, такі як слабкість або труднощі з рухом рук, ніг, тіла та голови. Постраждалій людині може бути важко сидіти, стояти, тримати рівновагу, ходити або змінювати положення в ліжку.
Когнітивні симптоми, які можуть включати труднощі із запам’ятовуванням, увагою або вирішенням проблем.
Сенсорні симптоми, які можуть включати зміни зору, слуху або відчуття дотику. Почуття рівноваги, яким допомагає внутрішнє вухо, також можуть бути порушені.
Емоційні та поведінкові симптоми, які можуть включати труднощі з контролем емоцій або зміну особистості.

Ускладнення та ризики травм головного мозку

Відразу після ЧМТ або незабаром після неї є ризик виникнення ускладнень, які можуть проявлятися:

змінами свідомості (кома, вегетативний стан, стан мінімальної свідомості, смерть мозку);
фізичними порушеннями (судоми, посттравматична епілепсія, гідроцефалія, інфекції мозкових оболонок, пошкодження кровоносних судин, головні болі, запаморочення);
когнітивними проблемами (порушення пам’яті, труднощі з навчанням, міркуванням, увагою або концентрацією, вирішенням проблем, плануванням, прийняттям рішень);
емоційними змінами (депресія, тривога, перепади настрою, дратівливість, гнів, безсоння);
зінами поведінки (проблеми з самоконтролем, ризикована поведінка, труднощі у спілкуванні та інших соціальних ситуаціях);
сенсорними порушеннями (дзвін у вухах, труднощі з розпізнаванням предметів, порушення координації, сліпі плями або двоїння в очах, поколювання шкіри, біль або свербіж, запаморочення).

Також дослідники пов’язують ЧМТ з підвищеним ризиком дегенеративних захворювань головного мозку, таких як хвороби Альцгеймера та Паркінсона.

Лікування ЧМТ

Лікування ЧМТ залежить від багатьох факторів, включаючи тяжкість травми, місце та розмір пошкодження головного мозку.

При легкій ЧМТ основним лікуванням є спокій. Лікар може призначити ліжковий режим, препарати для полегшення головного болю, поступове повернення до нормальної діяльності.

При ЧМТ середнього та важкого ступеня лікування починається зі стабілізації стану пацієнта, щоб запобігти подальшим ушкодженням головного мозку. На цьому етапі важливий контроль артеріального і внутрішньочерепного тиску, забезпечення достатнього кровопостачання мозку.

Після стабілізації стану для лікування черепно-мозкової травми можуть знадобитися:

Хірургічні операції для зменшення внутрішньочерепного тиску, видалення гематом, пошкодженої або мертвої тканини мозку, пластика дефектів черепа.
Медикаментозна терапія для запобігання тромбозу, судом, симптомів тривоги та депресії, м’язових спазмів, покращення пильності та уваги тощо.

Відновлення пацієнтів з ЧМТ

Після черепно-мозкової травми реабілітація та її методи залежать від багатьох факторів. Комусь буде достатньо відпочинку і постільного режиму, а комусь доведеться знову вичитися базовим побутовим навичкам.

Серед ключових завдань реабілітації — профілактика ускладнень, лікування психічних і фізичних наслідків, відновлення м’язової сили, моторики, покращення побутових функцій. З огляду на це реабілітація після черепно-мозкової травми може включати:

Фізичну терапію для збільшення фізичної сили, покращення координації та гнучкості.
Ерготерапію, яка допомагає відновити незалежність у повсякденній діяльності та самообслуговуванні (одягання, купання, прийом їжі тощо).
Логопедію для відновлення мови та інших навичок спілкування.
Психологічні консультації, щоб покращити емоційне благополуччя пацієнта.
Когнітивна терапія для покращення пам’яті, уваги, сприйняття, навчання, планування та суджень.

Пацієнт після тяжкої черепно-мозкової травми може отримати стійку інвалідність, але навіть люди у вегетативному стані можуть відновлювати деякі основні функції мозку, наприклад, відкривання очей, дихання, функції травлення.

Тривалість реабілітації при травмах головного мозку різної тяжкості

Тривалість реабілітації після черепно-мозкової травми залежить від того, наскільки серйозним було ураження мозку та наскільки добре пацієнт реагуєте на терапію. Пацієнти, що отримали легку ЧМТ, можуть повернутися до попереднього рівня функцій протягом тижнів або місяців (зазвичай відновлення триває від 30 до 90 днів). Інші можуть потребувати догляду усе життя.

Дослідження показують, що багато людей із середньою та важкою ЧМТ досягають сприятливих результатів відновлення протягом першого року одужання, переходячи від наявності виражених неврологічних симптомів до здатності самостійно функціонувати вдома.

За іншими даними, найбільший видимий прогрес відбувається в перші 6 місяців після ЧМТ, після чого покращення часто стає менш очевидним.

Приблизно через рік фахівці можуть зробити прогноз щодо кінцевого ступеня фізичного відновлення, однак реабілітація після черепно-мозкової травми може тривати значно довше, а стан пацієнтів може поступово покращуватися протягом кількох років.

Типові наслідки ЧМТ

Черепно-мозкові травми можуть призвести до фізичних, когнітивних, емоційних і поведінкових змін. Серед короткочасних наслідків легкої ЧМТ — головні болі, чутливість до шуму і світла, запаморочення, порушення рівноваги, втома і труднощі з концентрацією

Віддалені наслідки травматичного ушкодження головного мозку залежать від тяжкості травми і можуть включати втрату пам’яті, головні болі, посттравматичну епілепсію, запаморочення, порушення зору, параліч, проблеми з рівновагою, зниження мовних навичок, зміни настрою тощо.

Висновки

Черепно-мозкова травма — це пошкодження головного мозку, спричинене травмою голови. Її симптоми варіюються від легких до важких, що потенційно можуть призвести до серйозних фізичних проблем, коми або смерті.

Легка ЧМТ може проявлятися короткочасною втратою або сплутаністю свідомості, головним болем, запамороченням, затуманенням зору, змінами поведінки або настрою, проблемами з пам’яттю та концентрацією. ЧМТ середнього та важкого ступеня можуть викликати тривалі порушення свідомості, судоми, втрату координації, кому та інші серйозні ускладнення.

Діагностика ЧМТ передбачає оцінку симптомів, неврологічне обстеження, візуалізаційні тести (КТ, МРТ) і такі інструменти, як шкала ком Глазго.

Лікування залежить від ступеня тяжкості травми. Легка ЧМТ потребує відпочинку і, за потребою, знеболення. ЧМТ середнього та важкого ступеня вимагають стабілізації пацієнта. При гематомах, пошкодженні тканин мозку, переломах черепа або збільшенні внутрішньочерепного тиску може знадобитися хірургічне втручання.

Залежно від того, якою була черепно-мозкова травма, реабілітація може бути фізичною, мовленнєвою, психологічною, когнітивною тощо. Деякі пацієнти з ЧМТ можуть стикатися з інвалідністю та іншими проблемами зі здоров’ям, такими як тривога, депресія, посттравматична епілепсія. Ці стани потребують лікування для покращення якості життя.