7 міфів про тромбоз, які заважають ранній діагностиці, лікуванню та профілактиці

Гематологія

Автори

Ольга Костенчак-Свистак

Жовтень 21, 2024

≈7 хв

Тромбоз — це утворення в судинах тромбів (згустків крові), які можуть перешкоджати нормальному кровообігу і призводити до небезпечних ускладнень — інфаркту, інсульту чи тромбоемболії.

Навколо тромбозу існує чимало міфів, які заважають людям правильно оцінювати індивідуальні ризики, вчасно звертатися до фахівців та застосовувати профілактичні заходи. Розглянемо найпоширеніші з них і наведемо факти для кращого розуміння тромбозу, методів його попередження та лікування.

Міф 1: Тромбоз виникає тільки у літніх людей

Хоча ймовірність утворення тромбів дійсно зростає з віком, а люди старше 60 років належать до групи підвищеного ризику, існує багато інших чинників, які можуть спричинити тромбоз навіть у молодих людей. Серед них:

великі і тривалі хірургічні операції, наприклад, на органах черевної порожнини чи таза;
заміна колінного або тазостегнового суглоба;
тривалий ліжковий режим;
використання гормональних контрацептивів або замісної гормональної терапії;
вагітність чи нещодавні пологи, які можуть спричинити зміни в системі згортання крові в сторону гіперкоагуляції;
малорухливий спосіб життя, тривале сидіння, наприклад, під час перельотів або подорожей;
спадкові чи набуті порушення згортання крові, наприклад, тромбофілії;
онкологічні захворювання і хімієтерапія;
ожиріння;
деякі інші захворювання, наприклад, серцева недостатність, цукровий діабет, варикоз, печінкова чи ниркова недостатність, інфекційні захворювання.

Слід знати про ці фактори ризику і обговорити з лікарем заходи для профілактики тромбозу. Крім того, важливо контролювати загальний стан здоров’я і своєчасно проходити медичні обстеження.

Міф 2: Тромби можуть утворюватися тільки в ногах

Тромбоз глибоких вен (ТГВ), який зазвичай виникає в ногах (але може також з’явитися у венах таза, рук або інших частин тіла), дійсно є найпоширенішим видом тромбозу. Проте тромби можуть утворюватися і в судинах інших органів та частин тіла, наприклад, у легенях, мозку, серці, органах черевної порожнини, шиї чи навіть очей.

Розташування тромбу визначає потенційні ускладнення. Наприклад, тромб у мозку може спричинити інсульт, у серці — інфаркт, а в легенях — тромбоемболію легеневої артерії (ТЕЛА). Тромбози в інших органах можуть призвести до серйозних порушень функцій відповідних систем.

Міф 3: Тромбоз завжди проявляється характерними симптомами

Це помилкове уявлення, адже тромбоз може розвиватися без помітних симптомів, і в багатьох випадках люди можуть навіть не підозрювати про його наявність. Наприклад, близько половини випадків ТГВ не супроводжуються клінічними проявами, особливо якщо тромби невеликі або організм знаходить альтернативні шляхи для відновлення кровообігу через колатеральні судини. Тромбоз може бути безсимптомним і в інших частинах тіла, таких як легені, серце або мозок.

Коли ж симптоми з’являються, вони можуть варіюватися залежно від місця утворення тромбу:

Тромб у нозі може викликати біль, набряк, почервоніння або відчуття тепла в ураженій ділянці.
Якщо тромб знаходиться в легенях, це може призвести до раптової задишки, болю в грудях, прискореного серцебиття або навіть втрати свідомості.
Тромби в інших органах, як-от серці чи мозку, можуть спричинити інфаркт або інсульт.

Покладатися виключно на «типові» симптоми для розпізнавання тромбозу небезпечно. Важливо знати про індивідуальні фактори ризику і своєчасно проходити медичні обстеження. Рання діагностика — ключ до запобігання серйозним ускладненням, таким як ТЕЛА чи інсульт.

Міф 4: Про тромб дізнаються лише після того, як він відривається

Тромбоз можна діагностувати задовго до того, як тромб відривається або викликає серйозні ускладнення. Фахівці використовують для цього різні методи.

Перш за все, лікар проводить візуальний огляд, звертає увагу на можливі ознаки тромбозу, такі як набряк, почервоніння чи біль у ділянці, де може бути тромб.
Основним інструментом для точного виявлення тромбів є доплерографія та компресійне ультразвукове дослідження, які допомагають оцінити кровообіг і візуалізувати тромб.
Лабораторні аналізи також відіграють важливу роль у діагностиці. Загальний аналіз крові дозволяє виміряти кількість тромбоцитів та інших клітин крові, що можуть сигналізувати про порушення згортання крові. Аналіз на D-димер дає змогу виявити продукти розпаду фібрину, що свідчить про активний процес тромбоутворення чи розпаду тромбу.
Для оцінки стану легеневих судин і виявлення ТЕЛА застосовуються вентиляційно-перфузійне сканування (V/Q-сканування) та магнітно-резонансна ангіографія (МРА) легень.
У випадках, коли необхідно детальніше оцінити прохідність судин і виявити тромби, використовується КТ-ангіографія. Під час цього обстеження вводять контрастну речовину, що дозволяє створити точні зображення судин і виявити навіть незначні тромби.

Завдяки цим заходам можна вчасно виявити тромб і розпочати лікування, не чекаючи на появу симптомів та серйозних ускладнень.

Міф 5: Тромбоз з’являється внаслідок фізичних навантажень

Тромбоз, що розвивається внаслідок фізичних навантажень, — рідкісне явище, зазвичай пов’язане з певними обставинами. Наприклад, у спортсменів, які піднімають велику вагу, може виникати тромбоз глибоких вен верхніх кінцівок, відомий як синдром Педжета-Шреттера. Цей тип тромбозу розвивається через надмірний тиск на вени плечової зони під час інтенсивних фізичних навантажень або повторюваних рухів, що стискають судини.

Однак тромбоз, спричинений фізичними навантаженнями, — скоріше виняток, ніж правило. Найчастіше він виникає, якщо додаються інші фактори ризику:

Травми або мікротравми вен, що можуть виникати через механічне навантаження.
Компресія вен під час підняття важких предметів, що перешкоджає нормальному кровотоку.
Зневоднення під час інтенсивних тренувань, яке сприяє згущенню крові.

Дослідження показують, що найпоширенішими тромбозами у спортсменів залишаються тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок і ТЕЛА. Їхнє виникнення зумовлене такими ж чинниками, як і у людей, що не займаються професійним спортом.

Загалом, помірні та регулярні фізичні навантаження навпаки покращують циркуляцію крові та знижують ризик утворення тромбів.

Міф 6: Тромбоз — це завжди смертельний вирок

Тромбоз дійсно пов’язують з кожною четвертою смертю у світі, оскільки він є головною причиною багатьох інфарктів, інсультів і тромбоемболії. Проте тромбоз не є вироком, якщо вчасно його діагностувати і вжити належних заходів.

Тромбоз можна ефективно лікувати. Найчастіше терапія включає використання антикоагулянтів — препаратів, що «розріджують кров». Вони не лише запобігають утворенню нових тромбів, але й перешкоджають збільшенню вже наявних.

Для розчинення вже сформованих тромбів використовують тромболітики, які допомагають відновити кровообіг і уникнути серйозних ускладнень.

Окрім медикаментозного лікування, існують інвазивні методи, які можуть бути застосовані у випадках великих або небезпечних тромбів. Наприклад, катетерний тромболізис дозволяє доставити ліки безпосередньо до тромбу, щоб розчинити його. Механічна тромбектомія або аспіраційна тромбектомія дозволяють видалити тромб через мінімально інвазивні втручання. У деяких випадках використовується хірургічна тромбектомія, особливо коли існує загроза життю через великий тромб. Встановлення кава-фільтра в нижню порожнисту вену дозволяє запобігти переміщенню тромбів до життєво важливих органів, зокрема легень.

Отже, тромбоз — це серйозна проблема, але він не є невиліковним. Завдяки сучасним методам діагностики і лікування, більшість пацієнтів можуть уникнути ускладнень і жити повноцінним життям.

Міф 7: Якщо я приймаю аспірин, тромбоз мені не загрожує

Хоча аспірин дійсно має властивості, що знижують ризик тромбоутворення, він не дає повного захисту від усіх видів тромбозу.

Аспірин діє як антиагрегант — зменшує здатність тромбоцитів злипатися і утворювати згустки. Це може бути ефективним у вторинній профілактиці артеріальних тромбозів, які є причиною серцево-судинних захворювань, таких як інфаркт або інсульт.

Однак аспірин не впливає на фактори згортання крові, які пов’язані з розвитком венозних тромбозів. Сметому для пацієнтів із підвищеним ризиком, наприклад, через генетичну схильність, після хірургічних операцій або тривалої іммобілізації, аспірину може бути недостатьо. У таких випадках лікарі зазвичай призначають препарати, які діють на фактори згортання крові, як-от варфарин або прямі оральні антикоагулянти.

Таким чином, аспірин дійсно може знижувати ризик тромбозів, але він не є універсальним засобом. Для належної профілактики необхідно враховувати всі фактори ризику і, за потреби, застосовувати інші види терапії. Індивідуальний підхід є ключовим для ефективного захисту від тромбозу.

Список використаної літератури

Річний звіт

Відкрити PDF